Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Всесвітня історія опорні конспекти 9 клас

Суспільно-політичні течії та рухи в Росії

Причини наростання суспільних рухів

1. Феодально-кріпосницький лад у Росії на початку XIX ст. був панівним, а це стримувало розвиток країни.

2. Урядова реакція всередині країни, період аракчеєвщини, що уособлював:

• поліцейську сваволю і деспотизм;

• паличну дисципліну і муштру в армії;

• жорстоке придушення будь-якого вільнодумства в країні.

Аракчеєвщина — походить від прізвища голови військового департаменту Державної Ради, головного радника царя Аракчеева, якому цар повністю довіряв ведення справ у країні.

3. Реакційний зовнішньополітичний курс царського уряду, що проявився в участі Росії у створенні Священного союзу (1815 p.), який об’єднав реакційні монархії Європи для боротьби з революційним і національно-визвольними рухами.

4. Погіршення становища народних мас внаслідок:

• тяжкого феодально-кріпосницького гніту;

• значного розорення країни війною 1812 р.;

• створення військових поселень (1816 p.).

Військові поселення — особлива форма комплектування й утримання армії.

Військові поселенці водночас і несли військову службу, і виконували всі сільськогосподарські роботи. Життя їх було суворо регламентовано, за найменшу провину їх чекало тілесне покарання, постійна муштра.

5. Численні виступи народних мас, які жорстоко придушували за допомогою військ. У першій чверті XIX ст. стався 281 селянський виступ.

Особливо помітною боротьба селян була на Дону (1818 — 1820 pp.).

6. Численні виступи відбувалися у військових частинах.

• 1817 р. Повстання військових поселенців у Новгородській, Херсонській губерніях.

• 1819 р. Повстання військових поселенців у Чугуєві (Слобідська Україна). На придушення Чугуївського повстання було кинуто: 4 полки піхоти, 18 ескадронів кінноти, використовувалася артилерія.

Було заарештовано 2 тис. учасників повстання.

• 1820 р. Повстав Семенівський полк, який виступив проти муштри і жорстокості полкового командира. Семенівці випустили прокламації, що розповсюджували і в інших військових частинах Петербурзького гарнізону. Повстання було жорстоко придушено: 24 особи прогнали крізь стрій солдатів шість разів, 400 відправили на заслання, полк розформували.

• 3 1816 р. до 1825 р. в армії відбулося 15 виступів.

7. Значний вплив на формування передових поглядів у суспільстві справила війна 1812 p.:

• народ, який переміг Наполеона, після війни знов опинився у кріпосній залежності та безправному становищі;

• передові офіцери і солдати в Європі бачили інші порядки.

8. Революційна і національно-визвольна війна в багатьох країнах світу мала значний вплив на наростання революційної боротьби в Росії:

• французька революція кінця XVІІІ ст.;

• національно-визвольна війна народів Латинської Америки;

• революція в Іспанії (1820 p.);

• повстання в Неаполі у 20-х роках XIX ст.;

•національно-визвольне повстання в Греції (1821 р.) тощо.

Повстання декабристів у Росії

Його особливість: ставив своїм завданням знищення феодально-кріпосницьких порядків, а рушійною силою руху було дворянство.

Перші організації декабристів

Назва

Рік

створення

Роки

діяльності

К-ть

членів

Організатори

Програмні документи

Мета

Союз

порятунку

1816

1816—1817

30

С. Трубецький,

П. Пестель, М. Муравйов, брати С. і М. Муравйови-Апостоли

Програма, статут

1. Ліквідувати кріпосне право.

2. Знищити самодержавство, встановити конституційну монархію

Союз

благоденства

1818

1818—1821

200

Брати С. і М. Муравйови-Апостоли,

П. Пестель, М. Лунін та інші

Програма і статут “Зелена книга”

1. Формувати передову суспільну думку.

2. Агітація проти кріпосництва і самодержавства

На основі Союзу благоденства було створено: Березень 1821 р. Південне товариство (в Україні).

Осінь 1821 — 1822 pp. Північне товариство (в Петербурзі).

Програма Південного товариства

(написав  П. Пестель)

Дістала назву Руська правда і містила такі положення:

1. Знищення кріпосного права і самодержавства.

2. Запровадження республіканської форми правління.

3. Законодавча влада має належати однопалатному парламентові (Народному віче).

4. Виконавча влада передається Державній думі, обраній у складі п’яти чоловік на 5 років.

5. Щороку один з п’яти членів Державної думи стає президентом республіки.

6. Загальне виборче право для чоловіків із 20-річного віку.

7. Усі громадяни республіки рівні перед, законом, скасовуються стани.

8. Усі громадяни дістають особисту свободу, свободу слова, друку, віросповідання тощо.

9. Уся земля повинна бути переділена на дві частини:

• суспільні землі, які утворюються внаслідок часткової конфіскації поміщицьких земель. Ці землі залишаються недоторканними. їх не можна продавати, купувати, давати під заставу. З цього суспільного фонду селян наділяють землею;

• приватні землі, що перебувають в особистому користуванні.

Програма Північного товариства

(написав М. Муравйов)

Дістала назву Конституція і містила такі положення:

1. Повне знищення кріпосного права.

2. Установлення конституційної монархії.

3. Законодавча влада належить парламентові — Народному віче.

4. Виконавча влада належить імператорові і передається спадково.

5. Парламент повинен бути двопалатним.

6. Скасовуються стани.

7. Проголошується свобода слова, друку, віросповідання тощо.

8. Виборче право обмежується високим майновим цензом.

9. Проголошується право приватної власності, зокрема поміщицької, як священної та недоторканної.

10. Селяни, звільнені від кріпосної залежності, одержують невеликий земельний наділ — по дві десятини надвір.

Висновки

1. Руська правда П. Пестеля була більш прогресивною, ніж Конституція М. Муравйова, і мала буржуазно-демократичний характер.

2. Руська правда П. Пестеля і Конституція М. Муравйова — програми революційних перетворень.

3. Обидва документи були передовими для свого часу.

Повстання декабристів

Члени обох товариств виробили план дій: улітку 1826 р. під час військових навчань здійснити державний переворот. Обставини склалися по-іншому.

Листопад 1825 р. У Таганрозі раптово помер імператор Олександр І. Дітей у нього не було. За законом престоло-наслідування царем мав стати брат Олександра І Костянтин (за старшинством), але той зрікся престолу ще на початку 20-х років через одруження з польською княжною. Це рішення не було обнародувано, а тому сенат і армія присягнули Костянтину, який незабаром із Варшави надіслав своє підтвердження про зречення.

Уряд призначив переприсягу молодшому братові Олександра І — Миколі на 14 грудня 1825 р. Цими обставинами вирішили скористатися керівники Північного товариства, щоб здійснити державний переворот.

13 грудня 1825 р. На квартирі К. Рилєєва відбулася остання нарада. Було вирішено вивести війська петербурзького гарнізону на Сенатську площу і змусити сенат не присягати Миколі, а прийняти й оприлюднити Маніфест До російського народу, в якому проголошувалися:

• знищення самодержавства,

• ліквідація кріпосного права,

• ліквідація станів,

• скасування рекрутчини,

• знищення військових поселень,

• введення широких демократичних свобод,

• введення тимчасового правління для здійснення перетворень у Росії.

Керівником повстання обрали Сергія Трубецького.

14 грудня 1825 р. Декабристи (від російської назви місяця грудня — “декабрь”) вивели на Сенатську площу військо (3 тис. солдатів і офіцерів), але С. Трубецькой на площу не з’явився, залишивши повсталих без керівництва.

Повсталі діяли нерішуче, вичікували.

На площу стягували вірні царю війська, які о 4-й годині дня відкрили артилерійський вогонь по повсталих. Повстання було придушено.

29 грудня 1825 р. Почалося повстання Чернігівського полку в Україні.

З січня 1826 р. Урядові війська розгромили це повстання.

Покарання декабристів

До слідства було притягнуто 600 осіб.

• К. Рилєєва, П. Пестеля, С. Муравйова-Апостола, М. Бестужева-Рюміна, П. Каховського повісили;

• 88 осіб засудили до каторжних робіт;

• частину заслали до Сибіру, на Кавказ, розжалували у солдати;

• деяких за особистим розпорядженням Миколи І було посаджено в фортецю;

• солдатів, які брали участь у повстанні, прогнали крізь стрій.

Причини поразки повстання декабристів

1. Вузька соціальна база повсталих.

2. Не було залучено широкі народні маси.

3. Ідейні розбіжності повсталих, неузгодженість їхніх дій.

4. Неорганізованість і нездатність до рішучих дій.

5. Декабристи спиралися на тактику військового перевороту.

6. Непідготовленість суспільства до політичних перетворень.

7. Нехтування повсталих традиційним обожнюванням царської влади.

Значення повстання декабристів

1. Це був перший відкритий виступ проти самодержавства і кріпосництва.

2. Виступ декабристів сприяв подальшому розвиткові революційної боротьби в Росії.

3. Вони збагатили революційну думку Росії антисамодержавними та антикріпосницькими ідеями.

