Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 9 клас

Українська автономістська ідея

Заходи українського дворянства щодо відновлення автономії України

Українську течію суспільно-політичного руху започаткувала українська козацька старшина, з якої вийшли діячі першої хвилі українського національного відродження. Одержавши дворянство, нащадки козацької старшини повинні були підтвердити свої права на цей титул на підставі родинних документів, що і спричинило хвилю обурення. Вони стали вимагати відродження власної державності. Лідерами були:

Василь Полетика,

Роман Маркович,

Тимофій Калинський,

Федір Туманський та інші

Вони прагнули:

• відстояти свої права і привілеї;

• зберегти місцеву правову систему, що базувалася на Литовських статутах;

• відновити козацьку армію;

• захищати ідею автономії України.

Необхідність документально підтвердити права козацької старшини викликала інтерес до історії. Почали збирати та публікувати історичні джерела і пам’ятки історичної думки, видавати журнали та альманахи, створювалися історичні товариства. Появляються узагальнювальні праці з історії України. Таким чином, поширювалися історичні знання про минуле України і це було найвизначнішим чинником утвердження масової національної свідомості.

Висновки

1. Козацька старшина зробила історико-культурне обґрунтування національної ідеї, здійснюючи культурно- просвітницьку діяльність, сприяючи зростанню масової національної свідомості.

2. Згодом вона втратила інтерес до боротьби за автономію, почала дбати лише за особисті інтереси, фактично кинувши український народ напризволяще.

Місія В. Капніста в Берліні

У1787 р. Василь Капніст — полтавський дворянин — очолив групу автономістів, які опрацьовували проект відновлення козацького війська.

На доручення козацької старшини він у 1791 р. поїхав із таємною місією до Німеччини, щоби викласти свій план відокремлення України від Росії та приєднання її до Пруссії. Вів переговори з представниками прусських урядових кіл про можливість надання допомоги українському національно - визвольному рухові, але відповідь Пруссії була обережною, не вселяла надії. Переважна більшість місцевої верхівки, запідозривши

В. Капніста в провокації, не підтримала таких радикальних заходів.

Василь Капніст написав “Оду на рабство”, в якій висловлював обурення запровадженням кріпацтва в Україні, засуджував політичне поневолення України російським царизмом.

Василь Васильович Капніст

(1758-1823)

Видатний український письменник, громадсько-політичний діяч, глибокий патріот України, який палко любив свій край і все життя мріяв про відновлення автономії України, про відродження козацтва та гетьманського правління.

У радянській історіографії ім’я Капніста замовчували. В умовах незалежності України ми повертаємося до цього імені, вважаючи його одним із патріотів України.

Капністи були вихідцями з аристократичної сім’ї з Греції. Дід вів боротьбу проти турецького ярма, у 1711 р. змушений був утекти до Росії. Батько В. Капніста вступив на військову службу, став миргородським полковником, оженився на Софії Андріївні Дуніній-Барській, яка походила зі старовинного козацького роду (дід матері був одним із соратників І. Мазепи). Василь Капніст народився в с. Обухівка на Полтавщині. Він був шостою дитиною у сім’ї. Діти виросли в оточенні козаків та козацької старшини, батьки виховували їх у патріотичному дусі.

Навчався в Петербурзі у військовій школі. Деякий час перебував на військовій службі, яку залишив у 1775 р. заради літературної діяльності. У 1782 — 1783 pp. перебував на державній службі, працюючи контролером у Головному поштовому управлінні. Згодом він обіймав лише виборні посади. Користувався авторитетом серед дворянства.

У 1782 р. Василя Капніста обрали головою (предводителем) дворянства Миргородського повіту, а в 1785 р. — всього Київського намісництва.

У 1788 р. В. Капніст їздив до Петербурга з петицією від українського дворянства про зловживання російської адміністрації

в Україні, але добитися правди не вдалося. Цього року він очолив групу зі складання “козацького проекту” про відновлення козацького війська, який теж не знайшов підтримки у Петербурзі.

З 1802 р. В. Капніст — генеральний суддя Полтавської губернії, а згодом — директор народних училищ Полтавської губернії (обов’язки директора виконував безкоштовно).

Як літератор Василь Капніст писав вірші, оди, сатири.

У 1794 р. написав комедію “Ябеда”, в основу якої покладено судовий процес автора з поміщицею Тарнавською за незаконно захоплену у нього землю. П’єсу було поставлено на столичній сцені, але згодом її заборонили.

Василь Капніст добре знав декабристів П. Пестеля, С. Муравйова-Апостола та інших, вони неодноразово збиралися у його домі.

Сім’я Капніста була тісно пов’язана з українською культурою та побутом. Його діти теж зробили внесок в українське національне відродження: син Олексій мав зв’язки з кирило-мефодіївцями, другий син, Семен, займався наукою, уклав словник української мови, дочка Софія — поетеса, була близько знайома з М. Гулаком, В. Білозерським, О. Навроцьким, у багатьох питаннях поділяла їхні погляди.