Всесвітня історія опорні конспекти 9 клас
Причини та початок Французької революції.Встановлення республіки
1. Суперечності між розвитком ринкових відносин у країні та застарілим соціальним, економічним і політичним ладом феодальної Франції.
2. Криза абсолютизму у Франції.
3. Незадоволення широких мас населення пануванням феодальних порядків, поділом суспільства на стани, привілеями дворян і духівництва.
Франція була феодальною державою з абсолютною королівською владою.
Характер революції. Буржуазно-демократичний.
Рушійні сили революції. Підприємці
(буржуазія),
селяни,
ремісники,
дрібні торговці,
міська біднота.
Головне питання революції. Аграрне.
Завдання революції.
1. Ліквідувати застарілі феодальні порядки, які гальмували розвиток країни.
2. Ліквідувати абсолютну монархію у Франції.
3. Ліквідувати становий устрій, привілеї дворянства й духовенства.
Особливість революції.
1. У перебігу революції влада переходила до чимраз рішучіших представників буржуазії, а тому революція розвивалася висхідною лінією.
2. Французька революція була першою революцією в історії, коли боротьбу здійснювали не під прапором релігійних учень, а учасники її виступали з політичними вимогами.
Ситуація у Франції напередодні революції
1. Голод у країні.
1787 і 1788 роки були неврожайними. Зросли ціни на хліб. Сильний град 1788 р. знищив урожай, а сувора зима 1788-1789 pp. виморозила виноградники й сади.
У країні почався голод.
2. Торгово-промислова криза.
У 1787 р. почалася торговельно-промислова криза, зініційована укладанням торгового договору 1786 р. з Великою Британією, який звільнив англійські товари від ввізних мит. Це було вигідно дворянам , але невигідно підприємцям, бо він завдав тяжкого удару французьким майстерням і мануфактурам. У промисловості й торгівлі почався спад, закривалися підприємства.
3. Фінансова криза, яку обумовила торговельно-промислова криза.
Королівська скарбниця була порожньою.
Банкіри відмовлялися позичати гроші.
Запровадити нові податки було неможливо.
4. Політична криза.
Король не міг зарадити справі й вивести країну з економічної та торгово-промислової кризи. Щорічний дефіцит у скарбниці перевищував 80 млн ліврів, а державний борг сягав 4,5 млрд ліврів.
5. Зростало безробіття.
У Парижі налічувалося 80 тис. безробітних (із 600 - тисячного населення).
6. Спалахнули численні повстання селян.
7. Почастішали виступи селян та міської бідноти.
Криза — загострене, нестале становище.
Висновок
Напередодні революції для Франції були характерні:
• державне банкрутство;
• торговельно-промислова криза;
• гостра фінансова криза;
• голодні неврожайні роки;
• незадоволення і численні заворушення народних мас.
Початок революції
Установчі збори
Через тяжке становище і в пошуку коштів король змушений був скликати Генеральні Штати, які не збиралися з 1614 року.
5 травня 1789 р. Скликання Людовиком XVI Генеральних Штатів.
Генеральні Штати — найвищий орган станового представництва феодальної Франції XIV—XVII ст.
Склад Генеральних Штатів: від дворян — 270 депутатів, від духовенства — 291 депутат, від третього стану — 578.
17 червня 1789 р. Третій стан (буржуазія, інтелігенція) не погодився на становий принцип під час голосування, коли кожен стан мав один голос, а отже дворянство і духовенство завжди мали два голоси проти одного. Вони проголосили себе представниками всієї нації, а Генеральні Штати — Національними зборами, вищою владою в країні. Одночасно вони проголосили принцип недоторканності депутатів.
Людовик XVI зробив спробу припинити діяльність законодавчого органу, наказавши замкнути зал засідань. Але депутати третього стану зібралися в приміщенні для гри в м’яч. Оскільки стільців там не було, депутати стоячи присягнули збиратися доти, доки не буде прийнято конституцію.
9 липня 1789 р. Національні збори оголосили себе Установчими зборами, що давало їм право на прийняття конституції.
Людовик XVI почав збирати сили для розправи з непокірними депутатами. Народні маси Парижа піднялися на боротьбу проти абсолютної монархії.
Взяття Бастилії
12—13 липня 1789 р. Почалися заворушення в Парижі.
Натовп народу (до 50 тис. осіб) захопив арсенал — до 30 тисяч рушниць і 20 гармат. Паризьке населення почало створювати загони міліції, які згодом дістали назву Національної гвардії.
Надвечір 13 липня 1789 р. Майже все місто опинилося в руках повсталих.
14 липня 1789 р. Взяття Бастилії.
Бастилія — могутня фортеця у східній частині Парижа. Була збудована у XIV ст. для захисту міста. У XVII ст. за кардинала Рішельє стала тюрмою для політичних в’язнів. Для населення Парижа Бастилія була символом абсолютної монархії, її свавілля та беззаконня.
Падіння Бастилії — це початок революції у Франції Тепер цей день — національне свято Франції.
Повсталі вчинили розправу. Голови коменданта Бастилії Дюлоне та його підлеглих, настромлені на піках, повсталі пронесли через увесь Париж.
«...З цього дня починається нова ера в історії світу» (Гете, німецький поет і письменник).
Висновки
1. Здобуття Бастилії стало початком революції та її першою перемогою.
2. Владу захопила велика буржуазія (банкіри, відкупники податків), яка організувала свою збройну силу — Національну гвардію, до складу якої приймали заможних людей.
3. Взяття Бастилії привело до скинення абсолютизму і встановлення конституційної монархії.
4. Ця подія стала сигналом до виступів народних мас у французьких провінціях. У містах скидали королівських чиновників і створювали муніципальні комітети.
5. Падіння Бастилії сколихнуло всю Європу. Мислителі, філософи, поети вітали Францію і все людство “з настанням ери свободи”.
Декларація прав людини і громадянина
26 серпня 1789 р. Установчі збори прийняли Декларацію прав людини і громадянина, яка складалася з преамбули й 17 статей, де викладено «природні, невідчужувані й священні права» людини.
Вона проголосила:
1. Принцип національного верховенства — тобто нація визнавалася єдиним джерелом влади.
2. Люди народжуються “вільними і рівними у правах”.
3. “Свобода, власність, безпека й опір гнобленню” є природними правами людини.
4. Власність не повинна бути пов’язана феодальними обмеженнями і повинностями.
5. Недоторканність приватної власності.
6. Свободу слова, думки, совісті, друку, віросповідань, вибору будь-яких занять, недоторканність особи.
7. Свобода полягає в праві робити все, що не шкодить іншому.
8. Закони повинні бути однаковими для всіх.
9. Вибори, але з майновим цензом.
Відмова короля затвердити Декларацію прав людини і громадянина, нестача продовольства в Парижі призвели до того, що озброєний натовп парижан із трикольоровими прапорами революції вирушив на Версаль і оточив там королівський палац. Переляканий король змушений був підписати Декларацію і з родиною переїхати до Парижа.
Висновки
Декларація прав людини і громадянина:
• заклала підмурів’я буржуазно-демократичного ладу;
• відіграла прогресивну роль для того часу;
• проголосила загальнолюдські принципи рівності людей у правах і перед законом, ідею народовладдя;
• мала величезне значення для країн Європи в боротьбі проти абсолютизму й феодалізму;
• стала попередницею конституцій багатьох європейських держав того часу.
Боротьба політичних угруповань в Установчих зборах
В Установчих зборах відбувся поділ депутатів на:
1. Поміркованих конституціоналістів-монархістів, лідерами яких були Г. Мірабо і М. Лафайєт.
Це представники ліберального дворянства і великої буржуазії.
Виступали за:
— збереження конституційної монархії;
— однопалатні Законодавчі збори;
— введення майнового цензу на виборах;
— надання королю права вето на законодавчі акти. Конституційна монархія - форма правління, за якої влада
монарха обмежена конституцією.
2. Радикальних буржуазних демократів на чолі з Максиміліаном Робесп’єром.
Виступали проти будь-яких поступок абсолютизму.
Осінь 1789 р. Було створено “Товариство друзів конституції”, яке дістало назву Якобінського клубу від бібліотеки монастиря св. Якова, де відбувалися їхні збори.
У його складі спершу були помірковані конституціоналісти і прихильники буржуазно-демократичних перетворень.
Членів цього клубу називали якобінцями.
Серед видних діячів якобінців були:
Максиміліан Робесп’єр (1758—1794),
Жан Поль Марат (1743-1793).
1790 р. Засновано клуб кордельєрів (Товариство друзів прав людини і громадянина). Назва клубу походить від місця засідань — монастиря ордена ченців — кордельєрів. Активні діячі клубу: Жорж Дантон, Демулен.
Один із лідерів великої буржуазії та ліберального дворянства, лідер поміркованих конституційних монархістів. Був обраний депутатом у Генеральні Штати від третього стану. Здобув велику популярність своїми виступами проти абсолютизму.
За пропозицією Г. Мірабо було оголошено про недоторканність членів Національних зборів. Його називали “батьком вітчизни”, “справжнім конституціоналістом”. Прагнув перетворити Францію на конституційну монархію за зразком Великої Британії. З 1790 р. встановив таємні зв’язки з королівським двором. Помер у 1791 р.
Жозеф Сійєс
Абат, поміркований конституціоналіст-монархіст. В Установчих зборах виступав за збереження конституційної монархії.
З 1791 р. член Клубу фельянів (об’єднував конституційних монархістів). Брав участь у виробленні Декларації прав
людини і громадянина. Написав брошуру “Що таке третій стан?”. На це поставлене питання дав таку відповідь:
1. Що таке третій стан? — Усе.
2. Чим він був дотепер у політичному житті? — Нічим.
3. Чого він вимагає? — Стати чим-небудь!
У 1799 р. увійшов у Директорію. Після перевороту
18 брюмера 1799 р. один із консулів. У 1816—1830 pp. перебував у вигнанні.
М. Лафайєт
(1757-1834)
Ліберальний аристократ, політичний діяч, маркіз, генерал, відомий герой американської війни за незалежність.
У молоді роки познайомився з творами французьких просвітників. За революції в Парижі став командувачем Національної гвардії. Виступав за збереження влади короля з наданням значних прав Установчим зборам.
Після подій 10 серпня 1792 року перейшов на бік контрреволюції та втік за кордон.
У_період Липневої революції 1830 року командував Національною гвардією, сприяв сходженню на престол Луї Філіппа.
Висновки
1. Г. Мірабо, Ж. Сійєс і М. Лафайєт увійшли до гурту борців проти абсолютної монархії.
2. Вони відіграли значна роль у скасуванні абсолютної монархії та привілеїв дворян.
Адміністративні, економічні та соціальні зміни у державі й суспільстві
Зміни |
Законодавство Установчих зборів |
Адміністративні |
1. Скасовано поділ країни на провінції, що відповідали межам старих герцогств і князівств. 2. Францію було переділено на 83 департаменти, яким надавалося широке самоврядування. 3. На чолі департаментів мали стояти виборні виконавчі колегії (директорії), обирані за майновим цензом. 4. Суд сеньйорів замінили судом присяжних. 5. Вводилася виборність церковнослужителів. |
Економічні |
1. Дозволено вільну торгівлю хлібом. 2. Запроваджувалася свобода підприємництва. 3.Скасовано внутрішні митні збори. 4. Запроваджувалася єдина система оподаткування (основний податок почали брати з землі). 5.Знищено урядову регламентацію промисловості. 6.Ліквідовано більшість феодальних пережитків (скасовано цехи тощо). 7. Розроблялася єдина система мір і ваги. 8. Встановлено високі митні збори на закордонні товари, що сприяло пожвавленню торгівлі та розвиткові промисловості. 9. Націоналізовано церковні землі, які підлягали продажу. |
Соціальні
|
1 .Скасовано становий поділ громадян. 2. Ліквідовано статут спадкового дворянства. 3. Анульовано дворянські титули. 4. Запроваджено цивільний шлюб і громадянську реєстрацію актів народження. 5. Прийнято закон про заборону страйків. Активних учасників страйків карали штрафом і тюремним ув’язненням. 6. Заборонено створення робітничих спілок. |
Висновок
Закони, прийняті Установчими зборами, сприяли вдосконаленню управління державою, відкрили можливості для розвитку ринкових відносин.
Конституція 1791 року
З вересня 1791 р. Набрала чинності конституція, що її виробили Установчі збори.
Основні положення
1. Затверджено конституційну монархію.
2. Введено демократичний принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки.
3. Вища законодавча влада належала Законодавчим зборам, що їх обирали двоступеневим голосуванням.
4. Встановлено майновий ценз на виборах і Законодавчі збори обирали лише заможні громадяни.
5. Законодавчі збори оголошують війну та укладають мир за пропозицією короля.
6. Виконавча влада належала королю і міністрам, яких призначав король, і вони були відповідальні перед ним.
7. Судову владу здійснювали виборні судці.
8. У судовому процесі брали участь присяжні.
9. Король мав право зупиняти дію законів.
1. Конституція 1791 року була кроком назад, якщо порівнювати з Декларацією прав людини і громадянина.
2. Конституція спричинила нове загострення політичної ситуації в країні.
Після набрання чинності Конституції Установчі збори припинили свою діяльність. Замість них було обрано Законодавчі збори.
Умови, за яких розпочали роботу Законодавчі збори
1. Король спробував втекти за кордон, але його перехопили й повернули до Парижа.
2. У містах почастішали виступи бідноти, а на селі посилився селянський рух проти:
• запровадження викупу феодальних повинностей;
• зростання цін на продовольство;
• спекуляції хлібом і предметами першої необхідності.
3. В Якобінському клубі стався розкол на прибічників конституції й республіканців.
4. Монархи Австрії та Пруссії домовилися розпочати інтервенцію проти революційної Франції.
Інтервенція — насильне втручання однієї або кількох держав у внутрішні справи іншої держави або в її взаємостосунки з третіми державами.
Жовтень 1791 р. Початок роботи Законодавчих зборів, обраних згідно з Конституцією.
Було обрано 745 депутатів Законодавчих зборів.
Склад депутатів:
1. Конституційні монархісти (260).
2. Радикальна меншість — якобінці та кордельєри.
3. Жирондисти — помірковані республіканці, депутати від департаменту Жиронди, які захищали інтереси торговельно-промислової буржуазії і виступали за:
• встановлення республіки;
• подальше обмеження прав королівської влади;
• скасування королівського права вето.
Між жирондистами та якобінцями велася боротьба з таких питань:
• про долю короля;
• про державний устрій Франції;
• про феодальне землеволодіння; .
• про боротьбу з внутрішніми і зовнішніми ворогами;
• про заходи боротьби з голодом тощо.
Початок революційних воєн Причини воєн
1. Намагання монархічних сил Франції зупинити та придушити революцію.
2. Прагнення європейських монархів придушити демократичні перетворення та зупинити поширення революційних ідей у Європі.
Війни Франції — революційні, справедливі (до наполеонівських війн), оскільки Франція боролася проти монархічної контрреволюції за визволення від феодально- абсолютистського гноблення та за свою національну незалежність.
Гасло революційних воєн — “Вітчизна в небезпеці”.
Весна 1792 р. Емігранти й австрійський імператор готувалися до війни проти революційної Франції. Законодавчі збори оголосили війну Австрії. У Франції розпочалися численні війни, які тривали понад 20 років. До Австрії приєдналася Пруссія.
Австрійські та прусські війська наближалися до кордонів Франції.
Липень 1792 р. Законодавчі збори звернулися до народу із закликом: “Вітчизна в небезпеці”. Почали збиратися тисячі добровольців.
Озброєні загони марсельців ішли з піснею “Марсельєза”' яку написав саперний капітан Роже де Лілль.
Патріотичні слова гімну кликали народ на захист завоювань революції:
Сини Вітчизни, уперед!
Прийшла година слави.
На нас тиранів рать іде,
Піднявши стяг кривавий.
До зброї, громадяни!
Ця пісня згодом стала революційним гімном французького народу, а нині це державний гімн Французької республіки.
19 серпня 1792 р. Австро-прусські війська увійшли на територію Франції.
Літо 1792 р. Австро-прусські війська дійшли майже до Вердена.
У той час стало відомо про листи Людовика XVI, у яких він просив допомоги в короля Пруссії, а також про повідомлення його дружини Марії — Антуанетти братові (австрійському монархові) про плани французького командування. Це викликало загальне незадоволення в країні.
20 вересня 1792 р. Французькі війська залпами гармат від били атаку прусської армії поблизу села Вальмі. Французькі війська мали сильну артилерію, якою командували патріотично налаштовані офіцери. Прусська армія змушена була відступити.
