Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 8 клас

Становище церкви в XVI ст.

Люблінська унія зумовила загострення релігійних проблем, посилився процес окатоличення українського населення. Позбавлена підтримки Польсько-Литовської держави, православна церква була в занепаді. Поляки заохочували перехід у католицизм православних українців.

Зростала православна магнатсько-шляхетська опозиція, яку очолив князь Василь-Костянтин Острозький. Вона прагнула розширення адміністративної та культурно-релігійної автономії українських земель у складі Речі Посполитої.

Широкі верстви українського населення — селянство, міщани, частина дрібної та середньої шляхти — чинили опір окатоличенню і захищали православну віру.

Поліпшенню ситуації мала сприяти церковна унія.

Розвиток полемічної літератури

У 80-ті роки XVI ст. почала видаватися полемічна література (полеміка — дискусія, сперечання), що мала особливе значення в боротьбі з католицькою церквою.

Ідейний зміст полемічної літератури був направлений проти полонізації (ополячення) українського народу, насадження католицизму. Поштовхом до написання полемічних творів стала книга польського публіциста Петра Скарги "Про єдність церкви божої" (1577 p.), в якій автор висловлював думку про необхідність унії та поглинання православної церкви католицькою.

Українські православні письменники-полемісти обстоювали права рідної церкви, протидіяли насадженню католицизму. У полеміці з церковними магнатами визрівали гуманістично-демократичні ідеї суспільної рівності, ідеї свободи віросповідання.

Видатними полемістами були:

Герасим Смотрицький, який написав твір "Ключ царства небесного" (1587 p.), в якому захищав основи православної віри. Відомий і його твір "Календар римський новий" (1587 p.), як протест проти реформи календаря.

Василь Суразький — написав твір "Про єдину істинну православну віру".

Мелетій Смотрицький, син Герасима Смотрицького.

Написав твір "Тренос”, в якому показав занепад православної церкви, плач якої глибоко хвилював православних. Автор змалював плач багатьох голосів за тими, хто перейшов до католицької віри.

Іван Вишенський. автор полемічного твору "Порада", в якому він радив очистити православну віру від усякого зла та єресі. І. Вишенський написав близько 20 послань, адресуючи їх князю Острозькому, братствам, владикам і всім українцям ("Послання до збіглих від православної віри єпископів", "Короткословна відповідь Петру Скарзі" та ін.).

Вперше твори І. Вишенського зібрав і частково опублікував 1815 р. Микола Костомаров.

Наукову роботу про Івана Вишенського та його творчість написав Іван Франко. У поемі "Іван Вишенський" він відтворив образ великого полеміста.

Захарія Копистянський, архімандрит Києво-Печерської лаври, написав "Палінодію...", в якій автор гостро критикує прихильників Риму, засуджує католицьке духовенство.

Висновок

Полемічна література XVI — початку XVII ст. відіграла важливу роль у пробудженні національної і соціальної свідомості українського народу.

Церковні собори у Бересті 1596 р., утворення греко-католицької церкви

Причини унії

1. Бажання верхівки православної церкви зрівнятися з католиками.

2. Польський король і Папа Римський були зацікавлені в здійсненні унії, щоб таким чином духовно підкорити український народ, збільшити свої володіння і свої доходи.

Православне духовенство хотіло, щоб унія з римо-католицькою церквою була:

• основою національного самозбереження українського народу;

• протидією переходу українців до католицизму.

1595 р. У Кракові відбулася нарада за участі православних єпископів Кирила Терлецького, Іпатія Потія і сенаторів-католиків, де було вироблено умови унії.

1595 р. Єпископів — прихильників унії — прийняв папа Климент VIII й урочисто схвалив унію.

Жовтень 1596 р. У Бересті зібрався церковний собор.

Із самого початку він розколовся на два окремих собори: один — католики й частина православних єпископів — проголосив об'єднання (унію) православної й католицької церков;

другий — православний собор — відкинув унію і відлучив уніатів від церкви, а сам факт унії визнав недійсним.

Сигізмунд III затвердив рішення уніатського собору.

Уніатська греко-католицька церква.

• Своїм главою уніати визнали Папу Римського, але зберегли в уніатській церкві слов’янську мову та обряди православної церкви.

• Уніатське духовенство отримувало від польських королів грамоти на володіння землями й селянами.

• Уніатське духовенство, так само як католицьке, звільнялося від сплати податків.

• Уніатська шляхта нарівні з католицькою могла претендувати на державні посади.

• Польський уряд оголосив унію обов'язковою для всіх православних Речі Посполитої.

Проти унії виступили:

1. Інша частина православного духовенства зібрала свій собор, на якому засудила унію і прокляла її прихильників.

2. Громадський рух в Україні проти уніатства очолив Костянтин Острозький, який раніше виступав за єдність церков, а не підпорядкування православної церкви католицькій.

3. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, який постійно підтримував православну віру.

4. Більшість народних рухів і повстань відбувалися під гаслами боротьби проти католицизму та унії.

Наслідки унії

• Українці були розділені між кількома церквами.

• Католицька церква зберегла панівне становище в державі.

• Почалася відкрита експансія католицизму проти українського народу, його духовності, історії та культури.

• Релігійні протиріччя ще більше загострилися.

• Почався масовий наступ на православну церкву.

• Унія насаджувалася силою, православні церковні маєтності передавалися уніатам.

• Розширилася сфера впливу Ватикану на Схід.

• Значно зросли церковні володіння Ватикану.

• 3 моменту свого утворення греко-католицька церква потрапила в складне становище, оскільки:

— католицька церква не сприймала уніатів як повноправних членів римо-католицької віри;

— більшість українського населення ставилася до неї як до чужої, що зрадила "батьківську" віру.

Значення унії

1. За умов чужоземної окупації українських земель, національного й релігійно-церковного гноблення виправдала себе для збереження національної самобутності українського народу.

2. Стала засобом захисту української мови як важливої національної ознаки.

3. Створила передумови для появи національної інтелігенції. Висновки

• Брестська унія викликала протест більшості українців, їх боротьбу на захист православ'я, українських традицій.

• Українська віра, церква і духовність опинились у принизливому становищі.

• Захист православ’я став провідним гаслом національно-визвольної боротьби українського народу проти Польщі.