Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України опорні конспекти 7 клас

Київська держава за перших князів

Походження назви “Русь”

Існують різні версії походження назви “Русь”.

1. Руси - варязького походження, а назва “Русь” походить від фінської назви одного з племен норманів — шведів або від місцевості у Скандинавії з подібною назвою.

2. “Русь” — іранського походження.

3. Хозарська теорія О. Пріцака (професора Гарвардського університету у США) твердить, що поляни не слов’яни, а різновид хозарів.

4. Сарматська - від “руси”, яку араби і візантійці використовували стосовно сарматів, що проживали поряд зі слов’янами з Антського союзу.

5. Більшість істориків вважав, що назва “Русь” автохтонного (місцевого) походження:

• про це свідчать назви річок на Подніпров’ї: Рось, Росава, Русава, Роставиця;

• деякі ісламські мандрівники і письменники називали русів слов’янськими племенами;

• у письмових джерелах назва “Русь” уперше згадується 837 роком;

• вважають, що Руссю також називалося одне з племен полянського союзу.

Назва “Україна” означає територію, що була основою держави — київська Русь XI—XII ст. Уперше цей термін уживається в Київському літописі 1187 р. щодо Переяславської землі.

Особливості державно-адміністративного устрою Київської Русі

1. Федеративний устрій.

2. Приєднані землі ще мали велику самостійність.

3. Великий князь Київський мало втручався у внутрішнє життя цих земель.

4. Обов’язками земель було:

• сплачувати данину;

• брати участь у військових походах разом з київським князем.

Федерація — об’єднання племен, родів під спільною верховною владою.

Особливості Київської Русі:

• економічну основу держави становили вільні селяни — общинники;

• вотчини — великі феодальні землеволодіння, що їх передавали у спадщину, тільки починали зароджуватися, а панівними вони стали лише наприкінці XI ст.;

• велику роль продовжувала відігравати місцева родоплемінна знать;

• феодальні повинності існували в основному у формі данини;

• збереглися залишки родоплемінного ладу:

- віче (народні збори);

- народне ополчення;

- звичай кровної помсти за вбивства родичів тощо;

• відчутними були залишки язичества;

• на Русі, на відміну від країн Західної Європи, не було занепаду міст у період раннього середньовіччя, тому іноземці називали Русь “країною міст”.

Плем’я — сукупність певної кількості родів, пов’язаних між собою спільним походженням і віруваннями, однаковими звичаями та обрядами.

Етапи Київської Русі

I етап (перша половина IX—кінець X ст.) — об’єднання племен східних слов’ян і виникнення давньоруської держави. За цей період відбулися перші кроки становлення Київської Русі, розширилася її територія та розпочався розвиток феодальних відносин.

II етап (кінець Х - середина XI ст.) — період найбільшого розквіту та могутності Київської Русі. За цей період відбулося об’єднання східнослов’янських земель навколо Києва, зміцнення державної влади, вдосконалення управління, розквіт Київської Русі та зростання її міжнародного авторитету.

III етап (кінець ХІ - середина XIII ст.) — період занепаду і політичної роздробленості.

Висновок

Держава Київська Русь виникла внаслідок довготривалого внутрішнього розвитку східних слов’ян, розкладу в них первісного ладу.

Державно-адміністративний устрій Київської Русі

Великий князь

Володар усієї землі й держави, у руках князя зосереджено всю законодавчу і виконавчу владу. Він - верховний суддя, керівник дружини (війська)

Князь спирався на:

Боярську Раду (дорадчий орган при князеві, складалася з багатих і знатних феодалів).

Адміністративний апарат Намісники — місцеві князі, які мали велику владу на місцях. Воєводи — керували військом.

Під’їзні — збирачі оброку, данини. Тіуни — управителі князівського дому. Посадники — правили в містах від імені князя

Військо

• Княжа дружина

• Флот

• Удільні полки

• Вої — ополчення селян І міщан

Суд

• Княжий суд

• Церковний суд

• Вотчинний (феодальний) суд

Казну, яка поповнювалася:

— даниною;

— штрафами;

— податками;

— митними зборами

Віче (народні збори)

Спочатку на віче вирішували важливі питання життя:

• карали ненависних представників князівської адміністрації;

• обирали та усували князів;

• оголошували війну;

• укладали мир;

• чинили суд тощо.

З розвитком феодальних відносин князь не зважав на віче.