Повалення монархії і встановлення республіки
У країні погіршилася внутрішньополітична ситуація, назріла політична криза.
Причини:
1. Посилились виступи селян, які домагалися скасування феодального землеволодіння і повинностей.
2. Дорожнеча і нестача харчів зумовили загальне невдоволення жителів міст і сіл.
3. Поразки на фронті та зрадництво дворян викликали загальне обурення народу.
4. Дії уряду були нерішучими, а королівський двір зраджував інтереси країни.
5. Законодавчі збори діяли непослідовно.
6. Посилив напруженість маніфест, виданий командувачем австро-прусських військ герцогом Брауншвейзьким, де звучали погрози вщент зруйнувати Париж і розправитися з усіма непокірними за порушення недоторканності короля.
Народні маси Парижа почали озброюватися рушницями, пістолетами, піками.
З провінції до Парижа потяглися озброєні загони.
Велику роботу проводили політичні клуби, що з’явились у Франції ще напередодні революції. Робесп’єр у Якобінському клубі вимагав проголосити республіку, Марат закликав обрати нову Раду Комуни.
Комунами у Франції називали великі населені пункти (себто громади), які мали своє самоврядування та якими управляли муніципалітети.
10 серпня 1792 р. Близько 20 тис. повстанців оточили королівський палац і штурмом оволоділи ним. Король заховався в Законодавчих зборах.
Законодавчі збори під тиском революційних мас позбавили короля влади.
Людовика XVI разом з сім’єю було ув’язнено.
Висновки
1. Якщо у 1789 р. монархія у Франції була обмежена і з абсолютної стала конституційною, то 10 серпня 1792 р. монархія у Франції була повалена.
2. Повстанням 10 серпня 1792 р. завершився перший період французької революції (від 14 липня 1789 р. до 10 серпня 1792 p.), коли при владі стояла велика грошова буржуазія і частина ліберального дворянства.
3. Внаслідок повстання 10 серпня 1792 р. до влади прийшли жирондисти — торгово-промислова буржуазія.
Національний конвент
Після повалення монархії (10 серпня 1792 р.) було призначено вибори до Національного конвенту (зборів).
Конвент було вибрано на основі загального виборчого права для чоловіків, яким виповнилося 21 рік, а майновий ценз було скасовано.
У складі Конвенту було 783 депутати.
У ньому майже не було дворян і духовенства, зате з’явилося два робітники і три ремісники:
• 136 депутатів були жирондистами;
• 113 депутатів належали до якобінців (монтаньярів) (партія “Гори”. Їх так називали, бо у залі засідань вони розташовувалися на верхніх лавах, звідси їх прізвисько “Монтань” — “Гора”);
• інші не мали власних політичних поглядів і становили “болото”.
Близько 500 депутатів були юристами, журналістами, лікарями, службовцями.
Жирондисти сиділи на нижніх лавах у залі засідань Конвенту.
У верхніх лавах були найрішучіші представники революційної буржуазії (їх називали “Горою”). На чолі “Гори” стояли Дантон, Робесп’єр, Марат.
22 вересня 1792 р. Конвент проголосив Францію республікою.
Було створено новий уряд — Тимчасову виконавчу раду.
До влади доступилися республіканці — жирондисти.
У Національному конвенті велась боротьба між жирондистами та якобінцями, які були в опозиції.
Жирондисти:
1. Намагалися обмежити владу революційного Парижа і розширити права департаментів.
2. Виступали за повну свободу розвитку торгівлі й промисловості.
3. Обстоювали принцип недоторканності приватної власності.
У Конвенті обговорювалося питання страти короля.
За його негайну страту проголосувало 366 депутатів із 721, 321 депутат висловився за тюремне ув’язнення, 34 депутати виступили за смертну кару з відстроченням.
Січень 1793 р. Короля страчено.
Страчено було і Марію — Антуанетту.
Форми правління у Франції
До революції |
В роки революції (1789-1792 pp.) |
Після 22 вересня 1792 р. |
абсолютна монархія |
конституційна монархія |
республіка |
Висновок
Проголошення республіки створило умови для успішного соціально-економічного і політичного розвитку на основі принципів буржуазної демократії.
Від Генеральних штатів до Національного конвенту
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України
