Науково-методичний журнал - Листопад 2013

ВИКОРИСТАЙТЕ НА УРОЦІ

ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ: ЗАКОНОДАВСТВО, СТАТИСТИКА, ПОШУКИ ВИХОДУ (урок-конференція)

Мета та завдання уроку: охарактеризувати поняття та види насильства; розглянути проблему насильства в родині стосовно дітей та її причини; з’ясувати суть проблеми домашнього насильства в українському суспільстві, її особливості; проаналізувати існуючу нормативно-правову базу, що регулює правові аспекти проблеми насильства в сім’ї; обговорити способи запобігання сімейному насильству в суспільстві.

Правова база: Загальна декларація прав людини; Декларація прав дитини; Конвенція про права дитини»; Конституція України; Закон України «Про попередження насильства в сім’ї»; Декрет Кабінету Міністрів «Порядок розгляду заяв і повідомлень про здійснення насильства в сім’ї»; Сімейний кодекс України.

Поняття й терміни: правозахисні організації, жертва насилля, віктимна поведінка, захисний припис; фізичне, психологічне, економічне та сексуальне насильство, траффікінг, осудність.

ХІД КОНФЕРЕНЦІЇ

Для активізації знань та підготовки учнів до роботи ведучий ставить актуальні запитання, відповіді на які отримує методом «відкритого мікрофона»;

• Що таке насильство? Коли і як воно виникає? Які види насильства вам відомі?

• Хто і чому найчастіше зазнає насильства, в родині?

• Як насильство впливає на нашу поведінку та вчинки?

Ведучий наводить приклад насильства, висвітлений у статті «Шок», що була опублікована в газеті «Донеччина» 15 лютого 2012 р.

Мешканка Закарпаття Н. Кузан не доглядала однорічної дитини, не забезпечувала її належним харчуванням і не дозволяла госпіталізувати, внаслідок чого дитина померла через виснаження крайнього ступеня.

Після цього ведучий розкриває мету конференції, демонструючи кадри презентації, висвітлює проблему насильства в Україні.

Насильство в сім’ї - одна з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються агресією, приниженням, жорстокістю. Найбільше страждають від цього діти.

Тривалий час в Україні на рівні суспільства ця проблема активно не обговорювалась. Правозахисні громадські організації стали не тільки ініціаторами захисту жертв насилля, а й спонукали державу до формування законодавчої бази. Верховна Рада у 2001 р. ухвалила Закони «Про попередження насильства в сім’ї» та «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису», прийняття яких свідчило про винесення проблеми для обговорення на державний рівень. Однак, незважаючи на зрушення, вона залишається актуальною. За даними Міністерства внутрішніх справ України, тільки в 2006 р. вчинили насильство в сім’ї і понесли за це відповідальність 85 178 осіб.

Представники секцій презентують роботу груп.

Секція 1. Законодавчий аспект захисту прав дитини від насильства в сім’ї.

Керівник секції. Ми розглянули такі міжнародні й державні правові документи, як Загальна декларація прав людини; Декларація прав дитини; Конвенція про права дитини (підгрупа 1); Конституція України; Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» (підгрупа 3); витяги із законодавств Росії, Білорусі, Казахстану. Ці держави, що, як і Україна, є країнами пострадянського простору, почали вирішувати правові запитання одночасно з нами. Тому ознайомлення з їх досвідом є корисним (підгрупа 2). В Україні, яка найвищою соціальною цінністю визнає людину, відбувається адаптація документів до існуючих міжнародних стандартів, що виявляється у прийнятті названих та інших правових документів, у тому числі й Закону «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу (2002), які регулюють правові аспекти проблеми в сім’ї.

Група 1. Документи міжнародного права.

Міжнародне право із захисту прав людини тлумачить поняття насильства в сім’ї як порушення прав людини й зобов’язує країни знаходити ефективні способи протидії йому. В окремих розділах виділено права дитини як особливої категорії осіб, що можуть зазнавати насильства в сім’ї, не маючи змоги чинити йому опір. Перше законодавче закріплення прав дітей, у тому числі їх права на захист від повної влади батьків та їхнього насильства, належить Лізі Націй, яка в 1924 р. у Женеві ухвалила Декларацію прав дитини.

Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 p., стверджує: «Усі люди народжуються вільними, і рівними в своїй гідності і правах» (ст. 1). Право людини на життя, її недоторканність, заборона будь-якого насильства проголошуються Декларацією фундаментальними (ст. 5).

