Науково-методичний журнал - Червень 2013

УРОК НА ТЕМУ «ГЕТЬМАН П. СКОРОПАДСЬКИЙ. ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ»

Мета уроку: охарактеризувати основні напрями внутрішньої політики Української держави, розкрити обмеженість соціальної бази гетьманських реформ; підвести учнів до висновку, що політика Української держави залежала від країн Четверного союзу і не мала перспектив для утвердження незалежності; закріпити навички зіставлення історичного матеріалу, вміння розглядати події в конкретно-історичних умовах; виховувати в школярів громадську позицію, сприяти утвердженню демократичних ідеалів.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Методи: бесіда, порівняльний аналіз, робота в групах, аналіз документів, мультимедійні технології, письмова робота.

Обладнання: мультимедійні презентації «Павло Скоропадський»; «Внутрішня політика Української держави»; документальний фільм; підручник; стінна карта «Перша світова війна»; атлас з історії України.

Основні поняття і терміни: Українська держава, Рада міністрів.

Основні дати:

29 квітня 1918 р. - державний переворот, прихід до влади гетьмана П. Скоропадського.

14 грудня 1918 р.- зречення П. Скоропадського від влади.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Мотивація навчального матеріалу.

Метод «Мозковий штурм».

Учитель. «Створити здібний до державної праці сильний уряд. Відбудувати армію і адміністративний апарат. Провести необхідні політичні. і соціальні реформи. Політичну реформу я уявляю собі так: ні диктатура вищого класу, ні диктатура, пролетаріату, а рівномірна, участь усіх класів суспільства, в політичному житті, краю. Соціальні реформи я хотів проводити в напрямі збільшення числа, самостійних господарств коштом, зменшення обширу найбільших маєтків».

Кому, на вашу думку, належать ці роздуми про відбудову держави?

Отже, сьогодні ми вивчатимемо тему «П. Скоропадський. Внутрішня політика Української держави П. Скоропадського».

Після здобуття Україною справжньої незалежності і державного суверенітету ми, нарешті, маємо змогу по-новому подивитися на постать Павла Петровича Скоропадського - останнього українського гетьмана. Він належить до тих історичних осіб, навколо яких завжди точилися нескінченні дискусії, створювалися міфи й легенди. Його діяльність зазнала нищівної критики. Складається враження, що гетьман закономірно з’явився на політичній арені України 1917 р. і так само закономірно зник з неї наприкінці 1918го, залишивши по собі згадку як про політичного невігласа, авантюрника або й невдалого сучасного Бонапарта. Згадаймо твори Володимира Винниченка, статті Сергія Єфремова, Андрія Ніковського, Дмитра Мануїльського, зі сторінок яких проглядає немиле для них «лисяче обличчя», П. Скоропадський постає в ролі «слинявої маріонетки» тощо.

Водночас протилежна картина вимальовується нечисленними істориками, прихильними до гетьмана. Вони стверджують, що сім з половиною місяців в Українській державі - чи не найкраща пора Української революції, період розквіту та зміцнення національної державності, культури, бурхливого розвитку економіки. Сьогодні постала потреба об’єктивно висвітлити життя і діяльність Павла Скоропадського як у контексті загальноукраїнської історії, так і в плані пізнання його як особистості.

Отже, проблемне питання нашого уроку; ким був Павло Скоропадський - «політичним перевертнем» чи «щирим патріотом»?

Після уроку ви зможете;

— розповісти про внутрішню політику Української держави;

— працювати з історичними документами, робити висновки;

— висловити свою думку щодо постаті Павла Скоропадського.

III. Вивчення нового матеріалу.

Виступає учень, який отримав випереджувальне завдання підготувати комп’ютерну презентацію «Павло Скоропадський».

Робота в парах.

Вставити пропуски в тексті.

Український громадський, політичний діяч. 1. ............ . Походив з козацько-старшинського роду 2. ............. . Офіцер 3. .......... . Учасник російсько-японської (1904-1905) та Першої світової воєн (4. ............ ). 5. ............. Української держави (29 квітня - 14 грудня 1918). Один з лідерів та ідеологів монархічного гетьманського руху.

