Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Всесвітня історія опорні конспекти 9 клас

Вступ

Світ наприкінці XVIII - у XIX ст.

Періодизація нової історії

Нова історія — це час великих змін в економічному, політичному, релігійному і соціальному житті Європи та світу, час зародження і розвитку капіталістичного (буржуазного) способу виробництва, час формування основ індустріального суспільства. Людство переходить від аграрного до індустріального суспільства, розвиток якого визначали промисловість, технічний прогрес і використання машин.

Нова історія поділяється на два періоди:

перший — XVI — кінець XVIII ст. (цей період ми вивчали у 8 класі);

другий — кінець XVIII — XIX ст. (цей період ми вивчаємо у 9 класі).

Відбулися глибокі якісні зміни в житті всього людства. Другий період нової історії — це період становлення і розвитку індустріального суспільства, індустріального типу цивілізації й утвердження його зрілості, період радикальних змін у всіх сферах життя — політичній, економічній, суспільній, соціальній, культурній, ідеологічній, період перемоги й утвердження ринкових відносин у передових країнах світу. Розширюється сфера діяльності товарно-грошових відносин.

Новий тип цивілізації розвинувся внаслідок таких найвизначніших подій:

• війни за незалежність північноамериканських колоній;

• промислового перевороту у Великій Британії;

• охоплення промисловою революцією більшості країн Європи;

• французької революції кінця XVIII ст.

Початок другого періоду нової історії — це Велика французька революція кінця XVIII ст., яка:

• зруйнувала феодально-абсолютистські перепони на шляху розвитку приватного капіталістичного підприємництва;

• усунула відмінності між станами у суспільстві, фактично зламала становий устрій;

• проголосила принцип рівноправності всіх громадян;

• встановила республіканську форму правління;

• проголосила священними і недоторканними права людини на свободу, безпеку, на власність;

• започаткувала в європейських країнах рух жінок за зрівняння їх у правах з чоловіками;

• змінила напрям історичного розвитку Франції;

• стала поворотним пунктом у європейській історії.

Загальна характеристика змін

У господарюванні

1. Це епоха швидкої ломки феодально-кріпосницьких відносин, які пережили себе.

2. Відбувається швидкий індустріальний розвиток країн Західної Європи й Америки, розвивається вільна ринкова економіка.

3. Мілітаризація економіки, яка веде до зростання непродуктивних витрат. Озброєння й військове спорядження знищують не лише у війнах, а й через “моральне” старіння, а на них витрачають величезні кошти, часто завдяки збільшенню податків з населення.

4. Люди навчилися протистояти природній стихії. Вони підвищували родючість ґрунту, використовуючи добрива та сівозміну, висушували болота, виборювали землі в моря, вчилися господарювати, спираючись на передовий досвід та знання.

5. Посилюється влада грошей.

6.Становлення капіталістичного способу виробництва відбувалося нерівномірно.

7. Більшість країн (за винятком Великої Британії) залишалися державами з багатоукладною змішаною економікою.

8. Промислова революція охопила більшість країн Європи.

9. У землеробстві розпочалося використання сільськогосподарських машин, які з’явилися у Великій Британії наприкінці XVIII ст. (багатолемішні плуги, кінні сівалки, жниварки, молотарки тощо). Утім нову техніку могли використовувати лише великі капіталістичні підприємства, які були пов’язані з ринком.

10. У землеробстві більшості країн переважали дрібні селянські господарства, в яких панувала ручна праця.

У політичному житті

1.На зміну абсолютним монархіям приходять конституційні.

2. Держави почали спиратися на систему правових норм, органи влади й управління, армію, поліцію, засоби ідеологічного впливу на суспільство.

3. Це епоха буржуазно-демократичних і національних рухів.

4. Дедалі більшу роль починає відігравати буржуазія, особливо промислова.

5. Процес ліквідації феодалізму і розвитку капіталізму є одночасно процесом зародження національної самосвідомості пригноблених народів, утворенням націй і національних держав.

6. Ведеться боротьба за ліквідацію станової нерівності, різних привілеїв, повалення абсолютизму.

Форми цієї боротьби:

• революційні — характеризуються насильницькими збройними методами;

• реформаторські — відбувається перетворення абсолютної монархії на конституційну через проведення реформ і досягнення компромісу між дворянством та буржуазією.

7. Встановлюються такі форми правління, як республіка чи конституційна монархія.

8. У багатьох країнах було прийнято конституції, почали діяти закони.

9. Поширюються об’єднавчі рухи, наслідком яких стало утворення національних (Італія, Німеччина) та незалежних держав (Чорногорія, Сербія тощо).

У суспільному житті

1. Ліквідовується станова нерівність.

2. Скасовано привілеї окремих станів (духовенства і дворянства).

3. Розширюються громадянські права.

4. Істотно змінилася соціальна структура суспільства. Все більшу роль відіграють такі верстви населення, як буржуазія (підприємці), наймані робітники, інтелігенція.

5. Зростає чисельність робітничого класу.

В середині XIX ст. у найрозвиненіших країнах промислових робітників налічувалося лише 9 млн осіб, на початку XX ст. — 30 млн.

6. 3 розвитком промисловості формується технічна інтелігенція.

7. Виникає значний прошарок інтелігенції: лікарі, вчителі, адвокати, літератори тощо.

8. Поглибилася відмінність між багатими і бідними.

9. Відбувається процес формування націй.

10. Створювалися професійні спілки, які захищали людей найманої праці.

Утвердження парламентаризму

 

1. У багатьох країнах Європи встановлюється така форма правління, як республіка.

2. Запроваджується принцип виборності влади, ширшого виборчого права, розмежування гілок влади.

3. У багатьох країнах права громадян та організацію системи влади почали регулювати закони, насамперед Основний закон — Конституція.

4. Ведеться боротьба за розширення демократії.

5. Виборність влади, передусім законодавчої (парламенту), давала можливість різним верствами суспільства задля захисту інтересів обирати до представницького органу своїх представників.

У розвитку духовної сфери суспільства

 

1. Відбувається послаблення традиційних релігій і зростання та поширення різних ідеологічних течій.

Консерватизм — суспільно-політична течія, що об’єднувала прихильників збереження старих норм і традицій, які вороже ставилися до всього нового, прогресивного.

Лібералізм — суспільно-політична течія, яка об’єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва, громадянських прав та свобод особистості.

Націоналізм — суспільно-політична течія, яка визначала головну роль нації в суспільстві, проповідувала пріоритет і вищість загальнонаціональних інтересів.

Радикалізм — суспільно-політична течія, яка об’єднувала прихильників рішучих методів боротьби у розв’язанні політичних проблем. Прихильники радикалізму ставили питання про проведення часткових демократичних реформ.

Соціалізм — вчення про докорінну перебудову суспільства, за якої утвердиться загальна рівність, не буде експлуатації людини людиною, буде ліквідовано приватну власність на засоби виробництва.

2. В усіх країнах у другій половині XIX — на початку XX ст. посилився робітничий рух й утворилися масові робітничі організації — партії, профспілки.

3. Розвивався жіночий рух.

4. Активізувалася місіонерська діяльність католицької церкви в Африці, Передній Азії, православної — на Далекому Сході.

5. Активно пропагується культ сили, шовінізм та расизм.

Шовінізм — агресивна форма націоналізму, якій притаманні звеличення основної нації і приниження всіх інших народів.

Расизм — сукупність концепцій, що ґрунтуються на положенні про фізичну і психічну нерівноцінність людських рас, які поділяються на «вищі» (повноцінні) та «нижчі» (неповноцінні).

Технічний прогрес

1. Індустріальний характер суспільства зумовив прискорений розвиток науки та освіти.

2. Відбувався бурхливий економічний розвиток на основі науково-технічного прогресу.

3. Досягнення науки та техніки впроваджуються в промислове та сільськогосподарське виробництво.

4. В обстановці гонки озброєнь нові технічні винаходи впроваджуються у воєнне виробництво.

5. Відбувається промислова революція, яка розпочалася у Великій Британії у ХVIII ст., охопила у XIX ст. більшість європейських країн і США, але до 60-х років завершилася лише у Великій Британії, яка перетворилася на «промислову майстерню світу».

6. Створено нові типи двигунів.

7. Бурхливо розвивається мережа залізниць:

у 1830 р. у всьому світі було 332 км залізниць,

у 1835 р. — 8 тис.,

у 1870 р. — 200 тис. км.

8. Розвивається океанське мореплавство.

9. Було винайдено радіо, телефон, телеграф.

10. Створено автомобіль і літак.

11. Успішно розвивалася електроенергетика й електротехніка.

12. Удосконалювалася військова техніка (вогнепальна зброя, бездимний порох, далекобійна артилерія тощо).

13. XIX ст. називають віком заліза, машин і парового двигуна.

Основний двигун — парова машина.

Винахід удосконаленої парової машини дав надійний двигун не тільки для фабричних верстатів, а й для транспорту.

Залізо і сталь стають основними матеріалами для виготовлення інструментів і машин.

Головний вид топлива — кам’яне вугілля, а з середини XIX ст. — нафта.

Науково-технічний прогрес—це взаємопов’язаний, поступальний розвиток науки і техніки.

Метою впровадження досягнень науки і техніки у виробництво було:

одержання великих прибутків; зміцнення своїх економічних позицій; перемога у конкурентній боротьбі.

Технічний прогрес і землеробство

 

1.Промислова революція сприяла зростанню міст і чисельності міського населення у розвинених країнах світу, що вело до зменшення сільськогосподарського населення. Це вимагало збільшувати виробництво сільськогосподарської продукції за меншої чисельності працівників сільського господарства.

2. Зростала площа міст, а також територій, зайнятих під промислові потреби, а це зумовило скорочення орних земель. Потрібно було значну увагу звертати на підвищення врожайності

сільськогосподарських культур (інтенсивний спосіб розвитку сільського господарства). Застосовували добрива, в тому числі й штучні — кісткове борошно, вапно тощо.

3. У землеробстві почали застосовувати багатопільну систему ведення господарства, за якої всю землю зорювали і використовували під різні культури так, щоб нова культура повертала речовини, взяті з неї попередньою культурою.

4. У сільському господарстві впроваджували досягнення науки. Німецький вчений Ю. Лібіх, один із засновників агрохімії, у 1840 р. розробив теорію мінерального живлення рослин, що дало можливість використовувати в сільському господарстві мінеральні добрива.

5. У сільському господарстві почали використовувати сільськогосподарські машини (з’явилися у Великій Британії наприкінці XVIII ст.):

• для оброблення землі — кінні багатолемішні плуги,

• для сіяння — кінні сівалки,

• для збирання зернових — жниварки на кінній тязі,

• для збирання сіна — сінокосарки,

• для обмолоту зерна — молотарки.

Висновки

1. Машини у сільське господарство впроваджували значно повільніше, ніж у промисловість.

2. Тільки великі капіталістичні господарства поміщиків-підприємців використовували нову техніку, а в дрібних селянських господарствах, які були в більшості країн, переважала ручна праця.

3. Землеробство багатьох країнах світу було відсталим:

— у рабовласницьких районах США використовували відсталу перелогову систему ведення господарства і обробіток землі мотикою;

— у багатьох районах Південної Америки, Азії, Африки переважало первісне мотичне землеробство;

— у кріпосній Росії землеробство було відсталим і переважало трипілля.

Перелогова система. По кількох роках вирощування сільськогосподарських культур і виснаження ґрунту лан залишали для “відпочинку” — природного відтворення родючості.

Трипілля. Придатну для обробітку землю переділяли на три частини:

одну — під озимі культури;

другу — під ярові;

третя — залишали під пасовища.

У побуті людей та їхньому світосприйнятті

Значні зміни в житті людей

1. 3 розвитком фабричної промисловості швидко зростали міста, які стали центрами фабрично- заводської промисловості, а також політичними і культурними центрами держави.

2. Збільшувалася чисельність міського населення внаслідок:

• зростання фабрично-заводської промисловості, яка розміщувалася у містах;

• аграрної революції, яка призвела до переселення значної частини сільського населення у міста;

• значного зростання чисельності населення в країнах Європи.

3. Відбуваються значні міграції населення як усередині країн, так і за її межами.

4. Розвиток торгівлі і транспорту, будівництво каналів, шосейних шляхів допомагало долати замкнутість окремих районів, давало змогу пом’якшувати наслідки неврожаїв.

5. У життя людей входять різноманітні технічні досягнення і винаходи:

• залізниця;

• парові двигуни на флоті;

• автомобіль, велосипед (фабричне виробництво велосипедів налагодив у 1866 р. у Франції Е. Мішо).

6. Вдосконалювали старі і будували нові дороги.

7. Було введено єдиний тариф на оплату поштових відправлень.

8. Використовували поштові марки.

9.Поширення набули швейні машини.

10. 3 1839 р. почали використовувати мистецтво фотографії.

11. З’являється ручна стрілецька зброя, яку вдосконалив американський зброяр С. Кольт (револьвер Кольта).

12. У будівництві міст почали використовувати нове планування вулиць.

13. З’являються передмістя з заводами й робітничими кварталами.

14. Використовують нові будівельні матеріали — метал, скло, бетон.

15. З’явилися нові меблі — дивани, крісла тощо.

16. Змінювався і побут:

— у багатьох містах почали брукувати вулиці;

— з кінця ХVIII ст. вулиці освітлювали олійними лампами;

— з’явилися гасові лампи, стеаринові свічки;

— з’явилася електрика;

— широкого використання набули паперові шпалери;

— почали будувати будинки з водопроводом;

— винайдено радіо;

— з’явилися перші автомобілі та літаки.

17. Село залишалося відсталим, забитим.

18. Чимало бідних селян переселялися до міст, де ставали робітниками. Вони працювали по 12—14 годин на день за мізерну платню. Дітей брали на роботу з семи років.

Основні риси міжнародного

життя

 

І. Створювалася колоніальна система

1. Країни розвивалися нерівномірно.

2.Західноєвропейські держави створювали колоніальну систему.

3.Значна частина країн (наприклад, Латинська Америка) була обплутана різними формами економічної залежності.

Значення колоній для країн Європи:

— джерело дешевої сировини;

— ринки збуту товарів;

— вигідні місця для експорту капіталу;

— великі резерви дешевої робочої сили;

— резерви для поповнення провідних країн Європи солдатами;

— плацдарм для захоплення нових територій.

4. У багатьох колоніях зростали національно- визвольні рухи.

5. Загострювалися суперечності між метрополіями і колоніями.

II. Відбувалися безперервні війни

• Загострювалися суперечності між основними індустріальними державами світу за переділ уже поділеного світу, за переділ колоній, за загарбання нових земель, за розширення ринків збуту своїх товарів.

• Наростало збройне суперництво держав, що супроводжувалося численними війнами:

— наполеонівські війни — кінець ХVIII ст. — 1815р.;

— громадянська війна у США — 1861—1865 pp.;

— інтервенція розвинених держав у Китай — 1851—1865 pp.;

— Кримська війна — 1853—1856 рр.;

— австро-прусська війна — 1866 p.;

— франко-прусська війна — 1870 — 1871 pp.;

— російсько-турецька війна — 1877—1878 pp.;

— іспано-американська війна — 1898 р. та ін.

Ідеологія — система ідей і поглядів (політичних, правових, філософських, релігійних, естетичних, моральних тощо), що виражають корінні інтереси, ідеали якогось класу чи іншої соціальної групи.

Індустріальне суспільство — суспільство, в якому завершено процес створення великої, технологічно розвиненої промисловості й основу життя та діяльності якого становить промислове виробництво товарів.

Колонія — територія або країна, що перебуває в політичній та економічній залежності від метрополії. Безпосереднє грабування колоній метрополіями, експлуатація їхніх жителів і природних ресурсів, обтяжливі податки й побори закріплювали та посилювали економічне і політичне відставання колоній.

Колоніалізм — система воєнно-політичного та економічного поневолення слабкорозвинених країн сильнішими державами.

У XVI — XVII ст. великими колоніальними державами стали Іспанія, Португалія, Голландія, пізніше Велика Британія, Франція, а наприкінці XIX — на початку XX ст.— Німеччина, США.

Метрополії — країни, що володіли колоніями.

Політичні партії — організації, які виражають думки різних верств населення та борються за їхні голоси перед кожними виборами.

Промислова революція (промисловий переворот) — глибокі якісні зміни в житті суспільства, пов’язані з переходом від заснованого на ручній праці мануфактурного виробництва до машинного фабричного виробництва.

Ринкові відносини — сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну.

Технічний прогрес — розвиток техніки і винахідництва.

Цивілізація — рівень суспільного розвитку, матеріальної та духовної культури народу на певному історичному етапі.

 

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка