Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Всесвітня історія опорні конспекти 9 клас

Загальна характеристика революції 1848—1849  pp. у Австрії

Передумови революції

Політичні

1. Існування абсолютистської монархії в Австрійській імперії.

2. Засилля австрійського дворянства, яке обіймало всі найвищі чиновницькі й військові посади.

3. Панування феодальної реакції, особливо в період, коли за імператорів Франца І і Фердинанда І імперією управляв князь Меттерніх (із 1809 р. — міністр закордонних справ і фактично глава уряду, в 1824—1848 pp. — канцлер Австрійської імперії):

• австрійська імперія перетворилася на поліційну державу;

• існувала цензура;

• свавілля чиновників;

• заборона будь-якої опозиції;

• реакція в освіті (в гімназіях вивчали лише релігію та латину);

• розпалювання національної ворожнечі між народами;

• придушення всякої вільнолюбної думки.

4. Політика національного гніту.

Австрійська імперія була багатонаціональною.

Із загальної кількості 37 млн душ налічувалося:

німців — 7 млн (панівна нація),

слов’ян — 18 млн,

угорців — 5 млн,

італійців — 5 млн,

румунів — 2 млн.

5. Австрійська імперія була тюрмою для народів, які її населяли.

Економічні

Економічна відсталість Австрійської імперії, яка поступалася передовим країнам Європи за рівнем розвитку промисловості й транспорту.

Феодальні відносини перешкоджали становленню ринкового господарства:

• кріпосне право, цехова система гальмували розвиток промисловості й сільськогосподарського виробництва;

• численні податки пригноблювали селян (існувало близько 240 податків і повинностей).

Промислова криза 1847 р. призвела до зростання безробіття, зменшення заробітної платні.

Неврожайні 1845—1847 pp. спричинили зростання цін на продукти харчування, голод в окремих районах країни.

У березні 1847 р. в багатьох містах імперії сталися голодні бунти й заворушення міської бідноти й безробітних.

Причини революції

1. Невдоволення буржуазії та інших верств населення феодально-абсолютистськими порядками.

2. Невдоволення різних верств населення:

• політичним безправ’ям,

• релігійним гнітом (православним і протестантам заборонялося займатися ремеслами),

• національним гнітом,

• тяжкими умовами життя.

3. Прагнення національної буржуазії, передової інтелігенції, трудящих мас до визволення від австрійського панування, до політичної самостійності.

Характер революції. Буржуазно-демократична, для Чехії й Угорщини — національно-визвольна.

Завдання революції

1. Скинути владу Габсбургів, знищити абсолютизм.

2. Провести демократичні перетворення в країні.

3. Знищити багатонаціональну Австрійську імперію.

4. Завоювати самостійність для пригноблених народів, створити самостійні національні держави.

5. Знищити феодальний і національний гніт.

6. Знищити перешкоди на шляху розвитку ринкових відносин.

Головне завдання революції: визволення пригноблених народів і створення незалежних національних держав.

Рушійні сили: робітники, селяни, ремісники, інтелігенція, дрібна міська буржуазія, ліберальна буржуазія, студенти.

Керівник революції: буржуазія, яка згодом змирилася з монархією.

Поштовхом до революції були революційні події у Франції.

Роль буржуазії в революції

Ліберальна буржуазія вимагала встановлення конституційної монархії.

Буржуазія боролася з феодально-абсолютистськими порядками, але, боячись народних мас, пішла на компроміс із властями.

Як закінчилася революція: поразкою.

Наслідки революції

1. В Австрійській імперії було введено конституцію.

2. Поневолені народи Австрійської імперії не здобули незалежності.

3. Залишилося чимало феодальних пережитків.

4. Революція завдала відчутного удару старим аристократичним порядкам.

5. Було проведено аграрну реформу, селянам земля дісталася за викуп.

6. Селян було звільнено від численних феодальних повинностей.

7. Було скасовано судову владу поміщиків.

8. Революція прискорила економічний розвиток Австрійської імперії.

9. Вона сприяла швидкому розвитку ринкових відносин.

10. Розгорнулася національно-визвольна війна пригноблених народів.

Чому революція не досягла мети (залишилася незавершеною)

1. Поневолені народи Австрійської імперії не здобули національної незалежності.

2. Абсолютистські порядки було в основному відновлено.

3. Залишилося чимало феодальних пережитків.

Революційні події в Австрії

13 березня 1848 р. У Відні зібралися величезні юрми народу з лозунгами: “Конституція!”, “Свобода!”, “Геть Меттерніха!”.

Урядові війська відкрили вогонь. Населення Відня почало озброюватися. Меттерніх пішов у відставку, втік із Відня й емігрував до Великої Британії.

Імператор Фердинанд І пішов на поступки й пообіцяв скликати парламент (рейхстаг), увести конституцію. Травень 1848 р. Імператор обнародував конституцію, яка проголосила свободу слова, друку, зборів, але передбачалося збереження “єдиної та неподільної імперії”. Встановлювався високий майновий ценз для виборців. Липень 1848 р. Було скликано рейхстаг (парламент). Більшість місць належала буржуазії та поміщикам.

Він скасував частину феодальних повинностей. Основні повинності — панщина й оброк — підлягали викупу на тяжких для селян умовах.

Серпень 1848 р. За вказівкою уряду було скорочено заробітну платню робітників, зайнятих на громадських роботах. Це викликало велике заворушення. Буржуазна Національна гвардія застосувала зброю:

30 чоловік було убито,

близько 300 — поранено.

Жовтень 1848 р. Уряд вирішив відправити з Відня війська на придушення революції в Угорщині. Робітники, ремісники, студенти почали чинити перешкоди відправленню військ. Вони захопили арсенал і почали озброюватися. Місто опинилося в руках повсталого народу. Імператор утік зі столиці.

Жовтневе повстання у Відні — найвище піднесення революції 1848—1849 pp. в Австрії. На придушення революції було кинуто урядові війська.

1 листопада 1848 р. Імператорські війська після тижневого штурму захопили Відень і жорстоко розправилися з повсталими. Лютували репресії і терор по всій Австрії.

3 березня 1849 р. Опубліковано нову конституцію, яка була реакційною за своїм змістом. Вона розпускала парламент і встановлювала централізовану владу імператора над усіма народами імперії.

Прийняття конституції вважалося поразкою австрійської демократичної революції. Завдання революції не були виконані. Але повне повернення до дореволюційних порядків стало вже неможливим.

Революція в Австрії супроводжувалася піднесенням національно-визвольної боротьби народів імперії

Масовий рух проти австрійського гніту розгорнувся в Чехії — промислово розвиненій частині Австрійської імперії.

8 березня 1848 р. На вулицях Праги з’явилися листівки з закликом до озброєння народу. Було створено комітет для складання петиції імператорові про введення конституції. У складанні петиції брали участь представники чеської і німецької буржуазії. Хоча між ними й існували протиріччя , але була й спільна мета:

• знищити абсолютизм;

• ліквідувати залишки феодалізму;

• вибороти конституцію.

Квітень—травень 1848 р. Всією Чехією прокотилася хвиля страйків, особливо в центрах текстильної промисловості. Ширилися виступи селян, які відмовлялися від виконання панщини. Селяни вирубували поміщицькі ліси, виступали проти імперських чиновників.

Червень 1848 р. Уряд почав стягувати до Праги велику армію. Студенти, робітники, ремісники вимагали вивести армію з Праги. У відповідь на ці вимоги війська розстріляли демонстрацію.

12—17 червня 1848 р. Празьке повстання народу. У місті споруджувалися барикади. Урядові війська придушили повстання.

Висновок

Розгром повстання в Празі був першою великою перемогою контрреволюції в Центральній Європі.