Павло Скоропадський народився 15 травня 1873 р. у Вісбадені, у Німеччині. Навчався в 6. .......... гімназії. Відповідно до сімейних традицій, як і до традицій усієї тодішньої аристократії Російської імперії, юний Скоропадський мав здобути військову освіту. Кар’єра військового приваблювала і його самого. 1886 р. Павло вступив до 7. ........... Пажеського корпусу і успішно закінчив його в 1893 р. Молодого офіцера призначили на службу до Кавалергардського полку, де він тимчасово виконував обов’язки командира ескадрону. За два роки Павло отримав призначення на посаду 8. ........... цього полку, а в грудні 1897 р. став поручиком.

У жовтні 1917 р. на з’їзді Вільного козацтва Скоропадського було обрано почесним військовим отаманом. У листопаді 1917 р. корпус під його командуванням став на захист УЦР. 9. ...........на Всеукраїнському хліборобському конгресі обраний гетьманом України. Після зречення від влади виїхав до 10. .............. .

Відповіді:

1. Військовий; 2. Скоропадських; 3. Російської імперії; 4.1914-1918; 5. Гетьман; 6. Стародубській; 7. Петербурзького; 8. полкового ад’ютанта; 9. 29 квітня 1918 p.; 10. Берліна.

Розповідь учителя. Деякий час після повернення до влади Центральної Ради зберігалася республіканська форма правління: усі державні акти підписувалися від імені Української Народної Республіки. Але її авторитет серед населення України падав. Заможні верстви населення були незадоволені проголошенням націоналізації великої земельної власності, безпорадністю у налагодженні роботи промисловості, їх дратував сам термін «Рада». Зі свого боку селянська біднота відчувала, що після повернення поміщиків обіцянка Ради наділити її землею перетворилися на пустопорожню декларацію.

Водночас почали загострюватися відносини між окупаційним командуванням і урядом УНР. Рада виявилася неспроможною вивезти до Німеччини продовольство: її можливості у цьому питанні, як зазначав представник німецького командування, «не йшли далі сили німецького багнета». За такої ситуації кайзерівські чиновники, всупереч своїм обіцянкам, почали дедалі активніше втручатись у внутрішні справи УНР. Дійшло до того, що 25 квітня 1918 р. було оголошено створення військово-польових судів над українськими громадянами. Центральна Рада висловила протест. Поступово складалися передумови усунення Центральної Ради з політичної арени.

Українські політичні групи консервативного спрямування та офіцери Вільного козацтва пішли на закулісні переговори з німецьким командуванням, для якого встановлення в Україні твердої влади було гарантією успішного вивезення продовольства.

29 квітня 1918 р. загін німецьких військ зайняв приміщення, де засідала Центральна Рада.

Запитання.

Яким було останнє рішення Центральної Ради?

Останнім рішенням Ради було прийняття демократичної конституції УНР і обрання Президентом України М. Грушевського.

Того ж дня Всеукраїнський з’їзд землевласників вирішив встановити монархічну форму державного правління і проголосити гетьманат. Гетьманом України було обрано одного з відомих організаторів українізованих військових частин, почесного отамана Вільного козацтва генерала Павла Скоропадського. Серед перших рішень гетьмана було встановлення Української держави замість Української Народної Республіки, проголошеної Українською Центральною Радою.

Запитання.

1. Що стало причиною конфлікту між німецько-австрійською адміністрацією, консервативними колами України, з одного боку, і Центральною Радою - з другого?

2. Як було організовано і здійснено гетьманський переворот?

3. Чому Центральна Рада під час перевороту не мала підтримки у військах і в народних масах?

Робота з документами.

Робота в парах з документом 1.

Наскільки переконливими є аргументи П. Скоропадського на користь державного перевороту, ліквідації Центральної Ради і утвердження гетьманату? Крім документа 1, для підготовки відповіді використайте матеріал параграфа.

Документ. 1

П. Скоропадський про обставини, які спричинили переворот 29 квітня 1918 р.

