Історія України опорні конспекти 9 клас

Освіта

Початкова освіта

1864 р. Реформа освіти.

Усі типи початкових шкіл дістали назву початкових народних училищ:

• однокласних з трирічним терміном навчання;

• двокласних, у яких навчалися п’ять років;

• у 1872 р. більшість повітових початкових училищ реорганізували в шестирічні міські училища.

У цих школах навчали Закону Божого, читання, письма та чотирьох дій арифметики. Навчання велося російською мовою. Зростала кількість початкових шкіл.

Наприкінці XIX ст. їх було 17 тис., але вони охоплювали лише третину дітей.

70% дітей залишалися поза школою.

Чимало народних училищ відкривали земства. Популярність земських шкіл постійно зростала. З 1877 р. по 1898 р. у Лівобережній Україні і на півдні їх кількість зросла з 1112 до 3179. Земства збільшили асигнування на утримання та будівництво шкіл з 1871 р. по 1895 р. у 6 разів.

У цей період жив геніальний педагог Костянтин Ушинський (1824—1871), який став основоположником нової педагогіки. Написав свій твір “Рідне слово”, який перевидавали різними мовами 150 разів. Він засуджував русифікацію освіти в Україні.

На західноукраїнських землях 1869 р. Реформа освіти.

Було запроваджено обов’язкове навчання всіх дітей віком до 14 років.

Утім, більшість дітей не відвідувала школу через бідність, відсутність шкільних приміщень і вчителів.

На західноукраїнських землях неписьменних було70—75%, а в гірських районах — 90% населення.

Українську мову в початковій школі не було заборонено, але через відсутність українських учителів у багатьох школах Східної Галичини навчання велося польською мовою, у Північній Буковині — німецькою, в Закарпатті — угорською.

Справою поширення приватних українських шкіл займалося педагогічне товариство “Рідна школа”, засноване 1881 р. Велику роль відіграло товариство “Просвіта”, яке мало право друкувати підручники українською мовою.