Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Науково-методичний журнал - Квітень 2013

ВИХОВНИЙ ЗАХІД «ГЕТЬМАН ІВАН МАЗЕПА - БОРЕЦЬ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ»

Не задля себе, а лише для вас усіх, для жінок і дітей ваших, для користі матері моєї Батьківщини - бідної України, всього Війська Запорізького та народу українського...

І. Мазепа

Мета уроку: глибше ознайомити учнів з постаттю одного з найбільш відомих і найбільш суперечливих гетьманів України - Івана Мазепи; підвести їх до висновку, що гетьман відіграв важливу роль у житті українського народу; навчити учнів давати моральну оцінку діяльності історичних осіб; виховувати в них патріотизм, толерантність, прагнення до справедливості.

Форма проведення заходу: усний журнал.

Обладнання: портрет І. Мазепи; книжкова виставка, музичний супровід (симфонія Ф. Ліста «Мазепа», Н. Матвієнко «О горе тій чайці»); навчальний фільм «Іван Мазепа» серії «Енциклопедія», плакати з висловлюваннями про Мазепу.

Учень. Звучить симфонія Ференца Ліста «Мазепа». Музика видатного композитора переносить нас на 300 років назад, у часи великих випробувань для нашого багатостраждального народу. Вона відображає боротьбу в душі, боротьбу на полі бою і гіркоту поразки, розчарування та відчаю. Автор напрочуд тонко відчув душу гетьмана Мазепи. Чому цей образ привабив великого угорця? Хто ти, Іване Степановичу Мазепа?

1-ша ведуча. Мабуть, в історії України немає більше такої особи, ставлення до якої змінювалося б від захоплення до таврування і навпаки.

Його звинувачують у зраді. Але зраді кого? Українського народу чи Росії? Поразка задуму Мазепи призвела до прискорення ліквідації автономії Лівобережної України та до одночасного відновлення на Правобережжі необмеженої влади польської шляхти.

2-га ведуча. Сам Мазепа як особистість, якщо піднятися над політичними пристрастями в його оцінці, продемонстрував важливі риси тонкої, освіченої, естетично розвинутої людини епохи бароко, яка добре усвідомлювала вразливі місця супротивників і орієнтувалася на хитрість та інтригу куди більше, ніж на героїзм, запал та ентузіазм.

3-тя ведуча. Як би там не було, Іван Мазепа став знаковою постаттю української історії. Він створив прецедент виступу владних кіл українського суспільства проти диктату російського центру.

4-та ведуча. Найпоширенішою оцінкою діяльності Мазепи було зрадництво. І тільки в часи незалежної України повертається історична правда. Українські історики роблять усе можливе, щоб правда про гетьмана Мазепу стала надбанням української та міжнародної спільноти. До цього спонукає і не зовсім втішна статистика, оприлюднена в газеті «Голос України» у березні 2007 р.: 60 % опитаних українців позитивно ставляться до постаті Петра I, 36 % - до постаті Мазепи, 9 % опитаних взагалі не знають, хто такий Мазепа, 17 % негативно ставляться до Петра I, 26 % - до Мазепи.

Сьогодні ми спробуємо пригадати основні віхи життя гетьмана Мазепи та наведемо деякі висловлювання, що характеризують його діяльність.

1-ша ведуча. Іван Степанович Калединський-Мазепа народився близько 1640 р. Здобув блискучу на ті часи освіту в Києво-Могилянській академії та Варшавському єзуїтському колегіумі. Крім української добре володів російською, польською, латинською, італійською, французькою і кримськотатарською мовами. Маючи унікальні здібності до мов, Мазепа був ознайомлений з творами західноєвропейських авторів, мав велику бібліотеку. Він і сам добре володів пером, у хвилини дозвілля писав вірші, деякі з них є актуальними й сьогодні.

Жаль ся, Боже, України,

Що не вкупі маєт сини!

Єден живет із погани,

Кличет: «Сюди, отамани!

Ідім матки рятувати,

Не даймо єй погибати».

Другой ляхом за грош служить,

По Вкраїні і той тужить:

«Мати моя, старенькая!

Чом ти вельми слабенькая?

Розно тебе розшарпали,

Г’ди аж по Дніпр туркам дали.

Все то фортель, щоб слабіла,

І аж в конець сил не міла».

Третій Москві юж голдує

І їй вірне услугуєш.

Той на матку нарікаєт

І недолю проклинает...

Вірш «Ой горе тій чайці» набув характеру народної пісні (звучить пісня).

2-га ведуча. А ось словесний портрет, що його дає Жан де Балюз: «Вигляд у нього суворий, очі блискучі, руки тонкі і білі, як у жінки, хоч тіло міцніше, ніж у німецького рейтара, вершник з нього знаменитий».

3-тя ведуча. І. Мазепа сувора, але водночас і інтелігентна людина, природжений дипломат, належить до тієї породи людей, яку Н. Макіавеллі влучно називає «лисицями», а в народі про них говорять, що вони здатні, потрапивши під дощ, пройти між краплями: «... коли розмовляє, то більше любить мовчати та слухати інших... Належить він до тих людей, що воліють або зовсім мовчати, або говорити і не сказати».

4-та ведуча. За 20 років гетьманування І. Мазепа зміцнив авторитет гетьманської влади, бо був переконаний: сила держави - у силі її лідера. Він намагався обмежити визиск селян: наказав не обтяжувати їх повинностями. Проте він був сином свого часу, представником свого соціального стану, і навіть маючи велике бажання, не зміг би запобігти поглибленню суперечностей між багатими і бідними. Дехто називає гетьмана «вітчимом» України, говорячи, що душа його в Москві, а в Україні лише його тіло. Чи справді це так було?

1-ша ведуча. Одним з важливих напрямів діяльності Івана Мазепи було сприяння розвитку науки і культури. Власне гетьман був покровителем і меценатом української церкви та освіти. На його кошти збудовано численні церкви, монастирі, школи, бурси, шпиталі в Києві, Чернігові, Переяславі та інших містах Гетьманщини. Навіть в архітектурі існував стиль «мазепинського бароко». Дослідники налічують 12 храмів, збудованих Мазепою, і 20 храмів, реставрованих на його кошти. Завдяки зусиллям Мазепи Києво-Могилянська колегія здобула статус академії. Крім того, гетьман сприяв навчанню старшинських дітей за кордоном.

Уривок із поезії М. Бажана «Будівлі»

...На кошлате волосся степу Поклав церкви свої Мазепа,

Поет, і гетьман, і купець,

Тоді, програвши гру одчайну,

Навчився бігати назад 

Мазепи білий кінь,

Оцей Пегас без стайні,

Безхвостий Буцефал 

Прийдешніх гетьманят..

Уривок з поезії Т. Шевченка «Сон»

Вечірнє сонечко гай золотило,

Дніпро і поле золотом крило,

Собор Мазепин сяє, біліє,

Батька Богдана могила мріє...

2-га ведуча. Ще в 1689 р. І. Мазепа дістав покровительство царя Петра I. Ці двоє людей були різними за віком, характером, освіченістю й політичним статусом, та між ними виникло порозуміння. Мазепа вірно служив цареві, а Петро І мав усі підстави довіряти своєму васалу. Цар обдаровував гетьмана маєтностями, подарунками, нагородами. Проте, як досвідчений політик, Мазепа добре розумів наміри царя перетворити Україну на частину Російської держави. Він наполегливо шукав способу розриву з Петром І.

3-тя ведуча. Для остаточного розриву з Москвою у гетьмана було достатньо причин. По-перше, козацьке військо змушене було брати участь у численних військових походах і боях, зазнаючи постійних утисків та образ від російських воєначальників. По-друге, 3 квітня на раді в Жовкві Петро I заявив про перехід козацької армії до складу російської. По-третє, московські війська в Україні своїми грабіжницькими діями більше нагадували каральну експедицію, ніж союзне військо. По-четверте, населення Гетьманщини постійно залучали до будівництва Санкт-Петербурга, де помирали тисячі українців. Їх примушували відробляти на будівництві доріг, укріплень тощо. По-п’яте, Гетьманщина постійно зазнавала політичного та економічного гноблення, її права обмежувались. Як бачимо, у Мазепи було достатньо підстав для розриву з Москвою. Останньою краплею стало повідомлення, що Меншиков зазіхає на гетьманську булаву.

