Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 7 клас

Тема 4. Галицько-Волинська держава 

Утворення Галицько-Волинської держави за Романа Мстиславича

(1199-1205 pp.)

Роман Мстиславич — син Мстислава Ізяславовича, який дістав у спадщину від батька Володимир-Волинський.

'На зріст був хоча не дуже великий, але широкий і понад міри сильний: з лиця гарний, очі чорні, ніс великий з горбом, волосся чорне і коротке; вельми ярий був у гніві, запинався, коли сердився, довго не міг слова вимовити. Воїн був хоробрий і вмілий на військові вправи; найпаче це він показав, коли угрів велике військо малим своїм розбив. Усе життя своє у війнах проводив, багато перемог здобув... Через те всім навколишнім був страшний” (В. Татіщев “Історія держави Російської”).

Після смерті Ярослава Осмомисла волинський князь Роман Мстиславович, на запрошення галицьких бояр, прийшов у Галич, але не зміг там утвердитися, бо тривали значні суперечки і боротьбі боярських угруповань.

Лише у 1199 р. після смерті Володимира Ярославича, останнього представника династії Ростиславовичів, Роману Мстиславовичу вдалося об’єднати під своєю владою Волинське і Галицьке князівства, утворивши могутню Галицько-Волинську державу, приборкавши свавільну боярську аристократію, спираючись на дрібним феодалів та міське населення.

Роман зробив столицею нового князівства місто Галич і перевів туди свій двір.

Літописці давали йому почесний титул “великого князя”.

У внутрішній політиці Роман зосередив увагу на зміцненні своє влади й ослабленні влади бояр, здолав боярську опозицію, підпорядкував собі непокірні боярські угруповання, багатьох з бояр стратив або відправив на каторгу. Дбав про авторитет княжої влади.

Утворення єдиної Галицько-Волинської держави мало велике значення. За Романа значно зміцніти князівські позиції і центральна влада. Було створено необхідні умови для розвитку сільського господарства, ремесел, промислів, торгівлі. Саме в Романа Мстиславовича шукав притулку імператор Візантії після захоплення Константинополя хрестоносцями.

Князь Роман був високоосвіченою людиною. Народ любив його за справедливість, бо “мудрістю розуму додержувався заповідей Божих”.

Сміливий воїн, видатний полководець, мудрий і далекоглядний державний діяч. Літописець підкреслював, що Роман:

“...кидався на поганих як той лев, сердитий був як рись, переходив землю їх як той орел, був хоробрий як тур”,

“...ревно наслідував свого предка Мономаха”.

Роман здобув собі авторитет походами на половців у 1197-1198 pp., 1201 p., 1204 р. та литовців, які закінчилися вдало. У 1204 р. одержав пропозицію Папи Римського в обмін на прийняття князем католицизму коронувати його, але відмовився від цього.

У 1202 р. оволодів Києвом, об’єднавши під своєю владою всю Південно-Західну Русь. Кордони його держави проходили від Дніпра до Чорного моря і Дунаю, у її складі були землі сучасної Молдови й Північної Буковини. Він підніс міжнародний авторитет держави, бо в період феодального роздроблення всієї Європи створив єдину могутню державу, зав’язав рівноправні й дружні відносини з Візантійською і Німецькою імперіями. Галицько-Волинське князівство стало збирачем руських земель.

Літописець назвав Романа “самодержцем усієї Русі”.

Польський хроніст пише, що він “за короткий час так піднявся, що правив майже всіма землями і князями Русі”. Загинув під час військового походу на річці Віслі під Завихвостом (у Польщі) у 1205 р. (нині Люблінське воєводство).

Династія Романовичів майже 150 років утримувала українську державність, залишивши добрий слід у нашій історії.

Причини виникнення та піднесення Галицько-Волинської держави

1. Вдале географічне положення:

• віддаленість від Києва, тому послаблювався вплив центральної влади;

• важкодоступність земель для кочівників;

• розташування на перехресті важливих торгових шляхів.

2. Необхідність спільної боротьби двох князівств — Галицького і Волинського — проти агресії Польщі й Угорщини, проти монгольської навали та ординського іга.

3. Енергійна об’єднавча політика князів Романа Мстиславич та Данила Галицького, їхній великий авторитет, які всю свою діяльність спрямували на утвердження могутньої Галицько-Волинської держави.

4. Інтенсивний економічний розвиток цих земель, посилення економічних зв'язків між ними.

Чому літописець назвав Романа "самодержцем усієї Русі"

1. Був цілеспрямованим і рішучим у боротьбі за об’єднання руських князівств.

2. Жорстоко придушував опір боярства, які стояли на перешкоді об’єднанню країни.

3. Проводив активну зовнішню політику, оберігаючи Галицько-Волинську державу від зазіхань сусідів.

4. Йому вдалося підпорядкувати собі майже всю територію Південно-Західної Русі.

Значення утворення Галицько-Волинської держави

1. Після занепаду Києва головним політичним центром українських земель стало Галицько-Волинське князівство.

2. З об’єднанням Галицького і Волинського князівств було закладено політичні основи зміцнення і розширення національної держави.

3. Галицько-Волинська держава за Романа Мстиславовича за розмірами дорівнювала Священній Римській імперії, стала могутньою, впливовою й авторитетною серед країн Європи.

4. Утворення Галицько-Волинської держави свідчило про те, що центр економічного, політичного і культурного життя перемістився в Західну Європу.

Боротьба синів Романа Мстиславовича за відродження Галицько-Волинської держави

1205-1238 pp. Період тимчасового розладу єдності держави. Це період князівсько-боярських міжусобиць, смут, розбрату, ворожнечі і запеклої боротьби за владу.

Зі смерті Романа скористалися галицькі боярські угруповання, щоб захопити владу у свої руки і не допустити до влади вдову Романа Анну - розумну, мужню і владну жінку і його синів Данила й Василька.

Розпочався 30-річний період боротьби за владу, період міжусобних воєн та іноземного втручання. Анна спиралася на волинське боярство і не мала підтримки у галицького. Побоюючись за життя своїх синів, втекла з чотирирічним Данилом і дворічним Васильком з Галича, а згодом і з Володимира-Волинського до родичів чоловіка у Польщу. Данило виховувався при дворі угорського короля.

Причини могутності великих бояр у Галицькій землі

1. Галицькі бояри, на відміну від бояр в інших князівствах, де вони здебільшого походили з княжої дружини, формувалися з місцевої родоплемінної знаті.

2. Свої багатства галицькі бояри одержали не від князя, а захопивши общинні землі.

3. Великі прибутки бояр від розвиненого сільського господарства, солеварних промислів, торгівлі.

4. Бояри весь час залучалися в боротьбу за утвердження своєї влади ще Ростиславичами, які надавали їм посади, маєтки, що стали базою зростання впливу боярських родів, дали їм змогу протидіяти зміцненню князівської влади.

5. Часто найбагатші бояри вибирали для себе іноземне покровительство — угорців, пізніше поляків.

Бояри навіть оголосили князем боярина Владислава Кормильчича (1213-1214 pp.).

Оскільки боярські угруповання йшли на угоди з угорськими феодалами, що прагнули захопити Галичину та Волинь, то боротьба Данила й Василька Романовичів проти бояр, за об’єднання галицько-волинських земель набула характеру визвольної війни за державну незалежність.

Романовичі спиралися на широкі кола населення, на духовенство й на ту частину середніх і дрібних бояр, що розраховувала на покровительство князів. Їх підтримувало міське населення — купці та ремісники, які були прихильниками не боярського свавілля, міцної князівської влади.

Унаслідок тривалої боротьби Данилові Галицькому вдалося по долати угруповання галицьких і перемишлянських бояр, які орієнтувалися на підтримку Угорського королівства.

1237-1238 pp. Данило остаточно укріпився в Галичі, Волинь вії залишив молодшому братові Васильку, який у всіх важливих справах діяв спільно з Данилом.

1238 р. Данило розгромив військо тевтонських рицарів під Дорогочином і взяв у полон магістра ордену Бруна.

Незадовго до зруйнування Києва Батиєм Данило укріпився в Києві й посадив там хороброго й досвідченого воєводу тисяцького Дмитра, якому й довелося керувати обороною міста.

Столицею свого князівства Данило обрав місто Холм, де побудував оборонні споруди, церкви, заклав парк.

Данило Галицький здійснював політику об’єднання українських земель.

1245 р. Данило здобув перемогу над об’єднаними польськими, угорськими й боярськими військами біля м. Ярослава на Сяні, що остаточно зміцнило Галицько-Волинську державу.

Що сприяло перемозі Данила Галицького в боротьбі за відродження держави

1. Видатні особисті якості Данила Галицького (незламна воля вміння йти на компроміси, стійкість у перенесенні невдач, наполегливість у досягненні мети).

2. Велика підтримка близьких (матері Ганни та брата Василька).

3. Підтримка політики Данила з боку волинських бояр та городян Волині й Галича.

4. Створення боєздатного війська.

5. Дипломатичні здібності Данила, котрий використовував суперечності між сусідніми країнами в інтересах розбудови своє держави.

Висновки

1. Данило Галицький відновив велику Галицько-Волинську державу.

2. Стала другою після Київської Русі великою державою на українських землях, яка простяглася від Карпат до Дніпра і зуміла об’єднати навколо себе більшість етнічних земель (90%).

3. Перестала існувати в другій половині XIV ст.

4. Данило Галицький стримав німецьку, польську та угорську експансії.

5. Подолавши могутність бояр, він досяг піднесення соціально-економічного і культурного рівня своїх володінь до одного з найвищих у Східній Європі.