Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 9 клас

Наполеонівська армія в Україні

Наполеонівська армія (частини австрійських, польських і саксонських військ, тридцятитисячний корпус) окупувала західні повіти Волині (Ковельський, Володимирський, Луцький і частину Лубенського), розгромивши 3-ю російську армію, якою керував генерал А. Тормасов.

Населення чинило опір:

• створювали дружини самооборони;

• формували партизанські загони.

Далі вглиб України загарбники не просувалися.

У вересні 1812 р. російські війська за взаємодії з місцевим населенням витіснили наполеонівські війська з Волині. Наприкінці серпня 1812 р. невеликі загони кінноти противника просочилися на Чернігівщину, але їх швидко ліквідували регулярні війська й дружини самооборони. Спеціально призначеному для захоплення Києва корпусу наполеонівських військ не вдалося навіть прорватися до української столиці.

Київський військовий гарнізон було приведено в повну бойову готовність:

• сформовано кінний патрульний полк;

• навколо міста зведено нові укріплення;

• ще до війни проведено значну роботу з перебудови і дальшого зміцнення Печерської фортеці — головної військово - оборонної споруди Києва.

Висновок

Зустрівши несподіваний опір українського народу, загарбники змушені були відмовитися від намірів просуватися вглиб України.

Мета (мотиви) участі українців у війні:

• оборонити рідну землю від чужоземних загарбників;

• відновити автономію України або її незалежність (такими були сподівання частини українського дворянства та інтелігенції);

• сподівалися на поліпшення своєї долі;

• звільнитися від кріпацтва і здобути волю;

• повернути собі козацькі привілеї з наділенням земельних ділянок.

Форми участі українського народу у війні з армією Наполеона

1. Військо поповнювалося українським населенням (з селян-кріпаків).

Усього Україна надала 68,9 тис. ратників і козаків, у тому числі 33,4 тис. кінних.

2. Регулярній армії Україна постачала продовольство, фураж, вози, коні, воли тощо.

3. На різні військові потреби населення України зібрало 10 млн крб, 13,5 пудів срібла, кілька кілограмів золота.

4. Створювалися ополчення для поповнення армії.

В Україні ополчення складалося з козачого і земського:

• козацькі полки формувалися з добровольців. їм обіцяли, що після закінчення війни всі воїни українських козацьких полків разом зі своїми сім’ями вважатимуться належними до вільного козацького стану з наділеними земельними ділянками;

• у липні 1812 р. Олександр І видав маніфест про створення земського ополчення, до якого кріпаків набирали за згодою поміщиків, а вихідців з інших станів — добровільно. Втім уряд, наляканий масовим вступом до ополчення кріпаків, які сподівалися таким шляхом здобути волю, обмежив набір ополченців в Україні двома губерніями — Полтавською та Чернігівською.

Усього Україна надала для козацького і земського ополчення майже 70 тис. осіб.

Активну участь у формуванні ополчення брав український письменник Іван Котляревський, за що був удостоєний медалі царя на Володимирській стрічці в петлиці та з діамантовим перстнем.

Козацькі полки та ополчення:

• несли прикордонну службу;

• охороняли тил діючої армії;

• здійснювали розвідувальні та винищувальні рейди в тил противника.

5. Українські полки брали безпосередню участь у бойових діях.

У Бородінській битві:

• прославилися полки, в яких було багато українців (Малоросійський, Полтавський, Харківський, Сумський, Ізюмський, Охтирський, Новоросійський, Волинський, Катеринославський, Глухівський та інші);

• солдати-українці проявляли велику мужність і героїзм:

— солдати Чернігівського полку Ф. Дрига, Т. Марченко, С. Шило, П. Мелешко, М. Власенко прорвалися в позиції противника, захопили гармату і відкрили з неї вогонь;

— солдати Київського драгунського полку Я. Колесник,

О. Складнюк, І. Синиця, І. Козлик сміливо атакували ворога, який захопив російські гармати, змусивши його безладно втікати.

У Лейпцизькій “битві народів” брали участь вісім українських козацьких полків.

6. Українці брали участь у партизанській війні. Партизанські ватажки з України:

• Федір Потапов (обрав собі ім’я Самусь — на честь відомого українського козацького полковника XVIІІ ст. — сподвижника Семена Палія). Був солдатом Єлисаветградського полку, його поранили в Бородінській битві, потрапив у полон, втік і організував партизанський загін;

• Єрмолай Четвертак (Четвертаков) — потрапив у полон на Смоленщині, втік, з місцевого населення організував партизанський загін.

7. На потреби війни працювали українські заводи: шосткінський на Сумщині — виробляв порох; київський завод “Арсенал” - виготовляв зброю.

Переслідування противника українськими полками (18) жовтня 1812 р. Наполеон змушений був залишити Москву.

1. У бойових діях проти ворога, який відступав, брали участь такі полки: два бузьких, два полтавських, три київських.

2. Ескадрон Херсонських козаків під командуванням В. Скаржинського здійснив успішний партизанський рейд територією Білорусі та Литви.

3. З населення Українського Полісся було сформовано загони “лісових козаків” і вони брали участь у воєнних операціях проти наполеонівських Військ.

4. Велике з’єднання українських і донських козаків пройшло тилами наполеонівської армії аж до Варшави.

5. 40-тисячне з’єднання українського ополчення, у складі якого були добровольці Чернігівської та Полтавської губерній, переслідувало наполеонівську армію під час її відступу. Вони найбільше прославилися під час облоги та взяття фортеці Замостя на території Польщі, яку обороняли наполеонівські війська.

Участь українців у закордонному поході російської армії

Грудень 1812 р. Лише кілька тисяч солдатів розгромленої

наполеонівської армії перейшло кордон Російської імперії.

1. Вісім українських полків брали участь у “битві народів” восени 1813 р. під Лейпцигом.

2. У березні 1814 р. шість українських полків у складі російської армії увійшли до столиці Франції.

3. Ще кілька місяців українським козакам і ополченцям довелося нести гарнізонну службу в населених пунктах Франції, Німеччини й Польщі. їм пощастило побачити життя селян у країнах, де кріпосне право було вже скасовано, а також познайомитися з демократичними ідеями Французької революції наприкінці XVIII ст.

Подальша доля українців — учасників війни

1. Солдати з України, які служили за масовим рекрутським набором під час війни в російській армії, тепер були звільнені з лав регулярної армії і повинні були знову стати кріпаками.

2. Як тільки українські ополченські полки повернулися з-за кордону в Україну, їх негайно реорганізували у звичайні військові частини російської армії, а частину розформували і солдати повинні були повернутися до кріпацьких обов’язків.

3. У 1816 р. всі привілеї у козаків відібрали, а їх самих повернули до попереднього стану. Чимало з них у 1820 — 1825 pp. виїхало на Кубань, де вони зміцнили сили Кубанського війська.

Наслідки війни

1. Після ліквідації наполеонівської імперії Росія стала одним з головних учасників реакційного Священного союзу держав-переможниць і перетворилася на жандарма Європи.

2. Самодержавно-кріпосницька дійсність не зазнала після війни жодних змін.

3. У Російській імперії запанувала реакція, провідником якої був фаворит царя — генерал Аракчеев.

4. Після перемоги Росії над Наполеоном жодних зрушень щодо України не сталося, автономії не було відновлено.

5. Втрати українців у війні становили близько 6 тис. осіб. Вони віддали життя за кращу долю своїх сімей, для України, але її не одержали.

6. Після війни поміщики піддавали селян ще більшим утискам і знущанням, переклавши на низи весь тягар воєнних збитків.

7. Боротьба з наполеонівським нашестям і закордонний похід російської армії піднесли національний дух народів російської імперії, підштовхнули їх до боротьби проти кріпосництва і самодержавства.