Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Науково-методичний журнал - Лютий 2013

СТОРІНКИ НОВОГО ПІДРУЧНИКА

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 11 КЛАС

§ 5. Україна в умовах нацистської окупації

За цим параграфом ви зможете:

— охарактеризувати нацистський «новий порядок», визначити його основні особливості;

— розкрити зміст і наслідки для України нацистського плану «Ост»;

— з’ясувати життя людей за нацистської окупації;

— усвідомити наслідки нацистської окупаційної політики;

— пояснити терміни і поняття: новий порядок, план «Ост», окупаційні зони, Бабин Яр, концтабір, гетто, Голокост, остарбайтер.

Пригадайте:

1. Коли завершилась окупація України?

2. Якою була головна мета нацистів?

І. Нацистський «новий порядок».

В усіх окупованих країнах нацисти запроваджували «новий порядок». Але на різних землях він мав свої особливості. Українські землі вони планували перетворити на «життєвий простір» для «арійської раси». Вони як найбільш родючі мали стати джерелом постачання продукції та сировини для «нової Європи». Народи, які населяли окуповані території, підлягали знищенню або виселенню. Та частина, що виживе, мала перетворитись на рабів. По завершенні війни передбачалася колонізація або онімечення загарбаних територій.

«Новий порядок» - назва окупаційного режиму, що встановлювався гітлерівцями на загарбаних територіях. Відзначався особливою жорстокістю і масовими знищеннями цивільного населення.

«Новий порядок», запроваджуваний загарбниками, передбачав:

— масове знищення людей;

— пограбування;

— експлуатацію людських і матеріальних ресурсів.

Особливістю німецького «нового порядку» був тотальний терор. З цією метою було створено систему каральних органів - державну таємну поліцію (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД) і озброєні загони Націонал- соціалістичної робітничої партії Німеччини (СС). З місцевого населення формувалися допоміжна поліція, низові ланки окупаційної адміністрації - бургомістри в містах, старости - у селах. У цілому окупаційні формування становили близько 350 тис. чоловік.

Цікаво знати

Перша колонія почала створюватися в липні 1942 р. у Вінницькій області площею 500 кв. км Вона дістала назву Гегевальд. Там же було збудовано і ставку Гітлера - Вольфшансе (Вовче логово).

Наміри гітлерівців щодо окупованих східних територій були викладені в плані «Ост». Це був план знищення населення та «освоєння» окупованих територій на Сході. Він розроблявся під керівництвом Гітлера, Гіммлера, Розенберга та інших нацистських лідерів. Xоча його розробка не була остаточно завершена через зміну становища на фронті і в повному обсязі він так і не був затверджений (за винятком економічної частини), ідеї, покладені в його основу, активно впроваджувалися на окупованій території. За цим планом, зокрема, передбачалися такі заходи.

Для управління окупованими територіями ІІІ рейхом було створено спеціальне Управління (Міністерство) окупованих територій. Очолював його Розенберг. Воно складалося з чотирьох відділів: політичного, адміністративного, економічного, цивільного.

Слід зазначити, що окупаційна політика впродовж 1941-1944 рр. змінювалася залежно від ситуації на фронтах і становища Німеччини. Але незмінною залишався її злочинний характер.

Документ

Зауваження і пропозиції Міністерства східних територій щодо генерального плану «ост»

Цілком таємно! Берлін, 27.04.1942 Генеральний план «Ост» передбачає, що після закінчення війни кількість переселенців для негайної колонізації східних територій має становити... 4450 тис. чололовік. 4450 тис. німців повинні бути розподілені частково також по областях України... в) до питання про українців. Згідно з головним управлінням імперської безпеки) на територію Сибіру повинні бути переселені також західні українці. При цьому передбачається переселення шістдесяти п'яти процентів населення...

 

Запитання за текстом документа.

Яка доля готувалася нацистами для українців?

Окупаційні зони (в Україні) - адміністративно-територіальні зони, створені нацистами після окупації України. Створювалися з метою розчленування території України, знищення її як єдиного цілого. На території України було створено Рейхскомісаріат «Україна», дистрикт «Галичина», Трансністрію і зону військової адміністрації, яка включала східні райони України до Азовського моря і Крим.

Захопивши Україну, окупанти насамперед знищили її цілісність. Вони поділили українські землі на чотири частини, підпорядкувавши їх різним державам і різним адміністративним органам. Так було утворено три губернаторства - «Бессарабія» (шість повітів Молдавської РСР та Ізмаїльська область УРСР з центром у м. Кишинів), «Буковина» (Чернівецька область і деякі північні райони МРСР з центром у м. Чернівці) і «Трансністрія» (Одеська, південні райони Вінницької, західні Миколаївської області, лівобережні райони Молдавії з центром у м. Тирасполь, а згодом Одеса), які перейшли під управління союзника Німеччини - Румунії.

Західноукраїнські землі - Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська області - на правах окремого дистрикту (округу) під назвою «Галичина» були включені до складу польського генерал-губернаторства, що охоплювало польські землі з центром у Кракові. Ці землі стали безпосередньою складовою ІІІ рейху. Чернігівщину, Сумщину, Харківщину і Донбас, як прифронтові області, підпорядкували безпосередньо військовому командуванню. Інші українські землі входили до складу рейхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному. Рейхскомісаріат поділявся на шість генеральних округів з центрами у Дніпропетровську, Мелітополі, Миколаєві, Києві, Житомирі, Рівному. Територія рейхскомісаріату від воєнної зони відділялася кордоном, який місцевому населенню під страхом смерті заборонялося переходити.

Що ж до Закарпатської України, то вона ще з 1939 р. залишалась у складі Угорщини.

У вересні 1941 р. Гітлер призначив на посаду рейхскомісара України «випробуваного бійця» націонал-соціалістичної партії Е. Коха.

Документ

1. Висловлювання гауляйтера рейхскомісаріату «Україна» Бріха Коха.

1) Якщо я знайду українця, гідного сісти за один стіл зі мною, - я звелю його негайно розстріляти.

2) ...немає ніякої вільної України. Мета нашої роботи полягає в тому, що українці повинні працювати на Німеччину, що ми тут не для того, щоб ощасливити цей народ. Україна може дати те, чого не вистачає в Німеччині. Це завдання повинно бути виконано, незважаючи на втрати. Фюрер наказав вивезти з України в Німеччину 3 млн тонн зерна., і ми повинні це зробити

3)«Необхідно підтримувати низький освітній рівень українців. Таким чином, потрібно застосовувати відповідну шкільну політику. Трикласні школи вже дають занадто високу освіту. Крім цього, потрібно зробити все, щоб знизити високий демографічний приріст на цих територіях. Фюрер передбачив для цього спеціальні заходи. Бо інакше через декілька поколінь німецький народ буде притиснутим до стіни біологічною силою цього народу.

4) Я зможу вичавити з цієї країни все до останньої краплі. Населення повинно працювати, працювати і ще раз працювати. Але дехто починає хвилюватися, що, може, населення не отримує достатньо їжі. Неселення не повинне цього вимагати... Ми пануючий народ, а це означає, що простий у расовому розумінні німецький робітник біологічно в 1000 разів цінніший порівняно з місцевим населенням.

5) Добре відомо, що саме Київ, а не Москва є матір’ю слов'янських міст. І ніколи не буде дружби між слов’янами і німцями, будуть лише переможці і переможені... З України потрібно зробити територію німецької колонізації... Ідея роздавати українцям землю у власність - безумство. Як можна роздавати власність українцям, коли під час авіабомбардувань свою власність втратили мільйони німців. Німці живуть гірше за українців, у яких жінки завжди виглядають відгодованими, мають великі груди тощо, а німецькі жінки повинні приносити жертву за жертвою... Потрібно зупинити біологічну силу України великою кількістю тютюну і горілки

2. Висловлювання польського генерал-губернатора ганса франка.