4-та ведуча. Ще в 1690-1692 рр. І. Мазепа планував за допомогою Криму й Польщі здобути новий статус Гетьманщини, звільнитися від залежності Московії. Таємні переговори з цього приводу проводились у 1698 р. Проте міжнародна ситуація не сприяла здійсненню задуманого. На жаль, військовий потенціал Гетьманщини був недостатній для самостійного виступу проти царської Росії. І. Мазепа покладав великі надії на співпрацю зі шведським королем Карлом XII. Похід шведів на Москву відкрив би для українців можливість скинути московські пута.

1-ша ведуча. З якими словами звернувся гетьман Мазепа до війська? Як переконував перейти на сторону Швеції?

Учень. «Ми стоїмо, браття, між двома безоднями, які готові нас пожерти, якщо не оберемо шляху для себе надійного, щоб їх обійти. Монархи, що воюють між собою, так розлючені один на одного, що підвладні їм народи терпіли, терплять уже й перетерплять безодню зла невимірну, а ми між ними точка, чи ціль усього нещастя. Моя думка є такою: якщо король шведський здолає царя російського і зруйнує царство його, то ми з волі переможця неминуче будемо прилучені до Польщі і віддані у рабство польське... А якщо допустимо царю російському стати переможцем, то лихий час прийде до нас від самого царя... Звідси залишається нам, браття, із отого лиха обирати найменше, щоб нащадки наші...

прокльонами нас не докоряли. Я нащадків не маю ... й нічого не шукаю, окрім щастя тому народу, який уважив мене гетьманським достоїнством і з ним довірив мені долю свою. Проклятий був би я і зовсім без совісті, якби видавав вам зло за добро і зрадив йому за свої інтереси. Наш час настав! Прийшов час скинути ярмо і зробити Україну вільною, незалежною державою».

Найстрашнішого удару було завдано прагненню гетьмана звільнитися з-під влади Росії внаслідок поразки шведів під Полтавою. Її наслідки були справжнім шоком для України. Спроба звільнитися з-під влади Росії за допомогою Заходу без мобілізації зусиль усієї нації була невдалою, але вона продемонструвала цінність національної свободи й державної незалежності - ідей, які не можна виміряти жодними матеріальними благами, бо, як сказав Сомерсет Моем, «...люди, які ставлять особистий матеріальний добробут вище за волю свого народу, втратять не тільки свою свободу, а й самі ці матеріальні блага».

Інсценізація.

Діалог між Мазепою і Карлом XII

Мазепа. Не раз я за народ молився...

А він, а він мене кляне!..

І долі вітер, наче листя,

Мене з України жене...

Карл. Що зажурився, небораче?

Що ми - покинуті, самі?

За нами тільки вітер плаче

Або сміється з нас у тьмі.

Мазепа. Ні, то кляне з тобою нас

Моя нещасна Україна,

Мене, як зрадника...

Тебе ж як завойовника...

Карл. Я ще вернусь на Україну,

Її залізом і вогнем

Я покорю або загину...

Мазепа. Що ж, покоряй.

Я не перечу,

Мені тепер вже все одно...

Куди, куди піду од суму?

Під землю чи в глибини вод?!

Хіба ж я міг таке подумать,

Що проти мене мій народ?..

2-га ведуча. Мазепа став символом самостійництва України, державотворчих устремлінь її народу. Образ гетьмана органічно вписується в традиції національно-визвольної боротьби. Він той,хто підніс булаву і вказав шлях, куди має йти наша держава, щоб не зрадити ідеалів нації. Байрон писав: «...відтак сам Мазепа, осяяний промінням слави, стає символом свободи для всіх наступних поколінь, а його ім’я - глибоко шанованим».

Уривок з поеми Байрона «Мазепа»:

В жахливий день біля Полтави

Від шведів щастя утекло,

Навкруг порубане, криваве,

Все військо Карлове лягло.

