Історія України опорні конспекти 9 клас

Журнал “Основа” (видавався у 1861—1862 pp.)

У Петербурзі члени громади гуртувалися навколо журналу “Основа”, засновники якого заможні українці Василь Тарновський і Григорій Галаган. Редакторами журналу були М. Костомаров, В. Бєлозерський, П. Куліш. У журналі публікувалися наукові праці з історії України, етнографічні матеріали, твори Т. Шевченка, Марка Вовчка, Л. Глібова.

Журнал “Основа” зосередив свою увагу на захисті української мови, літератури, права народу на здобуття освіти рідною мовою, виданні навчальної і науково-популярної літератури для простого люду. Тираж журналу становив від 800 до 1000 примірників. Усього вийшло 12 номерів 1861 року та 10 номерів  — 1862 року. У зв’язку з наступом політичної реакції журнал “Основа” у 1862 р. припинив своє існування.

За короткий час він встиг зробити значний вклад у піднесення національної свідомості розкиданих по всій імперії українців і дав поштовх до розгортання масового національного руху в Україні.

Володимир Антонович

(1834-1908)

Народився в містечку Махнівці Бердичівського повіту Київської губернії у сім’ї збіднілого польського шляхтича — нащадка князів Любомирських.

У 1850 р. після закінчення Одеської гімназії вступив на медичний факультет Київського університету, але зрозумів, що медицина не його покликання. Після першого року навчання залишив університет.

У 1856 р. знову вступив до Київського університету на історико-філологічний університет, який закінчив 1860 р. з кандидатським ступенем. В. Антонович захоплювався творами французьких просвітників XVIII ст. — Монтеск’є, Руссо, Вольтера та інших, а також поезією Т. Шевченка, українськими козацькими літописами XVII ст.

В. Антонович був переконаний, що український народ має право на власне національне відродження. На сторінках журналу “Основа” опублікував статтю “Моя сповідь” (1862 p.), у якій закликав шляхтичів-поляків, що жили в Україні, служити українському народу.

З 1863 р. по 1880 р. працював у Київській археографічній комісії. За його редакцією вийшло 15томів “Архіву Південно- Західної Росії”, з них вісім складалися з матеріалів, зібраних та оброблених ним особисто.

У 1870 р. В. Антонович розпочав викладацьку діяльність на кафедрі російської історії. Його учнями, були М. Грушевський, Д. Багалій, В. Данилевич та інші.

У 1878 р. В. Антонович захистив докторську дисертацію “Очерк історії Великого князівства Литовського до смерті великого князя Ольгерда”.

Був одним із організаторів і головою Київської громади, належав до угруповання “хлопоманів”. Він уважав, що потрібно проводити культурно-просвітницьку роботу, пропагувати українську національну ідею. У 1881 р. очолив

історичне товариство Нестора-літописця при Київському університеті. Підтримував тісні зв'язки з Галичиною.

В. Антонович проводив велику дослідницьку роботу, вивчав архівні документи, написав багато праць з історії України, етнографії.