Історія України опорні конспекти 9 клас

Термінологічний словник

Автономія — самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених Конституцією.

Агресія — незаконне застосування сили однієї держави (чи групи держав) проти іншої, яке має на меті загарбання території, ліквідацію чи обмеження політичної незалежності, насильницьке підкорення народу (нації).

Адміністративно-державний устрій — система територіальної організації держави, коли територія держави поділяється на певні частини — адміністративно-територіальні одиниці (краї, області, провінції, губернії тощо), в яких створюються і функціонують органи державної влади й управління на місцях.

Асиміляція — добровільний або вимушений процес розчинення (втрата традицій, мови тощо) самостійного раніше народу в середовищі Іншого, зазвичай, численнішого.

Бюрократія — верства вищих чиновників, вища чиновницька адміністрація.

Відродження — доба духовного і культурного розквіту європейської цивілізації в період переходу від середньовіччя до індустріального суспільства.

Гуманізм — ставлення до людини як до найвищої цінності, захист прав особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв здібностей.

Демографія — наука, що вивчає склад і рух населення та закономірності його розвитку.

Демократія — народовладдя, форма політичного та економічного устрою суспільства, заснована на визнанні народу основним джерелом влади.

Децентралізація — перехід і зосередження частини функцій центральної влади до місцевих органів самоврядування.

Діаспора — уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їхніх нащадків, що проживають поза її межами, розселеною по різних країнах народу, вигнаного обставинами або панівною владою за межі батьківщини.

Експансія — загарбання чужих територій, ринків, джерел сировини; економічне та політичне поневолення інших народів.

Еміграція — добровільне або вимушене переміщення населення з країн постійного проживання в інші країни.

Етнос — спільнота людей, об’єднаних спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, самосвідомістю та назвою.

Ідеологія — система політичних, правових, моральних релігійних, естетичних і філософських поглядів та ідей, у яких усвідомлюється й оцінюється ставлення людей до дійсності.

Імперія — велика держава, що виникла внаслідок загарбання чужих територій.

Індустріальне суспільство — суспільство, в якому завершено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості.

Інтелігенція — соціальний прошарок людей, професійно зайнятих розумовою працею, розвитком та поширенням культури в суспільстві.

Капіталізм — суспільно-економічний устрій, заснований на приватній власності на засоби виробництва й експлуатації найманої праці капіталом.

Колоніалізм — політичне, економічне й духовне поневолення менш розвинених у соціально-економічному аспекті країн панівними класами метрополії.

Колонізація — заселення вільних територій на окраїнах власної країни; заснування поселень у залежній країні; перетворення незалежної країни на колонію через військове, економічне та політичне поневолення її іншою країною.

Колонія — країна або територія, що позбавлена самостійності та перебуває під владою іноземної держави.

Метрополія — держава, що володіє колоніями.

Меценат — багатий покровитель наук і мистецтв.

Міграція — пересування, переміщення.

Модернізація — оновлення, вдосконалення, надання чомусь сучасного вигляду.

Національне гноблення — утиски, яких зазнають у багатонаціональних державах національні меншини, що проявляються у забороні народної мови, фольклору, традицій, релігії тощо.

Національно-визвольний рух — боротьба народів колоніальних і залежних країн за своє національне й соціальне визволення.

Нація — історична спільнота людей, що з’являється у процесі формування спільності території, економічних зв’язків, мови, етнічних особливостей культури та характеру.

Опозиція — протидія, опір певній політиці; організації, партії, групи, особи, що виступають проти уряду, системи влади, панівної думки тощо.

Пацифізм — течія, прихильники якої засуджують будь-яку війну та наполягають на мирному вирішенні суперечок і конфліктів.

Радикалізм — прагнення до корінних, рішучих методів і дій.

Реакція — політичний, економічний та ідеологічний опір панівних класів, що віджили, суспільному прогресові; прагнення закріпити або поновити старі порядки методами масового терору й насильства.

Революція — докорінна якісна зміна, докорінний переворот у житті суспільства, який приводить до ліквідації віджилого суспільного ладу й утвердження нового.

Репресії — каральні заходи держави проти своїх громадян, що порушують їхні політичні, економічні, особисті права та свободи.

Республіка — форма державного управління, за якої державна влада належить виборним представницьким органам.

Реформа — перетворення, зміни, нововведення.

Соціальний — суспільний; пов’язаний із життєдіяльністю й відносинами людей у суспільстві.

Суверенітет — самостійність, незалежність держави у зовнішніх і внутрішніх справах.

Централізація — зосередження керівництва, управління в єдиному центрі.

Цивілізація — рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий цим суспільством.

Шовінізм — агресивна форма націоналізму, в основі якої лежить проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка