Науково-методичний журнал - Травень 2013

ТОЧКА ЗОРУ

ДЕРЖАВА - ЦЕ Я? 

Французькому королю Людовику XIV приписують фразу, яку він нібито сказав на засіданні Генеральних штатів, звертаючись до депутатів: «Ви думаєте, панове, що держава - це ви? Помиляєтесь! Держава - це я!».

Саме цей крилатий вислів першим спадає на думку після ознайомлення зі збірником завдань для державної підсумкової атестації з історії України для 11 класу та посібником для підготовки до ДПА та ЗНО з історії України, авторство яких належить В. Власову.

Якщо призначення збірника - «з’ясувати, наскільки ґрунтовно опановано курс історії України ХХ-початку XXI ст., і встановити рівень особистих навчальних досягнень», то призначення посібника - «допомогти в підготовці до державної підсумкової атестації (ДПА) та зовнішнього незалежного оцінювання. (ЗНО)».

У який же спосіб автор посібника намагається допомогти випускнику школи успішно скласти ДПА? Відповідь тривіальна. Треба просто знайти в посібнику завдання, уміщені в збірнику для ДПА, та виписати правильні відповіді до них. І все, підготовка до ДПА завершена!

Наприклад, для завдань з вибором однієї правильної відповіді варіанта № 6 збірника завдань для ДПА це виглядає так:

Для завдань з короткою відповіддю це виглядає так:

Для завдань із розгорнутою відповіддю 9 і 10 відповіді надано в посібнику на стор. 155 і 142 відповідно.

Отже, витративши годину-другу на кожен варіант збірника для ДПА, одинадцятикласник, створивши собі добротну шпаргалку «АБВГДейку» та вивчивши на пам’ять відповіді на відкриті тестові завдання, буде доволі впевнено почуватися на випускному іспиті.

При цьому задекларовані високі цілі ДПА - перевірити предметні вміння-за допомогою посібника перетворюються на повну фікцію.

Особливо гірко про це говорити стосовно завдань із розгорнутою відповіддю. Тому що державна підсумкова атестація замість перевірки, за словами автора збірника, інформаційної, аксіологічної та мовної компетентностей перетворюється на перевірку вміння відтворювати, ретранслювати наперед завчені чужі думки.

Навіщо критично оцінювати інформацію, встановлювати причиново-наслідкові зв’язки, пояснювати своє ставлення до досліджуваних об’єктів, самовизначатися в дискусійних питаннях історії й сучасності, аргументувати свою точку зору, виявляючи повагу до інших поглядів і оцінок? Усе це вже зробив за випускника автор на відповідних сторінках свого посібника. Достатньо придбати посібник, два-три рази прочитати запропоновану відповідь на розгорнуте питання та дрібненьким почерком написати шпаргалку або «закачати» в смартфон і все. 12 балів з історії України в тебе в кишені.

І якими б пишномовними фразами В. Власова не рясніла б пояснювальна записка до збірника завдань для ДПА, тримаючи його в руках, слідом за К. Станіславським хочеться кричати: «Не вірю!».

Не вірю!, що завданням № 1 перевіряється просторова компетентність, адже в посібнику на це завдання вже надано відповідь; що завданнями № 2 і № 7 перевіряється хронологічна компетентність, адже в посібнику за випускника хронологічну послідовність подій уже встановив автор; що завданнями № 3-6 і № 9 перевіряється логічна компетентність, адже в посібнику на ці завдання вже є відповіді; що завданням № 8 перевіряється інформаційна компетентність, адже в посібнику замість учня вже проаналізовано зміст документа, здійснено вибір необхідної інформації та вказано відповідь; що завданням № 10 перевіряються аксіологічна та мовна компетентності, адже автор посібника на його сторінках уже роз’яснив суть описаних у джерелі подій, явищ, постатей в історичному контексті, висловив власне судження (замість учня) про документ і його автора, пояснив власне ставлення (знов-таки замість учня) до подій, явищ, постатей, описаних у джерелі.

Крім того, В. Власов, тримаючи вже декілька років поспіль монополію на розроблення тестів і тестових завдань для ДПА з історії України, підтвердив правоту класиків, що всяка монополія веде до загнивання. У збірнику для ДПА 2013 р.

жодного нового завдання, жодної свіжої, оригінальної ідеї. Лише косметичне редагування завдань зразка 2012 p., перетасування їх між варіантами тощо.

Отримавши право (у вигляді грифа «Рекомендовано») виступати від імені держави, адже підсумкова атестація є державною, В. Власов цього року здобув і право (знов-таки у вигляді грифа«Рекомендовано») розповсюджувати від імені держави й відповіді на ті ж таки завдання для ДПА.

Воістину: «Держава - це я!». Тобто він - В. Власов! Сам запитує як автор збірника, сам же й відповідає, але вже як автор посібника. І при цьому глибоко переконаний або робить вигляд, що під час випускних іспитів учні будуть самостійно щось писати, демонструючи різноманітні предметні компетентності, а не ретранслюватимуть його ж думки та зазубрені відповіді на тестові завдання, вміщені в посібнику.

Крім того, підтверджено й правоту класиків, що всяка монополія безвідповідальна. Безвідповідальна до вчителів, працю яких із формування в учнів історичної компетентності посібником зведено нанівець. Навіщо чомусь вчити, адже є вже готові відповіді на всі завдання? Хай зубрять їх та відтворюють на ДПА. Безвідповідальна до сумлінних учнів, адже тепер кожен, незалежно від того, працював ти протягом двох останніх навчальних років чи ні, визубривши правильні відповіді, на ДПА продемонструє, наскільки він «ґрунтовно» опанував курс історії України XX-початку XXI ст. Урешті-решт, безвідповідальна до суспільства, адже «на коні» в першу чергу не той, хто володіє знаннями та навичками, а той, хто володіє посібником для підготовки до ДПА із готовими відповідями на завдання майбутньої ДПА.

Важко собі уявити Марка Івановича Сканаві, який однією рукою пише задачі для свого, без перебільшення, унікального «Збірника задач для вступних іспитів» з математики, а іншою - готує до друку розв’язання до цих же задач. Але Власов не Сканаві ані за інтелектуальною потугою, ані за морально-етичними принципами. Він спочатку готує та видає посібник для підготовки до ДПА із відповідями на завдання, а потім випускає сам збірник завдань для ДПА. Як це не дивно, але посібник для підготовки отримав гриф «Рекомендовано» (лист МОНмолодьспорту України від 08.11.12 р. № 1/11-17388) на 2,5 місяці раніше, а отже й раніше вийшов друком, ніж збірник (наказ МОНмолодьспорту України від 25.01.2013 р. № 55).

Логіка таких дій автора посібника цілком зрозуміла - «застовпити» місце на ринку навчальної літератури та випередити інших, таких само безвідповідальних перед учителями, учнями та суспільством, конкурентів, які в минулі роки після виходу друком збірника завдань для ДПА на швидкоруч готували та видавали відповіді до них. На книжкових ринках саме шпаргалки з відповідями, а не збірники завдань для ДПА розходилися, як «гарячі пиріжки». Звичайно ж, важко пережити, що ще хтось заробляє гроші на ДПА, видаючи захалявні шпаргалки «АБВГДейки», от і зіграв В. Власов цього року на випередження, випустивши свій власний посібник для підготовки до ДПА. Заздалегідь. Це зробити йому було не складно. Адже він, володіючи інсайдерською інформацією щодо змісту майбутнього збірника для ДПА, міг почуватися впевнено, що його посібник доволі тривалий час буде єдиним на ринку виданням для підготовки до ДПА. Крім того, на споживачів мало б магічно подіяти й прізвище автора посібника, оскільки за декілька років серед освітян вже сформувався стійкий стереотип, що «Власов - це збірник завдань для ДПА». Отже, в його посібнику для підготовки стовідсотково будуть і завдання майбутнього збірника для ДПА, а також знайдуться й відповіді на них. Наведений вище приклад із вибраним навмання варіантом № 6 збірника є красномовним підтвердженням цих міркувань.

Отже, з огляду на усе сказане вище, слід переглянути призначення збірника завдань для ДПА. У пояснювальній записці до нього замість «з’ясувати, наскільки ґрунтовно опановано курс історії України XX - початку XXI ст.», необхідно писати - «з’ясувати, наскільки, ґрунтовно опановано відповіді до завдань, уміщені в посібнику для підготовки, до ДПА В. Власова». Принаймні це було б чесно і по відношенню до вчителів, і по відношенню до учнів.

Залишимо вчинок із виданням посібника для підготовки до ДПА із відповідями на завдання самої ДПА на совісті В. Власова. Не будемо моралістами. Хай сам дає раду своєму сумлінню.

Сфокусуємо увагу на іншому аспекті цього видання, а саме: на тому, що пропонований посібник, за словами автора, дає змогу повноцінно підготуватися не тільки до ДПА, а й до ЗНО з курсу історії України.

Про «повноцінність» підготовки за цим посібником до ДПА вже сказано.

Зупинимося тепер на ЗНО.

Складається враження, що крім монополії на розроблення завдань для проведення ДПА з історії України автор посібника прагне ще й переконати всіх, що лише він і тільки він володіє неабиякими здібностями до створення тестових завдань. Що саме його завдання слід використовувати в системі ЗНО. Що предметні вміння з історії України можна перевірити (правильніше було б сказати: слід перевіряти) тільки тестовими завданнями, розробленими особисто ним, Віталієм Власовим.

Дійсно, розроблено та вміщено в посібнику сила силенна завдань - аж 491. Відкинувши завдання, що призначені для «ґрунтовної підготовки» до ДПА, розглянемо низку завдань, які мають допомогти випускнику підготуватися до ЗНО.

На наш погляд, вони дуже випукло демонструють реальний рівень «фаховості» його автора.

Завдання № 120.

120. Яких подій стосуються роки: 1630 p., 1635 p., 1637— 1638 pp.?

А героїчних морських походів козацтва на турецькі фортеці на чолі з Петром Конашевичем-Сагайдачним

Б повстань Криштофа Косинського та Северина Наливайка

В козацько-селянських повстань проти польського панування

Г основних битв Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького

У цьому завданні, на думку автора, правильною відповіддю є варіант В - «козацько-селянські повстання проти польського панування». Але з точки зору історичної науки в цьому завданні немає правильної відповіді, оскільки зазначений в умові 1635 рік не є роком козацько-селянського повстання. У цей рік загін запорозьких козаків на чолі з гетьманом І. Сулимою знищив гарнізон фортеці Кодак і зруйнував фортечні мури. Жоден з істориків не трактує цю подію як козацько-селянське повстання. Надамо слово одному з них: «...ця подія не переросла в нове повстання, оскільки. козацького ватажка, було підступно схоплено реєстровцями і видано польським властям».

Завдання № 421 і № 427.

421. Що передбачала нова економічна політика в УСРР 1921-1928 pp.?

1 формування трудових армій і запровадження трудової повинності

2 заміну продрозкладки натуральним продовольчим податком

3 заборону приватної торгівлі в селі та містах

4 оздоровлення грошового обігу через діяльність банків та кредитних установ

5 передачу підприємств великої промисловості в оренду приватним особам

А 1, 2

Б 1, 4

В 2, З

Г 2, 4

427. У яких твердженнях ідеться про Леся Курбаса?