Багато людей критикують мій крок і злим оком дивляться на возстановлення Гетьманства. Зовсім зрозуміло, чому так відносяться до цього факту вороги української державності. Оправдувати відновлення і зміцнення державної української традиції не можуть ті, що хочуть, аби не було Української держави. Відповідати їм на роблені мені закиди - безцільно. Але тим, що звуть себе українцями, мені хочеться поки що сказати лише одне: пам'ятайте, що коли б не було мого виступу, німці, кілька днів пізніше, завели б на Україні звичайне генерал-губернаторство. Воно було б оперте на загальних основах окупації і нічого спільного з українством, розуміється, не було б. Тим самим не було б Української держави, яка реально появилась на світовій арені хоч у цьому короткому періоді Гетьманства. А це значить, що ідея української державності в очах чужих і своїх здавалася б і досі нездійснимою утопією. Від часів Гетьманства 1918 р. державність українська стала фактом, з яким світ рахувався і буде рахуватись... Писано у березні-травні 1919 р. у Лозанні.

За поданим зразком складіть і заповніть таблицю «Українська держава П. Скоропадського».

Оточення Павла Скоропадського складалося з помірковано-консервативних чиновників, військових і громадських діячів, чия діяльність була пов’язана з Україною з дореволюційних часів. Більшість з них були українцями, щоправда, зрусифікованими. Про своє походження вони згадали лише після падіння імперії Романових. Серед членів гетьманського уряду - Ради Міністрів - переважало переконання, що переворот відкрив можливість побудови нової за формою Української держави, яка встановить стабільний політичний лад на засадах приватної власності й забезпечить національне відродження.

Головою Ради Міністрів став Ф. Лизогуб. Після гетьманського перевороту Україною прокотилася хвиля арештів і розстрілів тих, хто ще недавно на чолі місцевих рад і ревкомів конфісковував поміщицьку власність і розподіляв землю і майно великих землевласників. Замість законності й правопорядку, що їх обіцяв гетьман, його урядовці чинили свавілля й беззаконня, вдавались до залякування й терору. Такі методи давали тимчасовий ефект, адже вони не зменшували кількості невдоволених: заарештовували, а часто й страчували не лише активних революціонерів, а й їхніх родичів, сусідів, випадкових людей. Ще не розвіяв вітер попелу на згарищах поміщицьких маєтків, як запалали селянські хати.

Було переформовано військові частини, організовані ще в період Центральної Ради. Найбільш боєздатними підрозділами були: Окрема запорізька дивізія, організована на базі Запорізького загону; Сердюцька дивізія; переформований після перевороту галицький полк Січових стрільців; Сірожупанна дивізія та інші з’єднання. Функції поліції й державної безпеки виконувала Державна варта.

Гетьман зробив спробу відродити українське козацтво як окремий стан населення і резерв національної армії. 16 жовтня 1918 р. окремим Універсалом П. Скоропадський відновив козацтво в Чернігівській, Полтавській губерніях та на Слобожанщині.

За гетьманаУкраїна продовжувала розширювати міжнародні контакти. Вона мала дипломатичні відносини з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Швейцарією, Туреччиною, Польщею, Фінляндією, Скандинавськими країнами, Кримом, а з осені 1918 р. - з Францією, Англією, Румунією. Дипломатичні відносини підтримувалися також з Російською Федерацією, Доном і Кубанню.

Було зміцнено судову систему, проведено адміністративну реформу на місцях.

Відносного спокою в Україні гетьманський режим домігся, але орієнтація уряду на великих землевласників і буржуазію поступово відштовхувала від нього селянство, національну інтелігенцію, робітництво. Необхідного компромісу між різними соціальними групами гетьману досягти не вдалося.

Аграрна політика П. Скоропадського.

Відразу після ліквідації в Україні радянської влади великі землевласники з допомогою німецьких та австрійських військ почали спішно відновлювати свою власність на землю і майно: на їхні вимоги власті примушували селян повертати не лише землю й реманент, а й відшкодовувати втрати, яких зазнали поміщики під час революції. Повернення їх в маєтки нерідко супроводжувалося масовим насильством. Німецькі та австрійські воєнні власті охоче надавали в розпорядження поміщиків озброєні загони, а деякі землевласники формували з кримінальних злочинців власні каральні групи.

