Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Науково-методичний журнал - Січень 2013

ЗАСТОСУВАННЯ КОЛЕКТИВНИХ ФОРМ У РОБОТІ З ТЕКСТОВИМИ ДЖЕРЕЛАМИ В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ

Учитель, який хоче мати високі результати навчання, повинен знати стилі пізнання своїх учнів, покладати це в основу організації спільної діяльності педагога і школярів на уроці.

В. Сухомлинський

За віковими характеристиками учні основної школи є підлітками. Підлітковий вік охоплює період від 11-12 до 14-15 років. У цей час в особистості дитини відбуваються складні й суперечливі зміни, що дає підставу називати цей вік критичним, перехідним.

У підлітковому віці психологи виділяють три стадії:

• локально-капризна (10-11 років), коли в дитини відчувається загострена потреба у визнанні її дорослими;

• суспільно-значима (12-13 років), коли підліток демонструє яскраво виражену потребу в суспільному визнанні власної діяльності;

• стверджувально-дієва (14-15 років), коли домінує готовність особистості проявити себе, виявити власні можливості.

Підлітковий вік характеризується активним розвитком психічних пізнавальних процесів і формуванням особистості. Змінюються інтереси дитини, вони стають більш диференційованими й стійкими. Навчальна діяльність вже не має першочергового значення. У цей період відбувається формування навичок логічного, а потім і теоретичного мислення, розвивається логічна пам’ять.

Центральним утворенням у сфері почуттів підлітка стає «почуття дорослості». Воно проявляється як суб’єктивне переживання готовності бути повноправним членом колективу дорослих, що виявляється у прагненні до самостійності, бажанні показати свою «дорослість», добитися того, щоб старші поважали його гідність, рахувалися з його думкою.

Підліток віддає перевагу тим видам навчальної діяльності, які, на його переконання, роблять дорослим у власних очах та в очах оточуючих. Найчастіше учня-підлітка приваблюють самостійна робота на уроці, складний навчальний матеріал, можливість самостійно організовувати свою пізнавальну діяльність за межами школи. Але дуже часто підліткові не вдається реалізувати нові форми навчальної діяльності, оскільки він ще не володіє способами їх виконання. Саме в цьому йому має допомогти педагог, підтримуючи і стимулюючи пізнавальний інтерес дитини, заохочуючи її подальші зусилля, розвиваючи віру в себе.

Організовуючи навчальну діяльність, учитель має враховувати, що підлітковий вік є порою динамічного розвитку таких індивідуальних особливостей мислення, як творчість, самостійність, гнучкість.

До загальних ознак творчого характеру мислення належать:

1) оригінальність думки, здатність давати відповіді, які істотно відрізняються від звичних;

2) велика кількість думок, ідей, що виникають у людини за одиницю часу;

3) сприйнятливість до проблем, чутливість до істотного;

4) виконання розумових дій свідомо, а не випадково;

5) здатність виявляти нові, незвичні функції об’єкта чи його частини;

6) гнучкість розмірковування, коли людина може легко відхилятися від звичного способу виконання завдання, долаючи стереотипи;

7) здатність самостійно відкривати нові знання тощо.

Самостійність мислення підлітка виявляється в умінні самостійно поставити нове запитання, побачити нову проблему, розв’язати її власними зусиллями незалежно від вибору способу поведінки. Ознаками гнучкості мислення є здатність змінити раніше складений план виконання завдання, якщо він не відповідає умовам, що виявлялися в процесі роботи.

Отже, знання набувають для підлітка нового соціального змісту: володіння ними безпосередньо впливає на ставлення підлітка до товаришів, на престиж у групі ровесників, на визнання особистих переваг учителем. Пізнавальні моменти набувають дедалі більшого значення в спілкуванні підлітків. Підліток утверджується в середовищі товаришів передусім своєю інформованістю, вмінням інтерпретувати, коментувати отриману інформацію і відповідним чином діяти.

