Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Всесвітня історія опорні конспекти 9 клас

Загальна характеристика революції 1848—1849  pp. у Німеччині

Передумови революції

1. Країна залишалася феодально роздробленою, її було переділено на 38 держав.

2. Розвиток мануфактур і фабричне виробництво гальмувалися роздробленістю країни.

3. Збереглася необмежена влада королів, князів, герцогів, які підтримували роздробленість країни і панування феодальних порядків або пережитків.

4. Існували різноманітні правила торгівлі, неодинакові системи мір і ваги, різні монети, численні мита на кордонах десятків німецьких держав, що гальмувало розвиток економіки країни.

5. Німеччина у промисловій площині відставала від Великої Британії, Франції, США.

6. Не було великої промисловості, переважала ручна праця, а машини використовували дуже рідко.

7. Погіршення життєвого рівня, масове безробіття, посилення експлуатації народних мас дестабілізували політичну ситуацію у Німеччині і створили передумови для революційного вибуху:

• неврожаї 1845—1847 pp. призвели до дорожнечі та навіть голоду народних мас;

• промислова криза 1847 р. спричинила значне безробіття, зниження заробітної платні робітників;

• численні виступи селян, які палили панські маєтки і нищили документи, це було зафіксовано феодальні повинності;

• стихійні виступи міської бідноти, яка громила крамниці та пекарні.

8. Сильний поштовх розвиткові масової боротьби робітників за свої права дало повстання сілезьких ткачів 1844 p., які розгромили будинок і підприємства ненависного фабриканта Цванцігера, воно було придушено військами. Обурення викликала розправа над учасниками повстання: близько 70 осіб було заарештовано, а кількасот ткачів засуджено до тілесних покарань.

Причини революції

1. Прагнення буржуазії та частини народних мас до об’єднання країни.

2. Перешкоди, що заважали розвиткові ринкових відносин у країні.

3. Тяжке матеріальне становище робітників, ремісників, дрібних селян.

Характер революції. Буржуазно-демократична.

Рушійні сили революції. Робітники, міська біднота, ремісники, дрібні торговці, студенти, ліберальна інтелігенція, селяни.

Завдання революції

1. Ліквідувати політичну роздробленість країни, об’єднати її та утворити буржуазну національну державу.

2. Скинути владу численних монархів.

3. Передати владу з рук феодалів буржуазії.

4. Ліквідувати феодальні порядки, розчистити шлях для розвитку ринкових відносин у країні.

5. Провести політичні реформи.

Головне питання революції: об’єднання країни. Революційний вибух прискорив повідомлення про оголошення республіки у Франції.

Роль буржуазії у революції Ліберальна буржуазія виступала за:

• скликання загальнонімецького парламенту;

• зміцнення та розширення митного союзу;

• знищення привілеїв юнкерів.

Поміркована буржуазія вимагала:

• створення єдиної німецької держави;

• конституційної монархії.

Радикальна буржуазія добивалася:

• об’єднання країни;

• проголошення республіки;

• знищення станів;

• поліпшення становища незаможних верств населення;

• ліквідації феодальних пережитків.

Німецька буржуазія у вирішальний момент йшла на союз із поміщиками та німецькими монархами проти народу.

Роль селян у революції

1. Дрібні селяни стихійно, але активно боролися проти поміщиків.

2. Основна маса селян була пасивною.

Роль робітників у революції

1. За умов повільного розвитку ринкових відносин у Німеччині робітників було мало.

2. Вони були недостатньо свідомими та організованими.

3. Не мали зв’язків із селянами.

Наслідки революції

1. Зазнала поразки.

2. Не завершилася через політичну роздробленість Німеччини.

3. Збереглося панування поміщиків.

4. У німецьких монархіях було зроблено низку поступок у дусі буржуазної демократії, зокрема:

• Прусська конституція 1849 р. частково обмежила владу короля і забезпечила панування в палаті представників поміщиків і великої буржуазії.

• Було видано закон про скасування дрібних повинностей селян, частину з яких селянам пропонувалося викупити.

Значення революції

1. Підірвала устої абсолютистського ладу в Німеччині.

2. Справила значний вплив на подальший розвиток Німеччини.

Перебіг революцій 1848—1849 pp. у Німеччині

Звістка про революційні події у Франції прискорила виступи народних мас у Німеччині.

27 лютого 1848 р. Відбулася масова демонстрація і мітинги у Бадені. Народні збори надіслали урядові петицію з вимогами демократичних перетворень.

3 березня 1848 р. Виступили робітники та ремісники Кельна, які вимагали проведення реформ.

Березень 1848 р. У Берліні на знак протесту проти безробіття, дорожнечі почалися демонстрації, які тривали десять днів. Принц-наступник Вільгельм наказав стріляти в демонстрантів.

18 березня 1848 р. У відповідь вулиці Берліна вкрилися барикадами.

Проти повсталих було кинуто урядові війська (14 тис. вояків, 36 гармат), але вони не змогли перемогти берлінців. Король Пруссії Фрідріх Вільгельм IV наказав вивести війська зі столиці. Король пішов на деякі поступки:

• призначив міністерство, яке очолили великі фабриканти;

• оголосив про скасування цензури;

• оголосив вибори до Національних зборів, які мали виробити конституцію.

Березень — Квітень 1848 р. З ініціативи ліберальної буржуазії було скликано загальнонімецький Предпарламент, на засіданнях

якого звучали вимоги виробити умови об’єднання Німеччини. Але депутати виявилися неспроможними вирішити це питання. Було винесено рішення про проведення виборів до Національних зборів Німеччини.

Квітень 1848 р. Повстання в Бадені, яке було придушено королівськими військами.

Квітень—травень 1848 р. Відбувалися повстання селян у Пруссії, Сілезії та інших частинах Німеччини. Селяни вимагали відмінити феодальні платежі, оброки тощо.

18 травня 1848 р. У Франкфурті-на-Майні, в соборі Св. Павла, розпочав роботу загальнонімецький парламент — Національні збори.

Склад Національних зборів:

• монархісти;

• помірковані ліберали;

• незначна частина республіканців.

Національні збори вирішили:

— ліквідувати митні кордони;

— об’єднати всі німецькі держави в єдиний митний союз. Національні збори виробили загальнонімецьку конституцію, за якою:

• німецькі держави зберігали свою самостійність, але об’єднувалися у федерацію;

• зберігалася влада імператора;

• утворювався загальноімперський двопалатний парламент;

• установлювалася рівність усіх перед законом;

• ліквідовувалися всі привілеї;

• проголошувалися демократичні права і свободи.

У більшості земель Німеччини їхні монархи відмовлялися прийняти вироблену франкфуртську імперську конституцію. Травень — червень 1848 р. Повстання в Німеччині тривали, зокрема в Дрездені, Дюссельдорфі,Бадені.

14—15 червня 1848 р. Спалахнуло повстання берлінських робітників, яке зразу ж було придушено загонами гвардії.

Листопад 1848 р. Без опору було роззброєно буржуазну Національну гвардію.

Травень 1849 р. Знову вибухнули повстання в Саксонії та Бадені на захист демократичних статей проекту “імперської конституції”, виробленої загальнонімецьким парламентом у Франкфурті-на-Майні, яку не визнавали німецькі монархи. Повстання було придушено урядовими військами.

Червень 1849 р. Розігнано Національні збори. Революція в Німеччині завершилася поразкою.

Причини поразки революції

1. Слабкість робітників, їх нечисленність, неорганізованість, незрілість і неспроможність очолити боротьбу народу проти дворянства і феодальних династій.

2. Контрреволюційна роль буржуазії, яка пішла на союз із дворянством та монархіями.