Історія України опорні конспекти 7 клас

Соціально-економічний та політичний устрій Київської Русі

Політичний устрій

Великий князь Київський — на чолі держави, у його руках військова, судова, адміністративна влада

Світлі князі — його сини, володіли князівством або кількома князівствами

Удільні князі — слуги та підлеглі Світлих князів, володіли удільними вотчинами

Бояри, дружинники перебували в залежності від князів, були власниками менших міст чи окремих сіл

Із розвитком феодальних відносин князь не зважав на віче, а скликав раду бояр, їм належала і вся судова влада. Суд став князівським.

Зміцнення центральної влади сприяло утвердженню єдиновладдя великого князя.

Форма правління стала монархічною.

Політика приєднання до Київської Русі завойованих земель наприкінці IX—на початку XI ст. привела до перетворення її на середньовічну імперію.

Зміст і напрями зовнішньої політики Київської Русі

Правителі Київської Русі у зовнішній політиці ставили таку мету:

1. Розширення території Київської Русі.

Володимир та Ярослав приєднали чимало земель на заході, півночі та північному сході, посилили вплив Київської Русі на півдні.

2. Організація системи ефективного захисту південних рубежів Київської Русі від печенігів, будували потужні лінії оборони з міст- фортець і валів.

3. Укладання з сусідами й іншими державами вигідних договорів.

4. Встановлення з багатьма країнами дипломатичних відносин.

5. Встановлення тісних династичних зв’язків з багатьма країнами Західної Європи та Візантією.

Напрями зовнішньої політики:

• південний — стосунки з Візантією (переважали за князя Володимира);

• західний — відносини з західними країнами (переважали за Ярослава Мудрого).