Зазначимо також, що в підлітковому віці прагнення до спілкування зумовлено потребою визнання цінності власної особистості та власного місця в колективі. Підліток перебуває під впливом групи однолітків, його власний погляд залежать від колективної думки. Тому навчальна діяльність повинна включати якомога більше колективних форм організації.

Колективні (групові) форми навчальної діяльності виникли як альтернатива традиційним формам навчання. Вони ґрунтуються на ідеях Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці, Дж. Дьюї про вільний розвиток дитини.

У 1930-1950-х роках, після невдалої спроби запровадити кооперативне навчання, у школах СРСР розвивалася класно-урочна система навчання, яка пропонувала переважно фронтальну організацію занять. Лише в 1960-х роках у радянській дидактиці з’явився інтерес до групової форми навчання у зв’язку з вивченням проблеми пізнавальної активності, самостійності учнів. У працях учених того періоду (Л. Аристової, М. Данилова, Б. Осипова, І. Передова та ін.) зазначалося, що коефіцієнт роботи учнів на окремих уроках становить 40 - 60 %, що зумовило появу групової форми роботи на уроках.

У 1970-х роках важливий напрям досліджень загальних форм навчання пов’язувався з навчально-пізнавальною діяльністю учнів в умовах колективної, групової, індивідуальної роботи в класі (А. Алексюк, Ю. Бабанський, І. Лернер, X. Лійметс). Останнім часом кооперативне навчання, робота в малих групах як технологія інтерактивного навчання активно вивчаються українськими науковцями О. Пометун, Л. Пироженко, Г. Фрейманом та ін.

Зазначимо, що колективну (кооперативну) навчальну діяльність ми розуміємо як форму організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних загальною навчальною метою, що передбачає співпрацю учнів між собою та з учителем.

Організовуючи кооперативну навчальну діяльність, учитель керує роботою кожного учня не безпосередньо, а за допомогою завдання, запропонованого групі. Стосунки між учителем та учнем набувають ознак співпраці, тому що педагог безпосередньо втручається у роботу груп тільки в тому разі, якщо в учнів виникає запитання, і вони самі звертаються по допомогу до вчителя.

Роботу на уроці в малих групах українські методисти визначають як «форму організації навчально-пізнавальної діяльності, коли учні з різним рівнем навчальних можливостей об’єднуються в малі групи і виконують як спільні, так і диференційовані завдання педагога». При цьому фахівці зазначають, що «групи не повинні бути постійними, оскільки це може призвести до виникнення груп різного рівня успішності». Правильно організована навчальна діяльність у групах не ізолює учнів один від одного, а навпаки дає змогу реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги й співпраці. Відомо, що учням буває психологічно складно звертатися за поясненням до вчителя і набагато простіше - до ровесників. Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що навчальна діяльність у групах активізує учнів, підвищує результативність навчання, сприяє вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, виробленню уміння доводити та відстоювати свою точку зору; розвиває в учнів навички культури ведення діалогу.

У процесі навчальної діяльності у групах учні краще засвоюють навчальний матеріал, у них швидше формуються уміння, адже всі учні виконують за обсягом будь-яких вправ на 20-30 % більше, ніж під час фронтальної роботи. Робота на заняттях у малих групах сприяє досягненню виховної функції навчання, тому що допомагає формуванню колективізму, моральних і гуманних якостей особистості. Цьому сприяють і особливості організації роботи в групах, і розподіл функцій та обов’язків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємоконтроль і взаємооцінка у процесі навчання.

На нашу думку, найповніше можна реалізувати переваги колективних форм на уроках історії у роботі з історичними джерелами. Тим більше, що такий спосіб історичної підготовки якнайкраще враховує вікові особливості підлітків і, що не менш важливо, відповідає програмовим вимогам із історії України та всесвітньої історії. Вимоги чинної Програми щодо формування навичок роботи з джерелами узагальнено в таблиці.

Таблиця

Програмові вимоги щодо формування в учнів навичок роботи з джерелами під час навчання історії (6-9 класи)

Клас навчання

Історія України

Всесвітня історія

6

Пояснює поняття «історичне джерело», наводить приклади історичних джерел

Називає основні історичні джерела з історії давніх слов’ян, заняття давніх слов’ян, головних персонажів слов’янської міфології; характерні особливості суспільного, господарського, духовного життя слов’ян

7

На основі різних джерел інформації:

застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни.

визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій періоду.

характеризує історичну особистість та її діяльність.

визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій періоду.

висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби

Характеризує джерела вивчення Середньовіччя

8

На основі різних джерел інформації:

визначає причини, суть і наслідки основних явищ і подій періоду. характеризує та оцінює діяльність історичної особистості порівнює становище православної та греко-католицької церков. характеризує культурні досягнення, розпізнає відомі пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, стисло описує їх. висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження про доленосні події доби. аналізує зміст укладених гетьманами «статей» з Російською імперією, українсько-шведського договору, основних положень Конституції П. Орлика

Аналізує наведені історичні джерела

9

Зіставляє історичні і літературні джерела, визначаючи програмні цілі ідейних керівників національного руху

Здійснює критичний аналіз джерел та інтерпретує теоретичні постулати лідерів українського руху

Характеризує зміст програмних ідеологічних творів: «Малоросійські пісні...»

М. Максимовича, «Закон Божий» М. Костомарова та ін.

Зіставляє дані історичних і літературних джерел для аналізу програмних позицій антиурядових організацій

Здійснює критичний аналіз джерел та інтерпретує події, подані в історичних документах

Характеризує зміст і значення «Енеїди» та «Русалки Дністрової»

На основі аналізу узагальнених у таблиці програмових вимог можна зробити висновок про поступове збільшення видів роботи з текстовими джерелами, а також ускладнення їх змісту на уроках історії України в 6-9 класах. На жаль, вимоги щодо формування навичок роботи з історичними джерелами на уроках всесвітньої історії чинною програмою недостатньо конкретизовані.

У новій навчальній програмі з історії для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів більше уваги приділяється формуванню навичок аналізу різноманітних історичних джерел відповідно до вікових можливостей учнів, як уже зазначалося в попередній статті («Робота з текстовими джерелами на уроках історії в 5 класі. Осмислення стратегії роботи за новими навчальними програмами»). Так, у програмі для 6 класу передбачено практичні заняття «Геродот про скіфів», «Скіфський похід» Дарія за свідченнями античних джерел»; у курсі історії України для 7 класу - практичне заняття «Літописи та твори тогочасної літератури. «Повчання дітям», «Слово о полку Ігоревім» як історичні джерела»; у курсі всесвітньої історії - «Велика хартія вольностей», у 8-му - «Історичні джерела про побут, військово-політичну організацію та військове мистецтво козаків, традиції та звичаї українських козаків» (історія України); «Декларація незалежності, Конституція США - втілення ідей Просвітництва» (всесвітня історія); у 9 класі - «Українське «національне відродження» в контексті європейської історії кінця XVIII - середині ХІХ ст.»;«Еволюція соціально-політичних ідей у ході революції: від «Декларації прав людини і громадянина» до «Громадянського кодексу» Наполеона» тощо.

Нова програма починає впроваджуватися поступово з 2013 навчального року. Тенденція до посилення джерелознавчої складової потребує від педагогів певного зосередження методичних зусиль на даному аспекті шкільної історичної підготовки.

Розглянемо та прокоментуємо методичні підходи на кількох прикладах, які охоплюють різні роки навчання, різні курси історії України та всесвітньої історії, передбачають застосування кількох технологій колективної роботи. Зазначимо, що наведені приклади ґрунтуються на використанні різних видів документальних джерел, як вторинних, так і первинних.

Приклад 1

У процесі вивчення теми «Слов’яни напередодні Великого переселення народів» в інтегрованому курсі історії України та всесвітньої історії в 6 класі передбачено ознайомлення учнів із джерелами з історії слов’ян, щоб сформувати в них уявлення про суспільне, господарське життя і духовний світ давніх слов’ян. Оскільки матеріал теми є досить об’ємним, варто застосувати для його опрацювання роботу в групах з використанням вторинних документальних джерел.

