Історія України опорні конспекти 9 клас

Вступ

Українське національне відродження

Російська та Австрійська імперії проводили на українських землях, які входили до її складу, колоніальну політику, що будувалася на таких принципах:

• уніфікації — зведенні різноманітних проявів життя в різних національних районах держави до єдиних зразків;

• бюрократизації — посиленні ролі чиновників, за допомогою яких імперські уряди управляли населенням, позбавленим самоврядування;

• денаціоналізації — насадженні мови панівної нації, поглинанні національних культур культурою панівної імперської нації.

Колонізаторська політика російського царизму та австрійського уряду в Україні призвела до зростання протидії цій політиці з боку національно свідомої частини українського суспільства, а також до активізації українського національного руху.

Ці процеси дістали назву “українське національне відродження”, що тривало з кінця XVIII до XX ст. Мета цих процесів:

— консолідація української нації;

— відновлення української державності.

Українське національне відродження ґрунтувалося на:

• попередніх досягненнях українського народу:

• традиціях української державності;

• матеріальній і духовній культурі.

Найкращі умови для українського відродження — Подніпров’я.

Причини:

• ще збереглися традиції недавнього державного автономного устрою;

• залишки вільного козацького стану;

• збереглася колишня козацька старшина, переведена у дворянство.

Що сприяло українському національному відродженню

• Французька революція кінця ХVIII ст., що проголосила “права народів”.

• Поширення романтизму як художньої течії в літературі та мистецтві.

Напрями національно-культурного відродження

1. Етнографічний (видавали українські фольклорні збірки).

2. Літературно-мовний (видання журналів та альманахів).

3. Театрально-драматичний.

4. Історичний (збирання і публікування історичних джерел та пам’яток, створення історичних товариств, написання узагальнювальних праць з історії України тощо).

Примусова асиміляторська політика обох монархій постійно загрожувала самому існуванню українського народу, розірваному російсько-австрійським кордоном, хоча він був одним із найбільших серед народів Європи. Отож потрібне було національне відродження українського народу та визволення його від колоніального гноблення.

Отже, українське питання набувало міжнародного характеру, бо в обох імперіях існувало постійне вогнище соціально- політичного напруження, що поширювалося і на сусідні країни.

Чеський письменник Кароль Гавлічек-Боровський писав: “Доки не буде виправлено кривди, завданої українцям, доти неможливий справді міжнародний спокій”.

Асиміляція — прищеплення мови, культури, звичаїв та релігії панівної нації підкореній.