Історія України опорні конспекти 8 клас

Тема 6. Українські землі в другій половині XVIII ст.

Гетьман Кирило Розумовський (1728-1803)

Гетьман Кирило Розумовський, його діяльність

У 1750 р. під час правління дочки Петра І Єлизавети було дозволено обрання нового гетьмана. Ним став брат фаворита імператриці українця Олексія Розумовського Кирило Розумовський (1750 — 1764 pp.), якому тоді було лише 22 роки. Навчався за кордоном у Берліні, слухав лекції у Гданську, Кенігсберзі, Данцигу, побував у Франції, Італії, вивчаючи німецьку, французьку й латинські мови, географію, історію тощо. Людина високоосвічена, у 18 років став президентом Петербурзької академії наук. Сам гетьман більше проживав у Петербурзі, ніж в Україні, доручив правління старшині, але завдяки своєму впливові при дворі домігся деяких перетворень в Україні.

1. Українські справи було передано з відання сенату до колегії закордонних справ.

2. Домігся права вести відносно самостійну зовнішню політику.

3. У своїй резиденції будував розкішні палаци і будинки.

4. Провів судову реформу в Гетьманщині (1760 p.), яка була затверджена у 1763 р. Генеральними зборами. Територію гетьманщини поділив на 20 судових повітів, де були:

• суд земський — для цивільних справ;

• суд підкоморський — для земельних справ;

• гродські суди — для карних справ, які були в кожному з 10 полкових міст.

Усіх суддів обирала козацька старшина.

5. В Україні було ліквідовано міністерську канцелярію.

6. Московські урядовці виїхали з України.

7. Запорожжя і Київ знову підпорядковувалися гетьманові.

З України було виведено царські війська.

9. Спробував реформувати українські військові частини:

• було вдосконалено артилерію;

• створено систему шкіл з військовою наукою для козацьких Дітей;

• введено однакове озброєння (рушниця, шабля, спис) та Уніформу — синій мундир з червоним коміром, білі штани, шапки різних кольорів для кожного полку.

10. Опікувався освітою, наукою, літературою, мистецтвом.

11. Виношував плани відкриття університету в Батурині.

Висновки

• К. Розумовський спромігся дещо розширити автономію України.

• Судова реформа ще більше утвердила привілейоване становище старшини, дала їй змогу закріпити за собою землеволодіння і право на селянську працю.

• Козацька старшина стала привілейованою козацькою верствою.

• 3 боку козацької старшини було вжито заходів щодо обмеження переходу селянина від одного поміщика до іншого, чим зроблено значний крок до їх закріпачення.

• Російський уряд уповільнив, але не припинив свого наступу на українську автономію, намагаючись обмежити економічні та політичні права України.

1754 р. Видано указ про контроль над фінансами Гетьманщини, який фактично ліквідував митну службу України. Скасовано митний кордон між Росією та Україною, що позбавило гетьманський уряд значних прибутків (50 тис. крб. щорічно).

Скарбниця України мусила подавати до столиці імперії відомості про прибутки і видатки Гетьманщини.

Остаточна ліквідація Гетьманства

(1764 р.)

1762 р. До влади в Росії доступилася Катерина II.

Вона продовжила політику Петра І щодо України.

Про це вдало висловився Тарас Шевченко:

"Це той Первий, що розпинав нашу Україну, а Вторая доконала вдову-сиротину".

Українська старшина висунула ідею спадковості влади гетьмана. Це обурило Катерину її, яка була занепокоєна зростанням авторитету Кирила Розумовського і вирішила остаточно ліквідувати гетьманство "...щоб навіть назва гетьманів зникла".

Стало зрозуміло, що існування Гетьманщини в Україні було все більше несумісним з централізаторською самодержавною політикою царизму. Подальший розвиток автономії унеможливлювався.

Катерина II змусила Кирила Розумовського відмовитися від гетьманства, за що йому було пожалувано чин генерал-фельдмаршала, великі володіння в Україні: м. Гадяч з навколишніми селами, Биківську волость, палац в Батурині та довічне грошове утримання в розмірі 60 тис, крб. щорічно.

10 листопада 1764 р. Оголошено маніфест про ліквідацію гетьманства.

Кирило-Розумовський був одним із найбагатших людей Російської імперії. Лише на Чернігівщині йому належало 74 177 посполитих, а в російських губерніях понад 45 тис. кріпаків. Позбавлений гетьманства, проживав у Петербурзі, Москві, тривалий час перебував за кордоном, лише 1794 р. переїхав на постійне проживання в Батурин. Похований у церкві Воскресіння Христового, яку відбудував на руїнах мазепинської церкви, зруйнованої у 1708 р. О. Меншиковим. На могилі поставлено мармуровий пам’ятник з гербом і погруддям гетьмана в профіль, а на пам'ятнику — чашу.

У 2003 р. в Україні відзначали ювілей двох шедеврів архітектури, пов'язаних з долею родини Розумовських, — 200-річчя гетьманського палацу в Батурині та 240-річчя собору Різдва Богородиці в Козельці.

Посполиті — узагальнювальна назва некозацького населення (селян, міщан) в Україні XVI-ХVIII ст.

Діяльність П. Рум'янцева в Лівобережній Україні

(1764-1781 pp.)

Згідно з маніфестом Катерини II від 10 листопада 1764 р. в Україні замість гетьманства було створено Другу малоросійську колегію (із чотирьох російських чиновників і чотирьох колишніх старшин, прокурора (цю посаду обіймав російський полковник), двох секретарів — росіянина і українця), якою керував президент і генерал-губернатор граф П. Рум’янцев.

1. Основним завданням колегії було остаточно ліквідувати автономні права, якими покористувалася Лівобережна Україна.

2. Було ліквідовано органи гетьманського управління — Генеральну військову канцелярію, Генеральний військовий суд, інші Установи.

3. 1765-1769 pp. В Україні проведено Рум’янцевську ревізію — генеральний опис Лівобережної України — перепис населення і господарств:

• натуральні повинності селян було замінено грошовим податком, сума якого становила 250 тис. крб. на рік;

• було введено подушне оподаткування населення;

• обмежено селянські переходи.

Наслідком такої "реформи" стало зростання доходів у російську скарбницю. Лише з населення Лівобережної України скарбниця почала збирати в три рази більше грошей.

4. У судочинстві почали застосовувати норми російського законодавства.

5. Прапори України, гетьманські клейноди, військові печатки було відіслано до Санкт-Петербурга. Це свідчило про те, що Україну остаточно позбавлено автономії у складі Росії.

Скасування козацького устрою на Слобожанщині

1765 р. Катерина II ліквідувала полковий устрій на Слобожанщині, а вкупі — автономію й самоуправління.

1. На місці козацьких постало п'ять гусарських полків.

2. Із колишніх полків-провінцій (Ізюмського, Охтирського, Острозького, Сумського, Харківського) утворено Слобідсько-Українську губернію з центром у Харкові.

3. Головним органом управління стала губернська канцелярія.

4. Старшини отримали російські військові чини.

5. 1780 р. Слобідсько-Українську губернію було реформовано і долучено до складу Харківського намісництва.

Висновок

Внаслідок цих перетворень Слобожанщина стала звичайною російською провінцією.

• На територію Слобожанщини було поширено суспільно-політичний устрій, характерний для всієї території Російської імперії.

Ліквідація залишків автономного устрою Гетьманщини

1781 р. В Лівобережній Україні було ліквідовано Малоросійську колегію і на українських землях утворилося три намісництва — Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське, згодом об'єднані в Малоросійське генерал-губернаторство.

Намісництва ділилися на повіти.

1783 р. Козацькі полки перетворено на полки карабінерів.

Указом Катерини II заборонено переходи селян на Лівобережжі та Слобожанщині. Селянство було остаточно закріпачене. Крім селян, у становищі кріпаків опинилася й частина козаків. Усе чоловіче населення обкладалося грошовим податком:

— міщани платили по 70 коп. на рік;

— казенні і монастирські селяни — по 1 крб.;

— козаки — по 1 крб. 20 коп.

Унаслідок запровадження такого податку скарбниця Росії стала збирати лише з населення Лівобережної України в три рази більше.

1785 р. Вийшла Жалувана грамота дворянству, підписана Катериною II, за якою всі дворянські права та привілеї поширювалися на українську старшину.

1790 р. Чисельність "нових дворян" серед українців становила 20-25 тис. осіб.

Історичне значення Української козацької держави — Гетьманщини

1. Автономна Українська держава — Гетьманщина — у складі Росії проіснувала з другої половини XVII до другої половини XVIII ст. і була центром політичного життя України.

2. Хоча Росія постійно втручалася у внутрішні справи Гетьманщини, контролювала її зовнішню політику, все ж таки управління і соціально-економічна політика, суд, фінанси, армія були в руках українців.

3. Гетьманщина мала значне самоврядування, і це свідчило про те, що український народ мав власну державність, хоч і обмежену.

4. Демократичні традиції козацтва Гетьманщини, досвід самостійного економічного життя, висока культура цього краю стали передумовою для національного відродження українського народу.

5. Із нащадків козацької старшини вийшло багато діячів, які сприяли формуванню національної свідомості українців.

Висновки

1. Наприкінці XVIII ст. російський царизм ліквідував автономію України — Гетьманщину, її привілеї, права та вільності.

2. Полково-сотенний устрій припинив існування, а Лівобережжя та Слобожанщина були зведені до становища звичайних російських провінцій.

3. Україна втратила свої національні збройні сили — одну з головних ознак національної держави.

4. Козацтво, як суспільну верству України, було знищено.

5. На всій території країни насильно встановлювалися органи управління Російської імперії та загальноросійське законодавство, норми і звичаї.

Україну було зведено до стану звичайної окраїни Російської імперії.

6. Більша частина козацької старшини отримала значні права та привілеї, а згодом була зрівняна у правах з російським дворянством, тому почала підгримувати політику російського царизму і цим зрадила національні інтереси України.

7. Ліквідація гетьманської держави прискорила процес колонізації українських земель і розширила плацдарм для експансіоністської політики Російської імперії.

8. Російський царизм здійснював хижацьку експлуатацію людських і матеріальних ресурсів українських земель.