Порядок проведення.

1. Учні класу розділяються на чотири групи. Для формування складу груп можна скористатись лічилками, наприклад: слов’яни, венеди, анти, склавини. Усі «слов’яни» - перша група, усі «венеди» - друга і т. д. У кожній групі обирають доповідача і керівника.

2. Кожна група отримує інформаційну картку із завданням: ознайомитися із текстом джерела та підготуватися до виступу за визначеним питанням. Виступ групи має бути не тільки зрозумілим, а й корисним і цікавим для однокласників. Він може супроводжуватися записами ключових слів на дошці, демонструванням малюнків тощо.

3. Учитель виділяє час для роботи (приблизно 12-15 хв) і дає вказівки щодо її організації:

1) керівник групи зачитує текст;

2) у кожній групі заслуховуються пропозиції щодо складання розповіді;

3) кожен учень може висловити свою думку, яка має враховуватись;

4) доповідач подає результати роботи групи.

4. Під час роботи груп учитель надає необхідну допомогу.

5. Результатом роботи має бути виступ представника групи (доповідача) за розглянутого питання. Таким чином, виклад нового матеріалу здійснюватиметься самими учнями.

Інформаційна картка 1

Розвиток землеробства в стародавніх слов’ян

Основою господарської діяльності стародавніх слов’ян було землеробство. Про це повідомляють візантійські (Псевдо-Маврикій) та арабські (Ібн-Руста, Ібн-Якуб) автори. Так, Ібн-Якуб зазначає, що слов’яни збирали по два врожаї за рік. Основними землеробськими культурами були просо та пшениця, основними свійськими тваринами - велика рогата худоба та свині. Слов’яни селились біля водойм, на місцевості, що сприяла їхнім сільськогосподарським заняттям. Урожай збирали невеликими серпами, зерно оброблялось ручними зернотерками. Для худоби на зиму заготовляли сіно, про що свідчать знайдені коси. З ІІІ ст. землеробство в слов’ян значно розвинулося: з’явилися плужні ножі - чересла, жорна, що зумовило справжню революцію в повсякденному житті слов’ян - почалося випікання хліба й коржів.

Інформаційна картка 2

Промисли та ремесла в стародавніх слов’ян

Слов’янам були притаманні такі промисли, як полювання і рибальство. Полювали на лося, благородного оленя, тура, косулю, кабана. Крім того, вони займались бортництвом. Так, гунам був відомий слов’янський напій медос (мед).

Із ремесел найбільш розвинутими були добування заліза і металообробка. Слов’яни виготовляли близько 30 різних типів залізних виробів. Традиційно високим був рівень гончарного ремесла, що швидко набирало товарного характеру.

Слов’яни активно займались зовнішньою і внутрішньою торгівлею у вигляді натурального обміну. На початку нової ери вони підтримували торговельні зв’язки з пізньоантичними центрами (грецькими колоніями), пізніше - з римськими провінціями Подунав’я і Північного Причорномор’я, Візантією. Увозились вина, вироби зі скла, прикраси, вивозилися раби, риба, збіжжя, хутро, шкури, мед. Торговельні шляхи йшли Дніпром і Дністром. Окрім того, слов’яни мали зв’язки з балтськими, фіно-угорськими, тюркськими, германськими племенами, про що свідчать численні знахідки (наприклад, бурштинові намиста).

Інформаційна картка 3

Суспільний устрій у стародавніх слов’ян

За даними стародавніх авторів, у слов’ян у VI ст. панував первісний лад. Так, Прокопій Кесарійський зазначав, що склавини і анти «живуть у народоправстві, тому в них доля і недоля вважаються спільною справою». Слов’яни жили єдиною громадою (родом), яка складалася з кількох або однієї патріархальної сім’ї. Така сім’я об’єднувала ряд родин. Громада спільно володіла усіма будівлями, разом обробляла землю, розводила худобу. Такий тип первісного ладу називають первісною сусідською громадою.

З появою сусідської громади племена втрачають економічне значення, адже саме громада стає основною економічною одиницею. Водночас плем’я набуває великого військового й політичного значення. Виділяється племінна верхівка - вожді та їхня дружина.

Інформаційна картка 4

Міфологія стародавніх слов’ян

Слов’яни мали досить розвинуту міфологію. Важлива роль в язичницькому пантеоні відводилась божествам родючості. Давнім був культ Сонця - його уособлювали, згідно з літописами, Сварог, Даждьбог, Хорс. Богом тварин, тваринництва і багатства був Велес. Велику роль у землеробських культах відігравав бог вітру Стрибог. Важливе місце відводилось також Симарглу - богу рослинності, життєдайної сили природи. Обожнювали слов’яни й сили природи. Так, лісом правив лісовик, водоймами - водяник. Поширеним був культ дівчини-русалки, яка живе в полі, у лісі, у воді. Верховним богом слов’ян, як стверджують дослідники, вважали Рода, бога природи, дощу, покровителя людського роду.

Приклад 2

Дещо по-іншому можна організувати роботу в групах, якщо застосування цієї форми зумовлене не стільки обсягом матеріалу, що вивчається, скільки глибиною занурення в нього. Наступний документ варто використати під час опрацювання теми «Революція ХVІІ ст. і промисловий переворот в Англії» у курсі всесвітньої історії 8 класу.

Це адаптований текст уривка документа («Білль про права»).

Учні класу розділяються на чотири групи, які отримують однакове завдання: прочитати уривок і дати відповіді на запитання. Над виконанням завдання учні працюють протягом 10-12 хвилин. Потім представники груп відповідають на одне із поставлених до тексту запитань.

Із «Білля про права» (Англія, 1689 р.)

«У зв’язку з відреченням короля Якова II від правління і, як наслідок цього, звільнення

престолу його величність принц Оранський наказав (за порадою духовних і світських лордів та деяких видатних осіб із громадян) написати закличні грамоти духовним і світським лордам протестантського сповідання та інші грамоти різноманітним графствам, містам, університетам, містечкам і п’яти портам про обрання ними представників до парламенту. ...Зазначені духовні і світські лорди і гром,ади відповідно до згаданих грамот і виборів, які зібралися нині як повне і вільне предтавництво цього народу, після повного обговорення найкращих засобів для досягнення зазначених цілей заявляють для відновлення і підтвердження своїх стародавніх прав і вільностей таке:

1. Що зазіхання на владу призупиняти закони або виконання їх королівським велінням без згоди парламенту протизаконні.

2. Що зазіхання на владу для вилучення із законів або виконання законів королівським велінням так, як ця влада привласнювалась і застосовувалась нещодавно, протизаконні.

4. Що стягнення поборів на користь і у розпорядження корони відповідно, нібито, до прерогативи, без згоди парламенту або за більш тривалий час чи іншим порядком, ніж встановлено парламентом, протизаконне.

5. Що звертатися з клопотанням до короля є правом підданих, і будь-яке затримання і переслідування за такі клопотання — протизаконне.

6. Що набір і утримання армії у межах королівства у мирний час, окрім як за згодою парламенту, суперечить законові.

8. Що вибори органів парламенту мають бути вільними.

9. Що свобода слова, дискутування і все те, що відбувається в парламенті, не може дати привід для переслідування або бути предметом розгляду в якомусь суді або місці, окрім парламенту.

11. Що присяжні мають вносити до списків і залучатися по черзі належним чином, і присяжні, що вирішують долю людини у справах про зраду, мають бути вільними землевласниками.

І що для запобігання різним зловживанням, і для поліпшення, зміцнення і додержання законів парламент має скликатися досить часто....

Запитання.

1) Внаслідок яких історичних подій з’явився документ «Біль про права» в Англії? Як про це сказано в документі?

