Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 8 клас

Становище в Україні після Полтавської битви

Наступ царату на українську культуру

Українська культура від середини XVIII ст. почала зазнавати на собі дедалі все більшого впливу російської культури.

Багато вихідців з України їхали в російські навчальні заклади здобувати професії інженера, медика, художника й осідали в Росії. Одночасно російський уряд масово направляв в Україну священиків, вчителів, різного роду чиновників — росіян. З їхньою допомогою він намагався викоренити в українського народу самобутній національний дух, прищепити йому імперські цінності. Набирала сили русифікація.

Цілеспрямовано звужувалося вживання української мови, особливо в офіційних установах, великих містах тощо. За розпорядженням Синоду 1720 р. церковні книги заборонялося друкувати українською мовою. Здобуття освіти було взято під контроль державної цензури.

У 1721 р. Києво-Печерській і Чернігівській друкарням було заборонено друкувати книги, крім церковних, та й ті мали пристосовуватися до російських норм.

У 1713 р. Петро І видав указ про перейменування Московії на Росію, а в 1721 p., після перемоги в Північній війні, — на Російську імперію.

Лівобережну Україну — Гетьманщину — офіційно почали називати Малоросією.

Заходи щодо економіки Гетьманщини

Після Полтавської битви велика частина старшинської адміністрації була позбавлена урядових посад і маєтків. їхні місця посіли "вірні" чиновники з росіян, або ті українці, що вірно служили Росії. Царський, уряд цілеспрямовано розхитував українську економіку.

1. Намагаючись позбавити Україну економічної самостійності, вдався до заходів зі згортання торгівлі України з Центральною і Західною Європою:

• дедалі частіше місцевим купцям і торговцям заборонялося займатися торгівлею із закордоном;

• вводилася державна монополія на багато товарів;

• центральна влада часто наперед визначала торги та ярмарки, особливо в Росії, де могли торгувати українці;

• у 1701 р. цар заборонив вивозити з України прядиво, а його мали везти в Європу через Архангельськ;

• у 1714 р. цю заборону було введено на шкури, віск, олію, сало тощо;

• у 1719 р. було заборонено вивіз російського збіжжя;

• у 1720 р. — овечі шкури і вовну.

2. Українські купці змушені були за безцінь продавати свій товар російським купцям, які через російські порти вивозили їх за кордон.

3. Подібні заборони були щодо ввезення в Україну іноземний товарів.

4. Заборонялася торгівля з Запорожжям.

5. Було значно обмежено право українців їздити на південь країни по сіль, рибу та звіра.

6. Встановлене на російсько-українських кордонах мито йшло не в українську скарбницю, а на користь Росії.

7. Підривало економіку України постійне перебування на її території численного російського війська (іноді понад 10 тис. осіб), що утримувалося за рахунок українського населення.

8. В Україні населення обкладалося значними податками, які постійно зростали:

• тільки з Лівобережжя у 1722 р. у царську скарбницю надійшло податків на суму 45,5 тис. крб.;

• у 1723 р. — 85, 9 тис. крб.;  |

• у 1774 р. — вже 241, 3 тис. крб.

Висновки

1. Царський уряд фактично скасував вільну українську торгівлю.

2. Незважаючи на всі заборони, збільшення попиту на сільськогосподарську продукцію у першій чверті XVIII ст. зумовлювало покращення обробітку ґрунту, зростання в Україні посівних площ, розвиток товарно-грошових відносин.

Пилип Орлик і його Конституція

Поразка під Полтавою змусила Карла XII і його союзників тікати в турецькі володіння. І. Мазепа помер 2 жовтня 1709 р.

5 квітня 1710 р. "Мазепинці" (ті козаки, що втекли за кордон з гетьманом І. Мазепою) обрали гетьманом у вигнанні Пилипа Орлика, який був генеральним писарем при І. Мазепі.

Пилип Орлик очолив перту українську політичну еміграцію в Західній Європі.

Пилип Орлик

(1672—1742)

Пилип Орлик — гетьман-емігрант, борець за незалежність України, автор першої Конституції.

Походив із давнього чеського роду, однак був самовідданим українським патріотом, гаряче служив українській державній ідеї. Його батько загинув у війні проти турків.

Навчався в єзуїтській колегії у Вільно, згодом — у Києво-Могилянському колегіумі.

Пилип Ролик — людина високоосвічена, здібна, надзвичайно працелюбна.

Служив у канцелярії київського митрополита, потім обіймав відповідальні посади в Генеральній військовій канцелярії, а згодом став генеральним писарем і найближчим радником І. Мазепи. Пилип Орлик був у курсі всіх справ І. Мазепи і користувався у нього великою довірою. Мав літературні здібності, писав поезії, протягом кількох десятиліть вів щоденник.

Після смерті І. Мазепи козацька рада в Бендерах 5 квітня 1710 р. обрала Пилипа Ролика гетьманом.

Понад три десятиліття прожив Пилип Орлик в еміграції, не припиняючи боротьби. Він намагався вести переговори з керівниками великих держав, писав їм послання, складав політичні проекти. Але надіям і планам П. Орлика не судилося здійснитися. Європа виснажилася у безперервних війнах. Він мав гіркі розчарування, бо Україна стала ще більшою руїною, а допомогти не зміг.

24 травня 1742 р. гетьман Пилип Орлик помер в еміграції.

В історії України діяльність Пилипа Орлика оцінюється по-різному:

• одні віддають йому велику шану за високі моральні якості прагнення добитися самостійної незалежної України;

• інші вважали його Дон-Кіхотом, який протягом усього життя був вірним своїм ідеалам і мав нездійсненну фантастичну мрію.

Вироблення і прийняття "Пактів і Конституції прав і вільностей Війська Запорозького" — першої Конституції України

1711 р. Пилип Орлик уклав із козацькою старшиною та козацтвом, яке виступало від імені українського народу, угоду про взаємні права та обов'язки — "Пакти і Конституцію прав і вільностей Війська Запорозького".

У подальшому документ дістав назву Конституція Пилипа Орлика.

Цей документ було складено латинською та руською (українською) мовами.

Конституція складалася зі вступу і 16 статей.

Вступ (преамбула) — схематично викладено історію руського (українського) народу і Війська Запорозького, яка мала пояснити, чому Україна розриває з московським царем і переходить під шведську протекцію.

Стаття 1 — державною релігією проголошувалося православ'я. Передбачалася автономія української церкви за безпосереднього підпорядкування Київської митрополії константинопольському патріархові.

Стаття 2 передбачала непорушність законів, привілеїв та кордонів України під протекторатом шведського короля та заходи щодо повернення після війни всіх полонених українців. Кордони Української держави визначалися відповідно до умов Зборівського мирного договору 1649 р.

Стаття 3 — підтверджено традиційний союз із Кримським ханством.

Статті 4 і 5 — про повернення козакам їхніх традиційних територій у Подніпров'ї, привілеїв ловити рибу тощо.

Стаття 6 — визначено основні принципи державного управління в Україні. Всі найважливіші державні справи вирішував гетьман спільно з генеральною старшиною, полковниками та генеральними радниками від кожного полку. Передбачалося тричі на рік у гетьманській резиденції збирати Генеральну військову раду (законодавча влада), яка мала складатися з генеральної старшини, полковників, виборних депутатів від кожного полку та з делегатів від запорожців.

Стаття 7 передбачала створення Генерального суду. Обмежувалася судова влада гетьмана. Справи про кривду гетьманові та провини старшини мав розглядати Генеральний суд, до якого гетьман не мав права втручатися.

Стаття 8 — визначено компетенцію генеральних і полкових скарбників.

Державна скарбниця і майно підпорядковувалося Генеральному підскарбію. Обмежувалася фінансова влада гетьмана.

Стаття 9 — закріплювалися принципи єдності та взаємодії законодавчої (виборної Генеральної ради), виконавчої (гетьмана, генеральної старшини) і судової влади. Встановлювалася виборність полковників, сотників, із наступним їх затвердженням гетьманом.

Стаття 10 — гетьман мав захищати козацтво і все населення від надмірних податків і повинностей. Від гетьмана вимагалося забезпечення вільного обрання на всі державні посади.

Стаття 11 — проголошувалося звільнення від податків і повинностей всіх козацьких сімей та їхніх господарств.

Стаття 12 — передбачено після війни ревізії всіх публічних і приватних володінь, якими користувалася старшина, перевірки правомірності накладання повинностей або звільнення від них. Козацькій старшині заборонялося використовувати козаків і селян, самочинно захоплювати й купувати землю.

Стаття 13 — підтверджено права і привілеї Києва та інших міст України.

Стаття 14 — про впорядкування підводної повинності, а в майбутньому її полегшення. Ця повинність визнавалася "найбільш прикрою та тяжкою для народу".

Стаття 15 — скасовувався окремий податок на утримання гетьманської лейб-гвардії — компанійців і сердюків.

Стаття 16 — регламентовано порядок стягування ринкового податку.

Конституція Пилипа Орлика діяла в Правобережній Україні До 1714 р.

"Конституція прав і вільностей Війська Запорозького" Пилипа Орлика

Загальна (Генеральна) рада

Законодавча влада

Загальнокозацький парламент

Мав збиратися тричі на рік: на Різдво Хрестове, на Воскресіння Хрестове, на Покрову Пресвятої Богородиці.

До її складу мали входити: вся старшина (генеральна, полкова, сотенна);

делегати Запорозької Січі;

представники від полків (по одному представнику від кожного полку)

Гетьман і генеральна старшина

Вища виконавча влада.

Намічалося обмеження самовладдя гетьмана, яке виявлялося:

• у посиленні впливу на внутрішню і зовнішню політику членів загальної Ради;

• у підвищенні ролі військового генерального суду;

• у чіткому розподілі військового скарбу й особистих фінансів гетьмана тощо

Генеральний суд

Судова влада

Таким чином, за Конституцією Пилипа Орлика в Україні утворювалося три гілки влади:

законодавча — Генеральна рада;

виконавча — гетьман і генеральна старшина;

судова — Генеральний суд.

Значення Конституції Пилипа Орлика

1. У Конституції Пилипа Орлика проголошувалися основні принципи побудови Української держави — Гетьманщини, заснованої на визнанні пріоритету природного права людини і народу на свободу і самовизначення.

2. У ній закладено основи принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу й судову гілки.

3. Вироблено ще не знані в Європі демократичні засади суспільного життя, затверджено принцип виборності й підзвітності всіх державних посад.

4. Розроблено модель вільної незалежної держави.

5. Розроблено фундаментальні принципи внутрішньої та зовнішньої політики майбутньої суверенної Української держави.

6. Ухвалено нечуване в феодальному суспільстві рішення про соціальне забезпечення убогих, козацьких вдів, сиріт тощо.

7. Конституція Пилипа Орлика стала вищим виявом української політичної думки XVII ст., містила багато цікавих і прогресивних ідей та була на рівні кращих досягнень тогочасної юридичної думки.

8. Пилип Орлик передбачив майбутні напрямки розвитку демократичних держав.

Похід Пилипа Орлика в Правобережну Україну

10 травня 1710 р. Пилип Орлик уклав союзний договір зі Швецією.

8 Листопада 1710 р. Туреччина, підтримуючи позицію П. Орлика, оголосила війну Московській державі.

23 січня 1711 р. Пилип Орлик уклав договір з Кримським ханством.

Восени 1711 р. Гетьман на чолі 16-тисячного війська та з невеликим татарським підрозділом розпочав наступ на Правобережну Україну. У його війську були українські козаки, поляки, татари. П. Орлик розсилав універсали, в яких закликав людей повстати проти московської влади.

Українське населення радо вітало П. Орлика, його владу визнали правобережні полки і перейшли на його бік (за винятком Білоцерківського).

Розгромивши під Лисянкою армію лівобережного гетьмана І. Скоропадського, П. Орлик зі своїм військом підійшов до Білої Церкви. Звернувся до гетьмана І. Скоропадського, закликаючи його до об'єднання заради творення незалежної Української держави та обіцяючи, що поступиться йому гетьманською булавою.

Кінець березня 1711 р. Військо П. Орлика підійшло до Білої Церкви та оточило місто.

Травень 1711 р. Розпочався наступ московських військ.

Українське військо і татарські загони змушені були відступити. Московська армія вирушила через українські землі на Молдову, де її володар підняв антитурецьке повстання.

Вступивши на територію Правобережної України, царські війська за наказом Петра І нищили українські міста і села, прихильників П. Орлика вбивали, десятки тисяч людей переселили в Лівобережну Україну.

8-9 липня 1711 р. На р. Прут відбулася вирішальна битва між московськими і турецькими військами. Московська армія опинилася в повному оточенні. Між Московією й Туреччиною було укладено Прутський мирний договір.

Прутський мирний договір і його наслідки для України

(12 липня 1711 р. між Московією й Туреччиною)

1. Московський уряд зобов’язувався:

• передати Туреччині частину українських земель — Азов з прилеглою територією;

• вивести свої війська з Молдови;

• зруйнувати фортеці в Таганрозі, Кам'яному Затоні й Новобогородицьку;

• не втручатися у польські справи;

• відмовитися від своїх зазіхань на Правобережну Україну і Чорноморське узбережжя.

2. Туреччина зобов'язувалася:

• вислати за власні межі Карла XII;

• не чинити перешкод для російської армії для виведення ЇЇ в Росію.

5 березня 1712 р. Вийшов указ турецького султана, згідно з яким на Правобережну Україну й Запорозьку Січ поширювалася влада П. Орлика.

Утім фактично ця влада була нереальною через непоступливість Польщі.

А в квітні 1714 р. між Туреччиною і Польщею було укладено договір, за яким Правобережна Україна залишалася за Польщею.

Квітень 1712 р. Туреччина підписала угоду з Московською державою щодо Лівобережної України, за якою Лівобережна Україна з Києвом та його околицями залишалася за Московською державою.

Наслідки для України

Ратифікація Прутського договору у такому вигляді стала тяжким ударом для П. Орлика і його прихильників, адже Україна залишалася переділеною на частини.

Спроби П. Орлика утворити антимосковську коаліцію із західноєвропейських держав.

Протягом 1711-1714 pp. П. Орлик робив спроби організувати нову антимосковську кампанію, але без успіху.

1. Шукав підтримки у різних європейських держав (Франції, Великій Британії, Польщі, Ватикану).

2. Неодноразово порушував питання про допомогу у відновленні української державності.

3. Намагався сформувати власні військові сили.

4. Намагався залучити до боротьби проти Московської держави Запорожжя.

На запрошення Карла XII Пилип Орлик із частиною старшини побував у Швеції.

1720 р. Перебрався до Німеччини, а згодом до Франції.

1722 р. Змушений був переїхати на територію Туреччини, де й прожив останні 20 років.

Причини невдач Пилипа Орлика

1. Непевність союзників — татар, турків, їхня зрада.

2. Завойовницькі дії татар, турків, поляків, Московії на землях України.

3. Слабкість зібраних військових сил Пилипа Орлика.

4. Незручність політичного моменту.

5. Європейські держави не хотіли воювати з могутньою Російською державою.

Не всі європейські держави розуміли, що їм несе швидке зростання могутності Росії, і вели себе пасивно.

Висновки

1. Спершу воєнні дії, а згодом усі дипломатичні зусилля П. Орлика для досягнення незалежності України виявилися марними.

2. Поява нової держави в Європі не входила в плани тодішніх європейських держав.

3. Пилип Орлик був останнім українським гетьманом періоду гетьманщини, який відкрито поставив питання про створення Української незалежної держави.

4. Життя Пилипа Орлика було для нащадків прикладом самовідданої боротьби за Українську державу.

5. Справу Пилипа Орлика після його смерті у 1742 р. продовжив його син Григорій, який у Франції став членом королівської ради, отримав титул графа і звання маршала Франції.

У Франції на честь сім'ї Орликів названо столичний аеропорт Орлі.