1 від 1926 р. працював у Київському театрі ім. І. Франка як мистецький керівник і режисер, підготувавши близько 100 вистав

2 у 1907 р. у Києві заснував перший український стаціонарний театр

3 драматург, автор п'єс «Народний Малахій» та «Мина Мазайло», які спричинили всеукраїнську літературну дискусію

4 реформатор українського театру, засновник та художній керівник мистецького об'єднання «Березіль»

5 в'язень Соловецької тюрми, розстріляний в урочищі Сандормох (Карелія) в 1937 р.

А 1, 4

Б 2, 5

В 2, 4

Г 4, 5 

Ці завдання мають яскраву тестологічну ваду - автор, пропонуючи для опрацювання завдань по п’ять тверджень, у варіантах відповіді оперує лише чотирма: п’яте та третє твердження серед комбінацій цифр відсутні. Із якою метою ці твердження включено в завдання, залишається загадкою. У який спосіб автор хотів перевірити цими завданнями логічну компетентність, якщо логіки бракує самим завданням, також залишається незрозумілим.

Завдання № 452.

452. Укажіть особливості розвитку промисловості та соціальної сфери УРСР за періоду «відлиги».

1 уповільнення темпів розвитку електроенергетики

2 неефективність соціальної політики через відсутність достатніх фінансових ресурсів

3 залучення додаткових інвестицій у розвиток хімічної промисловості

4 переорієнтація господарського механізму управління промисловістю з директивного на ринковий

5 заміна галузевого принципу управління промисловістю на територіальний

А 1, З

Б 1, 4

В 2, З

Г 3, 5

Це завдання, за задумом його автора, також має перевірити логічну компетентність випускника. Але в дуже дивний спосіб. Пропонуючи в умові завдання вказати особливості розвитку двох сфер (промислової та соціальної) УРСР у період «відлиги», укладач як правильний варіант відповіді (Г) визначає третє та п’яте твердження, що стосуються виключно розвитку промисловості України в зазначений період. Можливо, на сьогоднішній день і є наукові розвідки, у яких інвестиції в розвиток хімічної промисловості та заміна галузевого принципу управління промисловістю територіальним віднесено до особливостей розвитку соціальної сфери України, але про них, окрім В. Власова, широкому загалу істориків нічого не відомо.

Завдання № 155.

155. Установіть відповідність між іменами історичних діячів та роками, коли відбулися події, у яких вони брали участь

1 митрополії Петро Могила

2 гетьман П. Конашевич-Сагайдачний

3 князь В.-К. Острозький

4 князь Дмитро Вишневецький

А 1556 р.

Б 1569 р.

В 1621 р.

Г 1632 р.

Д 1648 р.

Автор уважає, що цим завданням він перевіряє хронологічну компетентність майбутнього абітурієнта, оскільки той має правильно встановити такі «логічні пари»: 1-Г (митрополит Петро Могила в 1632 р. об’єднує Лаврську та Київську братську школи в колегію), 2-В (гетьман П. Конашевич-Сагайдачний командує козацьким військом під час Хотинської війни 1621 p.),

3-Б (князь В.-К. Острозький бере участь в роботі Люблінського сейму 1569 p.), 4-А (князь Дмитро Вишневецький у 1556 р. засновує на о. Мала Хортиця першу відому Січ-фортецю). Варіант Д у завданні - дистрактор.

Проте у завданні правильним варіантом відповіді, окрім зазначених вище, є й така «логічна пара»: 1-В, оскільки Петро Могила брав безпосередню участь в Хотинській війні 1621 р. Якщо під час підготовки випускник укаже й цю «логічну пару», то він продемонструє свою хронологічну компетентність? Гадаємо, що так. Принаймні більшу, ніж вона є в автора цього завдання.

Завдання № 159.

159. Установіть відповідність між портретами історичних діячів та роками, коли відбувалися події, у яких вони брали участь

А 1798 р.

Б 1833-1837 pp.

В 1846-1847 pp.

Г 1876 р.

Д 1890 р.

На глибоке переконання автора правильною відповіддю в завданні є така відповідність: 1-Д, 2-А, 3-В, 4-Б. Варіант Г, на думку його укладача, у завданні виконує роль дистрактора.

Важко заперечувати доконані факти: в 1890 р. за участю І. Франка створюється Русько-українська радикальна партія; в 1798 р. у Петербурзі виходять друком перші три частини «Енеїди» І. Котляревського; упродовж 1846-1847 pp. М. Костомаров - активний учасник Кирило-Мефодіївського братства; упродовж 1833-1837 pp. М. Шашкевич активно діє як член гуртка «Руська трійця».

Але також неможливо заперечити й інші факти, пов’язані з життям і діяльністю представлених у завданні постатей.

Якби В. Власов, як личить справжньому історику, знав біографії цих діячів, то навряд чи створив завдання, у якому правильними є й такі «логічні пари»; 1-Г (оскільки в 1876 p. І. Франко в журналі студентів Львівського університету «Друг» публікує першу збірку своїх поезій «Баляди і розскази»); 3-Б (тому що впродовж 1833-1837 pp. М. Костомаров навчається на історико-філологічному факультеті Харківського університету) та 3-Г (адже в 1876 p. М. Костомаров видає тритомну працю «Богдан Хмельницький» та завершує роботу над «Російською історією в життєписах її найважливіших діячів»).

Завдання № 162.

162. Установіть відповідність між датами подій та іменами історичних діячів яких вони стосуються,

1 1972 р. - зміна політичного керівництва УРСР

2 вересень 1989 р. - створення Народного руху України за перебудову

3 1 грудня 1991 р. - Всеукраїнський референдум і вибори Президента України

4 28 червня 1996 р. - ухвалення Конституції України

А Леонід Кравчук

Б Іван Драч

В Володимир Щербицький

Г Леонід Кучма

Д Віктор Ющенко

Автор завдання, спираючись на свою історичну компетентність, думає, що в ньому правильними є тільки такі «логічні пари»;

1-В (у результаті зміни політичного керівництва УРСР у 1972 р. першим секретарем ЦК КПУ став Володимир Щербицький), 2-Б (у вересні 1989 р. за участю Івана Драча створюється Народний рух України за перебудову), 3-А (на виборах 1 грудня 1991 р. Леоніда Кравчука обрано Президентом України), 4-Г (28 червня 1996 p., у часи президентської каденції Леоніда Кучми ухвалено Конституцію України). Варіант Д у завданні - дистрактор. Але тільки ці «логічні пари» є однозначно правильними відповідями в завданні лише для автора, а не для історії.

Правильними варіантами відповіді, окрім зазначених, є й такі «логічні пари»; 1-Г (оскільки в 1972 р. Л. Кучма стає помічником головного конструктора КБ «Південне»); 2-А (тому що у вересні 1989 р. Л. Кравчук брав активну участь у роботі Установчого з’їзду Народного руху України за перебудову, виступаючи з його високої трибуни),

3-A, 3-Б, 3-Г та 3-Д (адже 1 грудня 1991 p., у цей доленосний для України день, і Л. Кравчук, і І. Драч, і Л. Кучма, і В. Ющенко брали участь у голосуванні на Всеукраїнському референдумі та виборах Президента України), ну і, нарешті,

4-А (до ухвалення 28 червня 1996 р. Конституції України долучився й Л. Кравчук, оскільки як народний депутат України II скликання голосував за її прийняття).

Завдання № 185.

185. Які з років стосуються відомих подій церковного життя?

1 988 р.

2 1362 р.

3 1569 р

4 1596 р.

5 1917 р.

6 1946 р.

7 1961 р.

Цим завданням також, як здається його автору, перевіряється хронологічна компетентність. Насправді ж воно не виконує покладену на нього функцію, а є яскравою демонстрацією догматичного уявлення укладача, що церковне життя це лише три події в історії, а саме: 988 р. - запровадження християнства як державної релігії Київської Русі, 1596 р. - проведення Берестейського церковного собору й утворення греко-католицької церкви та 1946 р. - проведення Львівського церковного «собору», «саморозпуск» Української греко-католицької церкви. Ці роки в завданні й визначені як правильні варіанти відповіді. В. Власову, до кола наукових інтересів якого, на превеликий жаль, належить лише «зміст шкільного курсу «Історія України», а не сама історична наука як система знань про минулий людський досвід, й на думку не спало, що в роки, запропоновані ним як дистрактори (правдоподібні неправильні відповіді), також відбувалися відомі події церковного життя. На те воно й життя, що кожного року щось відбувалося. А саме:

1362 р. помирає Папа Римський Іннокентій VI;

1569 р. за наказом царя Івана IV Грозного вбито митрополита Московського та всея Русі Філіпа II;

1917 р. розпочав роботу Помісний собор Російської православної церкви, найважливішим рішенням якого було відновлення Патріаршества в церкві, що поклало кінець синодальному періоду в її історії;

1961 р. Російська православна церква вступила до Всесвітньої Ради Церков, що ознаменувало її долучення до екуменістичного руху.

Отже, усі (!!) варіанти відповідей у завданні є правильними, а не лише три (!?), визначені його автором.

Завдання № 191.

191. У яких роках було ухвалено документи, які стосувалися становища українських селян?

1 1783 р.

2 1816 р.

3 1848 р.

4 1861 р.

5 1865 р.

6 1898 р.

7 1900 р.

У цьому завданні автор уважає, що документи, які стосувалися становища селян, ухвалювалися лише в такі роки: 1793 р. (указ російської імператриці Катерини II про закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України), 1848 р. (патент австрійського цісаря Фердинанда І про ліквідацію панщини та інших повинностей селян Східної Галичини й Буковини), 1861 р. (маніфест російського імператора Олександра II про скасування кріпосного права).

В інші ж роки, на думку автора, не ухвалювалися документи, які б стосувалися становища українських селян, а тому визначені ним як неправильні варіанти відповіді. Але це лише, знов-таки, на думку В. Власова. Історія свідчить про протилежне:

1816 р. - вихід розпорядження графа О. Аракчеева про організацію військових поселень у Харківській, Херсонській та Катеринославській губерніях: 16 кавалерійських і 3 піхотних полки;

1865 р. - оприлюднено укази російського імператора Олександра II від 4 квітня про сервітути, які зберігали силу до розподілу селянських і поміщицьких земель шляхом межувань, та від 21 серпня про поширення на губернії Південно-Західного краю заходів зі створення комісій з перетворення статутних грамот у викупні акти;

1898 р. - вихід циркуляра міністра внутрішніх справ І. Горемикіна від 17 червня про безумовний пріоритет селянських справ щодо сервітутів у судах.

Отже, у завданні шість варіантів відповіді є правильними, а не лише три.

Завдання № 143.

143. Скільки минуло років від проголошення незалежності Карпатської України до створення в складі УРСР Закарпатської області?