2) Яка форма правління утверджувалася в Англії з прийняттям цього документа? Підтвердьте свою думку словами з документа.

3) Вважають, що «Білль про права» став одним

з перших документів, які юридично затвердили права людини. Які з наведених у документі положень можна використати для підтвердження цієї думки?

4) Як ви вважаєте, чому порядок правління, установлений наприкінці ХVІІ ст., зберігся й до сьогодні?

Приклад 3

Розглянемо також випадок, коли учні мають можливість співставити кілька джерел. Для прикладу візьмемо документи до теми «Національно-визвольна війна українського народу в середині ХVІІ ст.». Якщо запропоновані документи в попередніх прикладах доцільно використати для опрацювання нового матеріалу, то наведені далі - на заключному етапі вивчення теми.

Учні класу розподіляються на чотири-шість груп, кожна отримує однакове завдання: «Яку з оцінок характеру подій 1648-1657 рр. в Україні, наведених українськими науковцями, можна підтвердити словами Б. Хмельницького? Свою думку обґрунтуйте». Представники груп по черзі викладають свої міркування з приводу запропонованої проблеми, висловлені під час обговорення в групах, тобто застосовується технологія «коло ідей».

Документ 1

Промова Хмельницького до польських посланців

«Правда то, що я лихий, малий чоловік, але мені то Бог дав, що я єсмь єдиновладцем і самодержцем руським! Виб’ю з лядської неволі руський нарід увесь! Перше я за свою шкоду і кривду воював - тепер буду воювати за нашу православну віру! Поможе мені в тім чернь всяя - по Люблин, по Краків, котра не відступає її - і я її не відступлю, бо то права рука наша: аби ви, знісши хлопів, і на козаків не вдарили!

Буду мати двісті, триста тисяч своїх, орду всю при тім, Ногайців. Тугай-бей недалеко мене, на Саврани - мій брат,, моя душа, єдиний сокіл на світі! Готов все вчинити зараз, що я схочу; вічна наша козацька приязнь, і світ її не розірве!

За границю на війну не піду! Шаблі на Турків і Татар не підійму! Досить маю на Україні, Поділю і Волини тепер - досить вчасу, достатку і пожитку тепер в землі й князівстві моїм - по Львів, по Холм і Галич. А ставши над Вислою, скажу дальшим Ляхам: сидіть і мовчіть...».

Документ 2

Сучасні українські історики про події 1648-1657 рр. в Україні

На нашу думку, за своїми масштабами, змістом, формами й метою боротьби, якісними змінами, що відбувалися в різних сферах

буття нації та суспільства, дана подія була набагато складнішим соціально-політичним явищем, ніж те, яке позначається поняттями «повстання» чи «війна». Адже повстання, війни (внутрішні - громадянські і зовнішні - проти агресії сусідніх держав) входили до неї як складові частини. У зв’язку з цим вважаємо, що вона становила революцію. Враховуючи те, що її основний зміст полягав у боротьбі за незалежність і соборність України, поділяємо міркування науковців, котрі характеризували її як «національну революцію». Типологічно близькою вона була до Нідерландської революції, з якою мала чимало спільних рис...».

Приклад 4

Як видно із навчальної програми, ще більше має ускладнюватися робота з документами у 9 класі. Під час опрацювання теми «Утворення Кирило-Мефодіївського братства. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях під час революції 1848-1849 рр. в Австрійській імперії» пропонуємо організувати роботу з програмними документами Кирило-Мефодіївського братства та Головної руської ради (тексти адаптовано з урахуванням вікових можливостей дев’ятикласників).

Учнів класу потрібно розподілити на дві групи, одна з яких читатиме документ 1, а друга - документ 2. Потім кожна група відповість на запитання, що стосуються змісту обох документів. Після цього усім класом слід обговорити отриману інформацію, порівнявши два документи.

Документ 1

З відозви Головної руської ради від 10 травня 1848 р.

«Ми, русини галицькі, належимо до великого руського народу, котрий одною говорить мовою; 15 мільйонів виносить, з яких півтретя мільйона землю галицьку замешкує. Той народ був колись самостійний, рівнявсь у славі з наймогутнішими народами Європи, мав свою літературну мову, свої власні устави, своїх власних князів, одним словом: був у добробуті й силі. Через несприятливі умови та різні політичні нещастя розпався поволі наш великий народ, стратив свою самостійність, своїх князів і пішов під чуже панування.

Вставайте ж, браття, вставайте з довгого сни вашого, бо вже час. Встаньте, але не до незгоди, рушимо разом щоб піднести народність нашу і забезпечити надані нам свободи... щоб не зганьбили ми себе перед світом і не стягнули на себе нарікань поколінь наступних. Поступаймо з іншими народами в любові і згоді. Будьмо тим, чим бути можемо й повинні. Будьмо народом. Перепоєні почуванням національності в цьому наміренні ми зібралися й працюватимемо у такій спосіб:

1. Першим нашим завданням буде зберігати віру й поставити наш обряд і права наших священиків і церкви нарівні з правами інших обрядів.

2. Розвивати нашу національність в усіх напрямках: досконаленням нашої мови, заведення її у школах вищих та нижчих, видавання часописів... змагання завести нашу мову в усіх публічних установах тощо.

Будемо берегти наших конституційних прав, пізнавати потреби нашого народу й шукати способів на поправу його життя на конституційному шляху...».

Документ 2

Статут Кирило-Мефодіївського товариства

«Головні ідеї:

1. Визначаємо, що духовне і політичне об’єднання слов’ян є тією справжньою метою, до якої вони повинні прагнути.

2. Визначаємо, що під час об’єднання кожне слов’янське плем’я повинне мати свою самостійність, а такими племенами вважаємо: південно-русів, північно-русів з білорусами, поляків, чехів зі словенцями, лужичан, ілліросербів з хуруганами (хорватами) і болгар.

3. Визначаємо, що кожне плем’я повинне мати народне правління і дотримуватися повної рівності співгромадян за їх народженням, християнським віросповіданням і станом.

4. Визначаємо, що правління, законодавство, право власності та освіта у всіх слов’ян повинні ґрунтуватися на святій релігії господа нашого Ісуса Христа.

5. Визначаємо, що при такій рівності освіченість і чиста мораль повинні служити умовою участі в правлінні.

6. Визначаємо, що має існувати спільний Слов’янський собор із представників всіх племен».

Запитання, що стосуються змісту документів.

1) Які завдання проголошувалися першочерговими?

2) Якими були програмні засади у вирішенні національного питання?

3) Чи порушувалися в програмі питання забезпечення громадянських свобод та соціального захисту?

Запитання для обговорення.

1) Яку роль відіграла Головна руська рада в українському національному русі? Відповідь обґрунтуйте.

2) Яку роль відіграло Кирило-Мефодіївське братство в національному русі? Відповідь обґрунтуйте.

3) Порівняйте програмні положення Головної руської ради і Кирило-Мефодіївського братства. Що в них було спільного і чим вони різнилися?

Підбиваючи підсумки, варто зазначити:

» Робота з різними видами документів є необхідною складовою історичної освіти в основній школі.

» Підлітки позбавлені стереотипного мислення в оцінюванні історичних процесів та явищ, що дає їм змогу у процесі роботи об’єктивно аналізувати запропонований матеріал.

» Дитячий розум характеризується нестандартним мисленням і творчим підходом до пізнання історичних явищ, тому нерідко учні спроможні побачити те, що не завжди написано в тексті параграфа.

» У роботі з документами на уроці важлива роль відводиться вчителеві, який має бути координатором пізнавальної діяльності. У заключній частині заняття вчитель проводить узагальнювальну бесіду, у ході якої обговорюються результати роботи, аналізуються типові помилки, допущені учнями, схвалюються вдалі відповіді й думки, висловлені на уроці.