Історія України опорні конспекти 9 клас

Освіта

На українських землях, що входили до складу Російської імперії

Царизм проводив антиукраїнську політику.

Цій меті підпорядковувалася мережа освітніх закладів.

1803 р. Видано “Попередні правила народної освіти”.

1804 р. Було видано “Статут університетів” та “Статут навчальних закладів, підвідомчих університетам”.

Згідно з цими документами в Україні діяли чотири типи навчальних закладів.

1. Парафіяльні - для дітей найнижчих станів, їх відкривали при церковних парафіях і вони були початковими.

Навчання тривало 4—6 місяців у селах і до одного року в містах. Дітей навчали читати, писати, елементарних арифметичних дій, основ православної релігії.

Навчання проводилося російською, мовою.

У деяких селах діяли дяківські школи, які утримувалися на кошти батьків, діти у них навчалися українською мовою, читали буквар, часослов і псалтир, співали церковних пісень.

Навчальні заклади Волинської, Київської, Подільської губерній було віднесено до Віденського навчального округу і викладання велось польською мовою.

Після поразки повстання 1830—1831 pp. тут було запроваджено навчання російською мовою:'

Для початкових шкіл характерна:

• нестача підручників;

• нестача приміщень;

• низька матеріальна забезпеченість.

Працювало лише 1300 початкових шкіл, у яких навчалося 67 тис. учнів. Більшість населення України було неписьменним.

1804 р. Було видано спеціальний указ, що забороняв навчання українською мовою.

2.Повітові училища — це дво- і трикласні училища для дворян, купців, урядових службовців, ремісників.

Розвиток ринкових відносин вимагав розширення мережі професійних закладів.

• 1804 р. У Чернігові було відкрито перше в Україні ремісниче училище;

у Полтаві — училище для підготовки службовців державних установ.

• 1827 р. Школа часописів у Полтаві.

В Одесі відкрили садівниче училище, у Харкові — землеробне училище.

• 1828 р. Школа бджільництва на Чернігівщині у с. Пальчик Конотопського повіту. Її засновник Петро Прокопович. У 1814 р. першим у світі сконструював рамковий вулик, який дав змогу збирати мед без попереднього знищення бджіл, як робилося раніше.

• 1834 р. Училище торговельного мореплавства у Херсоні, яке готувало професійних моряків і суднобудівельників.

У Криму — училище виноробства й садівництва.

У деяких містах — фельдшерські училища.

• 1851р. Поблизу Харкова було відкрито землеробську школу, яка готувала агрономів.

На західноукраїнських землях під владою Австрійської імперії  діяли трикласні початкові школи, які з 1805 р. перейшли під відання церкви, що супроводжувалося посиленням її контролю над навчальним процесом і збільшенням кількості релігійних дисциплін. Законом 1813 р. австрійський уряд переклав будівництво та утримання шкіл на плечі селян.

Після революції 1848—1849 pp. трикласні початкові школи стали чотирикласними, бо учні вивчали й основи сільськогосподарських практичних знань у галузі землеробства, садівництва, городництва, бджільництва і шовківництва. Шкільна освіта зосереджувалася в руках держави. Навчання проводилося українською мовою. Всього навчалося лише 14% дітей шкільного віку. У багатьох містах і селах почали працювати недільні школи-читальні для дорослих. Навчання у них велось українською мовою. У Галичині їх налічувалося 60, на Закарпатті — 9, у Північній Буковині — 1.