Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України опорні конспекти 7 клас

Основні поняття та терміни згідно з програмою

Анти — стародавні східнослов’янські племена, що мешкали на значній території від Дунаю до гирла Дону й Азовською моря.

Велике переселення слов'ян — переселення слов’янських племен у V—VII ст., внаслідок якого формувалися східні, західні та південні слов’янські союзи племен.

Верства — група населення

Галицько-Волинська держава — держава на землях Південно-Західної Русі, спадкоємниця Київської Русі, яка проіснувала після занепаду Київської держави протягом ста років і була головним політичним центром України.

Держава — форма політичної організації суспільства, яка, спираючись на органи влади і закони, обов’язкові для всього населення. регулює життя суспільства, зберігає його цілісність, забезпечу є розвиток, захищає від зовнішніх ворогів.

Закони — загальнообов’язкові правила, встановлені найвищим органом державної влади, що мають найвищу юридичну силу.

Золота Орда — держава монголо-татар, заснована на Нижній Волзі зі столицею Сарай.

Золотоординське ярмо — експлуатація руських земель монголо-татарськими завойовниками.

Іконостас — перегородка, що відокремлює вівтар — головне місце у храмі — від центральної частини — приміщення, де перебувають віряни.

Київська Русь — ранньофеодальна держава східних слов’ян.

Князь — у давніх слов’ян воєначальник племені або союзу племен, пізніше — глава держави.

Кріпацтво — феодальна залежність селян, прикріплення їх до землі.

Литовсько-Руська держава — Велике князівство Литовське, долучивши до свого складу українські та білоруські землі, запозичило у руських систему адміністративного устрою, судочинство, військову організацію, мову як державну. Тому князівство стали називати “Литовсько-Руською державою” і воно було об’єднанням майже самостійних князівств, пов’язаних між собою наявністю єдиного верховного князя та єдністю зовнішньополітичних інтересів.

Магдебурзьке право — право міст на самоврядування.

Монастир - спеціальне поселення, де мешкали ченці.

Монголо-татари — племена, що кочували вздовж річки Амур у Центральній Азії, об’єдналися під проводом Темучина, який прийняв титул Чингісхана, утворили могутню військово-феодальну державу і почали здійснювати завоювання у Північному Китаї, Середній Азії, Закавказзі. Пізніше завоювання Київської Русі здійснювалися на чолі з ханом Батиєм.

Роздробленість — поділ держави на дрібні феодальні володіння, послаблення влади єдиного правителя.

Русь — спочатку цим словом називали землі полян у Центральному Подніпров'ї, а згодом те політичне утворення, яке виникло на цій території і дістало назву Київська Русь

“Руська правда” — збірник законів Київської Русі, розроблений за часів Ярослава Мудрого.

Склавини — стародавні західнослов'янські племена, що походили від венедів і населяли територію на північ від середнього і нижнього Дунаю.

Слов’яни — автохтонне (місцеве) населення Європи індоєвропейською походження.

Східнослов’янські племінні союзи — територіально визначені союзи племен, у яких з’явилися деякі відмінності в культурі й побуті, що поступово переросли у племінні князівства — додержавні об’єднання, які передували появі першої східнослов’янської держави.

Українська шляхта — привілейована частина українського суспільства: родова українська знать, пани, бояри-лицарі, ті, які виконували військові обов’язки.

Християнство — одна зі світових релігій, яка сповідує віру в єдиного бега.