Науково-методичний журнал - Лютий 2013

СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОЇ ГОДИНИ НА ТЕМУ «НАМ ЗЛУКУ ДАРУВАВ ГОСПОДЬ»

Викладач. Ми живемо в незалежній і суверенній країні. Але шлях до нашої незалежності був дуже довгим і тернистим. Щороку 22 січня весь український народ із вдячністю згадує тих героїв, які словом і багнетом намагалися відродити незалежну соборну Українську державу. На нашій виховній годині ми згадаємо той вікопомний день - 22 січня 1919 р., коли було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки, що було першим кроком до об’єднання українських земель. Саме тому ми відзначаємо 22 січня як День соборності України.

1-й ведучий. Національне Відродження, розвиток українського руху в ХІХ ст. зумовили виникнення ідеї соборності України.

2-й ведучий. Напередодні Першої світової війни Наддніпрянська Україна входила до складу Російської імперії. Західна Україна належала Австро-Угорщині. У результаті революції в Росії та розпаду Австро-Угорської імперії утворились дві, різні за міжнародними, політичними, економічними і соціальними орієнтирами, але рідні по крові держави: Українська Народна Республіка і Західноукраїнська Народна Республіка. Історична доля цих земель склалася так, що один народ був змушений розділитися, і обидві його частини пішли своїм шляхом розвитку.

Українська Народна Республіка була проголошена 7 листопада 1917 р. ІІІ Універсалом Української Центральної Ради, яку очолював Михайло Грушевський. Вона стала автономією у складі Російської республіки. До її складу увійшло 9 губерній - етнічних українських територій. 22 січня 1918 р. Центральна Рада своїм VI Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу.

Вірш «Радійте, співайте пісні голосні...»

Радійсте, співайте пісні голосні,

Квітками заквітчуйте чола ясні.

Ридайте і смійтесь в сльозах, солов’ї,

Стрівайте воскреслі надії свої.

Минулі навіки дні чорних негод -

Живе Україна! і вільний народ,

Як з попелу Фенікс ожив і злетів

І зорями зміряв простори степів.

0 Боже, без меж милосердя твоє!

1 правда, о Боже, на світі ще є,

Недарма нам снилась вона уночі,

Недарма ми гибли, до неї йдучи.

О. Олеся

1-й ведучий. А тепер згадаємо Західну Україну. У жовтні 1918 р. розпочався розпад Австро-Угорської імперії. 18 жовтня політичні сили та церковні ієрархи східної Галичини і Буковини утворили у Львові Українську національну раду на чолі з Євгеном Петрушевичем.

Вирішальним кроком на шляху до відтворення державності стали події 1 листопада 1918 р., коли українські військові з’єднання взяли під контроль всі головні пункти Львова і над ратушею замайорів синьо-жовтий прапор. Українська національна рада взяла в свої руки владу в Станіславі, Тернополі, Золочеві, Сокалі та інших центрах Східної Галичини. Було сформовано уряд на чолі з Костем Левицьким. 13 листопада Українська національна рада прийняла закон, яким затвердила державну самостійність Західноукраїнської Народної Республіки в складі Східної Галичини, Закарпаття, Буковини зі столицею у Львові.

2-й ведучий. Від самого початку існування ЗУНР його уряд не залишала думка про об’єднання всіх українців в одну державу. 31 травня 1917 р. старшини січових стрільців-галичан прийняли рішення возз’єднати українські землі. Необхідно зазначити, що 17 жовтня 1917 р. збори студентства у Львові ухвалили резолюцію «ставить одиноко оправдане, доцільне, невідкличне і справедливе домагання з’єднання земель, заселених українським народом, в одну державну цілість». Об’єднатися зі «східняками» вони прагнули навіть попри те, що ті усе ще воювали під російськими прапорами проти галичан - вояків Австро-Угорської імперії.

1-й ведучий. Між урядами УНР і ЗУНР також велися переговори про втілення ідеї соборності. Уряд Західноукраїнської Народної Республіки - Державний секретаріат - у своїй зовнішній політиці на перше місце поставив питання державного об’єднання з Наддніпрянською Україною. Досягнення державного об’єднання розглядалося, по-перше, як втілення в життя прагнення українського народу до державної єдності, а подруге, як засіб об’єднання сил у боротьбі проти зазіхання Польщі на українські землі.

2-й ведучий. 6 жовтня 1918 р. на урочистому відкритті державного Українського університету в Києві велике враження на присутніх справила коротка промова представника західноукраїнських земель д-ра Л. Цегельського, який, зокрема, виголосив: «Переповнене моє серце почуттям радости і тріумфу! Сьогодні покладено найкращий камінець під будучину українського народу. Українська нація прилучилася до європейської культури, і це прилучення є найкращою запорукою, що Україна не загине. Я вірю, я певен в тому, що ви, браття, пригорнете й нас, галичан, до себе...». Злука двох частин одного народу закономірно мусила відбутися, її передчуття вже носилось у повітрі.

1-й ведучий. У цей час становище ЗУНР почало погіршуватися. Під тиском поляків Українська національна рада (законодавчий орган) і Державний секретаріат (уряд) ЗУНР переїхали зі Львова до Тернополя, а потім через Чортків до Станіслава. Незважаючи на складне становище обох нових національних державних утворень, їхнє керівництво продовжувало справу об’єднання України. Державний секретаріат ЗУНР виробив проект попереднього договору і направив свою делегацію до Директорії, яка перебувала в той час у Фастові.

2-й ведучий. 1 грудня 1918 р. у Фастові Директорія і делегація ЗУНР підписали передвступний договір, в якому зазначалося: «Західноукраїнська Народня Республіка заявляє цим непохитний намір злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народньою Республікою, значить, заявляє свій намір перестати існувати як окрема держава, а натомість увійти з усею своєю територією і населенням як складова частина державної цілісності в Українську Народню Республіку... Правительства обох Республік уважають себе зобов’язаними сю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло, щоб обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю...». Від імені Директорії цей договір підписали В. Винниченко, О. Андрієвський, Ф. Швець, С. Петлюра, а від імені уряду ЗУНР - Л. Цегельський і Д. Левицький.

Вірш «Єдина Україна»

Нехай ніхто не половинить

Твоїх земель, не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу,

Володарка земель і вод -

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

І козаки, й стрільці січові

За тебе гинули в полях.

У небесах сузір’я Лева

Нам світить на Чумацький Шлях.

Стражденна чаєчко-небого,

Єдині два твої крила.

Виходим, нене, у дорогу,

Аби ти вільною була.

Нехай ніхто не половинить

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на світі в нас одна.

Д. Чередниченка

1-й ведучий. Проголошення Акта злуки було призначено на 12 годину 22 січня 1919 р., тобто першу річницю проголошення VI Універсалу про повну незалежність України.

День видався погідний, з легким морозом. Київ був прикрашений національними синьо-жовтими прапорами, гербами. О 9 годині ранку в усіх церквах відправляли богослужіння.

Біля входу з вулиці Володимирської на Софійську площу було зведено тріумфальну арку, прикрашену старовинними гербами. Рівно о 12-й розпочалася урочиста церемонія проголошення Акта злуки. На масовому вічі посол Західноукраїнської Народної Республіки Л. Цегельський передав грамоту Національної ради «Про об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною» голові Директорії В. Винниченку.

2-й ведучий. Член Директорії Ф. Швець урочисто зачитав Універсал Директорії: «...Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України - Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу».

Все, що мріялось віками,

Сповнилось, настало!

«Ще не вмерла Україна» -

Гордо прозвучало.

Вірш «Дзвони в Україні»

Задзвонили срібні дзвони в Україні

Аж по світі по широкім стало чути:

«Зустрічайте Воскресіння день! Віднині

Навік-віки Україні вільній бути!»

Зашумів відвічний Київ прапорами,

Розлилась народу повідь по Подолі,

На майдані, на Софійськім, з корогвами

Зустрічала Україна свято волі.

Україно, нездоланна вища Мати

Володимира, Богдана і Тараса.

Бог тобі призначив жити, не вмирати,

Бути світові як захист і окраса.

В. Переяславець

1-й ведучий. Після урочистого проголошення злуки на Софійській площі відбувся молебень, а потім - військовий парад під керівництвом полковника Івана Чмоли. Приймав парад полковник Євген Коновалець.

Наступного дня, 23 січня, розпочався Трудовий конгрес України, який мав виконувати функцію всеукраїнського парламенту. Акт злуки було затверджено вищим законодавчим органом України. На основі цих рішень Західноукраїнська Народна Республіка перейменовувалась у Західну область УНР (ЗО УНР). Єдиним державним гербом став тризуб. Це об’єднання українських земель, а водночас і традицій, звичаїв, мови мало велике історичне значення для українського народу.

2-й ведучий. Однак українцям не судилося жити спільно в єдиній державі. Через кілька днів після проголошення злуки Директорія під ударами Червоної армії була змушена залишити Київ, Польща війною пішла на Галичину. ЗУНР проіснувала до липня 1919 року.

На жаль, дві роз’єднані частини держави не могли існувати як єдиний політичний організм. Цьому заважав ряд причин. Ось деякі з них. Навіть після ратифікації Акта про злуку Трудовим конгресом УНР та перейменування ЗУНР на Західну область УНР у Галичині залишився чинним її самоврядний устрій. Обидві українські армії також не об’єдналися.

Тому перед фактом військової катастрофи восени 1919 і в 1920 рр. уряди та військове командування ЗУНР та УНР дбали передусім про свої регіональні інтереси.

2-й ведучий. І хоч злука не врятувала галичан від польської окупації, однак перемагали вони ворога завдяки тисячам вагонів матеріальної допомоги наддніпрянців та під керівництвом їхніх генералів, а програли тільки через свою довірливість. Бо поляки просувалися вперед лише під час перемир’я. А чи могли тогочасні події, пов’язані з проголошенням Акта злуки, мати інше продовження?

1-й ведучий. Історія не має зворотного відліку. Акт злуки був здійснений полярно протилежними політичними силами в ім’я національної єдності. Він був героїчною, хоч і невдалою спробою встановити соборність незалежної України.

2-й ведучий. Спалахи світла соборності раз у раз з’являлися в День злуки в різних куточках України.

У січні 1973 р. у нашому місті сталася подія, яка змусила здригнутися не тільки репресивні органи Чорткова і Тернополя, а й Києва і навіть Москви.

У ніч на 22 січня над Чортковом замайоріли 4 синьо-жовті прапори і було розклеєно 19 листівок патріотичного змісту. У той час минув рік, коли в Україні 22 січня 1972 р. відбулись масові арешти інтелігенції - понад 200 осіб. Населення було обплутане густою сіткою провокаторів, нишпорок, донощиків. Саме в цей час Чортків «вибухнув» прапорами синьо-жовтого кольору та листівками такого змісту: «Хай живе вільна Україна!», «Ганьба політиці русифікації!», «Хай живе зростаючий український патріотизм!», «Свободу українським патріотам!». Це здійснила група сміливих юнаків із села Росохач під керівництвом Володимира Мармуса (за що їх ув’язнили в радянському концтаборі).

1-й ведучий. 22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша. За дивним збігом обставин Українське Відродження початку 1990-х розпочалося із Софійського собору і майдану. 22 січня 1990 р. мільйони українців під синьо-жовтими знаменами живим ланцюгом з’єднали Київ і Львів.

2-й ведучий. 22 січня 2003 р. у селі Джублик на Закарпатті, де за три роки перед цим сталося об’явлення Божої Матері двом дівчаткам, було освячено капличку, відправлено архієрейську службу Божу з участю єпископів УПЦ КП та УГКЦ. Дату освячення призначила сама Пресвята Богородиця на день Злуки, оскільки прийшла «об’єднати цей поділений народ та об’єднати Церкву».

День 22 січня 2010 р. також увійшов в історію нашої держави, оскільки саме того року президент України В. Ющенко присвоїв звання Героя України Степану Бандері посмертно. Орден отримаввнук героя, також Степан Бандера, який живе нині в Канаді.

1-й ведучий. Є на світі одна Україна, як є у нас тільки одна мати. І їй наша найсвятіша, дитинна любов!

1-й ведучий. Будемо молитися Всевишньому, щоб нам Україну хранив, дав їй волю і добру долю, і щастя. І ясного світла на многая літа. Прийми, Боже, молитву своїх дітей, бо просимо за Україну, за рідну матір, і молитва наша праведна, як і любов.

2-й ведучий.

Боже-Отче всемогутній, захисти коханий край!

Дай нам вийти у майбутнє, мужність і сміливість дай!

Хай ковтне свободи раю той, хто тільки-но воскрес,

І ворожі чорні зграї відженем від рідних крес.

Хай собори на руїні стануть там, де ти прорік.

Суверенній Україні - слава нині і вовік!

Молитва «Боже Великий, Єдиний».