Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 8 клас

Культура України  в XVI ст.

Культура — це досягнення в матеріальному і духовному житті суспільства.

Це сукупність матеріальних і духовних надбань людства.

Для культури XVI ст. характерне національно-культурне піднесення.

Національно-культурне піднесення — процес змін в українській духовній культурі під впливом ренесансно-гуманістичних ідей, який характеризувався пробудженням інтересу до рідної мови, освіти, культури та початковим формуванням національної самосвідомості.

Умови розвитку культури Позитивні:

1. Великий вплив традицій та культурної спадщини Київської Русі.

2. Виникнення козацтва й утворення Запорозької Січі сприяли розвиткові культури.

3. Значним був вплив польської культури на українську, який посилювався після Люблінської унії 1569 р.

4. Поширення західноєвропейських ідей гуманізму та Реформації.

5. Значний вплив на розвиток культури мало винайдення друкарського верстата.

6. Формувалася ранньо-національна свідомість українського народу.

7. Національну мову, пісню, народні обряди, неповторну українську самобутність, національну гідність відстоювали, окрім міщанства й козацтва, основна маса населення - селянство, яке виступало як споконвічна національна берегиня.

Негативні:

• Перебування українських земель під владою іноземних держав.

• Польське панування на українських землях після Люблінської унії.

• До середин XVII ст. Україна не мала своєї державності.

• Поглиблення національного, соціального і релігійного гніту.

• Постійна боротьба проти турецько-татарської агресії.

Гуманізм — напрям суспільної думки, що виник у Європі в

ХIV-ХVI ст., для якого характерне визнання цінності людини як особистості, її права на всебічний, гармонійний розвиток та прояв її здібностей, повага до людини і віра у величезні можливості її розуму.

Реформація — широкий суспільно-політичний рух у Західній Центральній Європі в XVI ст. антифеодально спрямування, що набув форми боротьби за реформи (перетворення) в католицькій церкві, виникнення нових християнських вчень, відхід від католицизму частини вірян.

Розвиток української мови

Мова поряд із православною церквою залишалася духовно опорою нації.

Стара "руська" мова, що ґрунтувалася на давньоруській основі (мала український та білоруський різновиди), слугувала офіційного мовою Великого князівства Литовського кілька століть.

1566 р. Литовський статут, де було про це записано.

Цією мовою друкувалися книжки й писалися наукові твори, документи, твори давньої літератури. Вона постійно збагачувалася.

Вчені -філологи того періоду:

архієпископ Арсеній,

Лаврентій Зизанія,

Мелетій Смотрицький,

Памва Беринда.

Вони:

• уклали перші тлумачні словники;

• сприяли наближенню церковнослов'янської мови до народної української мови;

• розробили граматику української мови.

У Пересопницькому монастирі в 1556—1561 pp. створено українську першокнигу — Пересопницьке Євангеліє, визначну пам’ятку української літературної мови і культури.

Пересопницьке Євангеліє — визначна пам'ятка староукраїнської мови, найдавніший переклад Євангелія з книжної церковнослов'янської мови на "просту" мову.

Книга написана на 482 пергаментних аркушах, оздоблена заставками та малюнками. Її писали архімандрит Григорій і писар Михайло Василевич, які переклали Святе Письмо зрозумілою народною мовою.

Пересопницьке Євангеліє — перша пам'ятка української писемності, в ньому виразно виявилися риси живої народної української мови цього періоду. Вона є національною святинею і зберігається в рукописному відділі Центральної наукової бібліотеки Національної академії наук України в Києві.

Президенти України перед вступом на посаду присягають на Пересопницькому Євангелії.

Шкільництво

1. Здавна в Україні було домашнє (сімейне, батьківське) виховання.

2. Були поширені школи початкової грамоти при церквах і монастирях (дяківські, церковні, монастирські), в яких дітей навчали письма, початків арифметики, молитов, співу тощо.

Перша українська школа виникла 1550 р. в містечку Красноставі (Східна Галичина). Шкіл було замало, і вони не могли забезпечити маси людей навіть початковою грамотою.

