Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Науково-методичний журнал - Жовтень 2013

ОБГОВОРЮЄМО ПРОБЛЕМУ

ТИПИ І СТРУКТУРА УРОКІВ З ІСТОРІЇ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Урок - це цілісний, логічно завершений, обмежений у часі, регламентований обсягом СУ навчального матеріалу основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну та планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв’язування визначених завдань [1, 85]. Визначенням охоплені всі компоненти навчально-виховного процесу: мета, зміст, засоби, методи, організація і керування, всі дидактичні елементи. Таким чином, урок передбачає колективно-індивідуальну взаємодію вчителя і учнів.

Функція уроку як організаційної форми навчання полягає у досягненні завершеної, але часткової мети. Наприклад, в одному випадку це засвоєння нового, цілісного змісту, що є частиною ширшого змісту, в іншому - часткове засвоєння матеріалу, на рівні усвідомленого сприйняття і запам’ятовування (закріплення).

У першому випадку структура уроку як цілісної системи повторюватиме структуру навчання як цілісного процесу, в другому - лише частково відображатиме цілісний процес навчання. Це означає, що особливості уроку зумовлюються метою і місцем кожного уроку в цілісній системі навчального процесу. Тому запитання про те, чи потрібний організаційний момент і який він має бути за змістом, чи обов’язково задавати домашнє завдання, як краще організувати колективну і групову роботу учнів, як враховувати індивідуальні особливості учнів, з погляду аналізу процесу навчання не є істотними. Вони мають значення лише тоді, коли з’ясовуються структура і тип уроку.

Структурування будь-якого уроку розпочинається з усвідомлення і правильного, чіткого визначення мети - чого учитель хоче досягти. Потім визначаються засоби, які допоможуть у досягненні мети, та способи - як учитель діятиме, аби мету було досягнуто.

Мета уроку в сучасній школі характеризується конкретністю, чіткістю, логічністю. Наприклад, актуалізувати попередні знання, уміння, навички, безпосередньо пов’язані з темою уроку;сформувати в учнів нові поняття і способи дій; удосконалити навички роботи з текстом; закріпити вміння висловлювати власну точку зору [2, 14-28].

Тип уроку залежить від дидактичної мети. Кожен тип уроку має свою структуру, характеризується взаємопов’язаністю елементів уроку.

Розглянемо основні типи уроків з історії.

Урок засвоєння нових знань. Основними завданнями таких уроків є вивчення певного обсягу теоретичних відомостей, формування понять. Структура уроку засвоєння нових знань: організація учнів і перевірка домашнього завдання; повторення вивченого матеріалу (активізація і корекція опорних знань); мотивація навчальної діяльності; оголошення теми і мети уроку; вивчення нового матеріалу; узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Основним етапом уроку цього типу є викладання нового матеріалу. При цьому може бути самостійна робота учнів: самостійне вивчення нового матеріалу або відповіді на тести.

Урок формування вмінь і навичок Основним на цих уроках є самостійна робота учнів, наприклад робота з картами. Структура уроку формування вмінь і навичок: організація учнів і перевірка домашнього завдання; повторення вивченого матеріалу, який стосується практичної роботи; мотивація навчальної діяльності; оголошення теми і мети практичної роботи; самостійна робота учнів; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок застосування знань, умінь і навичок. На уроках цього типу основне місце займає самостійна робота учнів, проте аналізують її й оцінюють інакше, ніж на уроках формування вмінь і навичок. Учителя цікавить насамперед, наскільки вміло і самостійно використовують свої знання учні під час виконання тієї чи іншої роботи. Самостійна робота учнів на уроках цього типу охоплює практичні роботи, виконання яких потребує значного обсягу знань. Структура уроку застосування знань, умінь і навичок: організація учнів перевірка домашнього завдання; повторення вивченого матеріалу; актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок; мотивація навчальної діяльності; оголошення теми і мети практичної роботи; самостійна робота учнів; підсумок уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок узагальнення і систематизації, знань. Такі уроки присвячуються узагальненню і систематизації знань учнів, набутих у процесі вивчення відповідного розділу навчальної програми курсу. Структура уроку узагальнення і систематизації знань: організація учнів і перевірка домашнього завдання; оголошення теми, мети уроку і мотивація навчання школярів;