Водночас гетьманський уряд розробив аграрне законодавство й опублікував у липні 1918 р. «Проект загальних основ земельної реформи». Передбачалося збільшити кількість землевласників за рахунок наділення селян державними, удільними та викупленими у великих власників приватними землями. Землею за викуп наділялися «справжні хлібороби, які мали власні господарства» з робочою худобою і реманентом. Щодо лісових угідь, земельних ділянок площею 140200 дес. (а в деяких випадках і значно більше), то вони залишалися за власниками. Цю консервативну аграрну реформу більшість селянства сприйняла негативно. Негативно її сприйняли і великі землевласники. Проте нічого реального щодо впровадження в життя проголошеного проекту реформи гетьманський уряд зробити не встиг.

Економічне становище.

Деякі заходи в галузі економіки були добре продуманими й вдалими. Успішно формувалася власна банківська система. Введена Радою національна грошова одиниця - гривня - виявилася досить стабільною. Відновився залізничний рух, для цього ремонтувалися локомотиви, залізниці та мости.

Певна стабілізація відбувалась і в промисловості. Але тут, як і в сільському господарстві, давалася взнаки непоступливість фабрикантів і заводчиків, яким власті повертали націоналізовані підприємства. Прикриваючись інтересами народного господарства, власники відкидали всі ті зміни у взаєминах з робітниками, які відбулися після Лютневої революції. В Україні була обмежена свобода профспілкової діяльності, хазяї на свій розсуд визначали рівень заробітної плати. Відновлювалося дореволюційне законодавство про покарання за участь у страйках. Швидко зростало безробіття, яке в липні 1918 р. досягло 200 тис. чол. Соціальне напруження в місті не знижувалось.

Група 1.

Робота з документом 2.

1. Якими аргументами П. Скоропадський обґрунтовує потребу в гетьманському перевороті? Наскільки переконливими є ці аргументи?

2. На яких принципах обіцяв гетьман П. Скоропадський будувати економічне й соціально-політичне життя в Україні?

Документ. 2

Грамота П. Скоропадського «До всього українського народу»

«Громадяне України!

Всім: Вам, козаки та громадяне України, відомі події посліднього часу, коли джерелом лилася кров кращих синів України і знову відродившися Українська Держава стояла коло краю загибелі.

Спаслась Вона, дякуючи могутньому підтриманню центральних держав, які, вірні свому слову, продовжують і по цей час боротись за цільність і спокій України.

При такій піддержці у всіх зродилась надія, що почнеться відбудовання порядку в Державі й економічне життя України війде, врешті, в нормальне русло.

Але ці надії не справдились.

Бувше Українське Правительство не здійснило державного будування України, позаяк було зовсім не здатне до цього.

Бешкети й анархія продовжуються на Україні, економічна розруха і безроботиця збільшуються і розповсюджуться з кожним днем і врешті для багатющої колись-то України встає грізна мара голоду.

При такому становищі, яке загрожує новою катастрофою Україні, глибоко сколихнуло всі трудові маси населення, які виступили з категоричним домаганням негайно збудувати таку Державну Владу, яка здібна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці.

Як вірний син України, я рішив відкликнутись на цей поклик і взяти на себе тимчасово всю повноту влади.

Цією грамотою я оголошую себе Гетьманом всієї України.

Управління Україною буде провадитися через посередництво призначеного мною Кабінету Міністрів і на остаточнім обгрунтованні нижче долучених до цього законів про тимчасовий державний устрій України.

Центральна і Мала Рада, а также всі земельні комітети з нинішнього дня розпускаються. Всі Міністри і товариші звільняються.

Всі нинішні урядовці, працюючі в державних Інституціях, зістаються на своїх посадах і повинні продовжувати виконання своїх обов’язків.

У найближчий час буде виданий закон, установляючий новий порядок Виборів до Українського Сойму.

До цього я буду твердо стояти на сторожі порядку й законности в Українській Державі, буду домагатись негайного виконання всіх державних розпоряджень і буду підтримувати авторитет влади, не спиняючись ні перед якими самими крайніми мірами.

