Відповіді до екзамену - історія країн Європи та Америки

51. В. Британія в 1945-2014 рр.

У липні 1945 р. відбулися загальні вибори. До влади прийшла лейбористська партія з переважною парламентською більшістю, пост прем'єр-міністра зайняв К. Еттлі. Новий уряд провів закон про освіту, що передбачав реорганізацію шкільної системи. Також вводилися закони що стосувалися допомоги бідним, вводилися пенсії через старість, дитяча допомога та інші державні зобов'язання. Закон про охорону здоров'я 1946 передбачав націоналізацію лікарень і безкоштовну медичну допомогу. Крім того було скорочено кількість членів Палати общин. У 1949 році був введений закон про націоналізацію сталеливарної галузі.

В ході розпаду Британської колоніальної імперії незалежність отримали до середини 1970-х років майже всі англійські колонії.

З 1979 року у Великобританії наступила 18-річна ера консерваторів, яка була представлена двома консервативними прем'єр-міністрами: Маргарет Тетчер, яка залишалася на своєму посту з 1979 до 1990 р. І Джоном Мейджером - з 1990 по 1997.

Найбільшим внутрішньополітичним кроком уряду Тетчер стало ухвалення антипрофспілкових законів. Іншим крупним кроком Тетчер стало роздержавлення економіки (приватизація), внаслідок чого ряд крупних підприємств були продані державою в приватні руки.

До 1990 р. уряд М. Тетчер домігся значних успіхів в економіці і зовнішній політиці, але авторитет М. Тетчер падав. У зовнішній політиці М. Тетчер взяла в курс на подальше зближення з США, особливо після приходу до влади Р. Рейгана. Тетчер провела переговори з Китаєм про передачу йому Гонконгу у 1997 р. Під сильним тиском з боку ольстерських юніоністів вона домовилася з Ірландією про надання ірландському уряду права брати участь в управлінні Північною Ірландією.

22 листопада 1990 під тиском своєї партії М. Тетчер пішла у відставку. Її наступник Д. Мейджор замінив подушний податок більшим податком з продажу і присягнувся перетворити Британію на «серце Європи». Він продовжив також тетчерівськую політику військової підтримки антиіракської коаліції у війні в Перській затоці (16 січня 1991 – 28 лютого 1991).

У червні 1995 р. Мейджор пішов з поста лідера консерваторів. У грудні 1996 Мейджор і консервативна партія втратили більшість і в палаті общин.

1 липня 1997 року закінчилася майже 150-річна колоніальна історія Британії, коли колонія Гонконг була офіційно повернена Китаю. Прем'єр-міністр Т. Блер був присутній на цій церемонії і пообіцяв, що його уряд стежитиме за дотриманням прав людини в колишній колонії.

20 липня 1997 року ІРА (Ірландська республіканська армія) оголосила про нове припинення вогню. Під час вересневих багатопартійних мирних переговорів в Північній Ірландії в них вперше брали участь представники Шин фейн. У жовтні в Белфасті відбулася коротка зустріч Блера з лідером Шин фейн Джері Адамсом. До кінця 1997 з країни були виведено декілька військових частин. 10 квітня 1998 декотрі північноірландські політичні угрупування уклали угоду, згідно якої зберігався статус Північної Ірландії як частини Великобританії, а Ірландія відмовлялася від територіальних претензій в цій частині острова. Крім того, передбачалося створення Асамблеї Північної Ірландії з обмеженими повноваженнями в питаннях місцевого управління.

Угода була виставлена на референдум 22 травня 1998, за неї проголосувало 94% населення Ірландської Республіки і 71% населення Північної Ірландії. На виборах в Асамблею 25 червня 1998 перемогу здобули ольстерські юніоністи, що зайняли в парламенті 28 місць з 108.

В результаті повної перемоги лейбористів на виборах в травні 1997, питання про розподіл влади знов встало на порядку денному. У вересні цього ж року населення Шотландії проголосувало за створення Парламенту: 75% — за Парламент і 64% — за те, щоб йому було надано право ухвалення рішень з питань оподаткування. 1 липня 1999 відбулося офіційне відкриття Шотландського Парламенту, що призвело до нових конституційних змін у Великобританії.

Економічне зростання Ірландії довело, що централізація влади зовсім не обов'язково є підставою стабільності і процвітання держави. У зв'язку з цими обставинами у 1997 р. був проведений референдум з питання про створення Уельських Національних Зборів. На відміну від Шотландського Парламенту, Уельські Збори не отримали законодавчих повноважень і права оподаткування. Проте на нього була покладена функція контролю діяльності міністерства у справах Уельсу (the Welsh Office), а також право внесення поправок в законопроекти відповідно з потребами Уельсу.

Ніні Велікобрітанія очолює Співдружність націй, є членом НАТО, ЄС, Великої вісімки, володіє ядерною зброєю, є однією з найбільш розвинених країн світу.