Наступним кроком стало ухвалення ООН в 1959 р. Декларації прав дитини, в якій проголошують соціальні й правові принципи захисту і благополуччя дітей.

Нові умови розвитку людства в 60-80 pp. XX ст. потребували документів, де б закріплювалися способи захисту прав дітей, у тому числі і від будь-яких форм насильства («Декларація про соціальні і правові принципи захисту і благополуччя дітей» відЗ.12.1986).

Упродовж 1979-1989 pp. Комісія ООН з прав людини розробляла текст нового положення Конвенції з прав дитини, яке б максимально враховувало всі аспекти життя дитини в суспільстві. Документ був ухвалений Генасамблеєю ООН 20.12.1989. Він не тільки захищає й опікає дітей, а й визнає дитину повноправним членом сім’ї та суспільства і декларує захист дитинства одним із найважливіших показників рівня розвитку суспільства, гарантуючи вжиття заходів для захисту дитини від фізичного або психологічного насильства, експлуатації, образи, грубого поводження з нею з боку батьків, опікунів або іншої особи, що піклується про дитину.

На відміну від Декларації прав дитини, яка просто проголошує певні принципи, Конвенція встановила норми в галузі моралі і права і стала першим міжнародним документом, що найповніше відображає і захищає права дітей.

Група 2. Законодавства держав пострадянського простору.

У Росії документом найвищої юридичної сили є Конституція Російської Федерації, у якій прописано основні права людини. Так, ст. 21 забороняє тортури, насильство, жорстоке чи принижуюче людську гідність ставлення. Дитина підпадає під визначення «людини», тож захисні положення документа поширюються і на неї.

Як і у нас, у сусідів права і обов’язки дитини в сім’ї регулюються Сімейним кодексом (1995). Окремі положення документа, зокрема ст. 54 - право на пошану до людської гідності дитини та ст. 56 - «При порушенні прав і законних інтересів дитини, в тому числі при невиконанні чи при неналежному виконанні батьками обов'язків по вихованню, утриманню дитини або при зловживанні батьківськими правами, дитина має право самостійно звертатися за захистом до органу опіки і опікування, а по досягненні 14 років - до суду, стосуються проблеми насильства щодо дитини в родині.

У Білорусі, де з 2008 р. діє Закон «Про основи діяльності з профілактики правопорушень», який визначає заходи щодо запобігання насильству в родині, розглядається законопроект «Про запобігання насильству та припинення його в сім’ї», який передбачає застосування обмежувального припису (видаватиметься особі, яка вчинила насильство в сім’ї, у разі відсутності підстав для притягнення її до адміністративної чи кримінальної відповідальності) та офіційного попередження (зобов’язуватиме через суд надавати фінансову допомогу жертві насильства). Крім того, проект закону містить норму, за якою особа, що вчинила насильство в сім’ї, може бути поміщена у спеціалізований заклад для проходження курсу психологічної корекції.

Закон Грузії «Про боротьбу з насильством у сім’ї, запобігання йому і надання допомоги постраждалим» («Закон про домашнє насильство», від 9.06.2006), надає право поліції та судам першої інстанції ухвалювати постанови про заходи щодо тимчасового захисту. Якщо особа порушить умови, перелічені в постанові, вона буде притягнута до кримінальної відповідальності. У жовтні 2010 р. в Азербайджані прийнято Закон «Про припинення побутового насильства», одним із основних положень якого є запобігання траффікінгу - насильницькому виданню батьками заміж неповнолітніх дівчат.

Наведений перелік свідчить про посилення правової уваги в сусідніх країнах до питань домашнього насильства та про необхідність розробки заходів щодо запобігання йому.

Група 3. Українське законодавство про права дитини та запобігання насильству в сім ’ї.

Основним документом, що визначає основні права та свободи людей і гарантує їхній захист в Україні, є Конституція України (28.06.1996). У ст. 52 визначено положення, що стосуються проблеми насильства: «...діти рівні у своїх правах. ...Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується законом...».

У 2001 р. затверджено Закон України «Про попередження насильства в сім’ї», який визначає види насильства, формулює правові та організаційні основи запобігання йому, зазначає, які органи та установи мають вживати заходів щодо запобігання цьому.