Почали виникати приватні школи.

У 1546 р. у Львові виникла перша приватна школа.

3. Православні братства засновували велику кількість шкіл, в яких навчалися діти не лише шляхти, а й міщан і козаків.

4. 1586 р. Було засновано першу братську школу у Львові, а її ректором став Йов Борецький. Вже на початок XVII ст. в Україні було відкрито 30 братських шкіл, які стали народними і вирізнялися демократичністю.

Навчання в братських школах регламентувалося статутом "Порядок шкільний".

В той час в Україні існували протестантські, уніатські, католицькі школи.

Шкільні звичаї

У школі всі учні, попри соціальне походження й достаток, були рівними. На перших місцях сиділи учні, які краще вчилися. Найкращий учень сидів біля вчителя.

Учні повинні були підтримувати лад і чистоту в школі, а тому чергували. Обов'язком чергових учнів було:

• прийти раніше до школи;

• підмести в школі;

• запалити піч:

• записувати тих, хто порушував дисципліну.

За всякі шкільні провини карали різками.

При школі була бурса. В ній жили учні, що приїжджали з далеких місць.

Харчувалися своїми продуктами, які привозили з дому: пшоно, крупи, горох, сухарі. Часто в бурсі бувало холодно і голодно.

Жителі бурси самі підтримували у себе порядок, на свята ходили до церкви на богослужіння, співали в хорі, за що отри вали харчі й дрова.

Чимало бідних учнів вечорами ходили у будинки міщан: співали релігійних пісень, читали Псалтир, декламували вірі Міщани за це давали їм харчі.

У бурсі готувалися до свят: організовували вистави, гумористичні інтермедії, на Різдво — вертеп, колядки тощо.

Острозька академія

Перша вища школа в Україні — Острозька слов’яно-греко-латинська академія — заснована 1578 р. в Острозі коштом Костянтина Острозького.

Перший її ректор Герасим Смотрицький.

У ній вивчали слов’янську, грецьку і латинську мови, богослов'я, філософію, "сім вільних мистецтв", запроваджені за "європейським взірцем" — граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, астрономію, музику.

Зі стін академії вийшли:

• Мелетій Смотрицький, автор однієї зі слов'янських граматик;

• Петро Конашевич-Сагайдачний, гетьман українського козацтва;

• Йов Борецький та інші.

Після смерті князя К. Острозького у 1609 р. школа занепала і припинила своє існування у 1640 р. Онука К. Острозького Анна — Алоїза Ходкевич перетворила Острозьку академію на єзуїтську колегію.

Костянтин-Василь Острозький

(1526 (7)-1608 (9) pp.)

Василь Острозький — представник славетного роду князів Острозьких — молодший син Костянтина Івановича Острозького, який після смерті батька і старшого брага почав себе називати князівським родовим іменем "Костянтин".

Він належав до могутніх українських магнатів, був одним із найвпливовіших серед них. К. -В. Острозький займався меценатською та освітянською діяльністю.

Він заснував школи в Турові, Володимирі-Волинському, знамениту Острозьку академію, на утримання яких виділяв значні власні кошти.

На кошти князя К. -В. Острозького було видано Острозьку Біблію (1581 р.) на 1256 сторінках. Під час підготовки до видання Біблії було зібрано всі слов’янські, грецькі, латинські та давньоєврейські тексти. Це була перша повна друкована Біблія серед слов'янського світу.

Виступав проти церковної унії 1596 року.

Поховано в Острозі в Богоявленській замковій церкві.

Рукописна книга та книговидання

До виникнення книгодрукування широко була поширена рукописна книга.

При церквах і монастирях створювалися переписувальні майстерні. Книжки писали ”уставом”. Початкові букви виділяли, часто їх прикрашали різними орнаментами: звіриним, геометричним, рослинним. Кожну сторінку прикрашали різними Малюнками (мініатюрами). Писали на пергаменті з вичинених телячих шкур.

Вирішальне значення для розвитку освіти, науки і культури мало книгодрукування.

Перші книжки церковнослов’янською мовою кириличним шрифтом, призначені для України, у Кракові надрукув Швайцпольт Фіоль.

1491 р. він надрукував релігійні книш "Октоїх" і "Часослов".

З книгодрукуванням пов’язано в Україні ім'я Івана Федорова, який через переслідування в Москві в період царювання Іва Грозного переїхав до Львова.

1573 р. Іван Федоров за допомоги братства відкрив першу друкарню у Львові.

1574 р. Видав перші книги — "Апостол" та "Азбука" — для навчання дітей грамоти.

Через матеріальні нестатки Іван Федоров змушений був про дати свою друкарню і переїхати до Острога, який став новим центром видавничої справи.

В Острозі Іван Федоров видав:

• "Буквар" (1578 p.).

До нашого часу зберіглося лише два примірники "Буквара": один — у королівській бібліотеці (Данія), інший — у Німеччині (м. Гота);

• "Острозьку Біблію" (1581 р.) — першу Біблію слов'янською мовою.

Острозька Біблія є в багатьох бібліотеках: у Києві, Львові, Харкові, Ужгороді, Москві та ін.

Після смерті Івана Федорова (1583 р.) друкарська справа в Україні не припинялася. Друкарні з'явилися в багатьох містах України: Києві, Луцьку, Рогатині та ін.

Львівське братство викупило друкарню Івана Федорова і видало у 1591 р. греко-слов’янську граматику.

Велику роль у розвитку друкарської справи в Україні відігравали братства. При братських школах відкривали друкарні, в яких друкували священні книги, перекладали українською мовою латинські й польські видання, друкували абетки для українських школярів. Були також приватні друкарні.

Мали свої друкарні церкви й монастирі.

Літописання

Продовжується літописання, зберігаючи традиції Київської русі, яке наближається до мемуарного викладу подій.

Місце стислих літописних оповідань заступили щорічні записи про найважливіші події.

Найвідоміші літописи XIV-XVІI ст.:

Густинський,

Острозький,

Київський,

Львівський та інші.

У цих літописах проводилася основна ідея:

• засудження загарбання українських земель іншими державами та їх гноблення;

• необхідність єдності українських земель;

• підтримка національно-визвольної боротьби українського народу проти чужоземних поневолювачів.

Архітектура й містобудування

1. Значний вплив на містобудування мали:

• постійні напади турків і татар;

• козацькі війни;

• повстання городян.

Це змушувало будувати оборонні укріплення з ровів, валів, дерев’яних або кам’яних мурів.

2. Українська шляхта в містах зводила замки — палаци з каменю, зовнішні стіни яких були оборонними мурами. Великі замки постали в Галичині, на Волині, на Поділлі.

3. У Києві збудовано Київський замок на Замковій горі над Подолом. Він був обведений кам'яним муром з 15 дерев'яними вежами. В стінах було пробито вузькі бійниці. До замку вели підйомний міст і брама, яку охороняла варта. Замки цього періоду збереглися у Вінниці, Житомирі, Черкасах.

4. Подібними до фортець і оборонних споруд були монастирі:

Печерський (Київ),

Густинський (Чернігівщина),

Троїцький (у Межиріччі під Острогом) та інші.

5. Зводилися нові монастирі та церкви:

Дерманський монастир на Волині, церква Богоявлення в Острозі та інші.

6. Заможне міщанство, світські й духовні феодали, купці, українська шляхта зводили великі і просторі будинки, палаци, прикрашені різьбленням по дереву, кам'яними і дерев’яними скульптурами, картинами.

Окрасою багатих палаців були сади.

У XVI ст. сади закладали на італійський зразок.

Вони були засаджені місцевими деревами, найбільше липами. В садах були клітки з різними пташками: синьогорлицями, куріпками тощо.

У квітниках росли лілії, конвалії, білявки, а згодом з’явилися квіти, привезені з європейських країн, — тюльпани, нарциси та ін.