Права приватної власности - як фундаменту культури і цивілізації відбудовуються в повній мірі, і всі розпорядження бувшого Українського Уряду, а рівно тимчасового уряду російського, відміняються і касуються. Відбувається повна свобода по зробленню купчих до куплі-продажі землі.

Поруч з цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по дійсній їх вартости від великих власників, для наділення земельними участками малоземельних хліборобів.

Рівночасно будуть твердо забезпечені права робітничого класу. Особлива увага буде звернена на поліпшення правового становища і умов праці залізничників, котрі при виключно тяжких умовах і на один час не кидали своєї відповідальної праці.

В області економічній і фінансовій відбувається повна свобода торгу й відчиняється широкий простір приватного підприємства й ініціативи».

Група 2.

Робота з документом 3.

1. Якими повноваженнями був наділений гетьман?

2. Визначте, якою мала стати Україна за формою державного правління.

Документ. 3

Із закону «Про тимчасовий державний устрій України»

«Тимчасово до обрання Сойму і відкриття його діяльності Державний устрій України і порядок керування основується по слідуючих законах:

Про Гетьманську владу.

1. Влада Управління належить виключно до Гетьмана України в межах всієї Української Держави.

2. Гетьман стверджує закони, і без його санкцій ніякий закон не може мати сили.

3. Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів. Отаман Міністрів складає Кабінет і представляє його у повному складі на затвердження Гетьмана. Гетьман затверджує і скасовує Кабінет у повному його складі. Гетьман приймає і звільняє инших урядових осіб в разі для останніх не обгрунтовано законом иншого порядку призначення і звільнення.

4. Гетьман є вищий керівничий всіх зносин Української Держави з закордонними державами.

5. Гетьман є Верховний Воєвода Української Армії і флоту.

6. Гетьман оголошує области на військовому, осадному або виключному положенні.

7. Гетьманові належить помилування засуджених, полегчення кари і загальне прощення зроблених злочинних подій з скасованням проти них переслідування і висвободження їх від суду, кари, а також складання казених взимок і дарования милости в особливих випадках, коли цим не порушуються нічиї охоронені законом інтереси і громадські права.

8. Накази й розпорядження Гетьмана закріпляються Отаман-Міпістром або відповідним йому Міністром.

Про Раду Міністрів, про Міністрів.

...34. Напрямок і об'єднання праці окремих відомств по предметах як законодавства, так і вищого державного управління накладаються на Раду Міністрів.

35. Керування справами Ради Міністрів накладається на Генерального Секретаря і на підлягаючу йому Державну Генеральну Канцелярію.

36. Отаман-Міністр і Міністри відповідають перед Гетьманом за загальний хід державного управління. Кожний з них окремо відповідає за свою діяльність і розпорядження».

Висновок.

Автором проектів основних законів гетьманщини став О. Палтов - палкий прихильник монархії, який пропонував проголосити Україну спадковою конституційною монархією на чолі з королем. Згідно із законом «Про гетьманську владу» П. Скоропадський одержав необмежені повноваження. Він зосередив у своїх руках не тільки виконавчу, а й законодавчу та судову влади. У новоствореній державі не було нічого спільного з республіканською формою правління, яка була характерною для УНР. Гетьман фактично мав диктаторські повноваження. Отже, Українська держава була однією з форм монархічної диктатури.

Запитання і завдання.

1. Охарактеризуйте соціальну базу гетьманського режиму.

2. За рахунок яких елементів відбувалося формування державного апарату в Українській державі?

3. Що було зроблено для формування української армії?

4. Чому, на вашу думку, гетьман зробив спробу відновити українське козацтво?

5. Проаналізуйте міжнародну діяльність гетьманського уряду.

6. Назвіть сильні й слабкі сторони аграрної політики Скоропадського.

7. Що змінилося за часів гетьманату на транспорті, у фінансовій політиці, у промисловості?

V. Закріплення матеріалу.

Учні зачитують заповнені графи таблиці «Українська держава П. Скоропадського».

Висловте свою думку: «Ким був Павло Скоропадський - «політичним перевертнем» чи «щирим патріотом»?»

VI. Підсумки уроку.

Рефлексія: Сьогодні на уроці я ... .

VII. Домашнє завдання.

Опрацювати відповідний матеріал підручника.