Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Науково-методичний журнал - Липень - Серпень 2013

ВИКОРИСТАЙТЕ НА УРОЦІ

ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА ВИСТАВА «КОЗАЦЬКОМУ РОДУ - НЕМА ПЕРЕВОДУ»

Мета:

- сформувати в учнів історичне уявлення про побут, звичаї, традиції січового козацтва; розкрити роль гетьманів і кошових отаманів Січі у військово-політичному житті запорізьких земель; ознайомити з обставинами, за яких українці прилучалися до козацького товариства;

- виховування почуття гордості за звершення запорозьких козаків - захисників українських земель; розвивати інтерес і повагу до історичного минулого України;

- розвивати акторські здібності в учасників вистави.

Обладнання:

• портрети гетьманів і кошових отаманів Запорізької Січі: Б. Глинського, Д. Вишневецького, П. Сагайдачного, М. Дорошенка, І. Сулими, І. Сірка;

• репродукції картин: О. Сластіона «Проводи на Січ»; І. Іжакевича «Запорожці готуються до морського походу»; В. Шаталіна «Битва під Перекопом 1630 р.»; С. Васильківського «Козак на варті», «Гармаш часів Івана Мазепи»; І. Рєпіна «Кошовий отаман», «Запорожці пишуть листа турецькому султанові»; М. Самокиша «Бій І. Богуна з С. Чарнецьким під Монастирищем у 1653 р.»; А. Монастирського «Запорожець»; народна картина «Козак Мамай»;

• виставка художньо-історичної літератури «Козацькому роду - нема переводу»;

• стенд з науково-дослідницькими роботами учнів навчального закладу «Степ та воля - козацька доля»;

• стіннівка з українськими прислів’ями: «Слава не поляже, а про все розкаже»; «Де байрак, там і козак»; «До булави треба голови»; «Де козак, там і слава»;

• мультимедійне обладнання, кінокамера;

• фонограми пісень: «Засвіт встали козаченьки»; «Ой на горі та женці жнуть»; «Ой Морозе, Морозенко»; «Та, ой, як крикнув же та козак Сірко»; «Козацький марш» з кінофільму «Пропала грамота»;

• декорації, оголошення із зазначенням назви вистави та актів, дати, часу і місця проведення заходу;

• тематичні фрагменти з кінофільму «Тарас Бульба».

І. Підготовчий етап.

На підготовку вистава відводиться три-чотири тижні. Цей час потрібний для підбору виконавців, репетицій; підготовки декорацій, оголошення, стіннівки, стенду, виставки; підбору репродукцій картин і портретів козацьких ватажків.

Для використання виховних можливостей заходу радимо залучити до участі в ньому якомога більше учнів і батьків. Акти вистави доцільно розподілити поміж класами, наприклад: «Прийняття в козаки» - 8-А клас: «Військова рада» - 8-Б клас; «Лист до султана» - 8-В клас.

Козацький одяг, зброю, клейноди, декорації учні готують з допомогою батьків, учителів. Об’ява про проведення вистави вивішується на дошці оголошень за 5-6 днів до проведення вистави. Фойє, актова зала оформляються портретами, репродукціями картин. Тут же - виставка книжок, стенд, стіннівка.

ІІ. Основний етап.

Звучить «Козацький марш». На сцені з’являються ведучі - чотири дівчини, одягнуті в український національний одяг.

1-й ведучий. Ще в сиву давнину люди знали про нерозривний зв’язок минулого, сучасного і майбутнього.

2-й ведучий. Ми живемо в щасливі часи відродження України.

3-й ведучий. Незалежність нашої держави - втілення в життя спільної мрії кількох поколінь українців.

4-й ведучий. Суверенна держава дбає про майбутнє українського народу.

1-й ведучий. З кожним днем в Україні стає дедалі більше можливостей для того, щоб зберегти і передати нащадкам неповторну культуру, героїчну історію.

2-й ведучий. Кілька століть - від кінця XV до кінця ХVІІІ - долю нашого народу визначали запорозькі козаки, які стояли на сторожі української державності та духовності.

3-й ведучий. Козацька доба в історії України - це протидія набігам турецько-татарських орд.