відтворення і узагальнення понять та засвоєння відповідної їм системи знань; узагальнення та систематизація основних теоретичних положень; підсумок уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок перевірки знань, умінь і навичок. На цих уроках учні виконують практичні роботи, розв’язують проблемні ситуації. Для перевірки в комплексі знань, умінь і навичок проводять контрольні роботи, на які відводять спеціальні уроки. Особливістю цих уроків є те, що учні працюють цілком самостійно. Структура уроку перевірки знань, умінь і навичок: організація учнів; оголошення теми, мети уроку; мотивація навчальної діяльності; самостійна робота учнів; підсумок уроку і повідомлення домашнього завдання [1; 2].

Комбінований урок. У навчальному процесі навчальних закладів серед інших типів занять важливе місце посідає комбінований урок. Саме типова структура такого заняття дає змогу реалізувати багатопланові завдання вивчення предмета, ураховувати індивідуальні особливості учнів, створює відчуття стабільності й логічної послідовності в ході пізнавальної діяльності.

Зупинимось коротко на деяких особливостях комбінованого уроку з історії відповідно до його типової структури:

1. Вступ. Актуалізація опорних знань учнів.

2. Перевірка домашнього завдання.

3. Мотивація вивчення нової теми. Виклад нового матеріалу.

4. Узагальнення й закріплення вивченого на уроці.

5. Висновки й підсумки роботи на уроці.

6. Домашнє завдання.

Розглянемо детальніше кожен крок такого уроку.

На початку заняття головне - організувати учнів на подальшу інтенсивну роботу за принципом «швидко й чітко». Для цього стануть у пригоді запитання, що стосуються найважливіших історичних подій, повідомлення типу «Чи знаєте ви, що...» тощо.

На перевірку домашнього завдання, як правило, відводиться 10-15 хв. За цей час потрібно опитати максимальну кількість учнів. Головне при цьому показати, що задані завдання обов’язково підлягають перевірці. В організації роботи на цьому етапі доцільний історичний диктант чи тест.

Мотивація й пояснення нового матеріалу також потребують багато часу, тому вчителю відразу потрібно організувати учнів на чітку роботу. Для цього доцільно попередньо написати на дошці тему та план уроку, а також перелік основних понять (відповідно до програми). Типовою проблемою цього етапу є прагнення вчителя пояснити все, наполягання на тому, щоб учні якомога більше записали. Варто пам’ятати, чим більше вчитель диктує, тим менше учень розуміє, адже його головне завдання - встигнути записати.

Тому пропонується для пояснення нового матеріалу скористатися опорними схемами, переглянути з учнями словник основних понять і використати деякі прийоми роботи з підручником. Доцільно запропонувати учням висловити свої міркування з питань теми.

Узагальнення й систематизація вивченого матеріалу може здійснюватися у формі розв’язування проблемних ситуацій, роботи з картами, складання схем і запитань один одному, наведення прикладів і т. д.

Висновки й підсумки роботи можна ефективно провести у формі діалогів: «Що ми розглянули?», «Що найважливіше з теми?», «Що ти дізнався нового?» тощо.

Коли вчитель дає домашнє завдання, його обов’язково потрібно записати на дошці й перевірити, щоб учні занотували в зошит. Доречно дати рекомендації з виконання домашнього завдання. Для кращого засвоєння теми можна запропонувати підготувати цікаві матеріали з додаткових джерел (але обсяг таких матеріалів має бути невеликим). На завершення заняття вчитель має висловити оцінку роботи всього класу і окремих учнів («молодці», «добре попрацювали», «недостатньо зосередились», «потрібно постаратися» тощо). Така оцінка кожного разу повинна мати позитивне забарвлення [2, 26-36].