А 4

Б 5

В 7

Г 9

У цьому завданні взагалі немає правильного варіанта відповіді. На день створення Закарпатської області в складі УРСР (22 січня 1946 р.) із дня проголошення незалежності Карпатської України (15 березня 1939 р.) минуло шість (!!) років, а не сім, як вважає автор завдання, пропонуючи варіант В правильною відповіддю в завданні. То що ж намагався перевірити автор цим завданням? Мабуть, уміння віднімати (1946 - 1939 = 7), але аж ніяк не хронологічну компетентність випускника.

Таким чином, навіть побіжний огляд завдань посібника засвідчує фахову немічність і тестологічну безпорадність його автора. А заява в передмові до видання, що «завдання, розроблено, враховуючи методичні вимоги, до такого виду оцінювальних матеріалів: варіанти відповідей до завдань підібрано коректно (усі однорідні та правдоподібні), що істотно поліпшує якість підготовки», виглядає, м’яко кажучи, спробою видати бажане за дійсне.

Разом із тим В. Власов з моменту виходу посібника для підготовки до ДПА та ЗНО з історії України не полишає спроб нав’язати педагогічній спільноті думку, що в Україні лише він є єдиним спеціалістом істориком-тестологом.

Важливою віхою процесу переконання в цьому громадськості мала стати його стаття, яка привертає до себе увагу не тільки своєю гучною назвою, а й гучними, безапеляційними заявами-звинуваченнями на адресу Українського центру оцінювання якості освіти.

На самому початку статті автор за традицією, усталеною в певних колах, проводить чітке розмежування освітянської спільноти за принципом «свої-чужі». До першої категорії автор без вагань зараховує «учених-істориків», «провідних учених-методистів», «методистів інститутів післядипломної освіти» та «провідних учителів-практиків». До другої категорії потрапили - «реформатори від освіти», щиновники від УЦОЯО», «методисти, регіональних центрів цієї ж структури» та «особи, лояльні, до методистів Центру». Зрозуміла річ, що над когортою «своїх» височіє кремезна фігура самого Віталія Сергійовича, який звалив на себе тягар викривача діяльності «чужих». Останні, за його словами, й спромоглися,«... розмістити на своєму сайті від жовтня. 2011 р. до сесії 2012 р. лише програму ЗНО та перелік типів завдань». Для підсилення безпорадного стану «чужих» автор статті наголошує, що програму ЗНО «їм розробила робоча група». І знову перед очима постає Віталій Сергійович, але вже в образі розробника програми ЗНО з історії України.

Ба більше: автор закидає УЦОЯО, що той «...не перетворився на осередок наукових досліджень з упровадження, прогресивних технологій педагогічного вимірювання, та оцінки якості освіти, що поширював би свій, та зарубіжний досвід серед широких кіл. педагогічної громадськості». Шановний, звинувачення не за адресою! Якщо Вам не вистачає наукових досліджень із педагогічних вимірювань та оцінки якості освіти, то звертайтеся до колег з Інституту педагогіки НАПН України, а саме: співробітників лабораторій педагогічних інновацій та оцінювання якості освіти. Можливо, вони Вам чимось і зарадять.

Урешті-решт, автор статті дійшов «невтішного висновку», що «тести з історіїУкраїни не вдосконалюються з кожним роком, як мало би бути».

Далі - найголовніше: свій висновок намагається проілюструвати своїми критичними, як він уважає, зауваженнями до низки завдань тесту з історії України першої сесії ЗНО 2012 р.

Немає сенсу детально аналізувати увесь «потік свідомості» пана Власова щодо всіх «розкритикованих» ним завдань тесту, зупинимося лише на його коментарях до завдань № 1, 2, 8, 28, 34, 59, тому що як у краплі роси віддзеркалюється увесь світ, так і в цих зауваженнях віддзеркалилася вся фаховість В. Власова як історика.

Отже, завдання № 1.

За словами автора статті, підстав для його критики декілька, а саме: 1) «найочевидніше» - аматорський малюнок (ну звичайно ж ПРОФЕСІЙНИМ є лише тільки те, що робить особисто

В. Власов, усі ж інші - аматори й доробки їхні аматорські); 2) «зображені на малюнку знаряддя праці не є характерними для аналізованої доби». [Sic!] Далі в менторському тоні автор статті повчає, що «окрім серпа, слід було подати (увага, найцікавіше!!) зображення, дерев’яних мотик з кам’яними чи кістяними наконечниками». Аби надати більшої ваги своїм повчанням він додає ще не тільки зображення кам’яної зернотерки, рала, свердлильного та ткацького верстатів, які укладачі, на його переконання, й мали використати в наведеному завданні про неоліт, а й цитату з праці видатного українського археолога К. Бунятян. Ну й, нарешті, робить висновок, «що ж до обраної авторами комбінації умови, завдання та ілюстрації до неї, то вона, не є оптимальною. ., саме тому завдання, не перевіряє історичну компетентність учнів».

Геніально!... Автор перевірив відсутність своєї історичної компетентності.

По-перше, подана в завданні ілюстрація не аматорський малюнок, а реконструкція асортименту знарядь праці носіїв керешської та бугодністровської археологічних культур, уміщена в науковому виданні Інституту археології НАН України. Невже й художник Р. Пахолюк, автор використаної в завданні ілюстрації, та поважні українські археологи на чолі з академіком П. Толочком теж аматори, пане Власов?

По-друге, колись, із легкої руки І. Крилова, з’явився вислів «Слона-то я й не примітив» (байка «Цікавий», її сюжет; відвідувач Кунсткамери захопився розгляданням дрібних комах, але, як виявилося, не помітив того, чого не помітити було неможливо). Так і у випадку з В. Власовим. На ілюстрації зображено три (!!!) мотики; з кістяним, дерев’яним і кам’яним наконечниками. На кам’яній мотиці чітко видно свердління в камені для держака мотики. Це є ще одним свідченням, що наведені знаряддя праці належать до неоліту. Але автор статті помітив лише серп! Дива та й годі, ну чим не сюжет для нової байки?

