Науково-методичний журнал - Січень 2013

УРОК НА ТЕМУ «ГОЛОДОМОР 1932-1933 рр.»

Мета уроку: з’ясувати передумови, масштаби й наслідки Голодомору 1932-1933 рр.; допомогти учням усвідомити трагедію народу, трагедію окремої людини того часу.

Обладнання: виставка книжок на тему «Голод 1932-1933», фонограма «Аве Марія», схеми, таблиці, букет жовтих троянд, сніп пшениці в чорному обрамленні, образ Матері Божої, різноколірні стрічки, «корзина жалоби», чорна хлібина.

Методичні прийоми: гранування, мозковий штурм, сенкан, шкала цінностей, асоціативний кущ.

Хід уроку

Учитель. Дорогі мої юні друзі! Промайне ще зовсім небагато часу і ви станете на порозі самостійного життя. Відтанцює скупане осінніми дощами жовто-багряне листя, проїде на баскому коні білокоса зима і засурмлять, сповіщаючи про весну, перші ключі журавлів. А там, у смарагдовій зелені, промайнуть літні канікули і незабаром прозвучить мелодія випускного. Із усього виру шкільного життя хочеться, щоб найбільше вам запам’яталися, запали в душу уроки історії, бо це уроки людського життя, уроки щастя, правди. Від того, якими будуть ваші погляди на історичне минуле, залежить наше з вами майбутнє, майбутнє ваших дітей, усієї Землі. Ці погляди формуються вже зараз, саме у вашому віці має сформуватись реальне уявлення про історичні події минулих літ.

Давно сказано: час народжуватись і час будувати, час розкидати каміння і час збирати його. Час мовчати і час говорити. Ми з вами живемо в трьох вимірах: учора, сьогодні і завтра. Учора - це вже історія. Ми живемо в незалежній, суверенній державі, домівка, в якій нам жити довіку. А що ж це за домівка без кришталевочистої криниці. А щоб знати правду, слід вичерпати з цієї криниці багато солоної від горя і сліз води. Це наше громадянське завдання.

На цей урок ми прийшли зі свічками, як до храму. Хай же наш кабінет стане сьогодні храмом тиші, духовності, храмом Скорботи і Пам’яті.

- Не звільняється пам’ять,

відлунює знову роками

Я зітхну, запалю обгорлу свічу.

Помічаю: не замки твердині, не храми

- Скам’янілий чорнозем потріскані стіни плачу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам’яної гори.

Надійшли, придивляюсь:

«Вкраїна, двадцяте століттях

Ну а поряд клеймо: «Тридцять три».

Дорогі друзі!

Ми проведемо урок правди і скорботи на тему «Голодомор 1932-1933 рр.».

Спробуємо дослідити цю тему, дізнаємось про трагедію українського народу, трагедію окремої людини того часу, визначимо коло порушених проблем.

Пропоную сходинки до мети (за методиками критичного мислення).

1. Вільний вибір.

2. Складання та обговорення асоціативного куща.

3. Мозковий штурм.

4. Думай і обмінюйся думками.

5. Мої дослідження.

6. Складання сенкану та шкали цінностей.

Учитель. Шановні друзі! Кожен із вас має право власного вибору. Сьогодні пропоную вибрати колір вашого настрою і пояснити свій вибір (учні витягують стрічки пояснюють,). Я теж приєднуюсь до вас і обираю жовтий колір. Троянду такого кольору опускаю до корзини жалоби і пам’яті.

Жовтий колір - колір смутку і жалю, колір розлучення (за християнським обрядом). Це вже з Європи надійшло інше трактування.

Ви обрали чорний колір - це чорна сторінка нашої історії, колір голоду і смерті. Це колір дошки, до якої заносили назви сел, що саботували хлібозаготівлю. Наслідком для них була повна ізоляція від контактів із зовнішнім світом.

Дивлячись на оформлення нашого уроку, стає зрозумілим і тема голодної смерті. Що ж це за страшні слова? Що таке голодомор?

Пропоную скласти асоціативний кущ з письмовою назвою й усним поясненням.

(Учитель на дошці записує центральне слово - ГОЛОДОМОР, а учні по черзі доповнюють словами з даної теми і пояснюють їх. Асоціативний кущ учні зображують і в зошитах.)

Кожен із вас має право думати і вільно обмінюватись думками. Хотілося б почути вашу думку щодо зернових поставок України державі у 1930-ті роки (учнірозглядають таблицю і висловлюють свої думки).

Зернові поставки України державі

Роки

Кількість млн пудів

Січень—листопад 1930 р.

400

Січень—листопад 1931 р.

380

Червень-жовтень 1932 р.

132

1933-1937 рр.

?

Учитель. Статистичні дані підтверджують, що причинами голоду були:

1. Застосування примусового вилучення продовольчих ресурсів.

2. Примусова суцільна колективізація і масове створення колгоспів.

Голод став засобом упокорення селянства. Й. Сталін і його помічники штучно викликали голод.

Учні занотовують у зошити причини голоду.

— Запрошую всіх до «мозкового штурму» на тему «Суцільна колективізація».

1. Коли розпочалась колективізація в СРСР?

2. Яка була її мета?

3. На яких принципах ґрунтувалась колективізація?

4. Які причини хлібозаготівельної кризи?

5. Яких було вжито заходів для ліквідації кризи?

6. Що таке комнезами?

7. Коли і з якою метою їх було створено?

8. Що означає слово «куркуль»?

9. Що означала політика радянської влади: «ліквідувати куркульство як клас»?

10. Якою була доля розкуркулених селян?

На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна раз, і вдруге, і втретє переписувати історію. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш. А правда така. Зараз ми з вами встановимо всі можливі зв’язки трагічних подій 1932-1933 рр. Наша сходинка - гранування.

(Робота з документами. Додоток № 9. Учні, опрацювавши документи в групах, висловлюють свої думки, разом з учителем гранують, тобто встановлюють зв’язки між опрацьованими документами за окремими поняттями, і при цьому усно пояснюють. Учитель працює на дошці, а діти занотовують у зошити.)

(Схема гранування, зроблена на уроці)

Учитель. Переплелися долі подібні й різні, переплелося і все життя. Люди однієї епохи, одного соціального класу, однієї національності. Спробуємо визначити основні проблеми голодомору. (Учні визначають проблеми, з допомогою вчителя формулюють їх і записують у зошити).

1. Життя і смерть.

2. Добро і зло.

3. Хліб і голод.

4. Батьки і діти.

5. Родина - український народ.

Учитель. Надворі весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються, сидять у дворах, на дорогах. І безконечна одна пісня шепотом: їсти, їсти, їсти. Ні від кого не вимагаючи, ні від батька, ні від матері, а так, у простір, у світ - їсти, їсти, їсти.

У пам’ять померлих дітей я опускаю троянду до корзини жалоби.

Сходинка «Моя скарбниця». Учні зачитують та розповідають про свої дослідження з історії рідного краю.

В ім’я рідних, близьких людей, які загинули в ті голодні роки, я опускаю троянду в корзину жалоби.

Мало знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких трагедій, як Голодомор 1932-1933 років. Він став національною катастрофою, за один рік загинула п’ята частина сільського населення України. Штучний голод забрав від 7 до 10 млн українців, люди вимирали цілими селами.

В пам’ять мільйонів українських селян, у пам’ять українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі, я опускаю троянду до корзини жалоби.

1) Прошу скласти сенкан до теми уроку (завдання для хлопців).

1. Голодомор.

2. Страшенний, чорний.

3. Мучить, сушить, душить.

4. Голод спричинив на землі горе.

5. Трагедія.

2) Скласти шкалу цінностей за темою (для дівчат).

— В. Марочко писав: «Рівень цивілізованості суспільства визначається кількістю збережених людських життів, рівень дикунства і варварства - кількістю свідомо убієнних співвітчизників».

Це була правда, гірка і смертна. Прошу запалити свічки, послухаймо молитву К. Мотрич за всіх убієнних голодом (звучить молитва).

Пам’ятайте історію своєї держави. Не проходьте мимо хрестів жертв голодомору, схиліть голови перед ними. В кожну останню суботу листопада, в день пам’яті жертв голодомору, запаліть свічки. Пам’ятайте, пам’ятайте, щоб жити (усі читають молитву «Отче наш»).

Учитель. Звичай зобов’язує поминати мертвих хлібом. Ми розділяємо хлібину між усіма присутніми.

Царство небесне всім, хто помер від голоду і земля їм пухом (звучить «Аве, Марія»).

Додаток 1

Молитва

(Катерини Мотрин за убієнних голодом у 1932-1933 рр.)

Хто се? Чий голос щоночі просить:

«Хлібця! Хлібчика дай! Мамо, матусю, ненечко! Крихітку хлібця».

«Сину Божий! Ісусе Христе! Спасителю наш! Порятуй від голодної смерті народ мій, у якого дика саранча забрала все до зернини.

Богородице! Матір наша небесна! Покрово, покровителько люду святоруського! Куди ж ви всі відійшли? Чого ж залишили мою землю і народ мій на поталу червоних дияволів?

Чи ж не бачите, що вони доточують кров із могутнього українського дерева? Чи ж не бачите криниці, повної українських сліз? Чи ж не бачите, що то не Україна вже, а велетенська могила? Де ж ви, сили небесні?

Господи! Страждання, муки й горе мого народу до Всевишньої скорботи зарахуй і біди, і погибель від землі й народу сущого відверни. Нині, прісно й на віки вічні відведи. Амінь!»

Додаток 2

Документи

Зі спогадів свідків голодомору 1932-1933 рр. Нелі Онисівна Андріївн Городшценський район на Черкащині. У тридцять третьому було стільки горя, що й на воловій шкурі не спишеш... У Серафима Горідька було троє хлопців. Малий збігав до Литвинки, по сусідству. Вона йому вряди-годи молочка давала. Та ось пішов, а додому нема! Кинулись до неї. Питають - вона зам’ялась, язик заплітається. Почали шукати - в казані тільки нігтики плавають...

Старостенко Григорій Іларіонович. Красноармійський район Донецької області. Що ми їли? Лободу-кропиву, ловили ящірок, ховрашків, їжаків. Весною 33 року було чогось багато ящірок, їх важко було впіймати, але ми старалися, пекли на вогнищі, ділили між собою і їли. Ми, діти, були страшні: на висохлих ніжках, величезні животи. Один з братів опух, а тоді помер. А як же ми решта вижили? За 5 кілометрів від нас була шахта № 19, там тоді вугілля до ствола возили кіньми. Коли якусь коняку вбивало обвалом чи калічило, її вивозили на кар’єр і обливали карболкою. Як же вона неприємно пахла. На шахті люди знали, що гине коняка, і один знайомий давав знати нашому батькові. От ми йшли до кар’єру всі - батько, мама і ми - і чекали, поки привезуть коняку. Коли фельдшер з міліціонером зроблять своє діло і відійдуть, ми та інші люди виходили із засідки. Що ж там робилося, страшно згадати!

Хто що урве, відрубає - то його щастя. Батько біля тієї здохлятини нам подає шматки, ми в мішок і додому. Вдома їх довго вимочували, а потім солили в діжечці. І так вижили. Хоч усе й пахло карболкою.

33-й: Голод: Народна книга-меморіал. - К., 1991. - с. 216, 260. Документ зі спогадів свідків голодомору 1932-1933 рр.

Одного дня прийшла до нас молода жінка і почала щось шукати. Я сиділа біля хворої бабусі на стільчику і не могла зрозуміти, що ця жінка шукає. А шукала вона під подушкою у хворої бабусі. Потім залізла на піч і зняла звідти лист із просом. І тоді, коли жінка зсипала просо в торбину, я зрозуміла, що вона забирає його, що нам тепер не буде спокою, не буде кулешу. Я чула слова бабусі, її вмовляння, щоб вона пожаліла хоч малу дитину.

Вона впала на коліна і просила. Але жінка переступила через бабусю і пішла з хати. Я била об замерзле вікно і кричала: «Віддай! Віддай!» Це було в січні 1933 року. Я до сьогодні пам’ятаю той день, коли активістка Антоніна зсипала в торбину, зшиту з рукава української сорочки, наше просо.

Додаток 3

Молитва «Отче наш»

Отче наш, що є на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє! Нехай буде Воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш щоденний дай нам сьогодні. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.