Історія України опорні конспекти 7 клас

Культура князівств у другій половині XII - першій половині XIII ст.

Культура Київської Русі часів роздроблення переживала піднесення.

Що сприяло піднесенню культури за часів феодальної-роздробленості

1. Культура періоду феодальної роздробленості формувалася на спільній основі багатої культури часів Київської Русі.

2. Поряд зі старими відкривалися нові культурні центри.

3. Піднесення суспільного життя, зокрема міського.

4. Піднесення економічного життя як у центрі, так і на окраїнах.

5. Переважний вплив християнської релігії на розвиток матеріальної і духовної культури.

6. Посилення економічних та культурних зв’язків. Культурним зв’язкам між князівствами сприяло те, що їхні землі належали до Київської митрополії.

7. Поглиблення етнічної свідомості народу.

8. Поступове проникнення в будівництво, живопис національних народних рис.

Етнос — стійка спільнота людей, які мешкають на певній території і характеризуються особливостями мови, культури, психічного стану, самоусвідомлення своєї єдності та відмінності від інших спільнот.

Народність — стійке об’єднання людей, що склалося на певній території на основі спільного походження, спільної мови, культури, традицій.

Цивілізація — рівень розвитку суспільства, його духовної і матеріальної культури на певному етапі його розвитку, в період становлення державності.

Освіта

1. Засновувалися школи різних типів:
• школи “книжного вчення” для підготовки священиків;
• світські (приватні) школи домашнього навчання для купецького та ремісничого міського населення.
2. Навчання велося при монастирях. Особливо важливим освітнім осередком був Києво-Печерський монастир.
3. При Андріївському монастирі в Києві діяла спеціальна жіноча школа, де дівчат навчали письма, співів, швейної справи, а також різноманітних ремесел.
4. Писемність поширювалася і серед простого люду.
5. Розвиткові шкільництва сприяло заснування при храмах, монастирях та князівських дворах бібліотек.
6. При церквах і монастирях створювалися переписувальні майстерні. Книжки писали “уставом”. Початкові букви виділяли, часто прикрашали різними орнаментами: звіриним, геометричним, рослинним. Кожну сторінку прикрашали різними малюнками (мініатюрами).

Усна народна творчість

1. Народ відтворював історичні події в казках, билинах, піснях.
2. Захопливі твори усної народної творчості: билини, пісні, перекази, легенди, казки — сповнені глибоких роздумів про минуле й сучасне свого народу.
3. У билинному епосі, який був поширений у цей час, закріплювалася пам’ять про історичні події й цілі епохи східнослов’янської історії.
4. Виникнення писемності створило передумови для перетворення усної народної творчості на писемну літературу.

Наука

1. Наука перебувала під впливом античних авторів. Із перекладених книг черпали наукові знання про природу, географію, філософію.

2. Центром розвитку наукового життя був Києво-Печерський монастир.

3. Зі збільшенням кількості міст та населенна в них за часів Київської Русі зростала необхідність медичної допомоги, яку надавали основному знахарі та ворожбити. Серед знахарів були і жінки. Одночасно з’являлися лікарі-фахівці, які згідно з “Руською правдою” мали право за платню лікувати хворих.

4. Знання математики та медицини були обмежені практичними потребами.

5. Відомим лікарем у Києві був Агапіт, який умій робити хірургічні операції. Йому вдалося вилікувати князя Володимира Мономаха від тяжкої хвороби. На території Києво-Печерського монастиря заснував першу лікарню.

6. Вагомий внесок у розвиток медичної наук внесли монахи Києво-Печерської лаври. Відомо, що Антоній сам доглядав хворих, виготовляв мікстури, відвари.

7. Онука Володимира Мономаха Євпраксія - Адельгейда займалася наукою. Написала медичний трактат “Мазі”, окремим розділом там був “Про гігієну тіла”, яким випередила європейських вчених на два століття.

8. У славнозвісному “Ізборнику Святослава" - праці енциклопедичного характеру, перекладеній з грецької мови на болгарську в X ст. і переписаній у 1076 р. для сина Ярослава Мудрою Святослава, подано багато відомостей медичного змісту. Тут містяться поради щодо лікування шлунково-кишкових розладів, хвороб шкіри, раку. Велика увага приділялася порадам щодо харчування.

9. Були в Україні і свої філософи, зокрема митрополит Клим Смолич та волинський князь Володимир Василькович.

Ізборник — рукописний збірник статей та уривків, вибраних з різних книг.

Книжні
пам’ятки

1. Оригінальним літературним твором цього періоду є “Молєніє Данила Заточника”, збірник життєвих порад та афоризмів, написаний у XII—XIII ст.
2. Описувалися житія святих.
3. Кирило Туровський (XII ст.) писав церковні проповіді, повчання, молитви.
4. “Києво-Печерський патерик” (XII ст.) — збірник оповідань про Києво-Печерський монастир, про його будівництво і засновників. Книга була дуже популярною.
“Патерик і Кобзар — се були найпопулярніші українські книги” (М. Грушевський).
5. Найвидатнішим твором поетичної творчості тих часів є “Слово о полку Ігоревім”.
6. Широкого поширення набула перекладна світська література. На межі ХІІ-ХІІІ ст. з’явився переклад збірника цитат з християнської та античної літератури під назвою “Пчола”.
Патерик — збірник, що містить житія святих.

Літописання

1. У монастирях ченці вели літописи, які виникли в XI ст.
2. Гідним продовженням “Повісті минулих літ”, про яку йшлося раніше, став Київський літопис XII ст., що містить яскраві характеристики політичних діячів того часу.
3. Продовженням Київського літопису є Галицько-Волинський літопис, який охоплює події до 90-х років XIII ст. В літописі проводиться ідея сильної великокнязівської влади, єдності Русі.

Архітектура

1. У Київській і Чернігівській землях поширюється техніка будівництва з цегли, у Галицькій - білокам’яна архітектура.

2. Справжніми перлинами є Успенський соборі Єлецького монастиря, Ільїнська й П’ятницька церкви в Чернігові.

3. Починаючи з XII ст. в архітектурі Русі слабшає візантійський вплив, з’являються риси західноєвропейського романського стилю, дедалі частіше проявляються місцеві особливості.

4. Поступово формуються вітчизняні архітектурні стилі: київський, галицький, переяславський.

5. У перебудованому вигляді з пам’яток цього періоду до нас дійшли такі церкви:

• Кирилівська — у Києві (1146 p.).

• Василівська — в Овручі (1183 p.),

• Борисоглібський собор — у Чернігові (1128 р.)

6. Головною окрасою міст і сіл цього часу були церкви.

7. У 1108 році князь Святополк Ізяславович заснував Михайлівський Золотоверхий монастир. У 1108-1113 pp. у ньому було споруджено Михайлівський Золотоверхий собор (ім’я Святополка після хрещення - Михайло). Був знищений у 1934-1935 pp.

Нині після указу Президента від листопада 1997 р. про відродження святинь розпочалися будівельні роботи з відродження храму. Відродили весь монастирський комплекс:

— дзвіницю;

— собор;

— трапезну церкву Іоанна Богослова;

— навчальний та житловий корпус духовної академії та семінарії;

— корпус монастиря, де живуть монахи;

— навіть дві споруди з артезіанською цілющою водою, бо колись тут було джерело, яке засипали, коли руйнували цей комплекс.

Відроджений монастирський комплекс - це символ відродження нашої України.

8. При Печерському монастирі у 1108 р. збудовано Троїцьку Надбрамну церкву, яка була одночасно і церквою і брамою-баштою, входила до складу укріплень монастиря.

За рішенням ЮНЕСКО Києво-Печерську лавру внесено до списку об’єктів всесвітньої спадщини.

1. Усі храми, збудовані в період феодальної роздробленості, як і раніше були прикрашені стінним розписом.

2. Мозаїки і фрески були найпоширенішими видами техніки живопису цього періоду.

3. Був розвинений іконописний живопис.

4. У Києві, Чернігові, Галичі існували іконописні майстерні.

5. Почали складатися місцеві традиції іконописання.

6. Однією з най видатніших на Русі була ікона Вишгородської Богоматері, привезена з Константинополя й прикрашала храм Бориса й Гліба у Вишгороді, а у 1155 р. була вивезена Андрієм Боголюбським до Володимира на Клязьмі. Згодом ікону перевезли до Москви.

7. “Києво-Печерський патерик” XIII ст. містить розповідь про видатного живописця Алімпія — ченця Києво-Печерського монастиря. Є припущення, що Алімпій брав участь у створенні ескізів чудових мозаїк собору Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві, що зберігається до наших днів.

З його ім’ям деякі фахівці пов’язують ікони “ Печерської богородиці” і “Великої Панагії”.

Свої заробітки Алімпій ділив на три частини: на ікони, на милостиню злидарям і лише третю частину залишав собі. Після смерті його було канонізовано. Похований у Ближніх печерах Києво- Печерської лаври.