Науково-методичний журнал - Жовтень 2013

ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ ТА СКЛАДОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ ЇЇ ФОРМУВАННЯ

Завдання сучасної освіти - підготувати підростаюче покоління до професійної діяльності та життя в новому, високорозвинутому інформаційному середовищі. Перетворення сучасної цивілізації в інформаційне суспільство актуалізує насамперед проблему формування інформаційної компетентності в школярів, яка стає визначальним чинником ефективності їх трудової діяльності і повсякденного життя.

При цьому істотної трансформації зазнали функції навчальної діяльності старшокласників, що зумовило потребу в модернізації методики викладання історії.

Людина вже зі шкільної лави повинна вміти гнучко та оперативно адаптуватись до нових вимог, адекватно реагувати на нові виклики, вміти добувати інформацію з різних джерел та критично її оцінювати, виділяти потрібне з маси інформації і впорядковувати свої знання.

Аналізуючи праці А. Хуторського [1, 58-64], зазначимо, що в структурі інформаційної компетентності автор виокремлює об’єктивний і суб’єктивний аспекти. Об’єктивний аспект включає вимоги, що висуваються соціумом до професійної діяльності сучасного вчителя; суб’єктивний аспект інформаційної компетентності вчителя є відображенням об’єктивного аспекта. Тобто об’єктивний аспект відображається в свідомості вчителя через його індивідуальність, професійну діяльність, особливості мотивації удосконалення й розвитку власної інформаційної компетентності.

О. Пометун характеризує інформаційну компетентність як комплекс умінь учнів працювати з джерелами історичної інформації: користуватися довідковою літературою, Штернетом для самостійного пошуку інформації; систематизувати історичну інформацію, складаючи таблиці (хронологічні, синхроністичні, конкретизуючі, порівняльні та ін.), схеми, різні типи планів (простий, розгорнутий, картинний тощо); самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел та відображені в них історичні факти, явища, події; виявляти різні точки зору, визнавати й сприймати таку різноманітність; критично аналізувати, порівнювати та оцінювати історичні джерела, виявляти тенденційну інформацію та обґрунтовувати її необ’єктивність. Ці уміння формуються у процесі виконання завдань [2].

Деякі автори вважають, що інформаційна компетентність має внутрішню логіку розвитку, що не зводиться до підсумовування її елементів та логіки розвитку кожного з них окремо. До завдань розвитку інформаційної компетенції відносять: збагачення учнів знаннями та вміннями з галузі інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій; розвиток їх комунікативних та інтелектуальних здібностей; вироблення вміння здійснювати інтерактивний діалог в єдиному інформаційному просторі [3].

Структуру інформаційної компетентності старшокласника можна подати у вигляді двох компонент - особистісної та професійно-інформаційної. Особистісна компонента являє собою особистісні якості учня, необхідні для успішного здійснення навчальної діяльності та застосування інформаційних технологій (здатність до рефлексії, самоусвідомлення власної діяльності, комунікативні здібності). Професійно-інформаційна компонента відображає сукупність компетенцій (інформаційно-пошукова, комп’ютерно-технологічна та процесуально-діяльнісна), які визначають здатність учня застосовувати інформаційні та комп’ютерні технології у процесі навчання.

Н. Насирова до складу інформаційної компетентності включає: мотивацію, потребу в здобуванні знань про технічні, програмні засоби та інтерес до них; сукупність знань, які відображаютьсистему сучасного інформаційного суспільства і становлять інформативну основу пошукової пізнавальної діяльності; способи і дії, які визначають операційну основу пошукової діяльності; досвід пошукової діяльності у сфері програмного забезпечення і технічних ресурсів; досвід відношень «людина-комп’ютер» [4, 10].

H. Баловсяк виділяє такі компоненти інформаційної компетентності:

I. Інформаційний (здатність ефективно працювати з повідомленнями у всіх формах їх подання).

2. Комп’ютерний, або комп’ютерно-технологічний (уміння й навички працювати із сучасними комп’ютерними засобами та програмним забезпеченням).

3. Процесуально-діяльнісний (здатність використовувати сучасні засоби інформаційних і комп’ютерних технологій для роботи з інформаційними ресурсами та розв’язування різноманітних задач) [5].

З’ясуємо структурно-компонентне наповнення кожної із складових інформаційної компетентності.

Інформаційна складова визначає компетентності, що стосуються роботи з інформаційними ресурсами в різних їх формах і представленнях і являє собою сукупність певних умінь і знань, зокрема умінь:

1) визначати інформаційну потребу і предмет дослідження;

2) користуватися інформаційними ресурсами у професійній діяльності та повсякденному житті;

3) відшукувати відомості, використовуючи для цього різні інформаційні джерела;

4) критично аналізувати та оцінювати повідомлення;

5) знання юридичних, правових та економічних норм використання інформаційних ресурсів;

Комп’ютерна складова визначає компетентності, що стосуються роботи з комп’ютерною технікою, і охоплює такі знання:

1) знання теоретичних основ функціонування комп’ютерної техніки;

2) знання основ збереження даних;

3) знання основ гіпертекстової технології.

Комп’ютерна складова охоплює вміння працювати:

1) з операційними системами

2) з офісними програмами;

3) в мережі Internet;

4) з електронною поштою;

5) з електронними довідниками і базами даних;

6) із спеціалізованим програмним забезпеченням.

Процесуально-діяльнісна складова визначає компетентності, що стосуються використання засобів сучасних інформаційних технологій стосовно роботи з інформаційними ресурсами, і складається з таких знань:

1) знання основ мережевого етикету;

2) знання переваг використання комп’ютерної техніки;

3) які задачі можна розв’язувати за допомогою комп’ютера, а які - не можна.

Процесуально-діяльнісна складова охоплює такі уміння:

1) використовувати сучасну комп’ютерну техніку для опрацювання документів, для збереження даних в електронному вигляді;

2) відшукувати дані, збережені на комп’ютері;

3) відшукувати потрібні відомості в Інтернеті;

4) використовувати засоби сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій для зв’язку (електронна пошта, інтернет-пейджери, списки розсилання);

5) обирати програмне забезпечення з ряду аналогів [5].

Розглянуті складові інформаційної компетентності повинні доповнюватись особистісними якостями старшокласника, які виражають здатність спеціаліста успішно здійснювати професійну діяльність.

Ці суб’єктивні якості стосуються взаємовідносин особистості з іншими людьми, здатності застосовувати інформаційно-комунікаційні технології для спілкування (комунікативний компонентінформаційної компетентності), а також взаємовідносин особистості із самою собою, а саме: здатності усвідомлювати саморозвиток, виявляти та розвивати психічні якості, необхідні для успішного здійснення професійної діяльності. Крім того, суб’єктивні якості включають наявність мотивів і потреб у самовдосконаленні та поглибленні професійних знань, особливо тих, що стосуються використання інформаційних і комп’ютерних технологій у навчальній діяльності.

Таким чином, складові інформаційної компетентності можна подати у вигляді двох компонент - особистісної та професійно-інформаційної.

Перша являє собою суб’єктивні якості особистості фахівця, які сприяють успішній реалізації професійної діяльності майбутнього спеціаліста: здатність до рефлексії самоусвідомлення власної діяльності, до самоорганізації та організації інших людей, уміння швидко мобілізуватись та змінити характер виконуваної роботи, комунікативні здібності.

Друга визначає об’єктивні характеристики особистості: сукупність професійних знань, умінь, навичок, що стосуються роботи із сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями та вміння їх застосовувати для розв’язування професійних задач.

На основі аналізу змісту кожної з компонент інформаційної компетентності старшокласників розроблено та обґрунтовано структурну модель формування інформаційної компетентності, яка передбачає мету, функції, зміст та умови формування інформаційної компетентності старшокласника і містить такі складові: організаційно-педагогічну, змістову, процесуальну, ціннісно-мотиваційну.

ОрганЗаційно-педагогічна складова відображає особливості застосування форм і методів організації навчального процесу, спрямованих на формування інформаційної компетентності в старшокласника.

Ціннісно-мотиваційна складова визначає психологічні якості старшокласника, необхідні для того, щоб забезпечити відповідний рівень розвитку інформаційної компетентності у процесі вивчення всесвітньої історії.

Процесуальна складова відображає матеріально-технічне забезпечення процесу формування інформаційної компетентності старшокласника, а змістова - зміст матеріалу, що використовується для формування інформаційної компетентності старшокласника.

Враховуючи існуючі рівні засвоєння учнями як навчального матеріалу, так і будь-якої інформації взагалі, можна визначити етапи формування інформаційних компетентностей під час роботи з інформацією:

- ознайомлення (початковий етап) - учень визначає обсяг інформації з питання та можливість її опрацювання;

- прогнозування (інтуїтивний етап) - учень попередньо визначає свої можливості щодо опрацювання та особливості навчального матеріалу;

- репродукція (нормативний етап) - учень вивчає масив потрібної інформації та нагромаджує її;

- перетворення (активний етап) - учень критично осмислює зібрану інформацію: порівнює фрагменти з різних джерел однієї тематики, визначає їх достовірність; обирає робочу інформацію, узагальнює її;

- творчий (креативний) етап - учень створює власний інтелектуальний продукт на основі здобутої та перетвореної інформації: формулює гіпотези, перевіряє їх і обґрунтовує, створює власні теорії, працює над творчою роботою.

Етапи формування інформаційної компетентності старшокласника пов’язані з досягненням певних компетенцій та сформованістю певних психологічних якостей, рівнем знань та виробленням певних умінь, і що особливо важливо - з формуванням кожної компоненти інформаційної компетентності.

Виходячи з цього, можна розрізняти такі види інформаційних компетентностей учнів старшої школи:

- елементарні - засвоєння на початковому рівні необхідної навчальної інформації (потребують обов’язкового вдосконалення на наступному рівні);

- базові - володіння оптимальним обсягом інформації, необхідної для засвоєння основного навчального змісту; вміння критично осмислювати здобуту інформацію: порівнювати фрагменти однієї тематики з різних джерел; визначати їх достовірність, обирати інформацію, потрібну для роботи; узагальнювати її;

- творчі - створення власного інтелектуального продукту на основі здобутої та перетвореної інформації [6].

Отже, інформаційна компетентність - це інтегративна якість особистості, яка є результатом відображення процесів відбору, засвоєння, переробки, трансформації та генерування інформації в особливий тип предметно-специфічних знань, які дають змогу виробляти, приймати, прогнозувати та реалізовувати оптимальні рішення в різних сферах діяльності.

Формування інформаційної компетентності учнів включає цілісне світобачення і науковий світогляд, які ґрунтуються на розумінні єдності основних інформаційних законів у природі і суспільстві, можливості їх формального, математичного опису; уявлення про інформаційні об’єкти та їх перетворення в людській практиці, зокрема, за допомогою засобів інформаційних технологій, технічних і програмних засобів, що реалізовують ці технології; сукупність загальноосвітніх і професійних знань і умінь, у тому числі знань про соціальні та етичні норми поведінки людей в інформаційному середовищі XXI ст.

Інформаційна компетентність дає можливість людині бути успішною в сучасному інформаційному суспільстві, приймати усвідомлені рішення на основі критично осмисленої інформації. Важлива роль у формуванні інформаційної компетенції в учнів відводиться використанню інформаційних технологій.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.