Прийнятий у 2002 р. Сімейний кодекс України затвердив основні права і обов’язки матері, батька та дитини (p. III, гл. 12-16). Норми закону передбачають дії, спрямовані на захист дітей від жорстокості та насильства не тільки з боку батьків, а й осіб, які їх замінюють. Так, у ст. 151 ідеться про можливість обрання батьками форм і методів виховання, крім тих, що суперечать закону та моральним засадам суспільства, ст. 155 гарантує здійснення батьками своїх обов’язків на засадах поваги до прав дитини та її гідності, ст. 152 надає можливість дитині звертатися за захистом своїх прав та інтересів, а ст. 167 гарантує захист права дітей на власність у разі виселення з житлового приміщення осіб, позбавлених батьківських прав за скоєння протиправних дій. Проте ця норма на практиці майже не діє: як правило, діти залишаються проживати разом з батьками, які пиячать, вживають наркотики, ведуть аморальний спосіб життя, продовжують здійснювати насильницькі дії.

Водночас інші проблеми певною мірою розв’язуються. Так, Закон України «Про охорону дитинства» (24.09.2001) гарантує кожній дитині право на свободу, особисту недоторканність, захист гідності і покладає на державу захист дітей від усіх форм насильства, приниження, образ, жорстокого поводження з нею, експлуатації.

Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту ініціювало прийняття Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису» (15.05.2003). Постановою Кабміну України (26.04.2003) затверджено Порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або його реальну загрозу (16.01.2004).

З інших документів варто згадати Закон України «Про Загальнонаціональну програму і Національний план дій з виконання Конвенції ООН про права дитини на 2006-2010 рр.» та Програму підтримки сім’ї на період до 2016 p., подані на розгляд парламенту в 2008 р. і затверджені Законом України 5 березня 2009 р.

Після ухвалення цих правових актів можна говорити про спробу налагодити механізм реалізації відповідного нормативно-чинного законодавства щодо протидії насильству відносно дітей у сім’ї, хоча для ефективного захисту жертв насилля цього недостатньо.

Ведучий. Які висновки можна зробити на основі викладеного матеріалу?

Орієнтовні висновки.

1. В Україні та ряді інших країн питанню домашнього насильства приділяється певна увага.

2. Необхідно розробляти ефективніші заходи щодо запобігання йому, а саме:

• вдосконалити правовий апарат з питань насильства у родині;

• уточнити поняття, пов’язані з насильством;

• конкретизувати законодавчі положення щодо впливу на кривдника;

• розробити державні програми з питання запобігання насильству;

• координувати співпрацю державних, правоохоронних, інших організацій з питань насильства в сім’ї тощо.

Перед наступним виступом учнів ведучий задає актуальні запитання, щоб з’ясувати їхнє розуміння проблеми (методом «збирання думок»).

Ведучий. Спираючись на власний досвід, сформулюйте своє тлумачення терміна «домашнє насильство». У яких формах, на вашу думку, воно може виявлятися?

Секція 2. Визначення та класифікація домашнього насильства.

Домашнє насильство визначають як явище, що зумовлюється поведінкю однієї людини відносно іншої. При цьому насильницькі дії завжди спричиняються з певним наміром. Суть насильства полягає в порушенні особистих прав і свобод конкретної людини. Насильство обов’язково призводить до негативних наслідків. Жертвою домашнього насильства можуть стати: жінка, що зазнає образ від чоловіка; дівчинка-підліток - об’єкт сексуальних переслідувань вітчима; малюк, над яким знущаються батьки-алкоголіки; бабуся, яку ненавидять її діти. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» вважає насильством «умисні дії фізичного, сексуального, психологічного, економічного спрямування одного члена сім’ї стосовно іншого, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї, наносять йому моральну шкоду, шкоду фізичному чи психічному здоров’ю».

Фізичне насильство - умисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень одного члена сім’ї іншому, яке може призвести чи призвело до порушення нормального стану фізичного чи психічного здоров’я або навіть до смерті постраждалого, а також до приниження його честі та гідності (ст. 1). Може здійснюватися у формі побиття, катування, штовхання, ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами чи рідинами тощо. До фізичного насильства відносять залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю тощо.

