Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 7 клас

Любецький з’їзд князів

(1097 р.)

У зв’язку з навислою загрозою над Київською Руссю від зовнішніх ворогів, особливо від нападів половців, князі роблять спробу припинити усобиці, для чого у 1097 році скликають князівський з’їзд у Любечі.

Взяло участь шість князів:

Святополк Ізяславович — київський князь;

Володимир Всеволодович — переяславський князь;

Давид Ігорович - волинський князь;

Василько Ростиславович — теребовлянський князь;

Давид Святославович — чернігівський князь;

Олег Святославович — новгород-сіверський князь.

На з’їзді було вироблено норми міжкнязівських відносин і вирішено:

• припинити чвари;

• скасувати принцип спадковості, запроваджений Ярославом Мудрим;

• проголошено, що кожен мусить володіти лише своєю вотчиною, тобто землею, наділеною батьком, і не претендувати на землі інших князів;

• усі спірні питання вирішувати на з’їздах;

• домовилися про спільний похід проти половців.

фактично це узаконювало роздроблення Русі на окремі спадкові князівства.

Утім постанови Любецького з’їзду виявилися безсилими приборкати князівські чвари.

Наступного року Давид Ігорович (волинський князь) осліпив теребовлянського князя Василька Ростиславовича, вимагаючи від нього батьківську вотчину.

Боротьба розгорталася з новою силою.

Міжусобна боротьба - незлагода, боротьба між будь-якими суспільними групами або особами в державі.

Висновки

1. Після Любецького з’їзду (1097 р.) не було припинено чвари на Русі.

2. Нова система престолонаслідування, за якої кожен має свою вотчину, сприяла зміцненню окремих земель і відокремленню їх.

3. Після Любеча князівські наради збиралися регулярно, що відігравало позитивну роль, бо на них обговорювались всякі суперечливі питання.