Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України опорні конспекти 9 клас

Основні течії суспільно-політичного руху 50—60-х років XIX ст. на західноукраїнських землях

Активізація українського національного руху у другій половині XIX ст. проявилася на західноукраїнських землях у двох суспільно-політичних течіях — москофілів і народовців.

Москвофіли — реакційна течія в суспільно-політичному русі Галичини, Буковини і Закарпаття, що орієнтувалася на Москву. Вона об’єднувала консервативно налаштовану інтелігенцію, духовенство та сільську буржуазію, які покладали надії на допомогу від Росії у боротьбі проти поляків, угорців румунів та прагнули єдності з російським народом.

Ідеологи москвофілів — Д. Зубрицький, Г. Купченко, А. До- брянський.

Вони видавали російською мовою свою газету “Слово”, журнали “Галичанин” і “Лада”.

1866 р. Орган москвофілів “Слово” заявив, що немає українців, є єдиний великий російський народ від Карпат до Камчатки і єдина російська мова, а тому не варто взагалі творити українську літературу.

Після придушення революції чимало відомих галичан, які раніше були палкими поборниками ідеї самостійного розвитку українського народу, тепер заявили про національно- культурну єдність з великою Росією та почали шукати підтримки у неї.

Серед цих людей опинилися поет І. Гуталевич, письменник Б. Дідицький, член трійці Я. Головацький, який 1848 р. був професором української мови й літератури у Львівському університеті. У 1867 р. він переїхав до Росії, де обійняв посаду голови Археографічної комісії у Вільні.

Москвофіли (їх спершу називали “старорусинами”, “твердими русинами”) одержували фінансову допомогу від офіційних і деяких інших кіл Росії.

Висновок

Москвофіли штовхали українців на шлях національного самозречення, маючи за таку позицію щедру фінансову підтримку з Росії.

Народовці — діячі культурницького, згодом політичного руху Галичини, які під впливом українського національного руху в Наддніпрянщині почали на західноукраїнських землях культурницьку роботу, що повинна була сприяти національному відродженню.

Народовці виступали за:

• єдність усіх українських земель;

• розвиток єдиної української мови на основі народної говірки.

Діяльність народовців:

• засновували часописи (“Мета”, “Вечорниці”, “Нива”, “Русалка”), що користувалися успіхом у молоді, але через брак коштів існували недовго;

• засновували народні бібліотеки;

• у 1861 р. було створено товариство “Руська бесіда”, при якому виник перший український професійний театр (1864 p.);

• організовували гуртки художньої самодіяльності;

• влаштовували концерти і творчі вистави;

• у Львові відкрили друкарню;

• у 1867 р. заснували журнал “Правда”, в якому друкували твори П. Куліша, І. Нечуя-Левицького, М. Драгоманова та інших.

Висновок

Народовці стали справжніми носіями національної ідеї й підхопили традиції національного руху попередніх десятиліть у Галичині.