По-третє, В. Власов не розуміє, що основне зрушення доби неоліту - перехід від привласнювальної до відтворювальної форми господарювання. Наведені знаряддя праці - мотики й серп - і відображають появу нової відтворювальної форми господарства - землеробства. Тобто є ознакою цієї історико-археологічної доби.

По-четверте, найбільш дивним є те, що «знаний методист» для характеристики неоліту пропонує використовувати рало. [Sic!] До відома пана Власова - це винахід пізнішої доби й до неоліту не має жодного стосунку. Також і зернотерка на українських землях використовувалась уже в період мезоліту.

Навіть такого поверхневого аналізу «зауважень» достатньо, аби зрозуміти фаховий рівень їх автора. Але далі є ще більш креативніші «історичні розвідки» від «провідного ученого-методиста». Тож рухаємося далі.

Завдання № 2.

2. Які найголовніші причини грецької колонізації Північного Причорномор'я та Криму в VIII—VI ст. до н. е.?

А суспільно-політичні

Б культурно-ідеологічні

В соціально-економічні

Г воєнно-стратегічні

Завдання № 28.

28. Укажіть головну причину міграційних процесів українців Наддніпрянської України до східних регіонів Російської імперії?

А політичні утиски

Б аграрне перенаселення

В національно-релігійний гніт

Г низький рівень промислового розвитку

«Недоречність» цих завдань, на думку В. Власова, ..в акценті на “найголовніші” з-поміж причин», «начебто є неголовні причини». Головний аргумент, який мав би справити враження, - «історична. наука, не оперує поняттями, “найголовніші й не найголовніші причини”...».

Цікаво, чи давно автор статті перестав визнавати існування ієрархічності причин, адже у своїх підручниках та посібниках із легкістю оперує такою ієрархією? Для прикладу процитуємо підручник «знаного методиста» в частині, що стосується причин роздробленості Київської Русі: «Історики по-різному пояснюють причини роздробленості Київської Русі.. Називають з-поміж них і великі розміри території держави, і князівські міжусобиці, відсутність сталого порядку столонаслідування, напади, степових кочовиків, і занепад торговельного шляху «із варяг у греки». Головною ж причиною більшість дослідників (тут і далі виділення наше. - Авт.) вважає зміцнення вотчинної форми землеволодіння». В іншому його посібнику також читаємо: «Головною ж причиною більшість дослідників вважає розвиток феодального землеволодіння, зміцнення його вотчинної форми».

Щодо істориків, то в своїх працях вони теж послуговуються ієрархією причин. Наприклад, у посібнику «Давня історія України» читаємо: «Колонізація Північного Причорномор’я була, частиною так званої. Великої Грецької колонізації VIII-VI ст до н. е. Вона, зумовлювалася, рядом причин, найголовніша з яких - відносне перенаселення, коли всі землі в материковій. Греції були вже розподілені. «Зайві» люди змушені були шукати ліпшої долі в інших місцях, не так щільно заселених». Погодьмося, важко запідозрити в дилетантстві керівника авторського колективу П. Толочка чи автора даного розділу, звідки взята цитата, члена-кореспондента НАН України С. Крижицького.

Наведені цитати свідчать, що не тільки історики оперують поняттям «найголовніші причини», a й сам автор «критичних зауважень».

Просто якесь роздвоєння особистості. Де Ви справжній, Віталіє Сергійовичу? У своїй статті, заперечуючи існування головних причин, чи в шкільних підручниках і посібниках, у яких послуговуєтеся саме такою термінологією?

Із розумінням ставлячись до лакун у Ваших знаннях щодо причин грецької колонізації Північного Причорномор’я та Криму, оскільки вважаєте їх «абстрактними, термінами, які не пов’язані з історичним фактажем», радимо ознайомитися хоча б із однією науковою працею з цієї проблематики. Можливо, це допоможе Вам збагнути, що «соціально-економічні» - не абстрактний термін, а причини, до того ж головні, процесу грецької колонізації Північного Причорномор’я та Криму.

Завдання № 7.

7. На яку верству суспільства переважно спирався Данило Галицький у боротьбі проти боярського свавілля?

А іноземних колоністів

Б міщан

В селян

Г удільних князів

Що ж, на думку В. Власова, свідчить про «некоректність завдання». По-перше, «відповіді на завдання абітурієнти не знайдуть у жодномучинному підручнику», по-друге, «завдання має кілька, правильних відповідей».

Щодо першого твердження, то автор статті відверто та свідомо вводить в оману своїх читачів, тримаючи їх за дурнів, які не орієнтуються в усьому розмаїтті шкільної навчальної літератури. Читаємо: «Союзником Данила, були, крім брата. Василька, волинські бояри та найвпливовіші міщани». Що ж це за джерело? Підручник самого Власова для 7-го класу.

Інформацію про боротьбу Данила Галицького з боярством містить також і підручник В. Смолія та В. Степанкова: «Після його [Мстислава. Мстиславовича (Удатного)] смерті в 1238 р. Данило виношує наміри щодо возз’єднання Галицько-Волинської держави. Він приєднує до своїх володінь Луцьку, Пересопницьку, Чорторийську волості й реформує військо (створює регулярну піхоту з городян)».

Ось так, просто й легко автор статті використовує брехню як аргумент!

