Всесвітня історія опорні конспекти 9 клас

Революція 1848—1849  pp. у Франції

Передумови революції

1. Політичне безправ’я промислової буржуазії.

2. Життєвий рівень народу погіршився внаслідок неврожаїв польових і городніх культур у 1845—1847 pp., що призвело до значного зростання цін на продукти харчування (особливо на хліб і картоплю).

3. Зменшився золотий запас країни через закупівлю зерна за кордоном.

4. Країна зазнала масового безробіття через економічну кризу 1847 p., яка розорила багатьох дрібних і середніх підприємців і торговців.

5. Умови життя і праці робітників були тяжкими.

6. Заробітна платня робітників у 40-х роках XIX ст. знизилася на 50—60 %.

7. Зросли податки за рахунок дрібної буржуазії, селян і робітників.

8. Франція опинилася в глибокій політичній кризі, а монархія скомпрометувала себе.

Причини революції

1. Дальший розвиток капіталізму призвів до посилення промислової буржуазії, яка в період Липневої монархії не мала доступу до влади.

2. Невдоволення промислової буржуазії та народу режимом Липневої монархії.

3. Існування елементів старого порядку, що заважали економічному прогресу.

4. Протиріччя між верхівкою фінансової буржуазії, яка стояла при владі в роки Липневої монархії, та промислово- торговельною буржуазією, яка добивалася політичної влади.

5. Перешкоди діяльності промисловців із боку банкірів, які мали політичну владу.

6. Тяжке становище робітничого класу.

7. Наростання боротьби робітників Франції проти гноблення і політичного безправ’я.

Характер революції. Антимонархічна, буржуазно-демократична.

Рушійні сили. Робітники, ремісники; студенти.

Завдання революції

1. Змінити державний лад:

• ліквідувати монархію;

• встановити демократичну республіку.

2. Передати владу від купки фінансової аристократії до рук промислово-торговельної буржуазії.

3. Забезпечити безперешкодні розвиток і розширення промислово-торговельної діяльності.

4. Демократизація політичного устрою.

Відмінності завдань революцій (кінця XVIII ст., 1830 p., 1848 p.)

1. Революція кінця XVIII ст. ліквідувала феодальні порядки і забезпечила розвиток капіталізму.

2. Революція 1830 р. усунула від влади дворян і привела до влади буржуазну фінансову аристократію.

3. Революція 1848 р. повинна була привести до влади промислово-торговельну буржуазію і знищити перешкоди розвиткові капіталізму.

Особливості революції

1. Міська біднота, насамперед робітники, були активнішими, ніж у попередніх революціях.

2. Нерішучість по-республіканському налаштованої буржуазії.

Роль селянства в революції

1. На відміну від революції ХVІІІ ст., селянство у 1848 р. пішло за буржуазією.

2. Вони підтримали буржуазію проти робітників.

3. Потім селяни підтримали монархію проти республіки.

Роль буржуазії у революціях (XVIII ст. і 1848 р.)

1. У революції XVIII ст. буржуазія — революційна сила.

2. У революції 1848 р. буржуазія — контрреволюційна сила.

Наслідки революції

1. Повалила Липневу монархію.

2. На короткий час у Франції було встановлено Другу республіку (1848 - 1853 pp.).

3. Закладено інститут президентства.

4. Продемонструвала солідарність різних верств суспільства й боротьбі за демократизацію політичного устрою.

5. Революція зазнала поразки внаслідок переходу буржуазії до контрреволюційного табору та розколу демократичних сил.

6. Революція прискорила розвиток ринкових відносин.

7. Знову відновила монархію.

8. Після придушення революції у Франції настали роки реакції.

Незавершеність революції. У Франції зберігся монархічний лад.

Причини падіння республіки й відновлення монархії

1. Роз’єднаність демократичних сил.

2. Половинчатість дій уряду в проведенні соціально-економічних реформ.

3. Ігнорування інтересів робітників.

4. Неможливість досягти компромісу у важливих державних рішеннях.

Значення революції. Розчистила шлях для подальшого розвитку капіталізму.

Початок революції

Виборчим правом за правління Луї Філіппа користувалося лише 240 тис. осіб 35-мільйонного населення країни, зберігався високий майновий цензі. До палати депутатів могли потрапити лише ті, що платили податок у розмірі 500 франків на рік, тобто банкіри, багаті землевласники, великі чиновники. В країні правила фінансова знать. Мали місце хабарі, підкуп, продаж державних посад.

