Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 9 клас

Російська панславістська, польська федеративна й українська слов’янофільська теорії

Російська панславістська теорія — теорія кінця ХVIII — початку XIX ст, яка відображала прагнення об’єднати всі слов’янські народи під зверхністю російського царя.

Самодержавство керувалося у своїй національній політиці таким принципом:

встановлення матеріальної і духовної зверхності панівної нації над підкореною.

Насаджувалися ідеї абсолютного російського народного духу в усій імперії.

Польська федеративна теорія — виступали за відновлення незалежності Польської держави в кордонах 1772 р. на позиціях федералізму, яка б включала й Правобережну Україну.

Обидві сторони сходилися між собою у запереченні права українського народу на вільний самостійний розвиток, відмові Україні в праві на власну державу, зневажливому ставленні до української культури.

Вони намагалися викоренити в українського народу самобутній національний дух, прищепити йому імперські цінності. Це були „російський і польський імперські проекти” національної політики в Україні.

Українська слов’янофільська теорія — визначала шлях розвитку України, забезпечення умов її вільного розвитку, виокремлюючи українські національні інтереси, захищаючи їх, підносила значення народу, його права керувати суспільним життям на своїй території, підкреслюючи необхідність єдності пригноблених слов’янських народів.

Спочатку українські дворяни намагалися обґрунтувати ідею козацької автономії.

У „Книзі буття українського народу” або „Законі Божому”, написаному М. Костомаровим, члени Кирило-Мефодіївського братства виступали за об’єднання всіх слов’янських народів у одну федерацію, в якій кожний народ зберігав би свою свободу. Провідна роль відводилася Україні: Київ мав стати столицею федерації, де збирався б загальний сейм.

Наприкінці XIX ст. поширюються ідеї необхідності боротьби за самостійну незалежну Україну, за створення Української державності.

Суспільно-політична думка в Україні розвивається від боротьби за автономію до федерації всіх слов’янських народів і до створення своєї державності. Це був „український проект” у вирішенні національного питання.