1) Я вбачаю розв’язання українського питання, так само як і польського, в тому, що вони будуть у нашому розпорядженні як робоча сила... але щодо дистрикту «Галичина» слід зазначити, що тут йдеться про складову частину великого Німецького рейху, а не про якусь там Велику Україну навіть тільки в духовному розумінні.

Має домінувати така думка: ця територія Генерального губернаторства безпосередньо після процесу регерманізації східних територій рейху буде найближчою до Європи частиною і буде піддана повному онімеченню.

2) Якщо ми виграємо війну, то тоді, на мою думку, поляків і українців і все те, що обертається навколо генерал-губернаторства, можна пустити хоч на фарш.

Запитання за текстом документа.

1. Спираючись на висловлювання керівників окупаційних адміністрацій, з’ясуйте, які завдання стояли перед німецьким окупаційним режимом.

2. Як планувалось виконати ці завдання?

3. Якою була кінцева мета окупаційної політики нацистів?

4. Яким було ставлення окупаційних властей до населення України?

5. Чому Гітлер вважав, що саме Е. Кох «найбільш потрібний» в Україні?

6. Чому Україна була «найбільш важливою територією в найближчі три роки» для третього рейху, як це стверджував А. Гітлер?

Заходи щодо встановлення «нового порядку» стали ще однією трагедією українського народу в ХХ ст. На територіях, окупованих нацистами, було знищено мільйони мирних жителів, виявлено майже 300 місць масового знищення населення, 180 концтаборів, понад 350 гетто тощо.

Щоб запобігти рухові Опору, німці запровадили систему колективної відповідальності за акт терору чи саботажу. Розстрілу підлягали 50 % євреїв і 50 % українців, росіян та представників інших національностей від загальної кількості заручників. Найбільші місця загибелі мирних жителів - українців, євреїв, росіян та представників інших національностей - Бабин Яр у Києві (від 100 до 150 тис.), Дробицький Яр у Харкові (30 тис.), Доманівка і Богданівка на Одещині (понад 50 тис.). На території України під час окупації було знищено 3,9 млн мирних жителів.

Порушуючи міжнародні конвенції (але слід зазначити, що СРСР не визнавав і не підписував цих документів), нацисти вдалися до масового знищення військовополонених на території України: в Янівському таборі (Львів) загинуло 200 тис., у Славутинському (так званому грос-лазареті) - 150 тис., Дарницькому (Київ) - 68 тис., Сирецькому (Київ) - 25 тис., Хорольському (Полтавська обл.) - 53 тис., в Уманській Ямі - 50 тис. чоловік. Загалом в Україні було знищено майже 2 млн військовополонених.

Засобом винищення мирного населення мав стати голод. У листопаді 1941 р. у Східній Пруссії Гітлер провів нараду з найвищими чинами СС, на якій було прийнято рішення про штучне створення голоду в Україні. Німецька адміністрація вже в грудні 1941 р. вирішила збільшити обсяг продовольчих поставок рейху з України.

Крім масового знищення, окупанти проводили ще й ідеологічну обробку населення (агітація і пропаганда), мета якої - нейтралізувати наслідки ідеологічної діяльності сталінського режиму, підірвати волю до опору, пробудити ниці почуття, розпалити національну ворожнечу. Окупанти видавали 190 газет загальним тиражем 1 млн примірників, діяли радіостанції, кіномережа, виставки різної тематики, пересувний пропагандистський центр - спецбатальйон V3 тощо. У своїй ідеологічній роботі нацисти використовували факти недавнього минулого: масові злочини сталінського режиму (терор, голодомор тощо), антисемітську пропаганду.

Жорстокість, зневага до українців та людей інших національностей як до людей нижчого ґатунку, були головними ознаками німецької системи управління. «Не будьте м’якими й сентиментальними» - ця вимога містилася в усіх інструкціях окупаційного режиму. Військовим чинам, навіть нижчим, надавалося право розстрілу без суду й слідства. Весь час окупації в містах і селах діяла комендантська година. За її порушення мирних жителів розстрілювали на місці. Магазини, ресторани, перукарні обслуговувались тільки окупантами. Населенню міста заборонялося користуватися залізничним і комунальним транспортом, електрикою, телеграфом, поштою, аптекою. На кожному кроці можна було побачити оголошення: «Тільки для німців», «Українцям вхід заборонено» тощо.

Окупаційна влада відразу почала проводити політику економічної експлуатації та нещадного гноблення населення. Промислові підприємства, що уціліли, окупанти оголосили власністю Німеччини, приєднали до імперських фірм, використовували для ремонту військової техніки, виготовлення боєприпасів тощо. Частину підприємств повернули колишнім власникам. Проте нацистам вдалось ввести в дію лише 2,3 % довоєнної кількості підприємств України. Робітників примушували працювати по 12-14 годин на добу за мізерну заробітну плату або лише за мінімальні продовольчі пайки. 2,2 млн дівчат і хлопців («остарбайтерів» - східних робітників) було вивезено на примусові роботи до Німеччини.

Нацисти не стали знищувати колгоспи і радгоспи, на їх базі створювали так звані громадські збори, або загальні двори, і державні маєтки з головним завданням поставляти хліб та інші сільськогосподарські продукти гітлерівській армії й вивозити до Німеччини. Праця на цих «дворах» і «маєтках» нагадувала справжню панщину, рабство. 85 % сільськогосподарської продукції, що поставлялася до Німеччини з окупованих радянських територій, була з України.

Документ

Секретна німецька інструкція стосовно україни. листопад 1942 р.

1. Наші вороги: комуністи, прихильники Баядери, партизани. Потенційно найнебезпечніші бандерівці. За будь-яку ціну знищити.

2. Школи тільки 4-класні. Наступного року (1943) закрити

3. «Просвіти» обсервувати Там діють Б (бандерівці).

4. Відібрати культурно-освітні установи, театри кіно.

5. Якнайменше наукових інститутів типу лабораторій і т. ін. Тільки такі, що необхідні для війська.

6. Церкви не допустити до згоди.

7. Не поборювати сухот тифу. Закрити лікарні для населення. Стримати послуги місцевих лікарів.

8. Суди лише німецькі. Кожний німець - суддя. Для населення суди передбачені на 10 років.

9. Хуліганство каральне тільки тоді, коли шкодить німцям.

10. Ширити аморальність - не карати за аборти.

11. Усе, що має хребет, зламати.

12. Партизанів і націоналістів не допускати до згоди.

13. Контроль поїздів.

14. Сексоти на заводах, у цехах, церквах, на підприємствах, в установах і т ін. Слідкувати за ворогами Німеччини Попи - на послуги.

15. Не говорити німцям із населенням.

16. Не говорити про непорозуміння у партії.

Запитання за текстом документа.

Спираючись на документ, охарактеризуйте режим, який нацисти планували встановити на окупованих територіях.

Гітлерівці впровадили величезну кількість різних поборів з населення. Так, змушували платити податки за будинок, садибу, двері, худобу, домашніх тварин (собак, кішок). Селянин, незалежно від того, мав чи не мав корову, мусив здати 600-700 літрів молока (або ж сплатити податок). Вводилося подушне - 120 крб за чоловіка і 100 крб за жінку. Крім офіційних податків, окупанти вдавалися до безпосереднього пограбування, мародерства. Вони забирали в населення не тільки продукти харчування, а й майно, реквізували годинники, велосипеди та інші речі.

Пограбування відбувалося з німецькою ґрунтовністю і педантичністю. Було створено систему грабіжницьких заготівельних органів. Найбільшим було «Центральне товариство Сходу», яке складалось з 30 комерційних відділів із 200 філіями на місцях. У його операціях брали участь 250 німецьких сільськогосподарських фірм.

Пограбування України відображається в таких цифрах: до березня 1943 р. до Німеччини було вивезено 5950 тис. тонн пшениці, 1372 тис. тонн картоплі, 2120 тис. голів худоби, 49 тис. тонн масла, 220 тис. тонн цукру, 400 тис. голів свиней, 406 тис. голів овець.

До березня 1944 р. ці цифри вже значно зросли: 9,2 млн тонн зерна, 622 тис. тонн м’яса та мільйони тонн промислової продукції, іншого продовольства.

Одним із заходів «нового порядку» стало тотальне привласнення культурних цінностей УРСР. Грабувалися музеї, картинні галереї, бібліотеки, храми. До Німеччини вивозилися коштовності, шедеври живопису, історичні цінності, книжки.

За роки окупації було знищено велику кількість архітектурних пам’яток. Донині не з’ясовано, хто винен у знищенні Успенського храму Києво-Печерської лаври.

У різних регіонах окупаційний режим мав свої особливості.

На території дистрикту «Галичина» режим терору був менш жорстоким. Тут було дозволено функціонування українських громадських установ, кооперативних організацій, закладів освіти. В органах місцевого самоврядування українцям надавалась перевага над поляками.

У східних районах, що перебували під владою військової адміністрації, допускалось існування деяких українських громадських організацій і не було всеохоплюючого систематичного поліцейського терору.

На території Трансністрії режим був більш ліберальним - не було такого терору, як в інших районах, дозволялася торгівля. В Одесі, навіть зріс життєвий рівень населення. Водночас румунська адміністрація керувалась наказом Антонеску: «Забирати на зайнятих місцевостях усе, що потрібно, усе, що можливо, без будь-яких церемоній».

ІІ. Колабораціонізм.

На території України, крім окупаційних воєнної і цивільної адміністрацій, створювалась допоміжна адміністрація з представників місцевого населення, які виявили бажання співробітничати з окупантами: бургомістри в містах, голови в районах, старости в селах, допоміжна поліція.

На співробітництво з окупантами з різних причин погодилося близько 1 % населення.

Причини, що спонукали йти на службу до окупантів, були різними:

• бажання помститися радянській владі за всі кривди (репресії, розкуркулення тощо); за підрахунками, така категорія становила 20-30 %.

• ідеологічне несприйняття радянської влади, комуністичної ідеології, антисемітизм;

• патологічні вбивці й садисти;

• страх за своє життя і життя близьких, прагнення вижити в умовах окупації;

• кар’єризм, прагнення пристосуватися до нових умов життя (комуністів, комсомольців, радянських активістів серед колаборантів було 30-50 %);

• позиція радянського уряду щодо військовополонених, яких вважали зрадниками;

• підозріле й вороже ставлення радянської влади до всіх тих, хто опинився в окупації;

• обман нацистської пропаганди;

• прагнення за допомогою Німеччини боротися за Українську державу.

У європейських країнах уряди і громадян, які пішли на співробітництво з ворогом, прийнято називати колаборантами, що рівнозначне поняттю «зрадник». Та чи можна його вживати щодо України - достатньо складне питання. Для цього потрібно відповісти на цілу низку запитань. Головне з них: якою була для українців радянська влада напередодні війни? Кого «зраджували» українці?

Попри те, що нацистська ідеологія вважала українців «расово неповноцінними», воєнні потреби примусили фашистів створювати національні формування у складі розвідки (Абверу) та вафен-СС (бойові підрозділи СС). Проте командний склад цих підрозділів був німецьким.

Серед німецьких збройних формувань з участю українців були такі:

• Легіон українських націоналістів, що складався з трьох батальйонів «Роланд» (командир Є. Побігущий, 350 стрільців), «Нахтігаль» (командир Р. Шухевич, 330 стрільців), «Пума» (остаточно не був сформований). Батальйони «Роланд» і «Пума» не брали участі в боях в Україні. Після розформування вказаних батальйонів на їх основі було створено 201-й батальйон охоронної поліції, який діяв до грудня 1942 р. у Білорусії, де вів боротьбу з радянськими партизанами. Після розформування батальйону його особовий склад було розпущено, а командний - ув’язнено у Львові. Кільком командирам, у тому числі Р. Шухевичу, вдалося втекти з ув’язнення. Згодом він очолив УПА. Частина колишніх бійців також долучилася до УПА.

• Буковинський курінь. Утворений у липні 1941 р. із вихідців з Буковини за ініціативою ОУН. Часто йому приписують участь у масових розстрілах у Бабиному яру, що не відповідає дійсності. У Києві був розформований. Частину бійців було направлено в Білорусію у складі поліції для боротьби з радянськими партизанами, інші перейшли на підпільну роботу і згодом влилися до лав УПА.

• Дивізія вафен-СС «Галичина» (9-12 тис. солдатів). Про утворення дивізії було оголошено 28 квітня 1943 р. За деякими джерелами, бажаючих вступити до дивізії було від 62 до 84 тис. чоловік. Медичну комісію пройшли 52 тис. Згідно з наказом Гіммлера заборонялось говорити про дивізію «Галичина» як «про українську дивізію чи про українську націю». Під час Львівсько-Сандомирівської операції радянських військ під Бродами дивізія спинилась на вістрі радянського наступу, потрапила в оточення і була розгромлена. Частина її зуміла відступити. Використовувалась нацистами для боротьби проти партизанського руху в Югославії та Франції. Наприкінці 1944 р. дивізію було перейменовано в Першу українську дивізію Української національної армії (УНП). Частина бійців перейшла в УПА.

У березні 1945 р. було створено Другу українську дивізію УНА (фактично полк).

• 50 поліцейських батальйонів, які використовувалися для боротьби з партизанами, облав населення для вивезення до Німеччини, охорони комунікацій тощо.

• Наприкінці війни колишній полковник Армії УНР Дяченко створив протитанкову бригаду «Україна» чисельністю від 2,5 до 5 тис. Більшість її бійців загинула в 1945 р.

Крім того, у складі німецької армії (переважно в частинах протиповітряної оборони) на 1944 р. воювало 220 тис. українців. Близько 40-50 тис. українців перебувало в складі угорської і 40-80 тис. румунської армії.

У радянській Україні з 1943 до 1957 рр. за зв’язки з ворогом було заарештовано і засуджено 93 690 осіб.

Цікаво знати

У роки війни нацисти формували бойові підрозділи і з представників інших народів СРСР. Були дивізії литовців, латвійців, естонців, народів ( , Середньої Азії, Закавказзя, кубанських і донських козаків. Найчисленнішим формуванням була Російська визвольна армія під командуванням колишнього радянського генерала, героя оборони Києва у 1941 р., Власова. Загалом при німецькій армії налічувалось 700-800 тис. росіян.

ІІІ. Голокост на території україни.

Становлення «нового порядку» було тісно пов’язане з «остаточним розв’язанням єврейського питання» Німеччиною. Напад на Радянський Союз став початком планомірного і систематичного знищення нацистами та їхніми посібниками єврейського населення спочатку на території СРСР, а згодом і всієї Європи. Цей процес дістав назву Голокост.

Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. 29 вересня 1941 р. тут було знищено 33 711 євреїв. Потім протягом 103 тижнів окупанти щовівторка і щоп’ятниці здійснювали в Бабиному Яру розстріли людей різних національностей, переважно євреїв (від 100 до 150 тис. осіб).

За наступаючою німецькою армією рухались спеціально створені чотири айнзацгрупи (дві з них - «С» і «Д» діяли в Україні), які мали знищувати «ворожі й расово неповноцінні елементи», особливо євреїв і ромів. В Україні айнзацгрупи знищили близько 700 тис. євреїв. Проте методи, якими здійснювалися масові вбивства айнзацгрупами (розстріли і машини-душогубки), не задовольняли вище керівництво нацистської Німеччини, яке вимагало «остаточного вирішення єврейського питання», тобто негайного винищення всіх євреїв, циган, а згодом інших «расово неповноцінних».

(Далі буде)

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка