Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 8 клас

Українсько-московський договір 1654 р.

Українсько-московська міждержавна угода (Березневі етапі)

Переговори в Москві велися з 13 по 28 березня 1654 р.

Внаслідок переговорів проект договору, який мав 23 пункти, скоротили до 11.

1. Статті договору передбачали визнання за козацькою Україною створення в межах її території:

• політичного устрою;

• суду і судочинства;

• адміністративного поділу;

• армії;

• соціально-економічних відносин;

• незалежності в проведенні внутрішньої політики.

2. Підтверджено права та привілеї Війська Запорозького на маєтності та землі.

3. Встановлювався 60-тисячний козацький реєстр.

4. Збережено за гетьманським урядом права контролю за фінансами та податками.

5. Залишалися недоторканними права та повноваження місцевих органів влади, права київського митрополита, право обрання гетьмана козацтвом.

6. Московська держава домоглася того, що:

• обмежувалися права України мати зносини з іншими державами, зокрема з Польщею і Туреччиною;

• Україна повинна була виплачувати московській скарбниці певну суму грошей від своїх прибутків;

• московський цар дістав право тримати в Києві залогу з воєводою.

7. Московська держава зобов'язувалася обороняти Україну від Речі Посполитої.

Різні погляди щодо юридичної сутності Переяславсько-московського договору

Вчені по-різному пояснюють цей документ.

1. Одні вважають, що договір між Москвою та Україною — персональна унія (незалежні держави мають власні уряди, визнають владу одного царя).

Цієї думки дотримувався російський історик В. Сергеевич.

2. Російський правознавець М. Дьяконов доводив, що погоджуючись на "особисте підкорення" цареві, українці, безперечно, погоджувалися на поглинання їхніх земель Московським царством, і тому ця угода була "реальною унією".

3. Треті гадають, що цей договір — форма васальної залежності України від Московської держави. Такої думки дотримуватися російський історик В. М'якотін і український історик М. Грушевський, які вважали, що згідно з цією угодою сильніша сторона (цар) погоджувалася захищати слабшу сторону (українців), не втручаючись у її внутрішні справи.

4. Четверті міркують, що договір — тимчасовий перепочинок для України у боротьбі проти Польщі, а мета Б. Хмельницького — бути правителем України.

5. Радянська історіографія наполягала, що договір — "возз'єднання країни з Росією".

6. Деякі, що договір — це приєднання України до Московської держави.

7. Інші дотримуються думки, що договір — це "автономія України у складі Московської держави".

8. Є ще думки, що договір — військовий союз між Україною та Московською державою (так уважають О. Оглоблін, В. Липинський).

9. Аналізуючи договір, слід зазначити, що Б. Хмельницький вважав його звичайним договором протекції: союз із сильним сусідом для боротьби проти ворога.

Такі різні погляди пов'язані з тим, що сам договір не зберігся, а до нас дійшли лише його копії. Різні оцінки договору, але зрозуміло одне: обидві сторони ставили, собі певну мету, причому кожна таку, яка була вигідна їй.

Нині найпоширенішими є думки про те, що це було приєднання або протекторат, або що це конфедерація.

Договір був недосконалим, діяв недовго і незабаром втратив чинність через недотримання його московською стороною. Автономія — право самостійного управління.

Конфедерація — союз самостійних держав, створений для певної мети, переважно зовнішньополітичної.

Значення Переяславсько-московського договору

1. На міжнародній арені цей договір засвідчував відокремлення й незалежність України від Речі Посполитої.

2. Він засвідчував визнання Московською державою самостійності Української держави з її системою управління і соціально-економічними відносинами.

3. Відкривалася можливість довести до кінця війну з Річчю Посполитою і здійснити об'єднання українських земель.

4. Цей договір сприяв національному і культурному відродженню, бо було покладено край ополяченню й наступові католицизму.

5. Він виступав у свідомості національно-патріотичної еліти наступних поколінь, за визначенням П. Орлика, "найсильнішим і найпереможнішим аргументом і доказом суверенності України...".

Висновки

1. Московський договір був складений так незрозуміло, той досі історична наука не може дійти однакових висновків, які відносини між Україною і Московською державою мав цей договір утворити, а які утворилися в дійсності.

2. Рішення Б. Хмельницького про перехід "під руку" московського царя було вимушеним кроком.

3. Обидві сторони (Москва та Україна) розуміли по-різному суть цих відносин.

4. У Москві намагалися дедалі більше впливати на українське життя: обмежити економічні й політичні права гетьманського правління.

5. Правові взаємовідносини, закріплені договором між Україною і Московською державою, залишалися лише на папері і не були здійснені на практиці.

6. У складі монархічної Московської держави Україна з її республікансько-демократичною формою правління була позбавлена можливості подальшого розвитку.

7. Багатовікова відсутність національної держави і тяжкі зовнішні умови штовхали Україну на об'єднання з державою, у складі якої вона не мала перспектив для самостійного розвитку.

8. З укладенням договору почався процес спершу обмеження, а через деякий час — повної ліквідації Української держави.

Воєнні дії в 1654-1655  pp.

31 грудня 1653 р. Московська держава оголосила війну Польщі.

1654 р. Річ Посполита уклала "вічний" договір із Кримським ханством про взаємодопомогу.

Березень 1654 р. Польська армія перейшла в наступ на Правобережжя (на Поділля і Волинь). Основна частина московських військ і загони козаків під командуванням І. Золотаренка розгорнули бойові дії під Смоленськом і в Білорусі.

Осінь 1654 р. Польща спрямувала удар на Поділля.

Польсько-татарське військо сплюндрувало край: було зруйновано 270 поселень, убито 10 тис. немовлят, взято в полон 10 тис. душ.

Січень 1655 р. Польсько-татарське та українсько-московське військо зійшлися під Охматовом (на Черкащині). Великі втрати були з обох сторін. Польсько-татарське військо зазнало поразки.

Липень 1655 р. Українсько-московське військо вирушило в Галичину.

19 вересня 1655 р. Під Городком (біля Львова) польські війська було розгромлено.

На допомогу Польщі прийшов кримський хан.

20 листопада 1655 р. Під Озерною татари атакували українсько-московський табір. Все закінчилося переговорами, хан пішов на укладення договору, що передбачав нейтралітет Криму у війні України і Московії проти Речі Посполитої. Війну Польщі оголосила Швеція, яка окупувала значну частину її території. Московська держава, будучи суперником Швеції, припинила війну проти Польщі та за спиною України уклала з нею Віленське перемир'я.