Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Всесвітня історія опорні конспекти 9 клас

Поняття і терміни згідно з програмою

Аболіціонізм — суспільний рух у США наприкінці

XVIII — на початку XIX ст. за скасування рабства негрів. Він об’єднував передову інтелігенцію, дрібну буржуазію, фермерів, робітників.

Антимонопольне законодавство — закони, спрямовані на обмеження влади великих монополій, які диктували ціни, розправлялися з конкурентами, підкуповували чиновників, чинили зловживання. За цими законами вводилося судове переслідування за заподіяну шкоду внаслідок незаконних дій монополій.

Афроамериканці — чорношкіре населення США — потомки вивезеного із територій Африки чорношкірого населення внаслідок работоргівлі, що тривала з середини XV до середини XIX ст.

„Весна народів” — революційні події 1848 — 1849 pp. в Європі, що були надією народів на національне і соціальне визволення, на широку демократизацію суспільства, утвердження громадянських свобод.

Гора і Жиронда — політичні угруповання (партії) у Національному конвенті періоду Великої французької революції. Гора — монтаньяри, які у залі засідань займали верхні лави, їхні лідери мали авторитет у Якобінському клубі, тому їх ще називали якобінцями. Виражали інтереси демократичної буржуазії, частини селянства та міських низів. Жиронда — угруповання, які згуртувалися навколо депутатів від департаменту Жиронди — представляли інтереси промислово- торгової буржуазії.

Громадянська війна — організована збройна боротьба за державну владу між соціальними групами усередині держави.

Двопартійна система — система, за якої дві найбільші партії періодично змінюють одна одну при владі. Одна з партій час від часу стає правлячою, інша — опозиційною. Двопартійна система не виключає існування інших партій, які, однак, з різних причин не беруть реальної участі в управлінні державою.

Декабристи — російські дворянські революціонери, які в грудні 1825 р. вперше в історії Росії очолили збройне повстання проти самодержавства і феодально-кріпосницьких порядків.

Демократія — народовладдя, політичний устрій, який базується на визнанні політичних свобод, громадянських прав особи, а також таких принципів: розподіл, влади, легальність опозиції, правління не осіб, а закону (правова держава), незалежність від влади засобів масової інформації, конституційне розв’язання конфліктів.

Директорія — уряд Французької республіки, створений на основі Конституції 1795 р. Складався з п’ятьох членів Законодавчого корпусу — Директорії, що обиралася Радою п’ятисот та Радою старійшин. Щороку один із членів Директорії вибував за жеребкуванням і змінювався шляхом, виборів. Головною особою в першому складі Директорії став Поль Баррас. Виражала інтереси «нової буржуазії», які нажилися на продовольчій і земельній спекуляції.

Директорія проіснувала з 4 листопада 1795 р. до 10 листопада 1799 р.

Доба Мейдзі — епоха освіченого правління імператора Муцухіто у 1868 — 1912 pp., коли було здійснено численні реформи (адміністративна, аграрна, фінансова, соціальна, військова, освітня), що сприяли індустріалізації країни.

Духовне життя — внутрішнє життя людини, система знань, переконань, почуттів, вірувань, орієнтованих на загальнолюдські цінності.

Західники - представники одного з напрямів російської громадської думки 40-х років XIX ст., що виступали за ліквідацію кріпацтва та необхідність розвитку Росії за західноєвропейським зразком.

Ідеологія — система політичних, правових, моральних, релігійних, естетичних і філософських поглядів та ідей, у яких усвідомлюються й оцінюються ставлення людей до дійсності.

Інвестиції — довгострокові вкладення капіталу у галузі економіки всередині країни і за кордоном.

Індустріальне суспільство — суспільство, в якому завершено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи і провідного сектора економіки) і відповідних їй соціальних та політичних структур.

Інтервенція - насильницьке втручання однієї або кількох держав у внутрішні справи іншої держави або в її відносини з третіми державами. Інтервенція буває економічна, воєнна або дипломатична.

Капіталізм — суспільно-економічний устрій, заснований на приватній власності на засоби виробництва й експлуатації найманої праці капіталом.