4-й ведучий. Українські лицарі освоювали нові землі, прокладали шляхи, споруджували мости, будували храми, творили пісні.

1-й ведучий. Запорожці утворили козацьку республіку - одну з перших у тогочасній Європі, брали активну участь у Визвольній війні українського народу проти Речі Посполитої.

2-й ведучий. Шановні глядачі! Пропонуємо вашій увазі літературно-музичну виставу «Козацькому роду - нема переводу».

Ведучі залишають сцену. Відкривається завіса На лавах сидять козаки. Одні загострюють шаблі, другі - ремонтують пістолі. Усі уважно слухають розповідь про військові пригоди досвідченого запорожця.

1-й козак. Одного разу зі мною трапилась дивовижна пригода.

2-й козак. Де? У шинку чи уві сні?

1-й козак. Ти що, з глузду з’їхав?.. . У бою! Пораненого з гармати майже в серце і ледь живого мене оточили татари...

3-й козак. Як же їм не поталанило!

1-й козак. Синку, не лізь поперед батька в пекло.

4-й козак. Що ж далі було?

1-й козак.. Попив водички, перехрестився і до справи. Двох бусурман насадив на спис, трьох зарубав шаблею, чотирьох застрелив з пістоля.

5-й козак. Інші втекли?

1-й козак. Втекли. Аж п’яти виблискували!

6-й козак. А скільки всього було татар?

1-й козак. Троє.

6-й козак. А знищив дев’ятьох.

Козаки сміються

2-й козак. Таку байку вперше в житті чую.

3-й козак. І не востаннє!

Козаки продовжують займатися своїми справами. Напівголосно виконують пісню «Засвіт встали козаченьки».

1-й ведучий. Серед запорозьких козаків не було сором’язливих чи фізично слабких чоловіків. Вони легко витримували спеку й холод, спрагу та голод.

2-й ведучий. Запорожці досконало володіли зброєю, любили співати, танцювати, жартувати. А головне - це воля!

3-й ведучий. Волю козаки цінували понад усе. Щохвилини зі зброєю в руках вони були готові виступити на її захист.

4-й ведучий. Щоб стати козаком, потрібно було відповідати п’яти умовам.

1-й ведучий. Бути неодруженим, розмовляти українською мовою, присягнути на вірність, сповідувати православну віру, пройти вчення.

2-й ведучий. Спілкування українською мовою та православ’я були провідними умовами, які майже ніколи не порушувались.

Ведучі залишають сцену. Виходить парубок. Звертається до запорожців.

Парубок. Здоровенькі були! Чи тут у козаки записують?

1-й козак. І тобі не хворіти. А навіщо тобі козацтво?

Парубок. Щоб захищати неньку Україну від «людоловів».

2-й козак. Благородна мета.

3-й козак. До церкви ходиш?

Парубок. А як же! Я православної віри (хреститься, цілує хрестик).

4-й козак. А хто твій батько?

Парубок. Відставний старшина Максим Гармаш. А я його син, Іван.

4-й козак. Гармаш? Знаю такого. Стріляв з гармати краще, ніж я в дитинстві з рогатки.

Парубок. Після важкого поранення батько залишив Січ, одружився, отримав землю. Утримує зимовник «Черкаський Брід» на Лугані.

4-й козак. Гармаш був завзятим воїном. Сподіваюсь, що син також стане гарним козаком.

5-й козак. Синку, розкажи про себе.

Парубок. Я полюю з восьми літ, читаю звіра слід, ковальську справу добре знаю, у столярстві досвід маю, до дівчат уже залицявся.

6-й козак. А кашу готувати доводилось?

Парубок. Ні. Ще молодий, навчуся.

6-й козак. Так вчися. Ось тобі казанок, крупа. Звариш кашу - гукни. А ми підемо на курган за степом спостерігати.

Козаки залишають сцену. Іван мовить: «Або пан, або пропав». Звучить фонограма пісні «Ой Морозе, Морозенку». Парубок розпалює багаття, лагодить казанок, висипає крупу, помішує кашу, знімає пробу, радісно мовить: «Їсти можна!». Кілька разів кричить: «Панове! Запрошую на вечерю!». Козаки не відкликаються.

Парубок. Мабуть, не голодні. А я зранку нічого не їв.

Насипає повну миску каші. З апетитом вечеряє. Повертаються козаки.

Парубок. Панове, де ви були? Ваш наказ виконав. Смачна каша ... була.

1-й козак. Перший іспит Іван витримав. Кашу зварив, себе почастував, нам залишив.

Козаки сміються.

2-й козак. Щоб стати справжнім козаком, учись, синку, військової справи, поважай січове товариство, наші звичаї та традиції.

3-й козак. Сили набирайся, а то від вітру хитаєшся.

Парубок. Помиляєшся, батьку! Господь здоров’ям та силою мене не обділив. Давай на руках боротись. Переможений буде завтра кашу варити.

3-й козак. Згоден!

Під заохочувальні вигуки козаків борються на руках. Синок перемагає, батько в розпачі розводить руками.

Парубок. Щасливий сьогодні в мене день. Я запам’ятаю його на все життя. Є привід заспівати гарну пісню.

Козаки виконують пісню «Ой на горі та женці жнуть», залишають сцену. Виходять ведучі.

1-й ведучий. Для Західної Європи, окутаної темрявою середньовіччя, українська козацька держава була прикладом демократичності.

2-й ведучий. Недарма Запорізьку Січ ще називали «козацькою республікою».

3-й ведучий. Усіма важливими справами Січі керувала Військова рада. Вона укладала мир та оголошувала війну, приймала й надсилала посольства, чинила суд, розподіляла землю, обиралакошового отамана та козацький уряд.

4-й ведучий. Нам поталанило. Сьогодні на Військовій раді запорожці вибирають кошового отамана.

Довбиш починає бити в литаври. Виходять запорожці, вітають один одного з початком нового року. Стають півколом.

Отаман. Панове, першого січня ви обрали мене кошовим отаманом. Минув рік. Сьогодні завершуються мої повноваження. Які будуть пропозиції? Ви бажаєте залишити кошового на посаді?

1-5-й козаки по черзі кажуть: «Ні!»,

6-й козак. «Так!».

1-й козак. Товариство бажає обрати нового отамана.

2-й козак. Ще й як бажає! Цілий рік без походів. Перетворилися в сиднюків.

6-й козак. А мені здається, що Охрім гідний посади кошового. Ми - союзники Речі Посполитої. Король, депутати сейму надали нам привілеї.

3-й козак. А вони для мене не авторитет. Я з ними за одним столом не сидів, дітей не хрестив, у походи не ходив.

4-й козак. Польська шляхта кривдить селян і міщан, переслідує православне духовенство. Зажурилась Україна, плаче від горя.

5-й козак. А кошовий продався Речі Посполитій за «злоті», свинець і порох.

6-й козак. Панове, ви що з глузду з’їхали? Охрім поповнює військову скарбницю, дбає про розвиток торгівлі, забезпечує Січ продовольством.

1-й козак. За кошти Січі будує для себе зимовники.

5-й козак. І про рідню не забуває.

Отаман. Це наклеп! Це брехня!

1-й козак. Ні, це правда.

Отаман. Я будую зимовники за власні кошти.

2-й козак. До кошев’я Охрім був зовсім іншою людиною.

3-й козак. Влада його зіпсувала.

4-й козак. Отамане, ти не витримав випробування владою.

Отаман. Витримав! Я порядна людина! Ці руки нічого не брали.

5-й козак. Охрім! Тебе перемогла спокуса розбагатіти.

4-й козак. Охрім, поклади булаву, бо ти вже наївся козацького хліба.

5-й козак. Так вирішила рада.

Отаман із злістю кидає додолу шапку, поверх неї кладе булаву, кланяється товариству і залишає раду зі словами «Дай Бог вам кращого отамана».

6-й козак. Ну що, панове, будемо нового отамана обирати!

1-5-й козаки. Будемо! Будемо!

1-й козак. Я - за Сірка. Досвідчений, хоробрий козак. Знає турецьку, татарську та польську мови.

3-й козак. Сірко рішучий у воєнних небезпеках. Сірко залишає раду.

2-й козак. Пропоную Череду. Він завжди знайде вихід із скрутного становища.

Череда залишає раду. Деякі козаки кричать: «Череду! Череду хочемо бачити на цій посаді!». Але більшість за Сірка: «Сірко! Сірко!». Два козаки ідуть за Сірком, приводять його на раду.

3-й козак. Сірко, товариство обрало тебе на посаду кошового отамана.

4-й козак. Панове, дякую за довіру. Але є кращі козаки!

5-й козак. Будь нашим отаманом!

4-й козак. Не по мені честь.

6-й козак. Наш вибір - ти!

Подає Сірку булаву. Отаман вклоняється товариству, стає в центрі півкола.. До кошового отамана по черзі підходять козаки і промовляють накази.

1-й козак. Не забувай козацького роду!

2-й козак. Міцно тримай булаву!

3-й козак. Пам’ятай козацьку славу!

5-й козак. Будь здоровий і міцний!

6-й козак. Бажаю довголіття! А кривдникам України - лихоліття.

4-й козак (Сірко). Панове, дякую за поради. Пропоную почати підготовку до походу проти кривдників неньки України.

Козаки разом. «Ура! Ура!», виконують пісню «Та, ой, як крикнув же та козак Сірко». Закривається завіса. На сцену виходять ведучі. Їх виступ супроводжується демонструванням на мультимедійному екрані портретів гетьманів: Б. Глинського, Д. Вишневецького, П. Сагайдачного, М. Дорошенка, І. Сулими кошового отамана І. Сірка.

1-й ведучий. Запорізькі козаки були терплячими в походах, відважними в бою.

Протягом 2-3 хвилин демонструються кадри з фільму «Тарас Бульба».

2-й ведучий. З турецькими та кримськими «людоловами», польською шляхтою січовики бились завзято, не шкодуючи власного життя.

3-й ведучий. У 1492 і 1493 рр. під проводом гетьмана Богдана Глинського козаки двічі зупинили татарські орди і гнали їх аж до пониззя Дніпра.

4-й ведучий. 1494 р. запорожці здобули приступом турецьку фортецю Очаків.

1-й ведучий. Навесні 1559 р. засновник першої Запорізької Січі Дмитро Вишневецький зі своїми козаками розбив татар на річці Айдар.

2-й ведучий. У 1612 р. запорожці під проводом Петра Сагайдачного здобули Кафу, знищили 14 тисяч бусурманів, звільнили велику кількість бранців.

3-й ведучий. 1628 р. козаки на чолі з гетьманом Михайлом Дорошенком розгромили кримських татар на їхніх землях за Перекопом.

4-й ведучий. У 1632 р. гетьман Іван Сулима здобув турецьку фортецю Азов на Дону.

1-й ведучий. І це далеко неповний перелік військових перемог запорізьких козаків у боротьбі з «людоловами».

2-й ведучий. Понад 60 битв проти військ Османської імперії, Кримського ханства та ногайських орд провів отаман Іван Сірко і жодного разу не зазнав поразки.

3-й ведучий. Іван Сірко зажив слави найвідомішого кошового за всю історію Запорізької Січі.

4-й ведучий. Принаймні 15 разів його обирали кошовим отаманом Січі.

1-й ведучий. Сірко листувався з гетьманами України, монархами Московії, Речі Посполитої, Криму й Туреччини.

2-й ведучий. Іван Сірко ще за життя став героєм багатьох легенд. Одна з них пов’язана з написанням листа турецькому султанові.

3-й ведучий. Річ Посполита та Московське царство з допомогою українського козацтва захищали від кримських татар свої кордони.

2-й ведучий. А турецький султан Мухамед ІV мріяв про підпорядкування Запорізької Січі, її перетворення на васала Османської імперії.

Ведучі за.лишають сцену. Відкривається завіса. За столом сидять кошовий отаман Іван Сірко і військова старшна.: суддя, писар, осавул; підстаршина: скарбник, довбиш, хорунжий, гармаш.

Писар. Шановне товариство! До нас надійшов лист від османського царя. Дозвольте зачитати.

Сірко. Читай, писаре, читай.

Писар. «Я, султан Мухамед ІV, брат сонця і місяця, онук і намісник божий, цар над царями, надія і втіха мусульман, наказую вам, запорожцям, походами нас не турбувати і по добрій волі піддатись і служити».

Суддя. Султан забороняє нам походи? Цар «людоловів» запрошує січове козацтво на службу. Так?

Сірко. Так.

Осавул. А дідька йому лисого!

Скарбник. Це образа! Це приниження!

Довбиш. Панове, це виклик!

Хорунжий. Пропоную написати лист-відповідь. Згодні?

Усі разом. Згодні! Згодні!

Писар. Лист, як правило, починається з привітання.

Сірко. Сіроштан, пиши: «Мухамед ІV - султан турецьких «людоловів», кривдник українського народу, шайтана родич, чорта брат... Суддя. ... Вавилонський кухар, наволоч і кат.

Козаки сміються.

Осавул. Писаре, занотував?

Писар. Занотував.

Сірко. Читай!

Писар.

«Султан турецьких «людоловів», Шайтана родич, чорта брат,

Останній кухар вавилонський,

Мухамед - наволоч і кат!»

Козаки сміються до сліз.

Скарбник. Оце так написав. Слово в слово.

Довбиш. Тактично, зважено... І жодних образ!

Хорунжий. Панове! На наших очах народжується перший в історії дипломатії віршований лист.

Суддя. Сіроштан, пиши далі: «Запорожці - захисники неньки України, а не раби на службі у «людоловів».

Сірко. Попередь султана, що за криваві злочини він відчує кіл ось у цьому місці!

Показує, де саме. Козаки регочуть. Скарбник. Писаре, нагадай Мухамеду про гарем, який може влаштувати державний заколот і призначити нового султана.

Довбиш. Попередь османського царя, щоб влітку чекав нас у гості.

Писар. Занотував. Панове, послухайте лист кошового отамана Івана Сірка зо всім кошем запорізьким турецькому султану Мухамеду IV.

«Султан турецьких людоловів,

Шайтана родич, чорта брат,

Останній кухар вавилонський,

Мухамед - наволоч і кат!

Твій лист зухвалий прочитали І провели військову раду,

Від січового товариства Запам’ятай навік пораду.

Служити Порті - рабська справа - Цей принцип непорушним є.

І боронити неньку рідну Він нам наснаги надає!

Над українськими степами Ніхто не буде панувати,

Бо славне військо Запорізьке У змозі край свій захищати.

На вітер слів ми не кидаєм - За кров і сльози наших сіл Султан турецьких мусульманів Відчує в пузі гострий кіл.

Твоїх вояків-яничарів Свинець чекає звідусіль.

А полоненим обіцяєм В штани насипать кримську сіль.

Для каяття приблизно місяць Кіш запорізький надає,

Чекаєм відповідь смиренну,

Якщо бажання жити є.

Забудь в Стамбулі про походи,

Знайди заняття для душі,

В гаремі черга утворилась,

Там неспокійно уночі.

Число не ставим, бо не знаєм,

А день такий, як і у вас.

Попереджаєм наостанок -

Стрічай у гості літом нас!»

Веселі та щасливі запорожці танцюють гопака. На сцену виходять всі учасники вистави, ведучі.

1-й ведучий. Ще в сиву давнину люди знали про нерозривний зв’язок минулого, сучасного і майбутнього.

2-й ведучий. Спогади про козацький період історії - жива вода для дерева життя українського народу.

3-й ведучий. Рідна ненька Україна вистраждала волю.

4-й ведучий. Дай же, Боже, їй віднині щасливую долю.

Сірко. Душу, тіло ми поклали за нашу свободу І покажем, що ми, браття, козацького роду!

1-й ведучий. Козацькому роду - нема переводу!

Усі разом. Козацькому роду - нема переводу!

Артисти та ведучі вклоняються. Закривається завіса. Звучать українські народні пісні.

III. Заключний етап.

Після вистави радимо провести фотосесію за участю учасників заходу, вчителів, батьків.

Наступного дня доцільно переглянути кіноверсію вистави, проаналізувати помилки й дати рекомендації щодо їх усунення, подякувати за творчі здобутки, обговорити підготовку до наступного заходу.