Військова міць, воєнна слава,

Така ж, як ми, її раби, -

Майнула до царя, лукава,

І врятувався мур Москви, -

До того пам’ятного року,

До ще жахливішого дня,

Що на ганьбу й різню жорстоку

Ще більше виставив ім’я,

Ще більше військо дав на злім,

Одному грім, а блиск усім.

3-тя ведуча. Про Мазепу писали: Т. Шевченко, С. Руданський, П. Куліш, І. Карпенко-Карий, М. Старицький, Д. Дефо, Вольтер, В. Гюго, О. Пушкін, К. Рилєєв, В. Сосюра, М. Бажан. Гетьман надихнув художників Верні, Делакруа, Жеріко, Буланже. Ференц Ліст присвятив гетьману симфонію.

Т. Шевченко «обережно» ставився до Мазепи. Завершеного образу гетьмана в його творчості немає. Проте численні згадки його імені у творах «Великий льох», «Іржавець», «Чернець»,«Близнецы», «Музыкант» дають підставу говорити про те, що поет убачав у Мазепі останнього оборонця самостійності України.

С. Руданський перший в українській літературі спробував відійти від романтичної традиції в трактуванні образу Мазепи. Письменник продемонстрував чітке розуміння великої історичної місії гетьмана, його непересічної ролі в процесі українського державотворення.

О. Пушкін «Полтава»:

...Забыт Мазепа с давних пор,

Лишь в торжествующей святыне

Раз в год анафемой доныне,

Грозя, гремит о нем собор.

К. Рилєєв «Мазепа».

Смело, други! В бой свирепый

Жаждет битвы верный конь.

Смело дружно за Мазепой

На мечи и на огонь.

В. Сосюра «Мазепа»:

- Я так люблю твої дороги.,

Моя Україно сумна!

Ти на груді моїй, як рана...

О, як залізно вірю я,

Що час визволення настане

І шабля золота моя,

Мазепи, гетьмана Івана,

Над трупом ката засія!..

4-та ведуча. Сьогодні можна сперечатися, шукати недоліки в діях гетьмана, схвалювати чи критикувати його вчинки. Але незаперечним є те, що Мазепа прагнув бачити Україну незалежною. Як писав Гнат Хоткевич, «може, і не весь він чистий як Христос, може, і не один гріх є на його душі, але ж його ім’я серед борців, а не серед тих, хто «за шмат гнилої ковбаси»продавав і «рідний край, і народ, і його будучність, і свободу».

1-ша ведуча. Чудово сказав про Івана Мазепу французький письменник М. де Вогює: «Історія не дала йому корони, як він того бажав. Проте поезія обдарувала його, без його відома, королівством набагато кращим, аніж те, що його має політика. Чи заслужила його ця загадкова постать? Не вимагайте відповіді в історії. Його супротивники ненавиділи його, але жінки його любили, церква прокляла його, але поети його оспівали! А поки світ буде таким, яким він є зараз, останнє слово в ньому завжди належатиме жінкам і поетам».

Учень. Ми не знаємо і не можемо знати, що саме думав Мазепа у безсонні ночі, коли смерть уже стояла біля нього і коли, як віруючий християнин, він готувався постати перед найвищим судом. Не знаємо також, у чому сповідався гетьман перед священиком, якого за його наказом спеціальний гонець привіз із Яс. Але ми можемо стверджувати, що Мазепа страждав, що «Господь не благословив його задуму», що його вчинок викликав страхіття терору в Україні, проте не шкодував, що підніс прапор повстання, бо знав, що й без нього все одно цар покінчив би з Україною, все одно терор прийшов би, але тоді не було б місця для того позитивного, що дало у своїх наслідках повстання. Біда Мазепи в тому, що він не зміг пояснити свої наміри народу.

Тож запалимо свічку пам’яті на знак того, що народ простив і зрозумів гетьмана, хай і через століття. І душа Мазепи заспокоїться.

Звучить пісня «О горе тій чайці» у виконанні Н. Матвієнко.