На підтримку свого другого твердження В. Власов долучив розлогу цитату видатного українського історика Я. Ісаєвича. У міркуваннях академіка все правильно. Але, по-перше, належність селян до «княжого пішого війська» ще нічого не говорить про те, що саме ця верства була його опорою. Крім того, залучення селян до війська мало примусовий характер: на ворога мав іти кожний, без огляду на те, чи мав відповідну зброю, чи ні. Навряд чи надійною опорою є те, що тримається на силі примусу. По-друге, в умові завдання чітко зазначено «переважно спирався», бо завжди є представники інших верств, які готові підтримати дії князя з якихось міркувань і стати його опорою. Але вони не репрезентують усю верству з її інтересами та прагненнями.

Нагадаємо автору статті, що верства в Середні віки - це групи людей, які відрізняються правами і привілеями. Іноземні колоністи користувалися спеціальними правами і привілеями, тому їх і можна вважати верствою. Проте за часів Данила Галицького вони не були значною групою і відповідно не могли бути опорою князя в боротьбі з боярством, як це було за часів Юрія II Болеслава.

По-третє, не зайвим буде також нагадати, що історію Галицько-Волинського князівства, крім Ярослава Ісаєвича, ґрунтовно досліджували й інші відомі історики. Більший наголос про верству суспільства, що підтримувала Данила Галицького в його боротьбі з боярством, робить М. Ф. Котляр. Так, у 15-томній серії «Україна крізь віки», що була видана Інститутом історії НАН України, указано: «Перед початком боротьби за відвоювання Галицької землі Данило реформував своє військо. Він створив регулярну, добре озброєну і навчену піхоту з городян... З цими «пішцями»... Данило здобув усі свої основні, перемоги, в тому числі виграв вирішальну для долі Галицько-Волинського князівства. Ярославську битву 1245 р.». В іншому виданні Інституту історії НАН України - «Енциклопедії історії України» також зазначено: «У боротьбі за відновлення. Галицько-Волинського князівства. Романовичі спиралися, на частину відданого боярства, (переважно волинського) таремісничо-торгівельну верхівку волинських і галицьких міст... Лише 1238 р. Данило зміг утвердитися на галицькому столі, протиставивши боярству підтримку городян».

Такі науково вивірені, загальновизнані та усталені знання про діяльність князя Данила Галицького й знайшли своє відображення в завданні, яке В. Власов силився «розкритикувати» у своїй статті.

Завдання № 8.

8. Яка культура мала вирішальний вплив на розвиток храмового будівництва Київської Русі в період її розквіту?

А західноєвропейська

Б варязька

В хозарська

Г візантійська

Вердикт В. Власова щодо цього завдання звучить як вирок - «не відповідає канонам конструювання. тестових завдань». Насправді ж його зауваження звучать як вирок, але автору статті як історику. Дозволимо собі повністю процитувати коментар: «Розробники тесту пропонують некоректний дистрактор. Варіант. А є неоднорідним до наступних: західноєвропейці. не є конкретним народом, культура, храмового будівництва в Німеччині., наприклад, істотно відрізнялася (sic!) від французької, хоча і німці, і французи є західноєвропейцями». Одразу ж упадає в око майстерна маніпуляція, підміна «коментатором» понять: у завданні йдеться про культуру, а заперечення будується навколо невідомої спільноти західноєвропейців. Такий прийом у картярів називається пересмикуванням. Як бачимо, Віталій Сергійович володіє ним досконало.

Таким чином, на додачу до брехні автор статті почав використовувати як аргумент вже й махлярство!

Скажемо більше: такий коментар могла написати лише людина, яка вперше чує про існування західноєвропейської культури та не розуміється на добі європейського Середньовіччя. Можливо, ознайомившись із працями відомого російського філософа О. Зінов’єва або із працями авторитетних медієвістів О. Гуревича, О. Добіаш-Рождественської, автор статті все ж таки збагне, що феномен західноєвропейської культури доби Середньовіччя полягав саме в її спільності (спорідненості) для усіх народів Західної Європи.

Крім того, нагадаємо, що період розквіту Київської Русі - це час панування в Західній Європі романського стилю, а середньовічні собори Італії, Франції, Англії, Німеччини, збудовані в цьому стилі, не мають принципових національних відмінностей.

Завдання № 34.

34. Прочитайте уривок з історичного джерела та виконайте завдання.

«Розміри допомоги, яку одержує населення голодуючих губерній України через державні органи, не перевищує 7,5 % задоволення всього голодуючого населення. Допомога, здійснювана закордонними комісіями та приватними організаціями, досягне у майбутньому 8 % потреб...»

Цитовану доповідну записку створено в роки

А «воєнного комунізму».

Б нової економічної політики.

В форсованої індустріалізації.

Г суцільної колективізації.

На думку В. Власова, запропонований уривок джерела «надто фрагментарний», «недостатній. для адекватного сприйняття та здійснення атрибуції джерела».

Справді, адекватності Віталію Сергійовичу явно бракує, якщо в цьому уривку він знайшов лише єдине слово-маркер - «губернії», - пропустивши повз очі дійсно ключові для розуміння завдання слова/словосполучення - «допомога», «через державні органи», «закордонними, комісіями», «приватними організаціями», - що і вказують на правильний варіант відповіді.

А наведені ним аргументи, що: «...голодніроки в Україні, траплялися, і в роки «воєнного комунізму», і під час непу, і тим більше, в роки форсованої індустріалізації та суцільної колективізації, коли, голод 1932 р. переріс у Голодомор 1933 р.» зовсім не відповідають змісту запропонованого джерела.

