Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 8 клас

Поняття згідно з програмою

Низове козацтво — вільні озброєні люди, які формувалися з представників різних соціальних станів, що у XVI-XVIII ст. селилися в нижній течії Дніпра, яке називалося Низ. Відігравали вирішальну роль у господарському освоєнні та обороні від грабіжницьких нападів турків і татар.

Реєстрове козацтво — українські козаки, що перебували на державній службі Речі Посполитої у другій половині XVI — першій половині XVII ст. і вносилися в спеціальні реєстри (списки). Уперше згадується у 1572 p.,коли за наказом короля Сигізмунда II Августа було прийнято на державну службу 300 козаків.

Запорозька Січ — центральне укріплення козаків, військово- політична організація, де також перебувало військове й адміністративне керівництво контрольованих козаками територій.

Клейноди — відзнаки та атрибути влади української козацької старигани XVI-XVIII ст. До клейнодів належали корогва, бунчук, булава, військова печатка, литаври, пернач, тростина, духові труби, каламар.

Козацька республіка — форма державного правління козаків, що передбачала виборність верховної влади козаків на певний строк.

Братства — національно-релігійні громадські організації православного міщанства, які відігравали важливу роль у політичному і культурному житті. Братства протистояли наступові католицизму та уніатства, національному гнобленню. Існували з XVI до початку XVIII ст.

Національно-визвольний рух — боротьба народів, спрямована на ліквідацію іноземного панування і завоювання національної незалежності, реалізацію нацією права на самовизначення, створення національної держави.

Національно- визвольна війна — війна народу проти іноземного панування за національне визволення та створення власної незалежної держави.

Військо Запорозьке — назва Української козацької держави, створеної Б. Хмельницьким під час Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.

Гетьманщина — напівофіційна назва значної території України на лівому і правому берегах Дніпра, де з середини XVII ст. і до 1764 р. поширювалася влада гетьманського уряду. Після "Вічного миру” (1686 р.) термін "гетьманщина" застосовується лише стосовно Лівобережної України.

Лівобережна Гетьманщина — після "Вічного миру" (1686 р.) між Росією і Річчю Посполитою термін "гетьманщина" застосовується стосовно Лівобережної України з Києвом і 30-40-верстовою смугою навколо міста.

Слобожанщина — історична територія, що охоплює нинішню Харківську та частини Сумської, Донецької, Луганської областей України, а також частини Воронезької, Курської і Білгородської областей Росії.

Руїна — період глибокої кризи української державності, який тривав з 1658 р. до середини 80-х років XVIII ст., що характеризується внутрішньою боротьбою козацької старшини за владу і вторгненням в Україну іноземців.

Чортомлицька Січ — Січ, що проіснувала з 1652 р. до 1709 р. і була зруйнована за наказом Петра І. З одного боку виходила на поле (степ), з інших боків обмивалася річками Підпільною, Прогноєм (тепер Гнила), Чортомликом. Тепер — це окремий острівець біля села Капулівки, досить високий, зарослий деревами і травою. Залишилися сліди валів і ровів.

Малоросія — в офіційних документах царської Росії назва тієї частини України, яка від другої половини XVII ст. була у складі Російської держави (Лівобережжя з Києвом і невеликою територією навколо нього).

Малоросійська колегія — центральний орган російської колоніальної адміністрації в Лівобережній Україні у XVIII ст., мета якого — контроль за діяльністю гетьмана та українського уряду і поступове обмеження політичної автономії Гетьманщини.

Гайдамаки (з турецької — "гайда" — гнати, переслідувати, тривожити) — польська шляхта називала учасників антифеодального та національно-визвольних рухів в Україні. В Україні гайдамаками називали народних повстанців, які боролися проти польської адміністрації та польських панів.

Опришки — народні месники, учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти феодального, релігійного й національного гніту.

Вольності Війська Запорозького — назва володінь Запорозької Січі. Сучасні Дніпропетровська, Запорозька та частина Кіровоградської, Донецької і Херсонської областей.

Підпільаенська Січ — остання укріплена столиця козацької держави на р. Підпільній — Нова Січ, заснована козаками, які повернулися з татарських володінь з Олешківської Січі за дозволом царського уряду в 1734 р. Нова Січ проіснувала з 1734 р. по 1775 р.

Задунайська Січ — козацькі укріплення за Дунаєм у межах турецьких володінь, засновані козаками, які втекли після ліквідації Запорозької Січі. Проіснувала з 1775 р. до 1828 р.