Психологічне насильство - вплив одного члена сім’ї на психіку іншого у формі навмисних словесних образ, погроз, переслідування, залякування, що призводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе і можуть завдати або завдали шкоди психічному здоров’ю (ст. 1). Отже, психологічним насильством є словесна образа дитини, погрози з боку батьків чи опікунів, приниження її людської гідності, демонстрування неприязні, а також залякування, створення стресової ситуації, постійне обманювання дитини.

Економічне насильство - навмисні дії одного члена сім'ї щодо іншого, спрямовані на позбавлення його житла, їжі, одягу, іншого майна чи коштів, на які той має законне право. Такі дії можуть завдати шкоди фізичному чи психічному здоров’ю і навіть призвести до смерті постраждалого (ст. 1).

Сексуальне насильство - протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого, сексуальні дії стосовно неповнолітнього члена сім’ї (ст. 1), тобто використовування дитини дорослим або іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб чи отримання вигоди, залучення до проституції, порнобізнесу.

У більшості випадків дитина-жертва страждає одночасно від кількох видів насильства. Так, інцест (сексуальне насильство) супроводжується руйнуванням довіри до кривдника, тобто психологічним насильством.

Ведучий. Щоб з’ясувати ставлення суспільства до проблеми домашнього насильства було проведено анкетування старшокласників ліцею, результати якого опрацьовувались членами секції 3.

Група 1. Обізнаність з поняттям насильства, його видами, правовою базою; визнання себе постраждалим від насильства (224 респонденти).

Визначення поняття «насильство» та його різновидів дали 117 осіб.

Фізичне покарання дитини вважають фізичним насильством 39 респондентів.

Визнали себе постраждалими від насильства в сім’ї 64 опитаних.

По допомогу зверталися 13 осіб (10 - до друзів, 4-до рідних).

Причини вчинення насильства над дітьми:

• перебування батьків у стані алкогольного сп’яніння - 128;

• перебування батьків у стані роздратованості через певні негаразди - 106;

• покарання як методика виховання - 58.

Причини, які заважають звернутися по допомогу вразі вчинення насильства:

• страх зізнатися про те, що відбувається в родині, - 187 осіб;

• страх отримати ще більше покарання за «розголошення сімейних таємниць» -111 осіб;

• правова необізнаність з тим, куди можна звернутися, - 164 особи.

Чи знаєте ви нормативно-правові документи, що захищають ваші права?

«Так» -146 респондентів, 98 з них змогли, назвати документи.

Чи знайомі ви із законодавством щодо відповідальності осіб, які вчинили насильство?

«Так» -12 респондентів.

Звідки ви отримали ці знання?

• Від учителів (учителя права, класного керівника), психолога ліцею - 177 дітей;

• із засобів масової інформації, телевізійних програм - 99 учнів;

• відвідуючи заходи, що проводилися громадськими організаціями, - 24 учні;

• від друзів і знайомих - 16;

• від батьків - 8 учнів.

Група 2. Види насильства, якого доводилося зазнавати респондентам.

Таблиця 1

Вид насильства

Вік дитини

13 років (п=35)

14-15

років

(п=190)

16-17 років (п=75)

Усього

Фізичне

9-26 %

68 - 35,8 %

17 - 22,6 %

94 - 31,3 %

Психологічне

21 - 60 %

83 - 43,7 %

34 - 45,3 %

138 - 46 %

Економічне

3 - 8,5 %

33 - 17,4 %

21 - 28 %

57 - 19 %

Сексуальне

0

0

0

0

Не зазнавали

2 - 5,5 %

6 - 3,1 %

3 - 4,1 %

11 - 3,7 %

 Найбільш поширеним у родинах опитуваних є психологічне насильство (46 %), на другому місці - фізичне (31,3 %), яке з дорослішанням дитини зменшується, що можна пояснити фізичним змужнінням підлітків і можливістю дати відсіч кривднику. Економічне насильство (19 %) з віком респондентів зростає, що пояснюється збільшенням фінансових запитів 16-17-літніх і розумінням батьками факту, що відсутність грошей у дитини такого віку принижує її в очах ровесників.

Таблиця. 2

Динаміка зміни видів насильства залежно від віку дитини

Вид насильства

Вік дитини

Прояви насильства

13 років (35)

14-15 років (190)

16-17 років (75)

Нанесення побоїв ременем

6

57

11

Фізичне (94 особи)

Запотиличники

9

68

17

Ляпаси

3

12

6

Поводяться 3 дитиною як 3 прислугою

2

5

2

Залякування

7

11

5

Принижують дитину словами

18

77

21

Перебивають під час розмови

21

68

26

Психологічне (138 осіб)

Контролюють її доступ до спілкування

6

14

16

Використовують образливі прізвиська

16

51

31

Ігнорують

2

5

3

Погрожують

3

4

2

Обманюють дитину

5

4

2

Економічне (71 особа)

Контролюють поведінку за допомогою грошей

3

33

20

Не задовольняють матеріальних потреб

1

12

6

Використовують як засіб торгу під час розлучення

0

2

1

Група 3. Актуальність проблеми насильства в родині; стереотипи щодо нього (28 респондентів, учнів 11 класу).

Проблема насильства щодо дітей в сім’ї є актуальною для України - 69 %.

Проблема не є актуальною - 23 %.

Не визначилися з думкою - 8 %.

Проблема стосується сімей опитуваних - 5 %.

Проблема є актуальною для родин друзів - 22 %.

Найпоширеніші стереотипи щодо насильства в сім’ї.

1. Здебільшого здійснюється в неблагополучних сім’ях.

«Так» - 51 % респондентів. «Ні» - 16 %.

2. Все, що відбувається в родині, є особистою справою її членів, в яку не повинні втручатися ні компетентні органи, ні сторонні.

«Так» - 8 %. «Ні» - 76 %.

Ці дані свідчать, що в українських підлітків, ознайомлених із становищем прав людини в Україні, поступово руйнуються стереотипи щодо насильства в сім’ї.

Що потрібно робити для розв’язання проблеми насильства в сім’ї?

• Працювати з кривдником - 89 %;

• ізолювати кривдника від ображеної ним родини у відповідні місця - 62 %;

• насильники мають нести кримінальну відповідальність - 56 %.

На думку 82 % респондентів, домашнє насильство пов’язане з уживанням алкоголю, тому кривдників, які вчинили насильство в стані сп’яніння, потрібно примусово лікувати від алкогольної залежності.

Ведучий. До яких висновків дійшли члени секції?

Керівник секції. Опитування свідчить про обізнаність респондентів з проблемою і про необхідність проведення профілактичної роботи в ліцеї, спрямованої на запобігання проблеми насильства в родинах учнів.

Ведучий. А тепер давайте проведемо невеличку дискусію, обговоривши одне із питань анкети «Покарання неслухняної дитини є методикою виховання, яка приносить найкращі результати». При цьому одна частина учасників конференції буде висловлювати аргументи «за», а друга - «проти».

Ведучий. І насамкінець розглянемо, до яких же наслідків може призвести насильство в родині. Цей матеріал розглядався учасниками секції 4.

Керівник секції. Наслідки домашнього насильства, на перший погляд безвинного виховного заходу, бувають тяжкими. Це психологічні розлади, отруєння і смерть дітей. Ми ознайомилися з матеріалами реанімаційного відділення міської клінічної дитячої лікарні №1м. Донецька за 2000-2009 pp. Вони жахають. Наведемо їх.

Одним з прикладів психологічного насильства є залишення дітей без нагляду, що приводить до нещасних випадків та отруєння, кількість яких відображена в таблиці 3.

Таблиця З

РІК

Кількість отруснь

2000

198

2001

207

2002

233

2003

203

2004

190

2005

216

2006

251

2007

187

2008

202

2009

232

Таблиця. 4

Статистика отруєння залежно від віку дитини

Вид отруєння

0-5 років (п=985)

6-10 років (п=211)

11-15

років

(п=691)

16-18

років

(п=232)

Седативні

препарати

149

22

73

17

Атропіноподібні

препарати

10

24

104

28

Алкоголь

7

36

313

122

Аерозолі

2

13

61

23

Препарати побутової хімії

337

31

17

2

Інші препарати

447

69

111

37

Угарний і природний газ

27

14

10

3

Діти після втоплення

6

2

0

0

Таблиця 5

Статистика суїцидальних випадків

РІК

Кількість

дітей

Вік дитини

Стать дитини

9-11

12-14

15-16

17-18

хлопчик

дівчинка

2000

5

1

4

0

0

0

5

2001

4

0

4

0

0

1

3

2002

7

0

6

1

0

0

7

2003

9

0

9

0

0

2

7

2004

10

2

7

1

0

2

8

2005

12

1

7

2

2

1

11

2006

13

2

8

2

1

3

10

2007

13

2

6

3

2

4

9

2008

20

0

8

9

3

1

19

2009

15

0

9

4

2

1

14

Дані реанімаційного відділення дітям МКДЛ № 1 підтверджують гостроту проблеми дитячого насильства в українських родинах.

Рекомендації щодо розв’язання проблеми. Рольова гра.

Ведучий. Завданням нашої конференції є вироблення конкретних рекомендацій щодо запобігання насильству, які можна було б застосувати як для окремої дитини, так і для класу, школи, країни (метод «збирання думок» та оформлення списку рекомендацій і пропозицій).

Рекомендації щодо профілактики насильства в родині.

1. Використовуючи можливості класних годин у середньоосвітніх навчальних закладах, регулярно проводити бесіди, які б сприяли вихованню в учнів почуття поваги до людей, у тому числі й маленьких дітей.

2. Розробити програми з профілактики домашнього насильства для дітей і дорослих. Реалізувати їх можна на факультативних заняттях (для дітей) та засіданнях батьківського університету (для дорослих).

3. Забезпечити на базі навчальних закладів психологічне консультування з проблеми сімейного насильства.

4. Активніше використовувати можливості засобів масової інформації, телебачення і радіо збільшенням кількості дитячих просвітницьких і правових програм, рубрик чи сторінок. Ініціювати створення спеціальної телевізійної програми з проблеми забезпечення прав дітей в Україні, у тому числі права дитини на спокійне життя в родині.

5. У позашкільних закладах організовувати «школи майбутніх батьків» для підлітків, діяльність яких спрямовувати на пропаганду злагоди в родині.

6. Ширше залучати до роботи зі школярами кваліфікованих юристів, психологів, медичних працівників і працівників правоохоронних органів.

7. Організовувати для підлітків семінари, тренінги, круглі столи, рольові ігри, оформляти колажі, видавати буклети та інформаційні матеріали з питання запобігання насильству в сім’ї.

Якщо сімейне насильство вже мало місце або може відбутися, необхідно навчити підлітків відстоювати і захищати свої права. Діти повинні:

• знати основні документи, що захищають їхні права в сім’ї;

• повідомити батькам про основні положення таких документів та про відповідальність за їх порушення; періодично нагадувати батькам про існування і захист прав дитини;

• не соромлячись звертатися за консультаціями та по допомогу до друзів і дорослих - учителів, психологів, працівників прокуратури, кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Право на свободу від насильства - одне з основних прав людини. І це право має відстоювати і захищати кожна дитина.

Ведучий. Логічним завершенням конференції є прийняття резолюції з викладом її основних положень і висновків.

1. Проблема сімейного насильства сьогодні є актуальною для України.

2. Домашнє насильство стосовно дитини трапляється в усіх соціальних групах, незалежно від рівня доходів, освіти і становища в суспільстві.

3. Прояви насильства і жорстокості в сім’ї не тільки руйнують її гармонію, ай є однією з передумов формування особистості дітей, які в майбутньому переносять негативний досвід батьків у власне життя.

4. Агресивні дії з боку насильника призводять до погіршення фізичного, психічного та соціального стану здоров’я дитини.

5. Прийняття законодавчої бази з метою запобігання насильству в сім’ї свідчить про винесення цієї проблеми в Україні для обговорення на державному рівні.

6. Механізм правового та соціального захисту дітей, потерпілих від насильства, залишається недосконалим: не вистачає відповідних закладів для надання допомоги потерпілим, а також спеціально підготовлених фахівців з цього питання.

7. Недостатньо ефективною є система санкцій до осіб, що вчиняють насильство.

8. Останнім часом розробка проблеми домашнього насильства активізується. Вивчаються її соціально-психологічні аспекти, специфіка, вплив насильства на особистісний розвиток дитини її психіку та поведінку; затверджується нормативно-правова база, розробляються відповідні методичні рекомендації.

9. Активно розробляються заходи соціально- правового захисту дітей від домашнього насильства та створюється система охорони життя і здоров’я дитини від насильства в сім’ї в країнах пострадянського простору.

10. Телефон національної «гарячої лінії», де можуть надати консультацію з проблеми запобігання насильству та захисту прав дітей Центру «Ла Страда-Україна» повинен знати кожен українець.