Можливо, автор статті глибоко переконаний у гуманізмі більшовиків, які заради порятунку голодуючих послуговувалися допомогою міжнародних благодійних організацій і фондів не лише під час голоду 1921-1923 pp. у роки нової економічної політики, а й у роки «воєнного комунізму», форсованої індустріалізації та суцільної колективізації? Якщо це так, то, дійсно, в уривку джерела є лише одне слово-маркер - «губернії». Та й воно, урешті-решт, дає змогу визначити правильну відповідь у завданні.

Завдання № 59.

59. Укажіть наслідки впровадження в Україні нової економічної політики (1921-1928 pp.).

1 зростання безробіття

2 ліквідація економічних стимулів розвитку виробництва

3 періодичні хлібозаготівельні кризи

4 перетворення УРСР на могутню індустріальну республіку

5 ліквідація куркульства

6 розширення мережі селянських збутових, споживчих кооперативів і кредитних товариств

На думку В. Власова, «некоректною є теза, що “внаслідок упровадження, непу” в Україні., яка. була здебільшого сільськогосподарською країною,.. зростало безробіття», «...про зростання безробіття немає інформації в жодному чинному підручнику з історії України».

Для обрання варіанта «зростання безробіття» як правильної відповіді абітурієнту не потрібно було пригадувати: ідеться про це в шкільних підручниках чи ні? Для цього достатньо було пригадати принципове рішення, ухвалене в 1921 р. правлячою більшовицькою партією: перехід від обов’язкової праці (загальна трудова повинність, трудові мобілізації, трудармії, концентраційні табори для «дезертирів трудового фронту») до системи вільного найму робочої сили. Запровадження процедури наймання «від воріт» стало відродженням не тільки ринку праці, а і його постійного та неминучого супутника - безробіття.

Для істориків є зрозумілим той факт, що «перехід до непу супроводжувався специфічними явищами, яких не було за часів «воєнного комунізму» і які неминучі в умовах розвитку ринкових відносин. Серед них - безробіття. Виникнувши на початку 20-х років, воно через деякий, час стало масовим. У 1925 р. кількість безробітних становила. в Україні. 300 тис. чол. Зникло це явище лише на початку 30-х років, коли в СРСР широким фронтом розгорнулась індустріалізація».

Використання в завданні словосполучення «зростання безробіття» є цілком виправданим. У такий спосіб акцентовано увагу не на самому явищі як одному з протиріч непу, а на його динаміці, оскільки на той час вона сприймалася і суспільством, і партійно-радянським керівництвом як головна вада непівської моделі соціально-економічного розвитку.

Акцентуємо також увагу й на тому, що вже наприкінці осені 1921 р. і в перші місяці зими 1922 р. розпочалося неухильне зниження потреби підприємств у додаткових кадрах, пропозиції праці значно перевищували попит. Суттєво вплинув на зростання безробіття й голод 19211923 pp., коли значна кількість селян, рятуючись від голоду, осідала в промислових містах, поповнюючи армію безробітних. Зростання й без того високого рівня радянського безробіття (від 10 % у 1922 р. до 13 % у 1927 р.) пов’язане з тим, що кількість безробітних на біржі праці була значно інтенсивнішою, ніж темпи розвитку радянської економіки.

Наукову достовірність запропонованого варіанта відповіді підтверджують не тільки дослідження, опубліковані безпосередньо в роки непу, а й праці сучасних дослідників.

Урешті-решт, читаючи статтю, не полишає думка, що мета її написання зовсім інша, аніж та, яку намагається нав’язати читачеві її автор. А саме: прагнення закріпити за собою виключне право на визначення концептуальних засад конструювання тесту ЗНО (аж до формулювань і оформлення завдань), переконуючи, що тільки він досконало оволодів усіма тонкощами тестології. 

Підстави для такого висновку дає сам В. Власов, який у статті наголошує, що «в сучасній методиці. розроблено чимало тестових завдань, здатних перевірити вміння...».

Що ж це за таємнича «сучасна методика»? Де ця «криниця для спраглих», із якої й слід черпати ідеальні завдання, аби подолати, як вважає автор статті, «фахову безпорадність укладачів»?

Дороговказом стало подане в статті завдання про причини невдач Червоної армії в перший період радянсько-німецької війни.

Хто ж творець цього завдання? Що це за першоджерело, із якого автор для своєї статті взяв завдання як приклад довершеності та досконалості? Завдання, що слугує взірцем навіть для такого «вимогливого фахівця-тестолога», як В. Власов.

Відповідь доволі проста. Це завдання № 442 із посібника для підготовки до ДПА та ЗНО з історії України, авторство якого належить В. Власову.

Здивуванню немає меж, як людина скромно ототожнює себе й свій посібник із усією «сучасною методикою»! Посібник, змісту якого вже достатньо приділено уваги, аби зрозуміти його реальне призначення та цінність і збагнути професійний рівень його автора і як історика, і як тестолога!

І насамкінець, не забувайте, Віталіє Сергійовичу, що до творення описаного вами в статті образу шкільної освіти як «...жалюгідного, недорікуватого, безбарвного, кволого і немічного, виплеканого без поваги до фаху, з байдужістю і до минулого, і до майбутнього» Ви маєте безпосереднє відношення. Усе сказане вище є прямим доказом цього.

ЦЕ ЦІКАВО

20 травня 325 р. римський імператор КОСТЯНТИН ВЕЛИКИЙ скликав у Нікеї Всесвітній собор, що осудив аріанство (вчення александрійського священика Арія, 256-336 pp., за ним Бог-Син (Христос) не рівний Богові-Отцеві, а лише подібний до Нього) як безбожну єресь і проголосив Нікейський символ віри - короткий виклад основних догматів християнства, визначив час святкування Великодня: перша неділя після першого весняного повного місяця.