Класи — великі групи людей, об’єднаних стосунком до власності на засоби виробництва та розподілу суспільного продукту.

Клерикалізм — політична течія, прихильники якої домагаються провідної ролі церкви та духовенства в політичному й культурному житті суспільства.

Кодекси Наполеона — зводи законів Цивільний (1804), Комерційний (1808), Кримінальний (1811) кодекси, які були розроблені і впроваджені в життя за правління Наполеона. У кодексах закладено правову основу панування буржуазії.

Колонія — країна або територія, що позбавлена самостійності та перебуває під владою іноземної держави (метрополії).

Комінтерн — назва міжнародного об’єднання комуністичних партій і організацій.

Консерватизм — прихильність до традиційних цінностей суспільства.

Конституційний конфлікт - зіткнення інтересів різних гілок влади всередині країни.

Консулат — період історії Франції від державного перевороту 18-го брюмера (9 листопада) 1799 p., здійсненого Наполеоном Бонапартом, до проголошення його імператором (18 травня 1804 p.). У період консульства влада формально належала трьом консулам (Бонапарту, Роже-Дюко, Сійєсу),

що були обрані на 10-річний термін, але фактично влада перебувала в руках Наполеона.

Континентальна блокада — блокада Великої Британії після підписання Наполеоном Берлінського декрету від 21 листопада 1806 p., щоб задушити Велику Британію економічно, закривши для неї ринки Європи. Було заборонено всім залежним від Франції державам торгувати з Великою Британією. Тривала з 21 листопада 1806 р. по квітень 1814 р.

Конфедерація — одна з форм державного устрою, постійний союз суверенних держав, створений для координації та досягнення політичних, економічних або військових цілей. Конфедерація не має єдиної території, громадянства, спільної правової й податкової системи. Конфедерація утворює центральні органи, які мають повноваження, делеговані їм державами — членами союзу. їх рішення приймають і здійснюють тільки за згодою держав, що належать до конфедерації.

Корпорація — форма акціонерного товариства, яка згодом стала головною формою монополістичних об’єднань (особливо в XX ст.).

Культура —історично певний рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у типах і формах організації життя й діяльності людей, а також у створенні ними матеріальних і духовних цінностей.

Лібералізм — ідеологія та суспільно-політична течія, яка об’єднує прихильників парламентаризму, політичних прав і свобод особи, демократизації суспільства, приватного підприємництва. Заперечує революційний шлях перетворень, домагається змін у суспільстві легальними засобами, реформами.

Липнева монархія — верхівка фінансово-промислової буржуазії, яка прийшла до влади внаслідок Липневої революції 1830 p., коли було скинуто політичну владу дворян, повалено династію Бурбонів і встановлено буржуазну монархію.

Існувала у період з 1830 р. по 1848 р. Королем Франції був Луї Філіпп.

Маніфест — особливий урочистий акт (звертання) голови держави або вищого органу державної влади до населення в зв’язку з важливою політичною подією; відозва, декларація політичної партії або громадської організації з програмою чи основними принципами діяльності.

Марксизм — течія суспільно-політичної думки, система філософських, економічних , соціально-політичних поглядів, основоположниками яких були К. Маркс і Ф. Енгельс і які становлять революційну ідеологію пролетаріату.

Метрополія — держава, що володіє колоніями.

Міграція — переселення, переміщення людей зі зміною місця проживання.

Міжнародний робітничий рух — боротьба робітників різних країн за свої економічні та політичні права, міжнародна солідарність та взаємодопомога в боротьбі з капіталізмом, створення міжнародної організації робітників.

Модернізація — процес змін, під час яких менш розвинені суспільства набувають рис, притаманних розвиненішим; свідоме проведення державою якісних перетворень у всіх сферах суспільною життя з урахуванням досвіду передових країн.

Монополія — велике підприємницьке об’єднання.

Народництво — ідеологія та громадсько-політична течія, що панувала серед різночинної інтелігенції Росії та України в 60—90-х роках XIX ст., яка виражала інтереси селян, виступала проти кріпацтва та капіталістичного розвитку Росії, за повалення царизму шляхом селянської соціальної революції.

