Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 9 клас

Соціальне становище українського населення

Основна земля була в руках дідичів (поміщиків).

У 20-х роках XIX ст. у Східній Галичині налічувалося 5429 поміщицьких господарств, які володіли 91% усієї землі, у Північній Буковині поміщики володіли 69% землі, у Закарпатті — 90%.

Селяни виконували панщину (3 - 5 днів на тиждень), сплачували чинші.

Тягарем на плечі селянина лягали:

• додаткова панщина — праця влітку;

• шарварки — державна повинність кріпаків щодо будівництва і ремонту доріг;

• право пропінації - селян змушували брати за гроші або за відробіток панську горілку;

• проблеми сервітутів - тобто лісів і пасовищ, за користування якими селяни мусили сплачувати визначені поміщиками ціни;

• монополія поміщиків на млини;

• повинності селян на користь держави;

• військова служба (служба у цісарському війську тривала 14 років).

Вартість лише повинностей, що їх опубліковували, становила 84,7% річного доходу селянських господарств. Для західноукраїнських земель було характерним:

• малоземелля. До середини XIX ст. 2/3 селян не мали мінімуму землі, щоб забезпечити засоби існування своєї сім'ї;

• безробіття;

• низький рівень життя;

• перенаселення;

• важке кріпосницьке гноблення, яке було навіть тяжчим, ніж у Росії внаслідок малоземелля;

• часті стихійні лиха — посухи, неврожаї, епідемії, які значно погіршували становище селян;

• під час голоду селяни їли кропиву, гірчицю, кору дерев, а бували випадки, що їли трупи померлих людей.