У другій половині XVII ст. поширеними були сади, закладені за французьким зразком: симетричні квітники мали форму квадратів, трикутників. Ставили статуї старовинних богів і героїв, а дерева підстригали у вигляді звірів, птахів тощо.

7. На будівництві палаців, церков в Україні працювали відомі архітектори:

Петро Італієць збудував братську церкву Успіння у Львові (1559 p.);

Петро Красовський спорудив Корняктівську вежу й Трьохсвятительську каплицю при Успенській церкві у Львові;

Павло Римлянин побудував Успенську церкву у Львові (1591—1612 pp.).

8. Збереглися фрагменти споруди українського Відродження — братської церкви у Луцьку (її вівтарна частина).

9. Розвинулася ренесансна декоративна різьба по камені й дереві. Декоративна різьба по дереві широко використовувалася в іконостасі.

10. Українські архітектори XVI — початку XVII ст. поєднували в будівництві народні традиції з кращими зразками європейського Відродження. Такий стиль дістав назву українського бароко. Особливо він проявився у храмовому будівництві. Найважливішими пам’ятками українського бароко є архітектурні ансамблі в Києві на території Печерської лаври, Успенська церква у Львові, монастир і колегія у Вінниці, церкви Чернігова, Переяслава.

Українське бароко (з італійської — вигадливий, чудернацький) — стиль у мистецтві, для якого характерні пишність і грандіозність, висока емоційність, багата фантазія, відображено контрастність, напруженість, намагання досягти величі, пишності, парадності й декоративності з вкрапленням українських національних елементів (орнаментів, матеріалів тощо).

Образотворче та декоративно-вжиткове мистецтво

1 Образотворчому мистецтву було властиве використання народних і релігійних традицій, поширення ідей гуманізму.

2. Церкви і палаци прикрашали настінним живописом.

3. Військова тематика, зображення побутових сцен, людей, пейзажів набули значного поширення.

4. Великого поширення набув іконопис. Ікони малювали з уведенням побутових елементів.

5. У цей час виникають цехи художників. Один із найбільших виник у Львові, який мав свій статут, існував у XVI-XVIII ст.

6. Багато художників почало працювати на замовлення вельмож: так виникли портрети польського короля Стефана Баторія, князя Костянтина Острозького та ін.

7. Художники України досягли високої майстерності в оздобленні книг мініатюрами та малюнками, якими прикрашали рукописні книги:

• "Загорівський Апостол" — орнаментований заставками з матово-блідого золота та безлічі мініатюрних зображень (1554 p.);

• "Євангеліє" Києво-Печерської лаври (1538 p.);

• Пересопницьке Євангеліє (1556-1561 pp.) — оздоблене заставками та малюнками, що зображують чотирьох євангелістів.

Книжкова мініатюра — ілюстрації, якими оздоблювали рукописні книги.

8. Розвивається українська гравюра — відбиток малюнка на дошці.

Центрами граверного мистецтва стали Київ та Львів.

9. Відомими українськими художниками цього періоду були:

Микола Петрахнович (Львів, друга половина XVI ст.);

Гринь Іванович — співробітник Івана Федорова, оформляв книжки.

10. Українські майстри досягли великих успіхів у художньому обробленні металів. Декоративно оформлялися дзвони, гармати, шаблі, ліхтарі тощо.

11. Умільці виявляли велику майстерність у художньому оформленні посуду, одягу, сідел, возів, човнів тощо.

12. Широко використовувалася інкрустація (оздоблення) виробів золотом, сріблом, коштовним камінням.

Висновки

1. Культурний розвиток України гальмувало чужоземне панування.

2. У XVI ст. набули розвитку та поширення ідеї освіти і знань серед народних мас, відродження національної мови і традицій захист віри батьків.

3. За умов фронтального наступу польської шляхти на культуру українського народу український народ палко відстоював с во мову, культуру, національну гідність, виступав як національна берегиня найвищих духовних цінностей — мови, пісні, народи обрядів, неповторної української самобутності.

4. Трьома осередками розвитку культури в той час були Київ, Львів, Острог, які за короткий час дали багато культурних цінностей.