Науково-методичний журнал - Квітень 2012

Методичні засади використання мультимедійної презентації

Методика застосування мультимедійної презентації, на нашу думку, - це сукупність правил, способів і прийомів, що забезпечують досягнення найкращих результатів у сприйнятті й засвоєнні навчального матеріалу.

Роль і місце методів у навчанні визначається їх видами й функціями, тому ключовою дидактичною проблемою є класифікація методів навчання. Єдиної класифікації методів навчання не існує, водночас застосування різних підходів до диференціації методів навчання забезпечує їхню систематизацію як дидактичного інструментарію. У цілому класифікація методів навчання різноманітна.

Спинимося на класифікації методів за характером (ступенем самостійності й творчості) діяльності учнів. Цю класифікацію ще в 1965 р. запропонували І. Лернер і М. Скаткін. Оскільки успіх навчання залежить від спрямованості й внутрішньої активності учнів, їх діяльності, то саме характер діяльності, ступінь самостійності, вияв творчих здібностей і повинні, на їхню думку, бути важливими критеріями вибору методу навчання. Автори запропонували виділити п’ять методів навчання, причому в кожному з наступних ступінь активності й самостійності в діяльності учнів зростає: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, або евристичний, дослідницький.

Охарактеризуємо ці методи в контексті застосування мультимедійної презентації на уроці.

Пояснювально-ілюстративний метод.

Основне його призначення - передача інформації та організація її засвоєння учнями. Цей спосіб передачі інформації є одним з найбільш ефективних та економних. Дидактична сутьпояснювально-ілюстративного методу полягає в пред’явленні готової, спеціально відібраної інформації викладачем, з одного боку, та в її усвідомленому сприйнятті й запам’ятовуванні учнем, з другого. Якщо учень зумів пов’язати повідомлену йому інформацію зі своїми знаннями і досвідом, то можна говорити про певний ступінь її засвоєння на рівні усвідомленого сприйняття і запам’ятовування.

Мультимедійна презентація, завдяки якій урок стає ефективнішим з дидактичної точки зору, дає змогу:

— підвищити інформативність уроку;

— забезпечити наочність навчання за рахунок використання різних форм навчального матеріалу

(текст, формули, графіки, малюнки, діаграми, таблиці тощо);

— підвищити увагу учнів за рахунок вміло застосованої анімації, дискретного накладення звуку;

— зробити інформацію доступною й зрозумілою;

— вдаватись до повторення складних моментів лекції;

— повторити зміст попереднього уроку;

— підвищити мотивацію навчання;

— створити комфортні умови для роботи вчителя на уроці.

Глибина сприймання й засвоєння інформації значно підвищується, якщо їй передує короткий вступ, завдання якого - підготувати учнів до сприймання екранної інформації, посилити їх інтерес до перегляду. Залежно від змісту й завдань уроку вчитель пояснює мету застосування презентації, зазначає на чому треба зосередити увагу, пропонує самостійно знайти відповіді на поставлені запитання, допомагає проаналізувати явища і об’єкти, встановити, що між ними є спільного й відмінного, виконати пізнавальне завдання, наприклад порівняти побачене на екрані (моніторі, дисплеї) з раніше відомим.

Будь-яка презентація на уроках є, насамперед, джерелом наукової інформації. Виклад наукового матеріалу в ній повинен відповідати методології науки, розкривати і відображати прийняті в цій науці форми й методи дослідження. Водночас, він відрізняється від системи викладу, прийнятої в традиційних засобах навчання. Ця відмінність полягає в тому, що наукова інформація часто виражається за допомогою прийомів дизайну та композиції, мистецьких прийомів. Мультимедійна презентація біфункціональна за своєю суттю, і ця біфункціональність визначає силу й глибину впливу на учнів. Навчальна інформація презентації виражається в системі образів, що потребують розшифрування, установлення зв’язків з вербальними поняттями.

Презентація дає можливість учителеві подавати не всю інформацію в готовому вигляді, а залишати частину її для пошуку в ході самостійних практичних занять. Та найважливіше значення презентації полягає в тому, що її інформація зумовлює активізацію образного мислення учнів.

Негативне ставлення до пояснювально-ілюстративного методу навчання, що проявляється у нехтуванні подачі готової інформації і перебільшенні деякими вчителями ролі пошукових методів нам видається не завжди правильним. Л. Прессман наголошує на тому, що «інтенсифікацію навчального процесу не можна розуміти тільки як результат створення нових методів навчання». Інтенсифікація навчального процесу також передбачає вдосконалення вже відомих способів, прийомів, методів навчання.

Репродуктивний метод.

До нього відносять використання вивченого зразка або правил. Діяльність учнів має алгоритмічний характер, тобто вони виконують завдання за інструкціями, правилами, в аналогічних, подібних за зразком ситуаціях. Дидактична суть репродуктивного методу полягає в конструюванні вчителем системи завдань на відтворення дій, уже відомих і усвідомлених учнем завдяки пояснювально-інформаційному методу.

Учні, виконуючи ці завдання, відпрацьовують способи діяльності. Кількаразове відтворення сприяє, водночас, поглибленню й розширенню знань, забезпечуючи, тим самим, їх міцне засвоєння.

У цьому контексті доречними є рекомендації Ф. Дистервега в його «Керівництві до освіти німецьких вчителів». Ось деякі з них: поділяй кожен матеріал на етапи і невеликі закінчені частини; вказуй на кожному етапі окремі частини подальшого матеріалу і, не допускаючи значних перерв, наводь з нього окремі дані щоб викликати зацікавленість в учня, не задовольняючи її, проте, повною мірою; розподіляй і розміщуй матеріал так, щоб на наступному етапі, де тільки можливо, під час вивчення нового знову повторювалося попереднє.

Мультимедійна презентація завдяки своїй алгоритмізації дає змогу постійно звертатися до зразка. Можливість моментального переходу від одного слайда до іншого сприяє засвоєнню певних прийомів виконання дій за зразком. Крім того, можна пригадати попередньо вивчений матеріал та алгоритми діяльності і в разі потреби повторити цю операцію кілька разів.

Метод проблемного викладу.

Для цього методу характерними є постановка проблеми і формулювання пізнавального завдання. Користуючись системою доказів, порівнюючи різні точки зору, різні підходи, учитель пояснює спосіб розв’язування запропонованого завдання. Проблемний виклад не тільки дає змогу передавати інформацію, а й сприяє розвитку пізнавальної та розумової діяльності учнів.

І. Шалигіна зазначає, що з появою нового засобу навчання, яке вона визначає як мультимедіалекцію, що, на нашу думку, є трансформацією терміна «мультимедійні засоби навчання», у вчителя «залишаються функції проблематизації змісту, керівництва діалогом». Вона вважає, що завдяки використанню електронних дидактичних засобів, до яких відносить і мультимедійну презентацію, можна говорити про «друге народження методів проблемного навчання».

Такі можливості мультимедійної презентації, як багатоаспектне представлення аудіовізуальної інформації на одному екрані, активізації будь-якої її частини (дискретна подача аудіовізуальної інформації), «маніпулювання» (накладення, переміщення) візуальною інформацією, контамінація (змішування) текстової та аудіовізуальної інформації, анімація, дають змогу органічно залучати учнів до розв’язування проблемної ситуації і є могутнім стимулом до вивчення досліджуваної теми.

Проблемний виклад навчального матеріалу за допомогою презентації принципово не змінює традиційного місця вчителя на уроці: учитель залишається керівником навчального процесу. Але тепер не тільки він викладає навчальну інформацію. Разом з ним джерелом інформації стає зміст презентації, учитель адаптує закладену в ній інформацію до умов класу. Завдяки цьому планування уроку стає більш схожим на педагогічний дизайн, а до професійних навичок учителя додається ще й навичка режисури уроку.

Запропонуємо таку методику проблемного викладу за допомогою мультимедійної презентації:

1. Подача проблемної ситуації з використанням програмних засобів PowerPoint.

2. Моделювання та демонстрування на екрані можливих варіантів розв’язування поставленої проблеми.

3. Вибір найбільш раціонального варіанта розв’язування під час обговорення в класі.

Частково-пошуковий, або евристичний, метод.

В умовах навчання учні не повинні опинятись у становищі першовідкривачів закономірностей наукового розвитку. Психологічно достатньо лише імітувати умови творчої діяльності. Презентація відіграє особливу роль в імітації умов творчої діяльності, дає змогу будувати проблемне завдання на матеріалі майже реальному, наближати процес навчання до життя. У такому разі проблемне завдання дійсно наближається до наукового пошуку.

Частково-пошуковий метод полягає в організації активного пошуку способу розв’язування висунутих у навчанні пізнавальних завдань під керівництвом учителя. Ще Я. Коменський закликав педагогів навчати своїх учнів так, «щоб вони досліджували і пізнавали самі предмети, а не пам’ятали тільки чужі спостереження і пояснення». Для поступового наближення учнів до самостійного розв’язування проблем їх необхідно вчити виконувати окремі елементи процесу розв’язування, окремі етапи дослідження, формуючи поступово їхні вміння.

Технологічні можливості презентації дають змогу подати найрізноманітніші види інформації, а учень може сформулювати доведення, зробити висновки, навести аргументи. Проблемна ситуація із застосуванням можливостей мультимедійної презентації створюється внаслідок розподілу складної проблеми на ряд сукупних проблем у вигляді, на-

приклад, графічного, схематичного, відеозображення на будь-якому етапі уроку, що буде однаково ефективним. Дехто з дидактів пропонує називати цей метод евристичною бесідою. «Евристична бесіда - це взаємопов’язана серія запитань, більша чи менша частина яких є незначними проблемами, що в цілому дають змогу розв’язати поставлену вчителем проблему».

Дослідницький метод.

Цей метод забезпечує засвоєння знань на найвищому рівні, коли здобуті знання самі генерують (народжують, створюють) нові знання. Діяльність учителя полягає у створенні умов, за яких учень повинен сам побачити проблему, та їх консультуванні. Слід враховувати, що учень розв’язує проблему, уже розв’язану до нього. Тому вона є творчою тільки для учня.

Дослідницькі методи відрізняються від частково-пошукових тим, що дослідницький метод допускає пошук способу розв’язування цілісної проблеми (завдання), тоді як частково-пошуковий - це покрокове засвоєння досвіду творчої діяльності, оволодіння окремими етапами процесу розв’язування проблемних (творчих) завдань.

Суть дослідницького методу полягає в тому, що його визначають як спосіб організації пошукової, творчої діяльності учнів для розв’язування нових для них проблем.

Зрозуміло, що в навчальному процесі дослідницькі завдання, які потребують тривалого часу для свого виконання, не можуть займати значного місця. У кожному шкільному курсі не повинно бути більше одного такого завдання за рік. Більшість дослідницьких завдань повинні бути невеликими за обсягом. Проте вони потребують проходження усіх або більшості етапів процесу дослідження. «Це такі етапи: 1) спостереження і вивчення фактів і явищ; 2) з’ясування незрозумілих явищ, що підлягають дослідженню (постановка проблем); 3) висування гіпотез; 4) побудова плану дослідження; 5) реалізація плану, що полягає в з’ясуванні зв’язків досліджуваного явища з іншими; 6) формулювання способу розв’язування пояснення; 7) перевірка розв’язку; 8) практичні висновки про можливе і необхідне застосування здобутих знань». Ці етапи, на нашу думку, за дидактичною метою можуть водночас вважатися етапами проектної діяльності.

Наведемо для порівняння кілька класифікацій етапів проектної діяльності:

— з’ясування наявності проблеми, значимої в дослідницькому, творчому плані, розв’язування якої потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку способу її розв’язування;

— висування гіпотези способу її розв’язування, обговорення методів дослідження;

— визначення базових знань, необхідних для роботи над проектом;

— структурування змістової частини проекту;

— застосування методів дослідження;

— аналіз здобутих даних;

— оформлення кінцевих результатів;

— підбиття підсумків, висновки, творчі звіти і т. д.

За іншою систематизацією план проекту виглядає таким чином:

— підготовка - визначення теми (головним чином через вибір проектного завдання);

— планування - визначення джерел інформації, способів опрацювання та аналізу інформації, способів подання результатів, процедури і критеріїв оцінювання, розподіл завдань між членамигрупи (у разі групового проекту);

— дослідження - збирання інформації;

— результат - аналіз інформації і формулювання висновків;

— подання результатів або звіт;

— оцінювання результатів процесу.

Як бачимо з наведених прикладів, дослідницький метод і метод проектів за формою застосування часто збігаються.

Роль мультимедійної презентації стає актуальною на заключних етапах, які визначаються, як підбиття підсумків, оформлення та подання результатів або звіту. Завдяки технологічним можливостям проект можна подати динамічно, з урахуванням усіх особливостей дослідження.

Застосування цього методу дає змогу істотно змінити підходи до оцінювання шкільних досягнень у процесі оволодіння знаннями, коли вчителі орієнтуються в основному на кінцевий результат засвоєння (зробив, розв’язав, відтворив, застосував і т. п.), на його відповідність заданому нормативу, зразку. Адже добре відомо, що один і той самий результат (і навіть достатньо продуктивний) можна отримати різними способами (як ефективними, так і малораціональними).

Тому важливо аналізувати й оцінювати процесуальний аспект засвоєння, тобто не тільки що, але і як засвоює учень. Для цього важливо не тільки розробляти і задавати для засвоєння систему операцій, послідовність їх виконання, а й аналізувати, як учень перетворює ці схеми на основі суб’єктного досвіду, в чому і виражається його активність. «Якщо знання не перетворене на основі суб’єктного досвіду, воно ніколи не буде для учня особисто значимим. Технологія засвоєння знань повинна обов’язково включати досвід творчості самого учня».

Розглянуті методи застосовуються у поєднанні між собою. Можна стверджувати, що ефективність навчання із застосуванням мультимедійної презентації залежить від майстерності вчителя застосовувати ці методи. Тому змістова організація мультимедійних презентацій (як на етапі проектування, так і в процесі її реалізації) є пріоритетною. Отже, концептуальні педагогічні положення щодо планування сучасного уроку з використанням мультимедійних презентацій є надзвичайно важливими.