Промислова буржуазія почала домагатися реформи виборчого права.

Організовувалися збори, бенкети, на яких звучали вимоги проведення реформ.

22 лютого 1848 р. Було призначено великі збори, які уряд заборонив.

Буржуазні діячі підкорилися забороні, а робітники, ремісники, студенти вийшли на демонстрацію і вирушили до Бурбонського палацу — місця засідань палати депутатів.

У ніч проти 23 лютого 1848 р. В робітничих кварталах Парижа з’явилися барикади.

23 лютого 1848 р. Король змушений був оголосити про відставку уряду.

Пройшла нова велика демонстрація.

Війська відкрили вогонь по демонстрантах.

Майже 50 осіб було вбито і поранено.

У ніч проти 24 лютого 1848 р. Повстав весь Париж.

Окремі загони Національної гвардії перейшли на бік повсталих.

Частина урядових військ відмовилася стріляти в демонстрантів.

Повстання поширилося на передмістя Парижа.

24 лютого 1848 р. Луї Філіпп відрікся престолу на користь свого внука і втік з Парижа.

Висновки

1. Липнева монархія впала.

2. Було утворено Тимчасовий уряд, який мав діяти до скликання Установчих зборів.

3. До Тимчасового уряду було введено робітника Альбер, журналіста та історика Луї Блан, який обстоював приватну власність.

Друга республіка

25 лютого 1848 р. Було проголошено Другу республіку у Франції.

Заходи Тимчасового уряду

Після проголошення республіки Тимчасовий уряд здійснив такі заходи:

1. Ввів загальне виборче право для чоловіків, що досягли 21-річного віку.

2. Визнано право на працю.

Прийняв декрет про створення Національних майстерень — установ, у яких безробітні мали отримати роботу. Понад 100 тис. осіб виконували різноманітні земляні роботи.

3. Ведеться підготовка до скликання Установчих зборів.

4. Було зменшено робочий день і заборонено підприємцям браги на роботу без письмового контракту з працівником.

5. Скорочено на одну годину робочий день.

6. Створено комісію з робітничого питання на чолі з Луї Бланом (дістала назву “люксембурзька” від палацу, де вона засідала)..

Комісія намагалася владнати стосунки між підприємцями і робітниками.

7. Тимчасовий уряд достроково виплатив підприємцям відсотки за державними позиками.

8. Щоб покрити видатки, було підвищено на 45 % прямий податок для селян.

9. У травні відбулися вибори до Установчих зборів.

Дії уряду були спрямовані на стабілізацію становища в суспільстві й спочатку мали демократичний характер.

4 травня 1848 р. Відкриття Установчих зборів. Із 800 депутатів Установчих зборів було лише 18 робітників." Установчі збори прийняли відставку Тимчасового уряду і створили новий уряд — Виконавчу комісію.

Установчі збори і створений ними уряд (Виконавча комісія) посилили наступ на інтереси робітників:

• було закрито найреволюційніші клуби;

• ліквідовано Люксембурзьку комісію;

• заарештовано Бланкі, Альбера та інших діячів робітничого руху;

• підсилено війська паризького гарнізону.

Червцеві полії 1848 року у Франції Причини червневого повстання

1. Зволікання уряду з проведенням демократичних реформ.

2. Небажання вирішувати соціальні питання.

3. Закриття національних майстерень.

4. Відмова у створенні міністерства праці, про яке мріяли робітники.

5. Введення 45%-го податку для селян і дрібних орендарів.

6. Тяжка економічна ситуація в країні.

22 червня 1848 р. Було опубліковано розпорядження уряду про закриття “національних майстерень” у Парижі. Понад 100 тис. робітників залишилося без роботи.

23 червня 1848 р. У відповідь на закриття “національних майстерень” робітники Парижа повстали. Вулиці міста заповнилися демонстрантами. Демонстрації переросли у збройну боротьбу з урядовими військами. Робітники озброювалися та будували барикади. Проти повсталих було кинуто урядові війська.

23 і вранці 24 червня 1848 р. Перевага була на боці повсталих, які вирушили до центру міста. Установчі збори оголосили Париж у стані облоги й передали всю повноту влади генералу Кавеньяку.

На барикадах боролося 45 тис. робітників, їм протистояли: 80 тис, регулярних військ, 24 тис. “мобілів”(навербовані добровольці за платню), загони Національної гвардії.

26 червня 1848 р. До кінця дня було придушено останній опір повсталих.

Розправа над повсталими: розстріляно — 11 тис., заарештовано — 25 тис., заслано на каторжні роботи — 3,5 тис.

Причини поразки Червневого повстання

1. Повстання було стихійним і неорганізованим.

2. Єдиної програми та єдиного керівного центру повсталі не мали.

3. Значна кількісна і технічна перевага урядових військ.

4. Селяни робітників не підтримали.

5. Буржуазія забезпечила собі підтримку селян і міської дрібної буржуазії.

Висновки

Це була перша в історії спроба робітничого класу знищити буржуазний лад.

Після розгрому повстання почався наступ реакції.

Листопад — грудень 1848 р. Установчі збори розробили і прийняли Конституцію

Французької республіки. Президентом республіки було обрано Луї-Наполеона Бонапарта. Луї-Наполеон — син одного з молодших братів Наполеона І.

Конституція 1848 р. закріпила основи Другої республіки. За формою політичного правління Франція стала президентською республікою.

Президентська республіка — форма правління, за якої глава держави — президент —керує урядом, який формує сам.

Бонапартистський переворот 1851 року

2 грудня 1851 р.(у день роковин перемоги Наполеона І у 1805 р. під Аустерліцом) Луї-Наполеон здійснив державний переворот.

1. Розігнав парламент.

2. Ліквідував у країні республіканський лад.

3. Захопив всю владу в свої руки.

4. Дістав право призначати міністрів без згоди Законодавчих зборів.

Причини державного перевороту:

• активізація прихильників монархії;

• розкол у демократичному таборі;

• підтримка з боку буржуазії й селянства;

• невдала зовнішня політика (розгром французької армії в Італії австрійцями).

Державний переворот — насильницька зміна влади.

Встановлення Другої імперії

2 грудня 1852 р. Луї-Наполеона Бонапарта було проголошено імператором під ім’ям Наполеона III. У Франції встановлено Другу імперію.

Перша імперія — імперія Наполеона І, проіснувала з 1804 р. по 1814р., 1815 р.

Друга імперія — імперія Наполеона III, проіснувала з 1852 р. по 1870 р.

Це держава великих банкірів, магнатів шести залізничних компаній, власників великих металургійних підприємств, великої буржуазії.

Це військово-поліцейська диктатура.

Опора Другої імперії — заможне селянство, фінансова, торгова і промислова буржуазія, яким потрібна сильна влада, здатна захистити їх економічні права та політичні амбіції в парламенті, ремісники й частина робітників, які не бажали приходу до влади генерала Л. Кавеньяка, що придушив Червневе повстання в Парижі.

 

Організація центральних органів Франції за Конституцією 1852 року

tmp1f50-1

 

Економічне становище Другої імперії

За період існування Другої імперії:

1. Завершилася промислова революція.

2. Значно зросло промислове виробництво.

3. Швидкими темпами споруджували залізниці.

4. За обсягом промислового виробництва Франція посіла друге місце у світі.

5. Світового значення набула Паризька фондова біржа.

6. Посилилася концентрація капіталу і виробництва.

7. Збагачувалася велика буржуазія.

8. Дрібні підприємці розорялися.

9. Розорялися бідні селяни.

10. Зростала кількість безземельних наймитів.

Зовнішня політика Наполеона III

1. Зовнішня політика Другої імперії здійснювалася під гаслом “Імперія — це мир”, а насправді Франція вела колоніальні війни.

2. Відправлено війська до Італії для відновлення на світському престолі Папи Римського.

3. Франція брала участь у численних війнах у Європі:

• Кримській війні;

• війні Сардинського королівства з Австрією;

• проти загонів Гарібальді, які наступали на Рим.

4. Франція брала участь у колоніальних експедиціях до Азії та Мексики.

В Індокитаї Франція загарбала Кохінхіну та Камбоджу, перетворивши їх на свої колонії.

Висновки

1.У внутрішній політиці Наполеон III, застосовуючи методи військово-поліцейського терору, спираючись на заможне селянство, велику фінансову і промислову буржуазію, католицьку церкву, намагався лавірувати між різними верствами населення, видаючи себе за “загальнонаціональну” державну владу, яка бере до уваги інтереси всіх громадян держави.

2. Наполеон III проводив загарбницьку зовнішню політику, що зумовило значне зростання колоніальних володінь Франції та погіршення відносин цієї країни з багатьма європейськими державами.

3. Зовнішньополітичний курс Наполеона III був невдалим, що зрештою й привело до нової революції 1870 р. й падіння Другої імперії.