Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Всесвітня історія опорні конспекти 9 клас

Політична роздробленість Німеччини

Віденський конгрес не усунув роздрібненості Німеччини. Було створено Німецький союз, що являв собою конфедерацію незалежних держав, які не мали єдиного законодавства, армії, фінансів, дипломатичного представництва.

Збереглася необмежена влада королів, князів, герцогів, які підтримували роздробленість країни і панування феодальних порядків або їх пережитків.

Існували різноманітні правила торгівлі, неоднакові системи мір і ваги, різні монети, численні мита під час переїзду кордонів десятків німецьких держав, що негативно впливало на розвиток економіки країни.

Німеччина в промисловому аспекті відставала від Великої Британії, Франції, США.

У Німеччині не було великої промисловості, переважала ручна праця, а машини використовували дуже рідко.

Німеччина залишалася феодально .роздробленою на 38 автономних держав (34 монархії та 4 вільних міста) країною, на чолі яких стояв австрійський імператор, що гальмувало розвиток Німеччини і була головною перешкодою для розвитку ринкових відносин.

Найбільшими з них були Австрія, Пруссія, Саксонія, Баварія, Ганновер.

Існування між більшістю із них митних кордонів призводило до того, що перевезення товарів німецькими землями коштувало дорожче, ніж до Америки.

Німецькій буржуазії вдалося у 1834 р. добитися знищення митних кордонів між державами Німецького союзу (без Австрії), а це сприяло створенню єдиного внутрішнього національного ринку.

У 1819 р. було прийнято Карлсбадські постанови з’їздом німецьких государів, які поширювали на всі німецькі держави жорстокий поліцейський терор. Університети були під суворим контролем властей. На цьому з’їзді було створено спеціальну Комісію, яка стала органом поліцейського розшуку неблагонадійних. Місцеві парламенти стали слухняним знаряддям цієї політики.

Конфедерація — одна з форм державного устрою, союз незалежних держав, що об’єднуються для координації своєї діяльності з деяких питань.

Втрата своїх позицій Австрією й посилення Пруссії

Німецька конфедерація, що прийшла на зміну “Священній Римській імперії німецької нації”, 1815 р. складалася з 38 автономних держав, на чолі яких стояв австрійський імператор.

Найбільшими державами на території Німеччини були Австрія та Пруссія.

Економічно розвинена Пруссія хотіла позбутися панування Австрії.

Посилення Пруссії відбувається після призначення королем Вільгельмом І у 1862 р. Бісмарка прем’єр-міністром Пруссії.

Отто фон Бісмарк (1815— 1898) — представник прусського юнкерства, політик сильної волі, великого прагматизму та енергії. Він вважав головною метою об’єднання Німеччини під владою Пруссії і що всі питання потрібно вирішувати „залізом і кров’ю”.

Відтоді Бісмарк почав об’єднання країни за допомогою війн. Першим кроком Бісмарка була реорганізація армії, яку він провів попри опір парламенту, що проголосував проти фінансування цього проекту. Цей конфлікт набув гострих форм, але врешті-решт парламент змушений був поступитися.

Першою у низці війн, що забезпечили об’єднання німецьких держав під гегемонією Пруссії, стала Датська війна 1864 p., у якій жодна з європейських держав не підтримала Данію, що розв’язувало Пруссії руки.

Посилення Пруссії відбулося після подій 1866 р. , коли вона, заручившись підтримкою інших європейських монархій,

розв’язала війну проти Австрії.

Бісмарк домовився про нейтралітет з Великою Британією та Росією, про взаємодопомогу з Францією та Італією. Генеральна битва Між військами Пруссії та Австрії відбулася 3 липня 1866 р. і завершилася поразкою австрійських військ.

23 серпня 1866 р. у Празі між Пруссією та Австрією було підписано мирну угоду, за якою Австрія виходила з Німецького союзу і відмовлялася від будь-яких зазіхань на гегемонію в німецьких землях.

Головним політичним результатом війни було створення Північнонімецького союзу на чолі з Пруссією, яка значно розширила свою територію за рахунок дрібних німецьких держав.

Юридично закріпляла панівне становище Пруссії у Північнонімецькому союзі конституція, що була прийнята 16 квітня 1667 р. Згідно з конституцією головою Північнонімецького союзу став прусський король, а канцлером — Бісмарк.

Конституція стала вирішальним кроком на шляху об’єднання Німеччини навколо Пруссії.

Національна політика в Австрійській імперії

Австрійська імперія, монархія Габсбургів — одна з найбільших держав Європи. Володіння Габсбургів були другими після Російської імперії в Європі. Вона була багатонаціональною державою. Із 37 млн жителів імперії 18 млн становили слов’янські народи (чехи, словаки, поляки та інші.), 7 млн — австрійські німці, 5 млн — угорці, решта — румуни та італійці.

Панівною нацією були австрійські німці. Італійців і слов’ян жорстоко пригноблювали. У залежному становищі від німецьких властей були й угорці.

Німецькі поміщики гнобили інші народи. У школах, судах, в усіх установах вони запровадили німецьку мову. Всю освіту зосередили в своїх руках католицькі священики. Німці перейменовували вулиці, скрізь висіли німецькі вивіски на стінах будинків. Православним і протестантам в Австрійській імперії забороняли займатися ремеслами. Власті проводили політику: “Поділяй і владарюй!”.

Австрійський імператор Франц II заявив французькому послу: “Мої народи чужі один одному... Вони не розуміють і ненавидять один одного. їхня неприхильність породжує порядок, їхня ворожнеча — загальний мир”.