Історія України опорні конспекти 9 клас

Спроба царського уряду вирішити селянське питання в першій половині XIX ст.

1.1801 р. Олександр І видав указ про право купців, міщан і державних селян купувати незаселені землі та вести на цих землях господарство, використовуючи найману працю.

2.1803 р. Указ царя “Про вільних хліборобів”, що надавав поміщикам право (за взаємної згоди) відпускати селян-

кріпаків та їхні родини на волю з землею за викуп.

Утім цей указ становища не змінив, оскільки:

• селяни-кріпаки були основною робочою силою поміщиків і втрачати їх вони не хотіли;

• селяни-кріпаки не мали коштів для свого викупу.

3.1808 р. Було заборонено продавати селян на ярмарках.

4.1809 р. Засилати їх на каторгу без рішення суду.

5. 1817 р. Була здійснена спроба домовитися з поміщиками Полтавської та Чернігівської губерній про скасування кріпосного права за умови, що селяни отримають особисту свободу, але залишаться без землі.

6.1839—1841 pp. Реформа управління державними селянами:

• ліквідовувалася панщина державних селян та оренда державних маєтків;

• селяни повинні були сплачувати державний оброк.

7. 1847 — 1848 pp. Царський уряд провів на Правобережжі інвентарну реформу. Вона обмежила панське свавілля і впорядкувала повинності селян. Встановлено чіткий порядок відбування панщини й точно визначено кількість днів, протягом яких селяни мали працювати на поміщиків (панщину обмежено трьома днями на тиждень). Царський уряд хотів цим кроком привернути селянство на свій бік у боротьбі з польськими поміщиками, які брали участь у польському визвольному русі.

Факти, що свідчать про зародження ринкових відносин

1. Руйнувався натуральний характер господарства.

2. Зростала товарна продукція, призначена на продаж.

3. У сільськогосподарському виробництві поглиблювалася спеціалізація окремих районів.

4. Упроваджувалося і зростало вирощування технічних культур — цукрових буряків, конопель, тютюну, льону.

5. Відбувалося технічне вдосконалення виробництва, використання машин, поліпшення знарядь праці (стало більше вдосконалених залізних плугів і борін, культиваторів, сівалок, молотарок, жниварок, кінних грабель, віялок, січкарень).

6. Удосконалювалися способи обробітку ґрунту, поширювалося їх угноєння, подекуди застосовували вапнування та меліорацію, використання досягнень агрохімії.

7. Поширювалося застосування найманої праці (перші наймані сільськогосподарські робітники з’явилися на півдні України).

8. Панські маєтки почали здавати в оренду купецькому й лихварському капіталу.

Таким чином, криза феодально-кріпосницької системи проявлялася в:

• розвитку товарно-грошових відносин;

• проникненні ринкових відносин у сільське господарство;

• занепаді кріпосницької мануфактури.

Товарне виробництво — таке виробництво, за якого продукти виробляли не для власного споживання, а для продажу. Ринок — економічні відносини у сфері обміну, що забезпечують продаж товарів на основі попиту і пропозиції, свободи господарської діяльності.

Повсякденне життя українців у селі

Подвійний характер домашньої праці й панщини лягав на селянок, тому за рівнем смертності жінок працездатного віку Україна в першій половині XIX ст. посідала перше місце у Європі.

Важким тягарем для населення було постування, яке щорічно охоплювало 180 днів. У цей період заборонялося вживати м’ясо, сало, молочні продукти, тому селяни часто хворіли. Важка праця і недоїдання викликали різноманітні хвороби.

Село ще довго жило в занепаді й нужді. Часті неврожаї, голодні роки були постійними супутниками життя селянина. Селянські хати були убогими, малими, темними, освітлювалися

олійними каганцями або лучиною. Жили селяни часто разом з худобою. Не було у селянина ні ліжка, ні стільця, ні ножа і виделки, не було ніяких виробів мануфактур. Сільські вулиці були болотистими, містки дірявими.

Селянство жило у величезній нужді і терпіло великі знущання від своїх панів. Майже всюди селяни були неграмотними. У середині XIX ст. 98% дітей у сільській місцевості взагалі не відвідували школи.