4. Їхні лозунги: скасування кріпосного права, скинення самодержавства, встановлення республіки і демократичних свобод — залишалися основними на довгий період часу революційної боротьби.

5. Рух декабристів справив значний вплив на суспільне і культурне життя Росії.

6. На їхніх ідеях виховувалося ціле покоління письменників, художників, поетів, борців за високі ідеали рівності, братерства, свободи.

Висновки

• Це був перший в Росії великий опозиційний рух.

• Поразка декабристів затримала просування Росії шляхом загальноєвропейського конституційного розвитку.

Суспільний рух у Росії в 30—40-х роках

На початку 30-х років у Росії пропагувалася великодержавна ідеологія російського царизму — “Теорія офіційної народності”, сформульована міністром освіти графом С. Уваровим. Її основу становили “самодержавство, православ’я і народність”.

Самодержавство трактувалося як єдино можлива найдосконаліша форма правління для Росії.

Православ’я становило духовне життя імперії, підкреслювало релігійність російського народу.

Народність тлумачили як відданість російського народу самодержавству і поміщикам. Пропагувалось єднання царя з народом.

Дотримання цих трьох принципів, на думку С. Уварова, мало забезпечити країні процвітання й добробут. Він уважав, що “Захід — це повстання і революції, а Росія — це порядок і спокій”.

Широкого визнання в суспільстві ця теорія не здобула.

О. Герцен

(1812-1870)

Був прихильником радикальних поглядів.

1. Виробив основи революційно-демократичної теорії.

2. Створив суспільно-політичну програму розвитку суспільства в Росії:

• мріяв про народний бунт, про революцію;

• різко критикував буржуазний лад.

Ця критика особливо посилилася в період перебування його в еміграції, де він бачив несправедливість буржуазного ладу.

3. О. Герцен створив теорію “общинного соціалізму”. Соціально-політична відсталість Росії, патріархальний устрій села, існування “общини”, яка гальмувала соціальне розшарування селян, створили в О. Герцена ілюзію можливості переходу до соціалізму, обминувши капіталістичну стадію розвитку.

О. Герцен убачав соціалізм у визволенні селян із землею та в “общинному” землекористуванні.

Течії в російському суспільному русі

1. Слов’янофіли

Дворянсько-ліберальний націоналістичний напрям у російському суспільному русі.

Слов’янофіли: О. Хом’яков, брати К. та І. Аксакови, Ю. Самарій, брати І. і П. Киреєвські та інші.

• Протиставляли історичний розвиток Росії розвиткові Західної Європи, обстоювали історичну самобутність Росії з її селянською общиною та патріархальністю селянства.

• Негативно ставилися до перетворень Петра І, які нібито руйнували російську самобутність, порушували гармонію між державою і народом.

• Розуміли необхідність проведення політичних реформ у країні.

• Виступали за обмеження самодержавства.

• Не схвалювали особистої залежності селян від поміщиків.

2. Західники

Ліберальний дворянсько-буржуазний напрям у суспільному житті Росії.

Західники: історик Т. Грановський, письменники В. Боткін, І. Панаєв та інші.

1. Заперечували ідеї слов’янофілів.

2. Обстоювали необхідність буржуазного напрямку розвитку для Росії за прикладом Західної Європи.

3. Вважали необхідністю свободу слова, друку.

4. Вимагали скасування кріпосного права.

5. Виступали проти самодержавства, за конституційний лад.

6. Уважали, що перетворення в Росії повинні відбуватися реформами.

3.  Радикальна течія

1. Представниками радикальної течії були О. Герцен і В. Бєлінський.

2. Революційну політичну програму перебудови суспільства висунули М. Буташевич-Петрашевський і його соратники.

Навколо Петрашевського у 1845 р. утворився гурток. Члени гуртка:

1. Рішуче виступали проти самодержавства і кріпосництва.

2. Вбачали політичний ідеал в республіканській формі правління.

3. Частина петрашевців висунула ідею народної революції, підготовки повстання, рушійними силами якого мали стати селяни й робітники Уралу.

Гурток петрашевців було розкрито 1849 р.

Почалися арешти і допити.

21 особу було засуджено до страти, яку в останню мить замінили каторгою і засланням.

Висновки

1. Слов’янофіли відображали інтереси тих поміщиків, які перед загрозою селянської революції в Росії були згодні піти на скасування кріпосного права царським самодержавством, але щоб земля збереглася у поміщиків, на якій би працювали “вільні” селяни.

2. Західники відображали інтереси буржуазії, які прагнули, щоб встановити в Росії буржуазний лад завдяки реформам.

3. Суперечки між слов’янофілами і західниками мали велике суспільне значення, бо йшлося про напрями дальшого розвитку Росії.

4. У другій половині 40-х років XIX ст. поглибилися протиріччя між західниками і радикальною течією, яка висувала сміливі плани перебудови Росії на основі народної революції та побудови соціалістичного суспільства.

Суспільно-політична думка Європи

Утопічний соціалізм Поширення соціалістичних ідей в 50—60-х роках XIX ст.

20—30-ті роки XIX ст. Вперше з’явилося слово “соціалізм”.

Соціалістичні ідеї, як прагнення до справедливого суспільного устрою, до щастя, поширювалися давно — ще в давньосхідних джерелах, у Біблії, у творах давньогрецьких філософів Платона й Аристотеля, в євангельському комунізмі перших християн.

Соціалістичні ідеї розвивалися і в період пізнього середньовіччя утворах Т. Мора, Т. Кампанелли, просвітників XVII — XVІІI ст.

У першій половині XIX ст. ідеї соціалізму вдосконалювалися, розроблялися як ідеї справедливого суспільного ладу у творах Анрі Сен-Сімона, Шарля Фур’є, Роберта Оуена.

Французькі соціалісти-утопісти

Представники

Короткі біографічні дані

Суть поглядів

А. Сен-Сімон

(1760-1825)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Народився у знатній сім’ї, здобув блискучу освіту, боровся на боці американських колоністів за незалежність

 

 

 

 

 

1. Критикував тогочасне капіталістичне суспільство.

2. Поділяв суспільство на два класи: “індустріали” (або ремісники) і “бездіяльні”.

До перших він відносив усіх, хто займався виробництвом: власників заводів, купців, банкірів, робітників, до других — дворян, церковників, чиновників.

3. Намагався знайти способи справедливого соціального устрою.

4. Усі люди повинні працювати.

5. У новому суспільстві всі привілеї будуть знищені здібностями.

6. Прихід до нового суспільства відбудеться мирно завдяки еволюції людського розуму

Шарль Фур’є

(1772—1837)

 

Народився в сім’ї крамаря. Став торговим службовцем

 

1. Критикував чинний суспільний лад.

2. Уважав, що бідність суспільства породжується його багатством.

3. У своїх творах виробив детальний план побудови нового суспільства:

•у новому суспільстві основою будуть фаланги, де об’єднаються підприємці й робітні люди;

• члени фаланги житимуть у фаланстерах, де буде все необхідне для задоволення матеріальних і духовних потреб;

• дохід фаланги розподілятиметься на такі частини:

- для забезпечення непрацездатних членів і тих, хто вклав кошти, — 1/3 прибутків,

- працівники за роботу і талант мали одержувати 2/3 прибутків;

• у фалангах буде забезпечено рівноправність жінок;

• дітей навчатимуть не лише наук, а й ремесел;

• майбутнє малював у фантастичних картинах.

4. Закликав усі верстви населення забути взаємну ворожість і ненависть, об’єднатися у спільній праці.

5. Вважав, що суспільство буде реформоване протягом п’яти років.

6. Висунув ідеї колективної організації виробництва, вільної праці, усунення протилежностей між містом і селом, між фізичною і розумовою працею.

7. Відкидав революційні методи боротьби, вважаючи, що “освічені буржуа” добровільно віддадутьнеобхідні кошти для побудови нового людського суспільства

Роберт Оуен

(1771 - 1858)

Спершу керував прядильною фабрикою у Великій Британії, потім став її власником.

У 1824 р. переїхав до США, де заснував комуністичну громаду ’’Нова гармонія”, яка згодом розвалилася, не витримавши конкуренції з боку великих підприємств

 

1. На своїй фабриці скоротив робочий день до 10,5 год, скасував штрафи, запровадив систему премій.

2. Критикував тогочасний суспільний лад.

3. Вважав, що нерозумних правителів треба освічувати й переконувати в необхідності здійснення соціальних перетворень.

4. Мріяв про створення нового суспільного ладу на основі спільної власності та спільної праці.

5. Передбачав, що у суспільстві майбутнього широко використовуватимуть машини, які стануть слугами трудящих і виконуватимуть тяжку й неприємну працю.

6. Вважав, що його проект майбутнього суспільства втілиться в найближчому майбутньому: в Європі — через 5 років, в усьому світі — через 10 років.

7. Уважав, що освіта і моральне виховання — способи вдосконалення суспільства.

8. Зробив спробу організувати комуністичну громаду, щоб перевиховати людей для життя на нових засадах, які стануть взірцем для інших