Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України опорні конспекти 8 клас

Україна в подіях Північної війни

Участь українських  полків у воєнних діях на землях Московії, Прибалтики і Речі Посполитої

1700-1721 pp. Північна війна (війна Росії зі Швецією за вихід до Балтійського моря).

1. Від самого початку війни козацькі полки брали участь у воєнних діях, воюючи на території Московії, Прибалтики, Речі Посполитої, відстоюючи інтереси Росії.

1700 р. Для ведення бойових дій проти шведів було направлено 17 тис, козаків, із них 50-70% загинули не лише під час бойових дій, а й від холоду і хвороб.

2. За свою службу козаки ніякої платні не отримували. Доводилося їм терпіти утиски, образи, грубість, знущання, жорстоке ставлення з боку російського командування.

3. Козаків використовували під час будівництва фортець, воєнних доріг та інших укріплень. Тільки на спорудженні Петро-павловської фортеці та деяких інших споруд Петербурга загинуло майже 100 тис, душ, із них значну частину становили українці.

4. Війна принесла збільшення податків для всього населення Гетьманщини, бо потрібні були великі кошти, щоб спорядити військо для щорічних походів на північ.

5. З Гетьманщини у великих розмірах вивозилися хліб та інші продукти, що дуже розоряло населення краю.

6. Гетьманському урядові доводилося утримувати в деякий містах московську армію та воєнні гарнізони. Було характерним брутальне ставлення царських воєвод не лише до рядових козаків, а й до старшини.

7. 1705 р. Вийшов царський указ про перетворення двох козацьких полків, висланих до Пруссії, на регулярні драгунські.

8. 1706 р. Почалося будівництво Києво-Печерської фортеці якій Петро І надавав великого значення як опорному пунктові можливого просування противника.

9. На територію Гетьманщини було введено семитисячне російське військо, яке грабувало місцеве населення.

Висновки

• Північна війна між Росією та Швецією була дня України чужою і не велася в її інтересах, проте козацьке військо за наказом російського царя брало активну участь у воєнних діях на початку війни, зазнаючи великих втрат.

• Україна повинна була воювати за невигідні для неї інтереси, бо вихід Росії до Балтійського моря і через нього в Європу означав для України розрив традиційних зв'язків із Заходом.

• Серед населення Гетьманщини, козацької старшини ширилися антимосковські настрої.

Українсько-шведський союз Причини переходу І. Мазепи на бік шведів

1. Петро І розгорнув активну боротьбу за підпорядкування гетьманської влади російському урядові.

2. До Мазепи доходили відомості про підготовку царем докорінної реформи України в напрямку ліквідації козацько-гетьманської автономії.

В архіві французького міністерства закордонних справ знайдено проект Петра І стосовно ліквідації Гетьманщини та козацького устрою України, датований 1703 р., відповідно до якого планувалося:

• дочекатися смерті І. Мазепи або усунути його силоміць;

• виселенням і терором знищити козацтво;

• колонізувати українські землі росіянами та німцями.

В історичній літературі є й інші згадки про плани ліквідації Гетьманщини, про передачу українських земель під управління князя Меншикова тощо.

Скориставшись зовнішніми обставинами, які склалися під час Північної війни, І. Мазепа спробував знову поставити питання про самостійну державність, спираючись на допомогу Швеції.

"Я кличу всемогутнього Бога у свідки і заприсягаюся, що не заради високих почестей, не задля багатства або яких інших Цілей, а для вас всіх, що є під моєю владою, задля жінок і дітей ваших, для добра матері нашої, бідної України, для користі усього народу українського, для піднесення його прав і вільностей хочу я з допомогою Бога так чинити, щоб ви з жінками вашими і отчизни не загинули ні під москалями, ні під шведами".

1705 p. І. Мазепа почав таємні переговори із союзником Карла ХІІ польським королем С. Лещинським. Через посередництво короля I. Мазепа мав намір вступити в союз зі шведським королем Карлом XII.

Листування й переговори велися цілком таємно. Про них знало вузьке коло наближеної до гетьмана старшини. Петро І нічого не підозрював. Були покарані генеральний суддя В. Кочубей та полковник І. Іскра, які надіслали цареві донос на гетьмана.

1706 p. І. Мазепа за посередництва С. Лещинського розпочав таємні зносини з Карлом ХІІ. У стосунках з Карлом XII І. Мазепа наголошував, що Україна повинна бути незалежною державою з довічною владою гетьмана, її територія мала становити всі українські землі.

