Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 9 клас

Українське питання, його головні засади і принципи

У 40-х роках XIX ст. в опозиційну до існуючого ладу боротьбу включалися не лише передові представники дворянства, а й різночинці (інтелігенція, службовці). Поступово розвивалася національна ідея — ідея, пов’язана з національно-державними перспективами розвитку України, зі зростанням національної самосвідомості, усвідомленням українського народу себе як етнічної спільноти. Козацька старшина зробила історико-культурне обґрунтування національної ідеї, здійснюючи культурно-просвітницьку діяльність.

Члени Кирило-Мефодіївського братства збагатили національну ідею політико-державницькою перспективою:

• необхідністю відродження Української держави з демократичним устроєм;

• рівноправності всіх громадян, встановлення в Україні справедливого соціально-економічного ладу, національно-культурного відродження українського народу. У 90-х роках XIX ст. провідною ідеєю було вже не загальнослов’янське єднання, а національна самостійність.

Основні політичні напрями українського національно-визвольного руху

1. Націонал-демократичний.

Національно-демократична течія виступала за згуртування всіх українців навколо ідеї державної самостійності України. Вони були проти будь-яких привілеїв і встановлення рівноправності всіх народів, вільного розвитку української мови і літератури, безперешкодного навчання рідною мовою у школах, видання літератури, газет і журналів українською мовою.

2. Соціалістичний.

Прихильники соціалістичних ідей дбали насамперед про вирішення соціальних питань і не спиралися на українську національну ідею.

3. Соціал-демократичний.

У другій половині XIX ст. почали поширюватися ідеї марксизму (вчення К. Маркса). Українські марксисти слідом за російськими висували лише соціальні проблеми. Водночас вони не допускали і думки про національну незалежність України.

4. Самостійницький.

Це національно-визвольний рух, що стимулював зростання національної свідомості і розуміння необхідності боротьби за національну самостійність, за власну державність.

Національний рух — боротьба, спрямована на консолідацію різних прошарків населення за національне визволення, позбавлення від колоніальної залежності, побудову незалежної держави.

Причини виникнення українського національного руху в другій половині XIX ст.

1. Нерозв’язаною залишалася проблема національного возз’єднання українського народу.

2. Правлячі кола Росії й Австро-Угорщини проводили політику денаціоналізації.

3. Національне гноблення поєднувалося з політичним і соціально-економічним.

Умови виникнення українського національного руху другої половини XIX ст.

• Селяни страждали від безземелля та грабіжницьких викупних платежів.

• Робітники були незадоволені жахливими умовами праці та мізерною платнею.

• Інтелігенція бажала справжніх, а не декларованих політичних прав і свобод.

• Після реформ 60 — 70-х років поглибився процес демократизації суспільства.

Усе це сприяло пробудженню національної самосвідомості та зростанню боротьби за національні свободи.

У другій половині XIX ст. діяли такі етапи українського національного руху:

Українофільський, культурницький етап (40-ві роки XIX ст. — кінець XIX ст.) — відродження української мови, активне використання її в літературі, освіті, театрі тощо, початок розвитку наукового українського мовознавства, історіографії, фольклористики, широкі дослідження учених у цих напрямах.

Політичний (кінець XIX ст. — початок XX ст.) — створення політичних організацій для реалізації української національної ідеї, самовизначення українського народу.