Науково-технічна революція — корінний переворот у продуктивних силах суспільства, коли наука перетворюється на безпосередню продуктивну силу.

Національне відродження — національне відродження європейських держав, спричинене потребою національного самозбереження, що сприяло згуртуванню народів, підносило його самосвідомість, сприяло утвердженню визвольних ідей.

Національно-визвольний рух — боротьба народів колоніальних і залежних країн за своє національне й соціальне визволення.

Панамериканізм — політична доктрина, що пропагує створення воєнно-політичного блоку всіх країн Американського континенту під зверхністю США.

Північнонімецький Союз — союз 22 німецьких держав з Пруссією, підписаний наприкінці серпня 1866 р. Північно- німецький союз мав свою Конституцію (1867 p.), свій парламент і Союзну раду, яка формувалася з міністрів і представників держав. Більшість депутатських місць належала депутатам Пруссії, що закріпило її гегемонію в Союзі. Під чорно-білим прапором Гогенцоллернів, який знизу прикрасила червона смуга, була об’єднана Північна Німеччина.

Плантаційне господарство - бавовносіяльне господарство Півдня США, основане на використанні праці рабів.

Політика — галузь діяльності, пов’язана з відносинами між класами, націями та іншими соціальними групами, ядром якої є завоювання, утримання й використання державної влади.

Політика вільної торгівлі — торгівля, що не мала ніяких обмежень і проводилася Великою Британією у першій половині XIX ст., яка стала монополістом на світовому ринку промислових товарів. Було скасовано низку ввізних мит на сировину, продовольство та товари, необхідні для англійської промисловості, та знято заборони на зовнішню торгівлю в багатьох регіонах світу (в країнах Латинської Америки), що сприяло зростанню англійського експорту та формуванню світового ринку. Велика Британія ставала світовим центром торгівлі та мореплавства.

Політична реакція - політичний опір панівних класів, що віджили, суспільному прогресу, прагнення їх закріпити або поновити старі порядки. Реакція проявляється у вигляді масового терору й насильства над народом.

Права і свободи громадянина — невід’ємні права людини і громадянина, які держави зобов’язувалися гарантувати громадянину і суспільству.

У Франції вони були закріплені у Декларації прав людини і громадянина, проголошеній Установчими зборами 26 серпня 1789 р. Обґрунтовано невід’ємність прав кожної людини, що були їй даровані самою природою, бо „люди народжуються вільними й рівними у своїх правах”, а основне завдання держави — забезпечення прав та свобод людини — свободи слова, думки, совісті, друку, недоторканність особи і приватної власності, рівність усіх перед законом.

Просвітництво - ідейна течія, пов’язана з боротьбою буржуазії та народних мас проти феодалізму: боролися за встановлення „царства розуму” на засадах „природної рівності”, за політичну свободу і громадянську рівність.

Расова політика — політика, що ґрунтується на положенні про фізичну і психічну нерівноцінність людських рас, які розділяються на „вищі” (повноцінні) та „нижчі” (неповноцінні).

Революція — докорінна якісна зміна в розвитку явищ природи, суспільства, пізнання.

Реконструкція Півдня — період перебудови соціальних і політичних відносин на Півдні США, знищення колишніх порядків у південних штатах та відновлення державної єдності.

Реставрація — відновлення старого, поваленого революцією ладу або династії, а також період панування відновлених реакційних режимів.

Реформа — перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основи наявної структури.

Ринкова економіка — економіка, не пов’язана з плановими завданнями, орієнтована на конкуренцію, на розвиток товарно-грошових відносин.

Світова політика — політика німецького імператора Вільгельма II, спрямована на досягнення світового панування за допомогою мілітаризації економіки та сильної боєздатної армії.

Священний союз — союз Австрії, Пруссії та Росії, створений у вересні 1815 p., щоб увічнити феодальні монархії та перешкодити визвольним рухам народів Європи. Згодом до нього приєдналися монархи майже всіх європейських держав. Велика Британія не ввійшла до Священного союзу, але підтримувала його в придушенні революції.

Сегрегація — відокремлення, расове відмежування білого населення від корінного та чорношкірого населення.

