Історія України опорні конспекти 7 клас

Володимир Мономах

(1113—1125 pp.)

Далекоглядний, досвідчений, виважений і розсудливий політик, талановитий полководець, доблесний воїн, справжній господар своєї землі, найвидатніша фігура на політичній арені Київської Русі в першій чверті XII ст. Правив розумно і справедливо.

"Він (Володимир Мономах) був вродливим, очі в нього були великі, волосся рудувате й кучеряве, лоб високий, борода широка. На зріст недуже високий, але міцний тілом і не дуже сильний" (так описував зовнішність князя російський історик В. Татіщев).

Народився 1053 р. в Києві, був сином князя Всеволода. Мати його Марія - гречанка, дочка царя візантійського Костянтина IX Мономаха. Через рік сім’я князя Володимира переїхала до Переяслава. Змалку його привчали до військової справи, відважний, хитрий. Улюбленим заняттям було полювання на диких звірів. Батько Володимира був освіченою людиною свого часу, любив книги, багато читав, знав п’ять іноземних мов. Володимир змалку ходив у військові походи, очолюючи батькову дружину, у 1068 році брав участь у битві з половцями. Володимир шістнадцять років князював у Чернігові аж до 1093 року, до смерті батька, який князював у Києві після смерті князя Ізяслава.

У Чернігові Володимир Мономах вступив у конфлікт зі своїм двоюрідним братом Олегом Святославовичем, який уважав себе спадкоємцем Чернігова. Володимир віддав братові Чернігів, як за конному спадкоємцю, а сам став княжити у Переяславі з 1094 року до 1113 року. У 1113 році був запрошений киянами княжити у Києві.

Сильний і мудрий державний діяч, будівничий і захисник Київської держави, великий патріот її, активний захисник Русі від половців. Відновив централізовану владу на Русі. Видатний письменник, філософ, мислитель і книжник свого часу, написав свої дітям знамените “Повчання”. Залишив після себе добру славу для на ступнях поколінь як людина, яка піклувалася про благо для всього суспільства, вів країну до добробуту, процвітання і могутності.

Період його правління називають періодом розквіту Київської Русі після тривалих міжусобиць. Він “освятив Руську землю, мов сонце ..., слава про нього пройшла по всіх землях”. Його характеризували як працьовитого, милосердного князя, який вірний слову і керувався засадами християнської релігії та моралі. Протягом значного часу він залишався недосяжним ідеалом мудрого правителя, який значно зміцнив державу, усунув внутрішні суперечності, не дозволив розпастися Русі на окремі князівства, який об’єднав і зміцнив Русь. Був ініціатором скликання князівських з’їздів, усіляко намагався примирити князів, припинити усобиці, щоб мир і злагода панували на Русі. Помер у 1125 році на 73-му році життя, похований у церкві Св. Софії.