1708 р. Розпочався похід 35-тисячної шведської армії, очолюваної Карлом XIІ, на Росію. Шведський король повернув свої війська в Україну, щоб використати її як плацдарм для наступу на Москву.

24 жовтня 1708 p. І. Мазепа залишив у Батурині гарнізон козацьких військ, а сам разом з однодумцями (з ним було 7 із 12 полковників) і 4 тис. козаків вирушив назустріч Карлу XII та об'єднався зі шведською армією нар. Десні. Головні козацькі сили в той час перебували в Росії та Білорусі, допомагаючи Петру І в боротьбі проти шведів.

29-30 жовтня 1708 p. І. Мазепа і Карл XII уклали між собою договір.

Умови договору точно не відомі. Його пізніше в основних рисах виклав генеральний писар при І. Мазепі Пилип Орлик і його довірена особа так:

• Україна мала бути вільною і незалежною;

• Україна повинна бути князівством і їй має бути повернено всі українські землі, загарбані Московією;

• шведський король зобов'язувався захищати Україну від усіх ворогів;

• він не мав права претендувати на владу над Україною, на її прибутки чи податки;

• шведський король не міг присвоїти собі титул чи герб України, вони належатимуть лише Україні;

• нікому не дозволялося ставити в українських містах військові гарнізони, тільки для стратегічних потреб шведське військо могло тимчасово займати п'ять українських міст (Стародуб, Мелин, Батурин, Полтаву, Гадяч);

• І. Мазепа мав бути довічним князем України.

До шведсько-українського союзу приєдналися запорожці на чолі з К. Гордієнком.

Заклики І. Мазепи підняти повстання проти російського царя не знайшли підтримки серед селян і козаків, які боялися знову потрапити під владу польської шляхти.

Тільки Запорозька Січ на чолі з кошовим Костем Гордієнком приєдналася до гетьмана і 8 тис. запорожців). Запорожці завдали кілька поразок московським частинам і з'єдналися з гетьманом та шведами.

У відповідь на дії К. Гордієнка царський уряд кинув на Січ три драгунських піхотних полки.

Облога Січі затягнулася, але й тут знайшовся-таки зрадник, колишній запорожець, прилуцький полковник Галаган, який провів солдатів на Січ;

• багатьох козаків було вбито;

• у полон потрапило 300 запорожців, яких стратили;

• Січ спалили дощенту;

• солдати знеславили навіть гробницю давніх отаманів, забрали гармати, січовий скарб і прапори;

• спалювали весь запорозький край.

Травень 1709 р. Було зруйновано і ліквідовано Чортомлицьку Січ.

Частині запорожців вдалося втекти. Вони заснували Нову Січ, спочатку на р. Кам'янці, а потім — в Олешках (поблизу сучасного Цюрупинська на Херсонщині).

Воєнно-політичні акції російського царя проти українців

Дізнавшись про зраду І. Мазепи, цар негайно видав Маніфест до українців, у якому називав І. Мазепу "юдою", вказував, що І. Мазепа хоче віддати Україну Польщі, а всі православні церкви — католикам. Зразу ж було скликано раду в Глухові, щоб обрати нового гетьмана.

Жовтень 1708 р. Московські війська О. Меншикова почали штурм гетьманської столиці Батурина.

Батурин, перетворений І. Мазепою на потужну фортецю з сильним гарнізоном (3 тис. козаків) і значною артилерією, витримав перший штурм.

Зрадник Іван Ніс провів московське військо таємним підземним ходом до столиці.

Увірвавшися до гетьманської столиці, московське військо вчинило страшну різанину, причому знищило не тільки козаків, а й усе цивільне населення міста, не щадило ні старих, ні жінок, ні немовлят. Князь Меншиков вирізав зі своїм військом 6 тис. чоловіків, жінок, дітей.

Пограбували гетьманську скарбницю, запаси продовольства.

Групи вбитих козаків прив'язували до плотів і пускали річкою Сеймом, усім на страх. За один день було знищено 6 тис. батуринців.

Гетьманську столицю спалили дощенту.

Уся артилерія 7. Мазепи — більше ніж 40 тис. гармат, його прапори, відзнаки і всі коштовності потрапили до рук Меншикова, якому цар дякував.

Почався терор по всій Україні. Переслідувалися всі, хто підтримував гетьмана.

Убивствами і масовими репресіями Петро І намагався викорчувати волелюбний дух українського народу.

Петро І наказав православному духовенству проклинати його як єретика, всіляко ганьбити його ім'я.