Сипаї — війська в Індії, в яких солдати були з місцевого населення, а офіцери — здебільшого англійці.

Соціал-демократія — ідейно-політична течія, що спирається на ідеї соціальної справедливості, свободи і рівності, демократичного перетворення суспільства, розширення соціальної політики держави, виникла наприкінці XIX ст.

Союз трьох імператорів - союз Австро-Угорщини, Німеччини та Росії, створений на основі підписаних угод у 1873, 1881, 1884 роках. Союз виявився недовговічним насамперед через австро-російські суперечності на Балканах. У цьому конфлікті Німеччина підтримала Австро-Угоршину. Через гострі протиріччя серед його учасників Союз розпався у 1887 р.

„Сто днів” — період правління Наполеона після його повернення із заслання з о. Ельби у 1815 p., яке тривало з 20 березня 1815 р. по 22 червня 1815 р. Після розгрому Наполеона.

у битві біля Ватерлоо і другого зречення його престолу повністю припинилася політична діяльність Наполеона. Його було заслано на о. Св. Олени, біля західного узбережжя Африки, де він і помер 182 і р.

Суфражизм — рух за виборчі права жінок. Найбільшого поширення набрав у Великій Британії та США наприкінці XIX ст.

Тайпіни — прибічники вчення Хун Сюцюаня про створення „небесної держави загального благоденства”, які повстали проти маньчжурської династії Цін у 1851 — 1864 pp. у Китаї.

Територіальний поділ світу — поділ територій між провідними країнами світу, щоб домогтися світового панування, розширення сфер свого впливу, загарбання нових земель, розширення джерел сировини та ринків збуту своїх товарів.

Термідоріанці — буржуазія, яка розбагатіла під час революції, прийшла до влади унаслідок державного перевороту 9-го термідора (27 липня) 1794 p., під час якого було скинуто якобінську диктатуру.

Тероризм — особлива форма політичного насильства, якому притаманна жорстокість, цілеспрямованість.

Тред-юніони — професійні спілки Великої Британії та деяких інших країн (Австралії, Нової Зеландії), до яких належать кваліфіковані робітники, що об’єднують своїх членів за цеховим, а не виробничим принципом. У Великій Британії перші тред-юніони виникли в XVIII ст., а в 1868 р. було створено Британський конгрес тред-юніонів, члени якого належали до лейбористської партії на засадах колективного членства.

Троїстий союз — воєнно-політичний блок Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, спрямований проти Великої Британії, Франції та Росії, створений 20 травня 1882 р.

Урбанізація — кількісне збільшення міст, розвиток міст, міського господарства, збільшення міського населення, переміщення сільського населення в міста.

Утопічний соціалізм — утопічні (нездійсненні) соціалістичні ідеї про справедливе суспільство без експлуатації і гноблення, які поширювалися у XIX ст. у творах Анрі Сен-Сімона, Шарля Фур’є, Роберта Оуена, які критикували вади капіталістичного життя, проповідували ідеальне суспільство, яке буде досягнуте освітою і моральними переконаннями, вірили в мирну перебудову суспільства.

Федерація — форма державного устрою, за якої кілька державних утворень об’єднуються в одну союзну державу, зберігаючи власну державну структуру і суверенітет.

Фемінізм — жіночий рух за зрівняння жінок у правах з чоловіками.

Чартизм — перший масовий політично оформлений революційний рух англійських робітників у 30—50-х роках XIX ст. Свої вимоги чартисти виклали у вигляді законопроекту. Політичні вимоги стосувалися демократизації державного устрою Великої Британії (загальне виборче право, таємне голосування тощо) і були викладені в 1838 р. в петиції до парламенту, в так званій „Народній хартії” (звідси й назва). У 1840 р. засновано Національну чартистську асоціацію — першу масову робітничу партію. Визначальною вимогою в чартизмі була боротьба за реформування виборчої системи в країні.

Якобінці — представники політичної течії в період Великої французької революції, що виражали інтереси революційно-демократичної буржуазії, яка виступала разом із селянством і плебейством. Під час революції встановили диктаторський режим. Назва — від місця засідання у залі колишньої бібліотеки монастиря святого Якова.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка