Історія України опорні конспекти 8 клас

Люблінська унія (1569 р.)

Передумови Люблінської унії

• Кревська унія (1385 p.), як перша спроба об’єднати Велике князівство Литовське і Польське королівство для спільного подолання зовнішньої небезпеки з боку рицарів-хрестоносців.

• Проникнення польського панства в Україну, захоплення ним окремих районів, що ставило питання про офіційне визнання й узаконення шляхетсько-магнатських надбань.

• Польські пани за умов підвищення попиту на сільськогосподарські товари на зовнішньому ринку посилювали наступ на українські землі, підштовхували до остаточного розв'язання проблеми унії (об'єднання) Польщі і Литви.

• Виникнення централізованої Московської держави на північний схід від Литви, яка активізувало свою діяльність зі "збирання Руських земель".

Причини Люблінської унії

1. Невдачі та ослаблення Литви у Лівонській війні з Московською державою (1558-1583 pp.), втрата значних територій, виснаження матеріальних ресурсів, руйнування господарства, важкі людські втрати, загроза з боку Московського князівства підштовхували уряд Великого князівства Литовського до об'єднання з Польським королівством.

2. Невдоволення різних верств населення українських земель політикою Великого князівства Литовського, яке не протистояло наскокам татарських орд і виявилося неспроможним їх зупинити. Невдачі в боротьбі з татарами підірвали могутність Великого князівства Литовського і змусили його попросити допомоги у Польщі.

3. Прагнення української, білоруської та литовської шляхти обмежити всевладдя магнатів і зрівнятися у правах із польською шляхтою.

4. Бажання польської шляхти збільшити свої володіння за рахунок українських земель, що перебували під владою Великого князівства Литовського.

Люблінський сейм 1569 року

1 липня 1569 р. Спільний сейм представників Великого князівства Литовського і Польського королівства в м. Любліні проголосив про злиття двох держав у єдину державу — Річ Посполиту.

(Річ Посполита означає "спільна справа").

Умови Люблінської унії

Люблінська унія — міждержавна угода про об’єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського в єдину державу — Річ Посполиту.

1. Єдина держава — Річ Посполита — повинна мати спільного короля, сейм, сенат, спільну скарбницю і монету, спільну зовнішню політику.

2. Литва передала Польщі українські землі, які належали до її складу:

• Волинь;

• Поділля;

• Київщину;

• Східну Галичину;

• частину Лівобережжя (Полтавщину).

3. На цих землях було створено шість воєводств:

• Руське (Галичина);

• Белзьке;

• Волинське;

• Брацлавське;

• Подільське;

• Київське.

4. За Литовським князівством залишалися Брестське воєводство та Пінщина.

5. Пани обох держав дістали право на володіння маєтками по всій території Речі Посполитої.

6. Митні кордони ліквідовувалися.

7. За Литвою зберігалася лише обмежена автономія у вигляді власного права і суду, адміністрації, війська, скарбу й державної ("руської") мови.

Позитивні наслідки Люблінської унії

1. Унія дала змогу возз'єднати українські землі і вийти на західноєвропейський рівень культури.

2. Пожвавилася внутрішня торгівля, збільшилася кількість ярмарків.

3. Прискорилася колонізація Подніпров’я.

4. Унія спричинила могутній спалах соціально-економічного, культурно-освітнього рухів та збройної боротьби.

5. Повернула Україну до Заходу.

6. Створювалися умови для посилення європейських впливів.

7. Річ Посполита відкрила У країн і шлях до європейської торгівлі сільськогосподарською продукцією через балтійські порти.

8. З українських земель до Західної Європи вивозили худобу, зерно, тютюн, вовну, віск тощо.

Негативні наслідки Люблінської унії для долі України

1. Становище українців різко погіршилося.

2. Посилилося феодальне, національно-культурне і релігійне гноблення українсько, о народу.

3. Українському народові загрожувало повне національне знищення.

4. Привласнивши українські землі, польські магнати і шляхта експлуатували природні ресурси, жорстоко визискували українських селян, караючи їх навіть смертю.

5. Переслідувалися українські звичаї, проводилося насильницьке насадження католицизму та заборона православної віри.

6. Примусово насаджувалися польська культура, мова, освіта.

7. Більшість міст України належала польським панам. Українських міщан всіляко обмежували в правах.

Висновки

1. З укладенням Люблінської унії закінчилася литовсько-руська доба в історії України.

2. Об’єднання в одній державі військового та економічного потенціалу Польщі, Литви, України поставило Річ Посполиту в один ряд з наймогутнішими державами тогочасної Європи.

3. Унія принесла в Україну ворожнечу, кровопролиття, руйнування, зневажання національної гідності українського народу.

4. Люблінська унія значно погіршила ситуацію в Україні, але сприяла зростанню культурно-просвітницького й визвольного рухів та національної самосвідомості українців.

Адміністративно-політичний устрій України у складі Речі Посполитої в другій половині XVI ст.

Адміністративно-політичний устрій — поділ території на певні частини для створення державних форм влади й управління на місцях.

На території України створювалися колоніальні органи управління і поступово поширювався адміністративний устрій Речі Посполитої.

Річ Посполиту очолювали виборний король, спільний сейм і сенат.

1. Король:

• керував зовнішньою політикою;

• призначав на посади чиновників і сенаторів;

• усі питання мав вирішувати зі згоди сейму.

Влада короля була обмеженою.

2. Сейм складався з магнатів, шляхти й верхівки католицького духовенства. Він вирішував найважливіші питання державного життя.

3. Сенат складався з самих лише урядових осіб.

4. Усю країну було полічено на воєводства.

Українські землі у складі Речі Посполитої об'єднувалися у шість воєводств.

1618 р. приєдналося Чернігівське воєводство, що утворилося на землях, відторгнутих від Московської держави.

На чолі воєводств стояли воєводи, яких призначав уряд.

Воєводства поділялися на повіти, які ще називали староствами. Їх очолювали старости й каштеляни (коменданти) фортець. Старост (намісників повітів) обирала шляхта.

Повіти поділялися на волості.

5. У воєводствах і повітах діяли місцеві сеймики, у яких шляхта вирішувала місцеві справи та обирала своїх представників до спільного сейму. Шляхетські сеймики були знаряддям панування як польських, так і українських феодалів над населенням.

6. Для Волинського, Брацлавського, Київського воєводств було збережено дію Литовського статуту й українську мову в судочинстві.

Суспільно-політичні зміни в українських землях після Люблінської унії

Люблінська унія спричинила серйозні соціально-економічні та політичні зміни в житті України, вона сприяла посиленню польської експансії на українські землі та руйнівному наступу католицизму.

У 1569 р. було здійснено перепис вільних земель у трьох українських воєводствах — Волинському, Подільському та Київському, і король почав їх роздавати польській шляхті. Польські пали виїжджали на українські землі, будували тут замки, містечка, навколо яких з’явилося багато сіл.

Польські пани на українських землях запроваджували фільваркові господарства, панщину, нещадно експлуатували природні багатства краю.

Розвиток фільваркового господарства супроводжувався обезземелюванням селян, посиленням кріпацтва. Збільшилося вивезенім з українських земель на ринки Західної Європи збіжжя, худоби, вовни, воску, меду та інших сільськогосподарських продуктів.

Значно посилились ополячення, окатоличення та дискримінації українського населення.

Польські пани були повновладними господарями на українській землі, вільно розпоряджалися життям селян. Закон дозволяв їм карати селянина на смерть.

Литовський статут 1588 p., який діяв у Речі Посполитій разом із польським феодальним правом, остаточно закріпачував селян, які прожили на землі феодалів 10 років.

У містах ремісники-українці зазнавали дискримінації, зокрема у разі вступу до ремісничих цехів, обмежувалися місця їхнього проживання тощо.

Загострилася в Україні політична і релігійна ситуація в зв'язку з переходом на новий календарний стиль. У 1582 р. папа Григорій XIII наказав виправити старий юліанський календар, у якому внаслідок недоліків обчислення утворилася різниця між календарним та астрономічним часом. Папа наказав з 5 лютого 1582 р. додати 10 днів.

Католики прийняли новий стиль, а православні залишили старий.

Зміна календаря призвела до посилення соціального і релігійного гніту, оскільки польські пани забороняли українським селянам відзначати свята за старим стилем і змушували їх у ті дні працювати, що викликало різку опозицію.

Висновки

1. Люблінська унія погіршила загальну ситуацію в Україні.

2. Негативні наслідки Люблінської унії для України значно ускладнювали процес формування української нації.