Петро І наказав старшині, що не підтримала Мазепу, обрати нового гетьмана, яким 11 листопада 1708 р. став Іван Скоропадський.

Полтавська битва

(27 червня (8 липня) 1709 р.)

Квітень — червень 1709 р. Шведи оточили Полтаву — важливий стратегічний пункт на шляху до Москви, Польщі. Туреччини і Кримського ханства.

До міста прибув з головними силами Петро І.

Карл XII виставив лише 18-тисячне військо, а Петро І, за шведськими підрахунками, мав 40-тисячне.

Козаки І. Мазепи в бою участі не брали. Російські війська мали значно більше артилерії. Карл XII не міг особисто керувати битвою, бо напередодні був тяжко поранений і його носили на носилках.

У ході битви були і жорстокі артилерійські обстріли, й атаки кінноти, і наступ піших полків, і рукопашний бій. Шведи програли цю битву.

Втрати шведів — 12 тис. убитих і полонених.

Лише Карлові XII та І. Мазепі з невеликою кількістю прибічників (50 душ старшини, 500 козаків Гетьманщини і 4 тис. запорожців пощастило вирватися з оточення і втекти до Туреччини.

Причини поразки шведських військ під Полтавою

1. Чисельна перевага російських військ.

2. Карл XII внаслідок поранення не міг особисто керувати боєм.

3. Призначений шведським королем головнокомандувач маршал Ренскіоль не зумів розвинути вдалий для шведів початок битви, проявивши у вирішальний момент бою нерішучість.

4. Невелика кількість козаків, які перейшли на бік І. Мазепи, участі в бою не брали.

Наслідки Полтавської битви

1. Поразка у Полтавській битві мала негативні наслідки для України.

2. Вона стала національною катастрофою для українського народу, початком колоніальної залежності від Росії.

3. З 1709 р. наступ царизму на автономні права Гетьманщини значно прискорився.

4. Петро І вважав себе вільним від зобов'язань, які мав перед Україною, і не погодився відновити договір між Москвою і Україною.

5. Українська держава практично не мала жодних прав.

Гетьман Іван Мазепа в історії України

І. Мазепа — видатний діяч своєї епохи, якому не судилося здійснити задумане: вирвати Україну з-під влади Росії. Він прагнув створити на українській землі незалежну державу західноєвропейського типу, з абсолютною владою гетьмана, піднести цю державу на високий культурний рівень.

Утім трагедія І. Мазепи полягала не лише в тому, що він не мав підтримки свого народу, а й у несприятливій міжнародній обстановці, яку не зумів до кінця збагнути. І хоч І. Мазепі не вдалося реалізувати ці плани, він залишиться для майбутніх поколінь символом боротьби за незалежну Україну, героєм, взірцем боротьби за національні інтереси.

Доба Мазепи — це час політичного, економічного і культурного відродження України. Він започаткував новий етап у формуванні національної свідомості.

Ім'я І. Мазепи широко висвітлювалося у світовій літературі і мистецтві. До висвітлення життя І. Мазепи зверталися Вольтер, Байрон, Меріме, Віктор Гюго, Рилєєв, Чайковський, Бетховену інші.

Для російського царизму переможений Мазепа став уособленням українського сепаратизму і зрадництва на всі часи, противником офіційної імперської ідеології. Такої самої позиції дотримувалася і більшовицька влада.

Причини невдач І. Мазепи

1. Вузька соціальна база, на яку спирався І. Мазепа.

Усі заходи і реформи І. Мазепи було проведено в інтересах козацької старшини, за допомогою якої він хотів вести боротьбу за незалежність України.

Йому були далекі інтереси селян, козаків, міщан.

2. Заклики І. Мазепи підняти повстання проти російського царя не знайшли підтримки серед селян і козаків, які боялися знову потрапити під владу польської шляхти.

3. Нерішучість дій І. Мазепи.

Народні маси не повірили йому, не підтримали, не зрозуміли його дій на союз із Швецією, яка не була з ними однієї віри.

4. І. Мазепа перебільшив сили Швеції та свої власні, тому замість обіцяних шведам 50 тис. військ зумів привести з собою лише 3-4 тисячі.

5. Жах у народу викликали масові репресії з боку царських військ щодо прихильників І. Мазепи, яких колесували, садили на палі, четвертували, вішали й рубали голови.

6. Посилення розриву між козацькою старшиною і народом зумовило остаточну поразку І. Мазепи.