Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Всесвітня історія опорні конспекти 9 клас

Доба Мейдзі у Японії

Доба Мейдзі (в перекладі „реставрація монархії”)

(епоха освіченого правління імператора Муцухіто)

(1868-1912 рр.)

В Японії до середини XIX ст. країною правили великі феодали, а імператор реальної влади не мав. Така форма правління мала назву сьогунат.

Існували високі місцеві податки, свавілля самураїв, сильний вплив різних феодальних угруповань, гноблення селян, голодні роки, які часто повторювалися. Часто відбувалися повстання селян та міської бідноти.

1867 - 1868 pp. революційні події в Японії, в перебігу яких було ліквідовано сьогунат і відновлено владу імператора, який спирався на союз буржуазії, нових поміщиків та багатих селян.

Встановилася влада Муцухіто, який почав здійснювати адміністративну, аграрну, соціальну, фінансову, військову, судову, освітню реформи, запозичивши досвід європейських країн.

 

Конституція 1889 року

(дарована імператором)

tmpe598-1

tmp5931-1

Висновки

1. За Конституцією 1889 року Японія — конституційна монархія, яка була напів абсолютистською, поміщицько-буржуазною.

2. Парламент мав дуже вузькі повноваження, він не міг вносити жодних поправок чи змін до конституції — це міг зробити тільки імператор.

3. Конституція проголосила низку політичних свобод, але в наступні роки вони були різко обмежені різними урядовими указами.

Крах політики самоізоляції

Уряд Японії проводив політику самоізоляції від зовнішнього світу.

1853 р. До берегів Японії прибула американська ескадра під командуванням М. Перрі, щоб змусити власті відмовитися від політики ізоляції від зовнішнього світу і встановити торговельні та дипломатичні відносини зі США. Під загрозою розпочати військові дії Перрі примусив японський уряд укласти кабальні договори з американськими та європейськими країнами.

1854-1858 pp. США, Велика Британія, Голландія, Франція та Росія під загрозою, застосування сили нав’язали Японії Ансейські договори. Це були нерівноправні договори. Встановлено торговельні пільги для європейців, розпочався приплив дешевих європейських товарів. Ці договори припинили більше ніж двохсотлітню ізоляцію Японії від зовнішнього світу.

Реформування економічного та суспільно-політичного життя

Реформа

Суть реформи

Адміністративна

Було ліквідовано князівства.

Припинено необмежену владу великих феодалів на місцях і посилено вплив центрального уряду. Країну переділено на префектури.

На посади губернаторів призначено урядових чиновників.

Імператорську столицю було перенесено з Кіото до Токіо.

Однак колишні князі одержали величезні спадкові пенсії.

Соціальна

Було ліквідовано спадкові привілеї князів, самураїв.

Скасовано всі станові права.

Усе населення країни переділялося на три стани: вище дворянство (колишні князі та придворна аристократія);

дворянство (колишні самураї); простий народ (торговельно-промислова буржуазія, ремісники, робітники, селяни).

Усі стани проголошувалися рівними. Оголошувалася свобода вибору професій і пересування по країні.

Ліквідовано регламентацію занять.

Аграрна

Було ліквідовано феодальну власність на землю князів і самураїв (військового стану).

Землю передано у приватну власність тим, хто її обробляв.

Земля селян могла передаватися у спадок їх родичам.

Запроваджено єдиний поземельний податок розміром 3% вартості землі, що сплачувався центральному урядові у грошовій формі.

Внаслідок проведеної аграрної реформи основна маса селян залишалася без землі.

Безземельні селяни поповнили армію вільнонайманих батраків або робітників на промислових підприємствах.

Військова

Було введено загальну військову повинність. Феодальне ополчення замінено єдиною професійною армією, підпорядкованою імператорові. Офіцерські посади обіймали лише самураї. Створено військові академії, школи, імператорську гвардію.

Велика увага приділялася розвиткові військової промисловості.

Великі кошти уряд витрачав на розвиток армії і флоту, їх технічне оснащення.

Освіти

Запроваджено загальну обов’язкову початкову освіту.

Створювалися середні навчальні заклади. Створювалися університети.

Відкрито університет у Токіо.

Почалося видання газет.

Фінансова

Запроваджено єдину грошову валюту — ієну. Створювали банки.

Судова

Створено єдині суди і закони, що сприяло подоланню роздробленості і створенню централізованої держави.

Самураї — це:

• в широкому розумінні — назва світських феодалів;

• у вузькому розумінні — військово-феодальний стан служилих дрібних дворян;

• в переносному значенні — японська вояччина.

Висновки

1. Долалася роздробленість країни і створювалася централізована держава.

2. Відбулася швидка модернізація країни на основі застосування іноземного досвіду з урахуванням національних традицій.

3. Реформи сприяли розвиткові ринкових відносин у країні.

4. Сприяли подоланню міжнародної ізоляції Японії.

5. Залучали Японію до світової економіки.

6. Створювали сприятливі умови для формування індустріального суспільства.

Економічне зростання країни Причини швидкого економічного зростання Японії

1. Держава будувала заводи, судноверфі, залізниці, які потім віддавала приватним фірмам за 20 — 30% їхньої вартості.

2. За рахунок держави було створено систему транспорту і зв’язку.

3. Поміщики, купці, що вдавалися до промислової діяльності, отримували від держави великі субсидії, дешеві позики, звільнення від податків.

Субсидія — грошова чи натуральна допомога.

4. Японія широко використовувала технічні досягнення країн Західної Європи і США.

5. Була дешева робоча сила.

6. Японія захоплювала зовнішні ринки і джерела сировини внаслідок загарбницьких воєн.

Особливості економічного розвитку

1. Було ліквідовано цехи та гільдії, які заважали розвиткові вільного підприємництва.

2. Уряд будував великі „взірцеві” заводи, що потім передавалися в оренду або продавалися на пільгових умовах тим фірмам, які були пов’язані з поміщицько-буржуазною правлячою коаліцією.

3. Уряд надавав великі субсидії на будівництво підприємств і залізниць, а також пільги і привілеї з їх оподаткування.

4. У 70 — 80-х роках XIX ст. в Японії приватним капіталом було створено майже 1300 промислових підприємств, переважно мануфактурного типу з застосуванням ручної праці, які в основному переробляли сільськогосподарську сировину.

5. У країні переважали дрібні підприємства напівкустарного типу, лише 15% підприємств у країні застосовували машини і механізми.

6. Наприкінці XIX ст. в Японії виникали монополії. Найбільші з них:

• Міцуї. В її руках були різні галузі промисловості: прядильна, паперова, гірничодобувна, електротехнічна. Була пов’язана з правлячою верхівкою, від якої одержала багато підприємств, побудованих урядом, а також різні пільги і привілеї в торгівлі та банківській справі;

• Міцубісі. В її руках була банківська справа, морське мореплавство, суднобудування, залізниці, вугільна промисловість.

7. Відбувався процес концентрації капіталу.

У 1897 р. п’ять великих банків володіли 25% вкладів країни.

 

Становище у сільському господарстві

tmpe456-1

 

Висновки

1. Наприкінці XIX ст. прискорився індустріальний розвиток Японії, чому сприяли реформи Мейдзі.

2. Своєрідність індустріального суспільства, яке формувалося у Японії, полягала в зміцненні економічних та політичних зв’язків між імперським двором, поміщиками, буржуазією, збереженні феодальних пережитків, заохоченні державою розвитку промисловості.

3. Промисловість Японії розвивалася нерівномірно: текстильна зростала швидкими темпами, металургія внаслідок недостачі сировини спочатку розвивалася повільними темпами.

4. За загальним обсягом промислового виробництва Японія значно відставала від Великої Британії, Франції, Німеччини, США і Росії.

5. У сільському господарстві існувало безземелля і малоземелля.