Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Науково-методичний журнал - Квітень 2012

ВИКОРИСТАЙТЕ НА УРОЦІ

Викладання пропедевтичного курсу історії України — в 5 класі за індивідуальною моделлю

Використання інноваційних моделей і технологій в умовах традиційного навчання історії можливе лише за певних умов. Істотною перешкодою на шляху до впровадження будь-якої інноваційної моделі є значні обсяги навчального матеріалу. У жодній з інновацій неможливо передбачити таку систему методів і прийомів, за допомогою якої школярі успішно опрацювали б зміст сучасної програми, усвідомили її, зрозуміли та засвоїли. «Історії надто багато!» - цей вислів став жорсткою реальністю, на подолання якої спрямовані зусилля педагогів і науковців. Сучасна науково-методична думка здебільшого працює не над тим, як зменшити обсяги історичної інформації, а як її донести до школярів.

У ситуації, що склалася, деякі педагоги намагаються знайти вихід створенням індивідуальних оптимізуючих моделей навчання. Способи оптимізації навчання шкільної історії можуть бути різними:

а) розробка нового змісту та моделей навчання;

б) структуризація існуючого змісту, зменшення його обсягу і застосування традиційних методів і прийомів;

в) виділення в сучасному змісті найістотнішого та створення алгоритмів його опрацювання. Зупинимося на останньому варіанті, оскільки він не потребує докорінних змін у навчанні історії. Його можна сприймати як своєрідну перехідну модель, в основі якої - структуризація змісту (виділення в історичному змісті найважливішого) і розробка алгоритмів (структурованих схем) навчання.

Враховуючи те, що навчання історії за певною системою розпочинається з курсу «Вступ до історії України» і навчальна програма визначає його головну мету як підготовку учнів до успішного опанування систематичних курсів історії України та всесвітньої історії, прищеплення інтересу для історії, здобування знань у наступних класах завдяки формуванню в них початкових уявлень про історію як науку та про історію України як складову світової історії, елементарних умінь з історії; поглибленню загальних дидактичних умінь, необхідних для успішного засвоєння історичної інформації в подальшому, то впроваджувати нову модель варто з 5 класу. Формуючи початкові уявлення в школярів про минувшину, вчитель, як правило, звертає увагу на головне- яскраві історичні факти, відомі події та постаті. Водночас це головне потребує від школяра зосередження його уваги та певної системи опрацювання історичного змісту. Система опрацювання та зосередження наголовному є складовою алгоритмізації.

У навчанні історії алгоритмізація використовується постійно, проте в історичній дидактиці вона ще недостатньо досліджена. Про використання алгоритмізації в навчанні історії в сучасних умовах маємо лише поодинокі публікації. В одній з них А. Левдер розкриває суть алгоритмізації як складової технологізації. Під технологізацією він розуміє «використання технологічних засобів - алгоритмів, логічних схем, тобто певної системи правил, що веде до розв’язання задачі»]. Застосування технологічного підходу дає змогу не тільки інтенсифікувати процес навчання історії, а й систематизує саме пізнання. Алгоритмізація передбачає додержання певної схеми в навчанні. Як правило, це навчання за пам’ятками, де чітко в певній послідовності розписано дії учня. Ці дії передбачають систему послідовних кроків, в якій кожен попередній є запорукою успішного розв’язання проблеми і передумовою успішного просування вперед.

Важливу роль у процесі навчання відіграє мотивація. Без мотиву не відбувається навчання. Дослідження показують, що мотиви бувають двох видів - внутрішні та зовнішні. У більшості випадків внутрішня мотивація ґрунтується на інтересі. Учневі цікаво - є мотив, немає інтересу до навчання, немає й мотиву. Серед зовнішніх чинників, що впливають на формування учнівського інтересу, психологи виділяють структуру та обсяг навчального матеріалу. Цікавим, як правило, є матеріал, чітко структурований і невеликий за обсягом.

Перелічені критерії лягли в основу модернізованої моделі навчання. Для такої моделі потрібний підручник із структурованим змістом, який би сприяв формуванню в учнів необхідних систематичних курсів умінь і навичок для успішного опанування, розвивав уявлення про історичний процес та його особливості на землях України, не руйнуючи віри учнів у свої сили, не викликаючи у них страху перед новим предметом, а навпаки, - розвивав цікавість до історії, яка з часом би переросла в стійке бажання вивчати минуле.

Що можна очікувати від школяра 10-11 років? І чого він, учень, очікує від предмета, про який учитель каже, що він «цікавий і захоплюючий». Відповіді на ці запитання дає психологічнанаука. Як стверджують психологи, у п’ятикласників, з одного боку, залишається домінуючим емоційно-образне сприйняття, а з іншої - лише починається перехід від конкретного до абстрактного мислення. Звідси висновок - для п’ятикласника найбільш комфортним і водночас таким, що викликає інтерес, є текст із яскравою, барвистою мовою, але з чіткою, конкретною сюжетною лінією. Про пізнавальне, виховне та розвивальне навантаження історичних оповідань для п’ятикласників, побудованих у художньо-образній інтерпретації історичних фактів, подій писали в свійчас В. Власов і О. Данилевська у публікації «Вступ до історії: картинність, дохідливість, проблемність. До концепції викладання історії в 5 класі». Автори переконані в тому, що художні образи не тільки допомагають змалювати картину минулого, яка краще сприймається п’ятикласниками, а й одночасно впливають на почуття дитини, формуючи ставлення до предмета зображення. У свою чергу, це робить вимогу перед учителем - відбирати для учнів таку історичну інформацію, щоб її обсяг відповідав виділеному для курсу часу, та можливостям учнів щодо її засвоєння, що тісно пов’язано з властивостями пам’яті.

Відомо, що найбільш комфортним для запам’ятовування визначено обсяг у межах семи одиниць інформації, або блоків тієї самої інформації. Виходячи з цього, навчальний матеріал варто компонувати таким чином, щоб він складався не більш як із 5-7 змістових одиниць (блоків), що вивчатимуться на уроці. Такий підхід допомагає розв’язати ще одну проблему - зосередження уваги учнів на уроці.

Дослідники процесу навчання історії стверджують, що після перших 15 хв уроку увага учнів істотно знижується. Враховуючи те, що на уроках здебільшого домінує теоретична інформація, то очевидним стає той факт, що для забезпечення концентрації уваги учнів необхідно упродовж навчального часу змінювати основні види діяльності. Цього можна досягти, якщо кожний блок інформації вивчати як самодостатній завершений дослідницький етап, інтегрований у структуру уроку. Учні, опрацьовуючи змістовий блок, сприйматимуть запропоновану інформацію, працюватимуть з атласом, контурною картою, ілюстраціями або схемами, аналізуватимуть здобуту інформацію, робитимуть узагальнення та висновки. Така структурована послідовність дій (алгоритмізація) дає змогу учням успішно опанувати змістовий блок. Вивчаючи наступний блок, учні не будуть обтяжені тягарем недоопрацьованого. Окрім того, такий підхід одночасно передбачає отримання інформації різними способами: візуально, аудіально, кінестетично, що поліпшує процес запам’ятовування.

Окремої уваги заслуговує проблема формування відповідного понятійного апарату учнів. Психологи стверджують, що на уроці в 5 класі доцільно вводити не більш як три нових поняття [1, 58]. Та й практика свідчить, що під час читання нового тексту уже після двох-трьох незрозумілих слів учень починає сприймати його як «китайську грамоту» з відповідними наслідками подальшої роботи. Малоефективними є словники наприкінці параграфа або підручника, оскільки потребують постійного відволікання уваги. Зважаючи на це, окремі автори підручників намагаються подавати тлумачення нових понять на полях поряд із текстом. Вважаємо, що доцільно вдаватись до комбінованого підходу: подавати докладний понятійний словник наприкінці параграфа і водночас синонімічне пояснення слів безпосередньо в самому тексті. Це дасть змогу зосередити увагу учня на необхідній історичній інформації, сприйнявши адаптований для п’ятикласника зміст поняття та його аудіальну форму, орієнтуючись на те, що глибший і повніший зміст учень засвоїть під час вивчення систематичних курсів.

Таким чином, виділивши найважливішу інформацію і структурувавшу її за певною схемою, ми зробимо навчальний матеріал більш доступним для учнів. Він дасть змогу сформувати загальне уявлення про історичний процес та викликати інтерес до предмета навчання.

Інше завдання пропедевтичного курсу пов’язане з формуванням в учнів певних умінь і навичок. Особливістю цього процесу є те, що саме в 5 класі закладаються основи предметнихкомпетентностей, які пізніше будуть розвиватися і вдосконалюватись у процесі вивчення системних курсів історії. На жаль, маємо констатувати, що це завдання здебільшого покладається наталант і педагогічну майстерність кожного конкретного вчителя, що, напевно, не можна вважати виправданим. З іншого боку, неможливо сформувати уміння лише за один урок, вмістивши, наприклад, в один із параграфів спеціальне завдання. Щоб уміння сформувалось і перетворилось у навичку, потрібна системна робота над ним упродовж тривалого часу. Тому, готуючи текст підручника, доцільно визначити, які саме уміння потрібно розвивати і яким чином. Отже, завдання на формування умінь повинні плануватися упродовж усіх 35 годин курсу. В основі успішного вивчення історії лежать уміння працювати з підручником: вдумливо читати, аналізувати текст, виділяти головне, робити висновки та узагальнення, а також навички критичного мислення, орієнтації в просторі та часі.

Який же вигляд повинен мати текст параграфа, побудований відповідно до обґрунтованих положень?

Найдавніші київські володарі

Східні слов’яни були землеробами. Вони вміли розпушувати землю, сіяти жито, пшеницю, просо. Результати їхньої праці увінчувалися гарними врожаями. Але в усі часи знаходилися люди, що прагнули заволодіти чужим майном. Щоб краще захиститися від ворогів, наші предки огороджували свої поселення стінами. Так виникли городи, або гради (поселення із захисними стінами). Серед воїнів слов’яни обирали найсміливішого та найрозумнішого. Він керував громадою. Його називали князем. Та з часом князем міг стати лише син князя. Князі не тільки захищали людей, а й змушували громаду працювати на себе, примножувати свої статки.

Кожне слов’янське плем’я мало свого князя та головне місто (град).

Експрес-опитування.

1.Чим займалися слов’яни?

2. Навіщо довкола поселень зводили захисні стіни?

2. Від чого походить назва град?

4. Як можна було стати князем?

Були свої князі і в полян. (Знайдіть на карті територію, де жили поляни.) Згідно з легендою, полянські князі брати Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь заснували на пагорбах поблизу Дніпра град (місто). Назвали місто в честь старшого брата Кия. Так на схилах Дніпра з’явився Київ - сучасна столиця України. (Відшукайте на карті м. Київ.) Учені вважають, що це відбулося приблизно 1500 р. тому, на межі V - VI ст.

Києву більш як 1500 р. Місто виникло на межі V-VI ст.

Експрес-опитування.

1. На честь кого названо Київ?

2. Як звали братів та сестру Кия?

3. Коли засновано Київ?

Після смерті Кия князювати почав його син. Пізніше на цій посаді змінив його також син. Так рід (династія) києвичів дійшов до князювання братів Аскольда і Діра. То були сильні й мудрі мужі, про яких знали далеко за межами рідних земель. У 882 р. Київом оволодів новгородський князь Олег, вдавшись до хитрощів. (Знайдіть на карті м. Новгород.) Аскольда та Діра підступно вбили. Києвом почала володіти нова князівська династія - Рюриковичів. Вони походили з варяг. Варяги - жителі Скандинавії. (Знайдіть на карті Скандинавський п-ів.)

Спочатку Києвом володіла слов’янська династія князів Києвичів, а згодом - варязька династія Рюриковичів.

Експрес-опитування.

1. Назвіть засновника династії Києвичів.

2. Назвіть останніх князів із династії Києвичів?

3. Хто і як оволодів Києвом у 882 р.?

4. Яке походження мали Рюриковичі?

Олегу Київ сподобався. Він не повернувся до Новгорода, а залишився княжити в Києві, промовивши: «...Хай буде се мати городам руським». Решту життя новий київський князь провів у походах і війнах. У 882 р. землі новгородського князівства він об’єднав із землями полян. З часом князь підкорив землі деревлян, сіверян, уличів, дулібів, тиверців. (Знайдіть на карті території цих племен.) Так поступово на слов’янських землях утворювалася велика держава із центром у Києві - Київська Русь. У 907 р. Олег здійснив морський похід на столицю Візантійської імперії — м. Константинополь (Знайдіть на карті територію Візантійської імперії, м. Константинополь). Він змусив володарів Константинополя платити данину (гроші та дорогоцінні речі). Помер князь у 912 р.

Київський князь Олег (882-912) утворив велику слов’янську державу - Київську Русь.

Експрес-опитування.

1. У якому році Олег оволодів Києвом?

2. Які землі князь Олег приєднав до Київської держави?

3. В чому особливість походу 907 р.?

4. Коли помер князь Олег?

Про всі згадані події ми знаємо завдяки одному чоловікові, якого звали Нестором. Він жив у другій половині ХІ - першій половині ХІІ ст. і був ченцем (монахом) Києво-Печерської лаври. Щоб діяння людські не пішли в небуття, він записав усе, що чув, бачив, читав про минуле. Нестор докладно описав події, що відбулися за його життя. Твір Нестора має назву «Повість минулих літ». Це один з найдавніших відомих руських літописів (літопис - твір, в якому події описано за роками, літами). Руський, бо колись наших предків називали русами, або русичами, а країну - руссю.

Про найдавнішу історію Київської Русі знаємо з літопису ченця Нестора «Повість минулих літ».

Експрес-опитування.

1. В якій книжці описано найдавнішу історію Київської Русі?

2. Що ви знаєте про автора «Повісті минулих літ»?

3. З якою метою все записував Нестор?

Завдання для роботи в класі

1. Обчисліть, скільки років тому: а) князь Олег здійснив морський похід на Константинополь; б) у Києві почала правити династія Рюриковичів. Яка з цих двох подій відбулася раніше?

2. Визначте, до якого століття належить 882 р.?

3. Скільки років князював Олег у Києві?

4. В яких століттях жив Нестор?

5. Підберіть і запишіть у зошит заголовки до кожної частини параграфа.

6. Подумайте, хто в наведеному переліку зайвий. Чому?

а) Кий, Олег, Щек, Хорив;

б) поляни, сіверяни, варяги, уличі, тиверці, дуліби.

Домашнє завдання

Підготуйте усну відповідь на одне із запитань.

1. Що розповідає літописна легенда про заснування Києва? Коли це відбулося?

2. Коли і як династія Києвичів утратила владу над Києвом?

3. Що ви знаєте про київського князя Олега? Коли він княжив у Києві?

4. З якого історичного джерела дізнаємося про події найдавнішої історії Київської Русі?

5. Хто і навіщо написав «Повість минулих літ»? Коли це відбувалося?

Висловте власне судження.

Навіщо князь Олег пішов у похід на Константинополь?

Перепишіть дати у зошит. Навпроти кожної з них запишіть подію.

Межа V-VI ст. -

882 р. -

907 р. -

1. Текст параграфа умовно поділено на окремі частини, але без їх назв. Такий поділ зумовлений методичним прийомом - відпрацьовувати уміння складати план за текстом.

2. Синонімічне пояснення нових понять у змісті тексту параграфа. Як правило, усі нові поняття виділено в змісті.

3. Підсумкова теза логічно завершеного фрагмента тексту. За допомогою підсумкової тези учень вчиться робити узагальнення прочитаного.

4. Експрес-опитування сприяє не стільки закріпленню прочитаного, скільки привчає учнів до вдумливого читання тексту та його аналізу, відокремлення головної інформації від другорядної. Воно організовує самостійну роботу п’ятикласників з підручником.

5. Завдання для роботи з картою підказують учневі, коли найкраще звернутися до картографічного матеріалу, сприяють формуванню просторової компетенції.

Завдання для формування просторової та хронологічної компетентностей не потребують додаткових коментарів. Вони логічно вплітаються в загальну схему завдань, їх використання передбачено упродовж усього часу, що виділяється на курс. Окремого аналізу та коментарів заслуговують ілюстрації до тексту параграфа, про які ми не згадували в запропонованій публікації.

На завершення хочемо лише зауважити, що спрощення інформації в текстовій частині параграфа зумовлено: а) виділенням у навчальному матеріалі найважливішого; б) розвантаженням історичного матеріалу; в) перенесенням частини інформації до візуального ряду (ілюстративного матеріалу); г) спонуканням учнів до пошуку нової інформації в додаткових джерелах. Зменшення загального обсягу навчального матеріалу дасть можливість учителеві зосередитися на найважливішому - якісному формуванні предметних компетентностей в учнів. У засвоєнні пропедевтичного курсу історії на перше місце варто поставити не кількість прочитаних сторінок, а способи опрацювання історичної інформації.